Городище стародавніх амазонок під Запоріжжям

Запорізький край дивує і надихає своєю природою та особливими місцями в будь-яку пору року. І сьогодні ми з Вами вирушимо в один із таких чарівних куточків природи. Хтось із ним уже знайомий, а хтось дізнається про нього саме зараз. Наш шлях лежить до Скельок, до села у Василівському районі Запорізької області. Там на нас чекає – стародавнє городище амазонок…

Нас часто ваблять інтуїтивно визначені шляхи та місця. Іноді ми з легкістю туди потрапляємо, щоб відкрити, дізнатися, надихнутися і розкрити їхню родзинку, секрет. А іноді потрібен збіг чинників, наявність ресурсів, компанії, настрою, щоб потрапити туди…

Засноване село наприкінці XVIII ст. Першими поселенцями були кріпаки з Чернігівської, Полтавської та Курської губерній.

Ще за радянських часів поблизу сіл Скельки і Маячки було виявлено стоянку епохи пізнього палеоліту (понад 15 тис. років тому), поселення і могильник часів неоліту, а також два поселення і могильник епохи бронзи (IV, III-I тисячоліття до н. е.).

Прекрасний, сонячний ранок, подібна до моря траса з підйомами і спусками… легкий і недовгий (за невимушеними бесідами) маршрут.

Степи… степи…
Ах ти, степ широкий,
Степ роздольний,
Широко ти, матінко,
Простягнулася.

Степ!.. – безкрайній, як небо, вічний, як вітер, мудрий степ. Саме тут було приручено коня, винайдено колесо і бойові колісниці. Саме зі степом пов’язують витоки індоарійських племен, що розійшлися по всьому ближньому світу: на сході підкорили гори Афганістану і стали легендарними аріями, які завоювали Іран і Північну Індію (зрубна культура 1800-1200 р. до н. е.); на заході штурмували Трою і захопили Єгипет (сабатинівська культура 1600-1200 р. до н. е.). Степові простори виховали не одне покоління волелюбних людей з необмеженою свободою вибору напрямків, намірів і дій. Таких самих вільних як і ті степові коні-тарпани, що ніколи не бували під сідлом. Зараз від вимерлих тарпанів залишилися тільки назви Кінських плавнів, річки Конки і безлічі кісток (наприклад, зубів) на пляжах і обривах Лисої Гори. Хтось, по вуха закоханий у Степ, сумно акцентував увагу на тому, що Степ без тарпанів так само порожній, як і море без чайок. Давайте поважати Степ!

Залишки стародавнього Сарматського моря

І ось перша зупинка. Озеро – частина стародавнього сарматського моря. Глиняно-ракушняковий величний і вражаючий кряж. Що не крок, що не погляд – історія, казка, старовина… паралельна реальність. Кожен сантиметр черепашникової породи є концентрованим дотиком історії, свідком, що ввібрав у себе і рухи льодовиків, і подих буревіїв, і битви-битви амазонок, і припливи-відливи, і міграції людей та тварин…

Археологічні знахідки та літописні джерела свідчать про те, що що тільки-но на цих теренах уперше з’явилися люди, не було й року, щоб наш край був порожнім (упродовж усіх тисячоліть: від неандертальців до сучасної людини). Вже дуже благодатна підніпровська земля! Чисті води Дніпра, Конки та їхніх приток, неозорих пасовищ, плавнів, полів, численних видів риб, птахів і звірів, що ховалися поблизу плавнів від літньої спеки та голодної зими. Тому завжди тягнулися в ці краї люди, щоб перечекати в непролазних плавневих притулках ворожі набіги та екологічні біди. Так творився безперервний ланцюжок місцевого життя.

Іванове джерело в балці Басанька

Далі ми рухаємося ближче до нашої величної річки, що стикнулася з водами Каховського водосховища. Шлях близький і на горизонті вже видно союз неба і вод. Але нам потрібно відвідати ще одну цікаву точку – Іванове джерело в балці Басанька. Названий так на честь протоієрея о. Івана Коваля, який його відродив. Вперше потрапивши до джерела, відчуваєш все навколишнє середовище по-іншому: колір, запах, аромат, звук – навіть “смак” повітря інший. Розумієш одне, прямо відчуваєш усім тілом, нікуди не потрібно поспішати, а потрібно тільки дихати неквапливо, і потік думок сам по собі сповільнюється…проблеми? Поганий настрій? Питання щодо здоров’я? Усе це залишається десь дуже далеко, за лінією уявного горизонту… Є тільки тіло, почуття, відчуття. Усе тіло сприймається як губка, яка прагне увібрати в себе навколишню природу і розчинитися в ній, стати частиною, яка в міських джунглях нівелюється.

Відео Іванова Джерела

Умиваємося водою джерела з вдячністю. Хоч надворі весна і ще не спекотно, але ця процедура дуже освіжає! Смак води цікавий. Таку воду не будеш пити щодня. Склад і мінералізація не дозволять. Але ж і джерело не звичайне, а цілюще…

Підемо далі? А точніше, поїдемо на узбережжя, адже там на нас чекає і бриз, і простір Дніпрових вод! Берег тут крутий із різної протяжності спусками до пляжів. Головне – дивитися під ноги, адже йде процес осипання порід, а вітер і вода повільно, але впевнено завойовують сушу. Рухаємося вздовж урвища берега, минаючи зарості молодих дерев і солідного валежника. Зустрічаються ями в густій траві, провали, а ще й змійки, що сонно-гріються, тож повторимося, особлива увага під ноги! Хоча всім хочеться дивитися на всі боки: весна все-таки! Терапія кольором… запахами… звуками…

Стародавнє городище амазонок

Пройшовши щонайменше кілометр, спускаємося до довгого пляжу із залишками стародавньої будови. Це був міський мур. Обточені водою брили каміння стоять рядами на березі та у воді. Відчувається їхня колишня міць. Може саме тут було одне з поселень знаменитих амазонок? Тут вони займалися навчанням військовій справі, на схилах віддалік займалися господарськими справами, доглядали за своїми вірними скакунами…

Нині вже знайдено багато матеріальних підтверджень існування амазонок. На Кавказі та Алтаї, у Північному Причорномор’ї, в курганах Приазов’я знайдено поховання жінок-войовниць – у загальній кількості саме жіночі становили щонайменше 30%. Ще 1957 року запорізький краєзнавець і археолог Олександр Бодянський досліджував скіфський могильник IV-III століття, знайдений у Запорізькій області. У ньому тоді знайшли не тільки прикраси та жіночі головні убори, а й зброю, що дало змогу зробити висновок – знайдено поховання жінки-воїна. У 1971 році на території України було знайдено поховання жінки-воїна, до того ж із великими почестями. Вона була молода, кривонога від постійної їзди верхи і лежала із залізним кинджалом зліва, а праворуч був покладений сагайдак з чотирма десятками стріл, що мають бронзові наконечники. У скелеті іншої жінки було знайдено зламану стрілу. Також знаходили скелети з деформованими стегновими кістками – ці жінки тижнями скакали верхи…

Рухаючись далі, ми підходимо до місця, де існувало стародавнє городище амазонок і так званий некрополь, де проводили розкопки археологи протягом останнього десятиліття.

Широку популярність це місце під Скельками здобуло завдяки знайденим найбільшим поселенням амазонок.

Археологічна експедиція Запорізького обласного краєзнавчого музею під керівництвом Попандопуло З.Х. проводила дослідження в цій галузі, дослідивши лише малу частину величезної території, де потенційно існувало величезне місто.

Схема стародавнього некрополя амазонок

Місце самих розкопок – стародавнє городище амазонок і некрополь стародавніх скіфів. Це місце належить до числа найбільших ґрунтових некрополів Нижнього Подніпров’я скіфського часу. У ньому досліджено 53 могили здебільшого дітей і жінок – представників рядового населення Скіфії. Поховальний обряд цих комплексів відповідає скіфським традиціям. Більшу частину жінок супроводжувала зброя. Крім того, зі зброєю була знайдена навіть похована маленька дівчинка.

Щонайменше кожним другим воїном у поселенні була жінка, і кожна друга жінка носила зброю. Ймовірно, відсутність чоловіків, зайнятих у військових походах або охоронних операціях на чужих територіях, змусила цих жінок взятися за зброю. Подібна ситуація цілком порівнянна з міфологічними сюжетами про амазонок. У могильнику Скельки відзначено найвищий відсоток поховань амазонок серед досліджених некрополів Степової Скіфії. У могилах також були прикраси: бронзові сережки, браслети, каблучки та намисто. Деякі вироби були зроблені зі склопасти – цей матеріал привезли скіфам греки, але секрет його виготовлення давно загублений.

Стародавнє городище амазонок – відео місця розкопок:

Життя амазонок

Захищали дітей, поки чоловік на війні

Розкопки запорізьких археологів спростовують легенди про амазонок, описані Геродотом. Зокрема, про те, що їм у дитинстві перев’язували одні груди, щоб не росли і потім не заважали стріляти з лука. Геродот особисто не бачив амазонок. Він написав про це зі слів скіфів. Але всі їхні зображення на посудинах, металевих виробах, а також скульптури (наприклад, на фризі афінського Акрополя) свідчать: дівчата були фізично повноцінними.

Знахідка запорізьких археологів спростовує і те, що амазонки не створювали родин і жили виключно жіночою компанією.

Вони захищали сім’ю, займалися побутом, народжували дітей, чоловіків на війну проводжали і при цьому не забували, що вони жінки, і любили вбиратися.

Стародавнє начиння на берегах “Каховського моря”

А на піщаному пляжі, на крутих ґрунтових урвищах, де річка підмиває берег, який, повільно обсипаючись, відкриває свої таємні поклади тисячолітньої давнини, вже щосили зайнялися пошуками начиння, залишеного тут сотні й тисячі років тому. Учасники групи відкрили безліч відданих землею і водами рукотворного начиння. Здається ми всі перетворилися на археологів, і тепер, надолужуючи час, відкриваємо довгоочікуваний сезон! Ось вона, вибірковість уваги! Очі вишукують на піску, в черепашках і на землі щось незвичайне. Знахідки ще більше активізують уяву і фантазію. Певною мірою навіть повертають у дитинство! А спільний перегляд знайденого не менш цікавий! Навіть розігрався апетит. Легкий, як річковий бриз, гарячий, як весняне сонечко, і ароматний, як запахи квітучих рослин. Відпочинок на природі завжди дивовижний…

Непомітно підійшов час повертатися. Час, по-суті, несуттєвий. Воно відносне в таких місцях. Адже тут отримуєш такий заряд і потік інформації, який в умовах міського життя просто неможливо оцінити! Нас переповнює почуття всеосяжної вдячності природі за можливість повернутися в її лоно, доторкнутися до життя без інтернету, насолодитися всім цим, як то кажуть, on-line.

Залишаємо подяку всьому побаченому, почутому, показаному, відкритому і проявленому. Обов’язково повернемося ще раз і не один.

Зазначимо, що, будучи присутньою в цих місцях і увійшовши в резонанс із ними, людина проявить у собі нові стани, і, можливо, пройшовши особливі ініціації (у разі своєї готовності), отримає ті особливі якості й практичні навички, що можуть передати їй ті таємничі охоронниці й вартові тих місць, які дотепер лишаються там, охороняючи та оберігаючи свої таємні знання, та проявили їх в особливі, давні часи, використовуючи, як свої внутрішні можливості, так і силу природи, через прояви магії й духів стихій.

(Схему могильника взято з книги археолога З.Х. Попандопуло “Скіфський ґрунтовий могильник “Скельки”)

Відео про Лису гору та стародавні городища