Острів Хортиця – острів-легенда. Унікальне Місце Сили України глобального рівня. Духовна святиня багатьох народів, що мешкали на цих землях з найдавніших часів. На Українських ріках немає рівного Хортиці ні за величиною, ні за красою, ні за природною, культурною та історичною цінністю, ні за проявленою Силою. Острів Хортиця – це унікальне царство краси та цілющої енергетики для душі. Найбільший острів на Дніпрі та найбільший річковий острів у Європі. Його площа – близько 2,5 тисяч гектарів. Розташований він між двома унікальними природними комплексами – порогами Дніпра і плавнями Великого Лугу Запорізького.
Вчені-геологи стверджують, що острів утворився внаслідок геологічного розлому понад 2 мільйони років тому.
У найдавніші часи потужний водяний потік здійснив стрімкий кидок на південь. Перед кам’яним велетнем він на мить завмер. Частина води вибрала окружний шлях, розлилася плавневими рукавами і протоками. Основний же потік із ревом кинувся вперед – розкидати каміння. Так утворилися Дніпровські пороги. Так виник острів Хортиця.
Острів Хортиця буквально нашпигований історією. Її свідчення знаходять і під водою, і під землею.
Збережені скельні острови і скельні структури в північній частині острова мають характерні для порогів особливості. Геологічною основою острова слугують докембрійські породи віком близько 2,5 млн років, насамперед – граніти, вкриті шаром молодших осадових порід. У північній частині Хортиці скелясті береги підносяться на 30-40 метрів над рівнем Дніпра. На південь висота острова поступово знижується, переходячи в рівнину, і далі в південну плавневу частину.
Цей район є реліктом – геологічною пам’яткою порожистого Наддніпрянщини, який дивом зберігся після масового втручання людини в природу.
Природа Хортиці
- Ландшафтна структура острова дуже різноманітна. Вона складається з крутих гранітних схилів північно-східного та північно-західного узбережжя, що прямовисно здіймаються над гладдю Дніпра, плато-рівнин, розрізаних балками, що спускаються до Дніпра, та краю острова (плавні) з чудовими озерами, затоками та протоками.
- Флора і фауна Хортиці вирізняються значною видовою різноманітністю (21 % від загальної кількості флори України та 48 % від загальної кількості фауни хребетних тварин України).
- Флора Хортиці налічує понад 1000 видів вищих рослин, з яких 15 % є ендемічними. На острові зустрічаються різноманітні природні зони: різнотравно-ковилові степи, дубові та хвойні ліси, заплавні луки. Завдяки особливим мікрокліматичним умовам, утвореним могутньою річкою, рослинні угруповання суттєво відрізняються від материкових.
- Загалом на Хортиці росте близько 960 видів рослин, 560 із них – представники дикорослої флори. Тут можна побачити й петрофітний (кам’яний степ). У національному заповіднику зареєстровано 27 видів вищих рослин, занесених до червоної книги, а також 11 видів, занесених до Європейського червоного списку. На плавневих озерах можна побачити пір’ясті листочки водяної папороті, що плаває “без керма без вітрил”, з пучком ні до чого не прикріплених корінців.
- На території острова зареєстровано 245 видів хребетних тварин, понад 350 видів комах. Із хребетних Хортиці 2 види занесено до Червоної книги МСОП (сапсан, орлан-білохвіст), 4 види – до Європейського червоного списку (чорний лелека, скопа, орлан-довгохвіст, балобан) і 12 видів занесено до Червоної книги України. Ссавці представлені 20 видами, серед яких дика свиня або кабан, європейська козуля, лисиця, сірий заєць тощо.
- Тут і в байраках, але головним чином – у плавневому лісі, на півдні острова, мешкають понад 30 видів звірів, 120 видів птахів, десять видів плазунів, п’ять видів земноводних.
Історія Хортиці
Людина з’явилася на острові ще до нашої ери, понад 35 тис. років тому. З давніх-давен скелі й печери, пороги й острови мали назви та імена. Народна пам’ять дбайливо зберігала і передавала майбутнім поколінням історії минулих часів. З Хортицею пов’язано безліч різноманітних за тематикою та жанрами легенд і переказів.
Виникнення стародавніх імен Дніпровських порогів відноситься до останніх століть до нашої ери. Візантійський імператор Костянтин Багрянородний в описі стародавньої Русі вводить “руські” назви Хортиці та дніпровських порогів.
Нижче острова за течією Дніпра проходив водний шлях із варяг у греки. Тут промишляли скіфи, печеніги, половці, а згодом і кримські татари, турки, слов’яни. У Х-ХIV ст. у південній частині острова Хортиця існувало поселення слов’ян-бродників біля Протолчого броду. У період російсько-турецької війни тут же розташовувалася і Запорізька верф.
Археологічні дослідження Хортиці ведуться й досі. Досліджується також і дно Дніпра в околицях острова. Однак більша частина Хортиці досі залишається недослідженою.
Долина річки Дніпро нижче греблі ДніпроГЕС – єдиний збережений фрагмент всесвітньо відомої системи порожистої течії цієї річки. До різкого підвищення рівня води у зв’язку з будівництвом Дніпрогесу, русло Дніпра на відрізку від м. Дніпропетровська до м. Запоріжжя перетинали дев’ять порогів, кожен з яких мав свою назву: на півночі, трохи нижче м. Дніпропетровська, розташовувався Старокодацький поріг, за ним ішли Сурський, Лоханський, Дзвінцький, Ненаситецький, Вовницькій, Будилівський і Лишній пороги. Завершував цей каскад Гадючий або Вільний поріг, який розташовувався вище острова Хортиці. Крім цього, русло Дніпра перетинали 7 так званих “парканів” (Монастирська, Стрілецька, Тягинська, Воронова, Крива, Скубова), які, як і пороги, являли собою ланцюги підводних скель, що, однак, не до кінця перегороджували русло річки, залишаючи протоки.
На Хортиці в різні епохи проживали представники різних культур, але найяскравіший слід із стародавніх залишила скіфська культура. Скіфи населяли острів з VII до III століття до н.е., і досі скіфські кургани (поховання) є однією з визначних пам’яток Хортиці.
Відомий шлях із варяг у греки проходив трохи нижче острова Хортиця за течією Дніпра. Уже в ті часи острів був важливим стратегічним об’єктом для племен, що населяли околиці, і кочівників. Хто контролював острів – контролював переправу через Дніпро у найвужчому місці річки, яке становить приблизно 175 метрів. Зараз на цьому місці знаходиться гребля і працює гідроелектростанція ДніпроГЕС. Вона розташована трохи вище за течією від Хортиці, і греблю можна часто побачити на запорізьких листівках, магнітах та інших сувенірах.
В епоху Київської Русі багато князів побували на території острова, зокрема Аскольд і Дір, Олег і княгиня Ольга. За однією з версій на Хортиці загинув у бою з печенігами київський князь Святослав. Відповідний пам’ятник історії стоїть недалеко від музею козацтва на острові.
Найчастіше Хортиця згадується в контексті запорізького козацтва. Всупереч поширеній думці, Запорізька Січ не розташовувалася на самій Хортиці. Адміністративні центри козацького війська з 1552 до 1775 року змінювалися дев’ять разів, і, Січ, зокрема, розташовувалася на сусідньому острові Мала Хортиця (острів Байда), що був неприступною фортецею для ворогів упродовж тривалого часу. Потім Січ багато разів “переїжджала” з різних причин і з різними цілями. Хоча назва “козаки” і перекладається як “вільні люди”, але політична обстановка в регіоні постійно змушувала їх триматися поміж двох, а то й трьох вогнів. У 1775 Катерина II зруйнувала останню Запорізьку Січ, що знаходилася поблизу села Покровське (десятки кілометрів від Хортиці). Після цього частина запорізьких козаків заснувала Задунайську Січ, яка проіснувала ще понад п’ятдесят років.
Печери острова Хортиця
Також, одним із таємничих місць таємничим місцем можна назвати Зміїну печеру, про яку ходить безліч чуток і легенд. Це одна з двох найвідоміших печер на околиці Запоріжжя. Першу з них, на острові Перун, після будівництва Дніпровської ГЕС поглинули дніпровські води разом з островом. Старі люди з вуст у вуста передавали легенду, що на Перуні “…ще до Христового народження жив змій; він гарбав під себе жінок і дівчат, а чоловіків пожирав. Як Христос народився, змія прокляв, а потім його завоював якийсь богатир. У змія, кажуть, було три голови і крила. Він, як летить, освітлює весь світ, а вогонь так і палахкотить”. (“Збірник статей Катеринославського наукового товариства, 1905 рік”)
До речі, із затопленою печерою пов’язана ще одна легенда: кажуть, що вирушаючи в далекі походи, запорізькі козаки ховали там свою скарбницю. Скарбів, щоправда, так ніхто й не знайшов.
Не менше легенд і таємниць і навколо Зміїної печери, розташованої в північній частині Хортиці. Взяти хоча б опис стародавнього історика Геродота, в якому згадується, що в Зміїній печері на Хортиці жив давньогрецький герой Геракл разом зі змієногою богинею Апі, дочкою Борисфена. У печері в них народилося три сини – Агафірс, Гелон і Скіф. Останній і став прабатьком усіх скіфів і правителем навколишніх земель, давши їм назву Скіфія.
Хоча Зміїна печера на Хортиці чудово збереглася до наших днів, дістатися до неї зовсім нелегко. 12-метровий грот, пройти яким може тільки одна людина, розташований у скельній ущелині на висоті чотирьох метрів від рівня води. Ще важче дістатися до печери зверху – майже 20 метрів практично прямовисною скелею зможе подолати не кожен. У будь-якому разі, якщо в Зміїній печері і були якісь скарби, їх розграбували ще в XIX столітті.
Але, мало хто знає, що на околицях Запоріжжя, навпроти острова Хортиця є ще одна печера. Відкрито про неї почали говорити порівняно недавно. Знаходиться вона з боку Бабурки міста Запоріжжя і дивиться на острів Хортиця. Під час відвідин печери було також досліджено скелі на острові Хортиці, які “дивляться” на печеру, де було виявлено зв’язки та закономірності між камінням-мегалітами, розташованим на цих скелях і печерою на протилежному березі Дніпра. Печеру ми назвали Марською (виходячи з інформації, отриманої з першоджерела.) Подробиці про скелі ви можете подивитися у відео нижче.
Відео місць сили Хортиці
Детальна інформація про стародавні святилища та капища острова Хортиця за посиланням: Древні святилища і кромлехи острова Хортиця
