Актовський каньйон – один із найнезвичайніших комплексів лісової та водної екосистем, в обрамленні гранітних валунів, з ансамблем зі скель. Він бере свій початок неподалік від села Петропавлівка і пролягає витіюватим руслом річки Мертвовод на території Вознесенського району Миколаївської області. Глибиною, розташуванням, примітною красою каньйон нагадує знамениті ландшафти Північної Америки. Це єдине місце в Європі, яке будовою скель і часом їх утворення відповідає відомим на весь світ американським каньйонам.
Український “Гранд-Каньйон”
Місцевість має іншу назву –“Каньйон диявола”. Могутні гранітно-базальтові піраміди, небезпечні пороги, безліч птахів, що живуть на скелях, сприяли ще більшій популярності для досліджень. Люди чули старовинні легенди і на власні очі хотіли знайти докази. Спускаючись на дно каньйону здається, ніби потрапляєш в інший світ, сповнений таємниць, що обіцяє пригоди.
Тут, між високих скель, звивається річка з незвичайною назвою Мертвовод. Якщо вірити давній легенді, скіфи відправляли її течією в останню путь своїх царів. Мабуть, це і послужило приводом для такої похмурої назви. Але є й інше припущення з приводу походження назви річки. Про це свідчить така легенда: під час одного з татарських набігів, місцеві жителі зварили отруту і вилили її в річку за течією над табором ворогів. Татари, які випили отруєну воду, померли. І це ще не остання версія. Деякі місцеві жителі стверджують, що моторошна назва сталася після жахливої трагічної битви запорізьких козаків з турками, після якої вся річка була усипана тілами вбитих. Як було насправді, достовірно тепер ніхто не знає – це вже все в далекому минулому. А зараз тут тиша та благодать: ростуть майже зниклі рослини, водяться рідкісні тварини, на пологих схилах можна зустріти гірський тюльпан, на лісовому узліссі побачити оленя.
Після знайомства з
Арбузинським каньйоном
, тут відчуваєш, справді, це “старший брат”! Дві частини кам’яного велетенського оркестру наче грають небесну симфонію так злагоджено, але не в унісон, а безліччю голосів, які лунають один в одному й назовні… Проходячи цими місцями, прислухаючись до шепоту вітру-диригента, здається, що чуєш кожну партію оркестрантів… Таку різну, але водночас таку, що звучить одним лейтмотивом. І хочеться йти. Слухати. Чути. Відчувати пронизливі потоки небесної гармонії!
Неодмінно потрібно залишитися тут на день-два. Бо кожна мить приносить нескінченне море інформації для роздумів, медитацій, споглядань, діалогів і насолоди від перебування в моменті “тут і зараз”. Перебуваючи тут, здаєшся собі учасником дійства Матінки-Природи.
Актовський Каньйон і його енергетика
Якщо Арбузинський каньйон за своєю енергетикою м’якший, блискучіший, сильніший, але водночас стабільніший, такий, що балансує, що несе м’яку, ясну хвилю пробудження свідомості й осяяння могутності та величі незрівнянної краси Великої Матері Землі, то Актовський каньйон – місце з більш жорсткою, але водночас низькою частотою, з більш вираженою Нав’єю вібрацією. Символічно, що в день нашого перебування, вже ближче до вечора, коли сонечко рухалося до заходу сонця, була виявлена певна боротьба двох сил – сонячної Ярової та місячної – Марної. Це виглядало вражаюче, коли сонце з одного боку і місяць з протилежного дивилися одне на одного, перебуваючи в особливий період часу на одній лінії, чітко один навпроти одного. Це місце спочатку уособлює первородну енергію землі, виражену через зміїну суть, суть народження і руху вгору висхідним потоком (кундаліні). Самі звивисті рухи річки Мертвовод говорять багато про що.
З величезного кількакілометрового об’їзду каньйону, ми виїхали на місце, яке нам сподобалося по дорозі в машині. І, звісно, “випадковим” чином, вийшовши з машини, ми виявили типове жертовне місце, з якого зустрічали світанок під час пробудження, і місячну доріжку після заходу сонця. Тут же було чудове місце для споглядання потужних потоків стихій: енергії сонця (вогню), найсильніші рухи вітрів, запах і хвилюючі потоки води, а також потужні прояви Землі-Матері – скелі та валуни. Повне поєднання чотирьох стихій!
Принісши дари місцю і його хранителям, кожен із нас вирушив до пошуку осяянь, входячи в резонанс із місцем на своєму індивідуальному особистісному рівні. Прислухаючись до шепоту листя, блиску води, до подиху вітру, ми занурювалися дедалі глибше до сховища таємниць і відкривали для себе історію цього краю, і його секретів…
Дух Природи
Вечір, ніч і світанок у тутешніх місцях привносять свої родзинки. Зміна фарб-декорацій, звуків, відчуттів. Світило, що сідає, і Місяць, що сходить, спів птахів і звуки вітру-Стрибога, що вщухає, багаття, що палає, і силуети наметів, аромати степових трав і вечері, що готується, чари зірок, що непомітно загоряються на небосхилі. Все гармонійно, епічно і так природно. Здається, що птахи всю ніч змінюють один одного, підтримують звукове тло, вторячи звукам річки, в глибині ущелини. Нічна прохолода дарує легкі обійми і запрошує закутатися в спальний мішок. Відчуття, ніби ти перебуваєш у захисному коконі. І, розслабившись у цьому теплі, віддаєшся з радістю сновидінням, дарованим Ніччю. Які ж вони чудові, різні й глибокі!
Ранок приносить новий вдих, аромат, фарби роси і промені Ра. Приносить бажання нових пізнань, калейдоскоп видів, що неспішно відкриваються, і трепетний захват. З ранковим пробудженням Природи прокидаєшся і ти сам. Новий день дає нові думки, маршрути, висновки і поняття того, що життя – прекрасне
