За даними багатьох досліджень, за околицею мелітопольського селища Садового Мелітопольського району Запорізької області, неподалік від усім відомого прадавнього духовного комплексу Кам’яна Могила, знаходиться підземний некрополь скіфських царів. Це місце називається – Зона Супперта. Потрапити, однак, у нього просто так неможливо: уся місцевість там узята під найпотужніший енергетичний захист, що може бути згубним для людини.
Першовідкривачем некрополя прийнято вважати краєзнавця з Мелітополя, дослідника історії скіфів і фахівця з біолокації Валентина Супперта.
Одного разу звичайний інженер Валентин Супперт звернувся з незвичним проханням до директора радгоспу, розташованого недалеко від Мелітополя. Супперт попросив дозволити йому пробурити свердловину поблизу фруктового саду. Директор одразу припустив, що інженер задумав знайти скарб – золото скіфів, але дозвіл дав.
Незабаром утворилася ціла група шукачів скарбів: Валентин Супперт, докторка геолого-мінералогічних наук Аліса Дроздовська і фізик Микола Шевченко, які приїхали з Києва. Київські вчені провели ехолокацію та біолокацію, і результат був абсолютно несподіваним – під землею, на відстані 9-12 метрів від поверхні розташована анфілада з 18-ти залів.
Прибулий з Києва уфолог Юрій Марчук і Супперт почали розкопки, але на глибині чотирьох метрів натрапили на щось тверде. Далі цієї позначки не просунулися, оскільки ламалися бури з найміцнішої сталі. Зробивши скол і відправивши його в київський університет на кафедру фізики, стали чекати на результат. Виявилося, що за вмістом мікроелементів у сплаві, плита має штучне походження. Ба більше, фахівці Інституту Морської Геології зафіксували радіоімпульси на частоті 5 Гц, що йдуть із цього місця.
Несподівано раптом захворів Валентин Супперт – виявили ракову пухлину. Стрімка хвороба забрала життя Валентина, йому навіть не встигли зробити операцію. І тут же по Мелітополю поповзли чутки, що смерть ця не випадкова, і що не можна турбувати настільки заговорене місце.
Відтоді Ігор Богданов, директор того самого радгоспу, який дав добро на розкопки, відстежує будь-яку інформацію, пов’язану із зоною Супперта. На його замовлення було зроблено фотографії цієї загадкової зони з космосу, а також план підземного тунелю з анфіладою залів.
Коли було знайдено золоту піктораль, Анатолій Кіфішин (фахівець із шумерської цивілізації) розгледів на ній карту зони Супперта, і її обриси збігаються з обрисами цієї зони на знімку, зробленому з космосу.
Зона Супперта – таємниця скіфської пекторалі
Майже через три роки після смерті Валентина Супперта – у квітні 1997-го, заяву про можливість виявлення скіфського некрополя під Мелітополем робить незалежний дослідник із Києва письменник Сергій Пауков. До висновку такого Сергій Макарович дійшов після ретельного вивчення знаменитої золотої царської пекторалі, знайденої відомим українським археологом Борисом Мозолевським 21 червня 1971 року в кургані Товста Могила [місто Орджонікідзе, Дніпропетровська область]. Насамперед увагу дослідника привернули центральні фігури пекторалі [діаметром вона, до речі, 30,6 см, важить 1,15 кг. Виготовлена із золота 585-ї проби] – два скіфи, які тримають у руках золоте руно – шкуру барана. “Або карту стародавньої Скіфії, – вважає Сергій Макарович. – Нині це територія України. На пекторалі, щоправда, карта перевернута, оскільки орієнтована була не на північ, як сучасні карти, а на південь. Трикутний виступ на карті означає стародавній Крим, а праворуч від нього знаходиться ріг для пиття води. Це сучасний Дніпро”. Ну а найголовніше, на пекторалі вказано можливе місцезнаходження таємного некрополя скіфських царів у Північному Причорномор’ї – під нинішнім Мелітополем, де скіфи ховали данину з підкорених народів і свої здобуті та награбовані скарби. Його прикриває рукою лівий скіф. Ніби підкреслюючи особливий захист цієї території.
Схоже, що рука скіфа лежить на відомих ще Геродоту Геррах. Ймовірно, якраз про цю територію стародавньої Скіфії писав він у четвертій книзі своєї “Історії”: “Гробниці скіфських царів знаходяться в Геррах”, додавши принагідно: “До цього Борисфен ще судноплавний”. Геродот також згадував про лист скіфського царя Іданфірса цареві персів Дарію, який намагався завоювати Скіфію 512 року до нашої ери. Іданфірс так пояснив постійний відхід скіфського війська вглиб країни, уникаючи відкритого бою з військом ворога: “У нас немає ні міст, ні обробленої землі. Ми не боїмося їхнього розорення і спустошення і тому не вступили в бій із вами негайно. Якщо ж ви бажаєте будь-що-будь битися з нами, то ось у нас є батьківські могили. Знайдіть їх і спробуйте зруйнувати, і тоді дізнаєтеся, чи станемо ми битися за ці могили чи ні”. Можливо, Дарій знайшов таємний скіфський некрополь і… втік із території Скіфії швидше за зайця! Можливо, і фашистським археологам із надсекретної організації “Ананербе”, що діяла під прикриттям СС, місцезнаходження гробниць скіфських царів було відоме – розкопки під Мелітополем-то вони вели дуже активно. Незважаючи на війну. Ну а 1998 року загадкові гігантські підземні структури під Мелітополем, біля селища Садового, виявили – за допомогою золотої скіфської пекторалі, Сергій Пауков і академік Ігор Павловець.
