Чарівна Бакота – стародавня Атлантида Поділля

Місце, де повністю завмер час, стоїть унікальний скельний монастир, затоплене поселення, мальовнича природа та неймовірна енергетика – Бакота. Вона має безліч неповторних сторін і граней. Сьогодні такої географічної точки немає на українській карті – історія і тихе життя прикордонного поселення остаточно зупинилося на початку 80-х років ХХ століття у зв’язку з будівельними роботами Новодністровського гідровузла. І природа знову тихо повернулася і завоювала ці краї на Хмельниччині.

Бакота – історія та велич старовинного українського міста

Землі Придністров’я за старих часів відігравали надзвичайно важливу роль. У давні княжі часи це місто було навіть столицею такого великого краю, як Дністровське Пониззяття. А найперші згадки про Бакоту відносяться ще до 1024 року. Неймовірно красива і родюча місцевість, зручне географічне і стратегічне розташування призвели до того, що на землі Бакоти неодноразово претендували поляки, молдавани, литовці та монголо-татари. Саме татарська навала 1255 року практично на століття зупинила розквіт краю і принесла чимало горя місцевим поселенцям. Пізніше Бакота і прилеглі міста перейшли під юрисдикцію Литовського князівства. У ХV столітті жителі Дністровського Пониззя повстали проти чужих феодалів і завойовників, і навіть змогли на десятиліття завоювати власну незалежність. Однак польські війська, що прийшли, жорстоко придушили незалежність і зруйнували житло та стратегічні споруди міста. Саме відтоді Бакота певною мірою втратила своє значення як важливого адміністративного центру.

Історія походження назви

В істориків існує кілька версій походження імені міста. “Бакота” в перекладі з румунської мови – це “шматок хліба”, що свідчить про родючі землі краю і його хлібосольних жителів. Згідно з іншою версією, до якої більше схиляються сучасні історики, “бакота” в перекладі з давньоруської мови означає “бажане і красиве місце”.

Унікальний скельний монастир

Приблизно в ХІ-ХІІ століттях на цих територіях виник Свято-Михайлівський монастир. Згідно з історичними літописами, його засновником вважається Антоній Печерський, майбутній засновник Києво-Печерської Лаври. Келії неповторного монастиря облаштовувалися просто в скелях на висоті понад 70 м. Свято-Михайлівський монастир вважається найстарішим на території Дністровського Пониззя. За легендами, у стінах Божого дому ховалися місцеві ченці від бешкетників-монголо-татар, які після взяття монастиря замурували в них не один десяток нещасних ченців. Після вигнання східних завойовників монастир намагалися відновити, але з втратою важливості поселення своє значення втратив і монастир – про це культове місце в літописах стали згадувати дедалі рідше і рідше. Обвалення каміння в середині ХV століття знищило більшість печер і ускладнило відновлення втраченого монастиря.

Сьогодні на Білій горі, де розташований монастир, збереглися 3 печери, а також кілька зроблених ніш. Крім того, зуміли зберегтися деякі кімнати ченців і кілька місць їхнього поховання. У великі церковні свята в монастирі продовжують проводити служіння Богу.

Зараз, завдяки своїй історії та унікальному розташуванню, Свято-Михайлівський монастир знову популярний серед прочан і вірян.

Сучасна трагічна історія Бакоти

Лихо для жителів Бакоти почалося 1973 року, коли пролунала інформація про те, що поселення має бути затоплено для побудови Новодністровської гідроелектростанції. Місцевим жителям дали 8 років, щоб знайти собі інше житло і залишити маленьку батьківщину назавжди. Щоб вибудувати потужний гідровузол на Дністрі, багато жителів самі вирубували свої сади і виноградники – для енергетичної могутності країни тоді жертвували всім. Поселення Бакота зараз повністю затоплене водами Дністровського водосховища.

Дохристиянська історія Бакоти

Стародавні перекази, літописи та дослідження дають безліч підстав вважати, що з прадавніх часів уздовж берега річки Дністер у цих місцях було багато язичницьких капищ, святилищ, а також курганів із захороненнями людей особливого соціального статусу, що свідчить про те, що ці території були доволі густонаселеними з доісторичних часів.

Трипільський період

Під час археологічних досліджень у період 60-70-х років 20 століття, в урочищі Біле на околиці Бакоти та урочищі Пушкарьовка (південна частина затопленого нині села Бакота) було виявлено поселення Трипільської культури (III тис. до н.е.).

Зокрема:

– У 1961 р. вченими було проведено археологічні розкопки, під час яких було виявлено залишки поселення трипільської культури. Зокрема, було відкрито залишки глинобитного житла, виявлено великі шматки глиняної обмазки підлоги, залишки глинобитної печі, фрагменти поліхромного трипільського посуду, та, зокрема, – уламки ритуальної біноклеподібної посудини.

– У поселенні в урочищі Пушкарьовка, на першій надзаплавній терасі лівого берега Дністра, було виявлено скупчення глиняної обмазки, печі, обпалене каміння, типову розписну трипільську кераміку, крем’яну шліфовану сокиру тощо.

Ритуальні язичницькі комплекси епохи бронзи

У народній традиції народів, що населяли ці землі з періоду епохи бронзи, камінь вважали одним із першоелементів світу, і він був об’єктом поклоніння. У священних місцях камені, на відміну від дерев, символізували вічність. Каміння наділяли магічними властивостями, що обумовлюються його твердістю, міцністю, довговічністю. Згодом з каменю створювали скульптури, надаючи їм антропоморфних, зооморфних і фалічних рис (символ родючості).

Починаючи з кінця 19 століття на лівобережжі Середнього Придністров’я дослідники відкрили кілька місць, пов’язаних із вшануванням стародавніх Богів. Зокрема, у Кам’янець-Подільському районі, неподалік села Бакота в різний період часу було знайдено кілька священних каменів.

Тут можна навести як приклад знайдені нами матеріали про такі колекції, зокрема – сакральна плита, знайдена в урочищі Кушкарівка (схожі кам’яні плити виявлено в кількох населених пунктах порівняно неподалік Бакоти); стела фалічної форми, виготовлена з товтрового вапняку, заввишки понад 3 метри, на терасі лівого берега річки Тернава, праворуч від дороги Кам’янець-Подільський – Стара Ушиця.

Характерним матеріалом, з якого виготовлені придністровські монументи, був камінь-вапняк місцевого походження.

Ці знахідки фігурують у багатьох роботах дослідників без конкретного опису, ілюструючи еволюцію слов’янської кам’яної скульптури від менгірів до яскраво виражених антропоморфних кам’яних ликів.

Печера-святилище Богині-матері

У 1961 р. під керівництвом археолога Б.А.Тимощука було проведено розкопки в одній із печер, розташованій у с.Бакота, поруч із залишками скельного печерного християнського монастиря.

Висота цієї печери біля входу близько 1,5 метрів, ширина – 3,7 метра. Під час досліджень, на глибині понад 2 метри було виявлено уламки глиняного ліпного посуду з вушком, фрагменти ліпної миски зі шнуровим орнаментом і конічне глиняне пряслице з орнаментом у крапку, щелепу дикого кабана. Це місце археологи зарахували до святилища-жертвувальника епохи бронзи.

Після особистого огляду цієї печери, ми дійшли висновку, що дане місце є ритуальною печерою-святилищем стародавнього культу Богині-Матері, як проекція лона матері, центр якого спрямований суворо на захід сонця, в день весняного рівнодення, що підтверджується програмними розрахунками.

Мегалітичні будови Бакоти

Вивчивши безліч матеріалів про Бакоту, зокрема, стародрукованого видання, нас зацікавила інформація про дослідження 1893 року археологом Катериною Мельник території, розташованої поблизу Бакотського скельного печерного монастиря на схилах гори. Під час досліджень залишків стародавніх комплексів, Катерина Мельник робить висновки про їхнє дохристиянське походження, називаючи мегалітичними будовами.

Зокрема, описується це таким чином:

“Серед великої кількості каменів, деякі несуть на собі штучні сліди установки: а) на поверхні ґрунту помітні сліди стіни циклопічної будови, що тягнулася від величезного каменю, що стояв у воді, до самого підніжжя гори; б) три довгасті плоскі плити, що лежали горизонтально в різних місцях; в) на певній відстані від монастирського муру – чотири глибини вапняку, відколені у формі неправильної піраміди близько 2 метрів заввишки і близько 1,25 метра біля основи. Три з них перевернуті, четверта – ще стояла.

На основі останньої і на грані, поверненій до Дністра, вирізано малюнок, який за сюжетом і за виконанням дуже нагадує стародавні художні твори первісної людини. Малюнок зображує дві людські фігури. Одна представляє людину, яка йде наліво. Але голова і тулуб подані у фас. Обличчя майже кругле, плоске, немає ні очей, ні рота, ні носа; навколо обличчя – волосся у вигляді сяйва; шиї немає, торс окреслено прямими лініями без перехоплення; руки простягнуто горизонтально з пальцями; ноги окреслено однією лінією, ступні – двома, причому обидві звернено в один бік – на лівий.

Друга фігура, наполовину менша, і ще простіша за першу, представлена у фас, ноги її стояли на одному рівні з простягнутою рукою. Обличчя таке ж плоске і голова без волосся; ноги так само окреслені однією лінією, при чому обидва кінці, що мають замінити ступні, загнуті доверху на кшталт лиж. Обидві постаті звернені обличчям на захід, до річки, при цьому, малюнок не дає жодної вказівки на одяг.”

У своїх дослідженнях, археологиня також звернула увагу на цілу групу каміння, яке слугувало підставками і тримало на собі цілісний кам’яний блок. Цей моноліт на вершині був покритий великою кількістю правильно видовбаних круглих заглиблень на кшталт чашок. Одне з них – довгасте і нагадує форму людської стопи.

Катерина Мельник робить висновок, що описані вибиті на камінні фігури мали якесь символічне значення і, можливо, означали подорож душі до потойбічного світу. Дослідниця віднесла пам’ятки до різновиду менгірів з малюнками та чашковим камінням. Можливо, що кількість мегалітів була набагато більшою. Частина з них могла, як вважала Мельник, бути зруйнована вже під час функціонування християнського монастиря, а описані мегалітичні споруди були пов’язані з печерою на вершині гори, що була згодом використана християнськими відлюдниками.

Варто зазначити, що на жаль, нашій групі поки що не вдалося віднайти зазначені вище мегалітичні споруди, насамперед, у зв’язку з обмеженим часом перебування в Бакоті. Але, ми обов’язково повернемося до цього питання, і проведемо дослідження прилеглої до печерного монастиря місцевості в недалекому майбутньому.

Особлива біоенергетика краю

Метеорологи і прості люди неодноразово помічали, що в районі затопленого поселення процвітає особливий мікроклімат і атмосфера. Прибережні скелі та зелені насадження стережуть берег Дністра від вітрів та ураганів. Багато хто порівнює Бакоту з Ялтою – чисте гірське повітря, теплі скелі, береги, вкриті галькою, і тихі води Дністра.

Крім того, біля монастиря збереглися 3 джерела цілющої води, температура яких навіть у найспекотніші літні дні не піднімається вище 10-12оС. Вважається, що вода зцілює від багатьох хвороб. Дорога до цілющих джерел прикрашена яскравими стрічками та невеликими іконами від тисяч вірян, які змогли на собі відчути енергетику місцевої води.

Бакота досі притягує до себе туристів. Причин такої уваги кілька – енергетика і сила цього місця, дух предків, що відчувається, Свято-Михайлівський монастир на Білій горі та неймовірна краса тутешніх місць. Це і дністровські простори, і ароматне різнотрав’я луків, спів цикад і наймальовничіші сходи і заходи сонця.

Оглядове відео Чарівної Бакоти:

Запрошуємо вас скористатися можливістю відвідати чарівну Бакоту разом із нами в подорожі Місцями Сили Поділля!

Подробиці: Пригодницький тур до чарівної Бакоти та Подільських Товтр