Мало хто знає про чарівне Місце Сили Центральної України – село Буша (наголос на другий склад), що розташоване недалеко від Ямполя, на кордоні Вінницької області та Молдови. Лише віднедавна ним стали цікавитися люди “дальнього кола”, тобто жителі областей України віддалених. А тут варто побувати не тільки історикам і археологам, а й тим, хто шукає СВІЙ Шлях пізнання світу і гармонії в ньому. Адже щонайменше незвичайним є той факт, що Буша омивається водами трьох (!) річок (Мурафа, Бушанка і Суха Бушанка).
Село Буша – перше враження
Колись ця перлина Вінниччини була одним із найбільших міст усього Поділля. А на початку нової ери тут було поселення, що називалося Антаварія (від “анти – праслов’яни”). Радянські часи перетворили Бушу на село. Але цінності для тих, хто приїжджає сюди почерпнути духовну силу, пам’ятка не втратила. Сьогодні вона цікавить істориків, туристів, рідновірів.
Заповідник Буша. Отже… Наближаючись до областей Західної України з боку південних степів, передчуваєш ландшафтно, що гори, зустріч з якими така улюблена і бажана, десь поряд. Але, ось і перший сюрприз! Їдеш рівниною і несподівано перед собою бачиш величезний яр, у якому сховалися будинки. Виявляється, таких ярів у Буші кілька, тож, практично все село немов заграє з кожним новим гостем, відкриваючи свою красу не одразу, а поступово, дивуючи щоразу новими панорамами. І, якщо ти не знаєш про цю особливість селища, то для тебе стає повною несподіванкою те, що посеред рівнини є гори навпаки!
У міру знайомства з панорамами Буші, помічаєш таку особливість-сюрприз – бушанські будинки і прибудинкова територія дивують відсутністю звичного для нас прибудинкового сміття чи нагромаджень металобрухту – тільки квіти і травичка. А крім цього, вони цікаві тим, що всі збудовані з глинозему та оздоблені певним орнаментом – косими лініями, що перетинаються (все це робилося й робиться вручну і технологія, звісно ж, не забута). До речі, тільки в печерах Криму також добре видно насічку подібного типу (пересічні похилі лінії). Є думка, що це робилося з погляду прив’язки свідомості людини до образу світоустрою, оскільки подібна насічка нагадує будову квітки соняшника, а точніше – побудову росту його насіння в квітці. Тобто, на території України така насічка присутня на стінах бушанських будиночків (тільки зі зворотного, зовнішнього боку) і в печерах Криму (з внутрішнього боку). Правда, дивовижний збіг?
Що ще на перший погляд “гостя” тут звертає на себе увагу? Звичайно ж, місцеві жителі! Вони відразу дають поради, де краще переночувати (телефони дають одразу ж і, що характерно, самі телефонують!)
Де краще пообідати (точно так само, при вас самі телефонують і запитують: “Чи приймете, кумасю, на обід?”) Правда, на менталітет того ж “южанина” не схоже? У Буші жителі як велика сім’я. І всіх, хто приїжджає сюди, зустрічають нарівні з собою, членом сім’ї.
Перший вечір у Буші
Оселившись у центрі Буші, перекусивши і порадівши наявності всіх зручностей, вирушаємо на святкування Івана Купали (ми потрапили в той період, коли його святкують Родновери).
Захід сонця… злиття річок… соковита й буйна рослинність (смарагдова терапія після золота степових трав)… аромати трав… плетіння купальських віночків… дві річки в одній… величезна заготівля багаття… натхненні та приємно-спілчанські люди… а ще тут темніє майже на годину пізніше й організм втрачає відчуття часу. Все чарівно, дивовижно, трепетно, свіжо, незвично, ніби перебуваєш в іншому вимірі. Ніяких хвилювань, тільки спокій і умиротворення… А ще м’які ваблячі ліжка… глибокий і відновлювальний сон поза міською метушнею…
Ранок у Буші
Заповідник Буша. Сонячний і свіжий ранок бушанського літа вабить прогулятися по росі (цим ми і насолодилися, спокусившись ніжною соковитістю трави). Тепер час познайомитися ближче з визначними пам’ятками Буші. У Буші є: музей Трипільської культури, найбільша в Україні виставка кам’яних фігур сучасних майстрів, статуї яких здебільшого відповідають нашій етнокультурі, є старий козацький цвинтар, цікавий не похованнями, а своїм місцем розташування, є скельний храм, що вартий окремого опису, є Гайдамацький яр протяжністю 6 км, за своїми характеристиками відповідний до Великого каньйону Криму (енергетика), є кілька джерел з такою водою, яку ви ніколи і ніде більше не зустрінете (починаючи від її смаку і цілющих властивостей, а ще вона чудотворна).
Заповідник Буша – Скельний Храм
Стародавній скельний храм був відкритий професором Антоновичем наприкінці ХІХ століття. Точний час його появи невідомий, але більшість дослідників стверджують, що це було за часів дохристиянських. Дослідження тут проводили неодноразово, але загадок все ж залишається чимало.
Скельний храм розташований на березі річки Бушанка. Своєрідним передоднем його є парк кам’яних скульптур. Зроблені вони, щоправда, зовсім недавно, але безліч витесаних форм зображують богів: Велеса, Перуна, Даждьбога…
“Азм есмъ Миробог жрець Ольгов” написано біля входу у святилище. І ось, нарешті бачиш на власні очі те саме, досі вченими не розгадане, зображення на камені. І трепет від побаченого прокочується теплими хвилями по тілу… Дерево без листя… півень… уклінна і молитовна в благоговінні постать людини… благородний олень… і об’ємний прямокутник угорі між людиною і твариною… Ні, зображення не є статичним! Воно живе… дихає…, але щоб його “побачити” і “переглянути”, потрібно лише “забути” про натовп туристів поруч, про екскурсовода і про час… Благоговіння… Умиротворення… Любов.
У всьому світі немає аналогів цього рельєфу…
Фото Скельного Храму в Буші
Сакральна глибина Скельного Храму в Буші
Зайшовши до скельного храму, відчувається чіткий поділ за частотами і рівнями вібрацій.
У лівій частині, що нагадує грот пустельника, відчувається якийсь тиск, внутрішній трепет, від якого з’являється бажання сховатися тут, сховатися від зовнішнього світу, його тиску, догм, правил, умовностей. Але так само, поряд із цим, з’являється і якесь бажання протиборства, насамперед із самим собою. Суть цього бажання – певний елемент боротьби між внутрішнім світоглядом: правилами, усталеними принципами й розуміннями життя в суспільстві, соціумі, з одного боку, та внутрішнім Я – вільним від пут землі, від нав’язаних правил поведінки й принципів взаємодії в зовнішньому середовищі, з другого боку. Тут отримуєш відчуття повної свободи Особистості, Душі, Духа, Сутності.
Внутрішнім поглядом проявляється картина зі Старцем, що стоїть усередині темного грота і виливає яскраве сріблясте світло. Від нього віє божественною мудрістю, ласкавим Світочем, що оточує тебе добром і душевним спокоєм. Він несе Божественну Свідомість, відчуття Абсолюту, Єдності з усім і в усьому.
Навпроти нього стоїть Демон, побачивши якого шепіт усередині вимовляє ім’я – “Бафомет”. Від нього йде відчуття індивідуальності особистості. Він дає стан проявленості Влади, Грошей, Сексу і якоїсь сильної заземленості.
На Демона також падає світло від Старця, від якого (така його сила і велич), будь-яка людина була б засліплена і заломлена. Але Демон же спокійно дивиться на старця, і між ними не відчувається якась боротьба чи протиборство.
Сюди приходили і приходитимуть багато хто… ті, хто шукає себе, істину і вихід до свого джерела сили, в надії на зцілення душі і серця…
Ці два персонажі є в кожному з нас. І вони перебувають у постійній боротьбі між собою. Або людина повністю відкидає одну з них (тобто свою ж протилежність), бо, як їй здається, вона перебуває на шляху до Духа, відкидаючи свою свободу розвитку, осяяння, розкриття свідомості та пізнання світу, передусім, через прийняття себе, такою, якою є, прийняття навколишнього світу… Або навпаки, людина, перебуваючи в стані ілюзії, втрачає своє Божественне начало (насамперед, у собі самій), втрачає стан єдності з усім… Народжуючись на Землі, ми відображаємо Бога, ми його частина, а оскільки він є все – поза часом і простором, – то кожен із нас і є Бог.
Єдиний шлях – дві половинки єдиного цілого!
Єдиний шлях – пізнати і прийняти в собі дві половинки єдиного цілого! Сама Буша – це мікрокарта Системи. Усередині храму криється також розгадка трьох річок Буші: Мурафи, Бушанки та Сухої Бушанки. Коротенько можна так відкрити цю загадку: Божественне і Земне, Чоловіче і Жіноче, Темне і Світле, Матір і Батько. Вони (тут в образі річок), будучи єдиним і невід’ємним цілим, створюють Життя. Суха Бушанка (на сьогодні практично пересохле русло) – це Життя, Душа, Людина. Людина, яка перебуває в ілюзії та сні, у мороці та запустінні, як в індивідуальному, так і в глобальному сенсі…
Для пробудження Душі потрібне джерело життя. Точніше сказати два… І вони перед вами, в маленькому містечку Буша…
Також, один із секретів Храму, який нам дали можливість розкрити для інших подорожніх – його ключі:
- Непорушна Стіна;
- Відкрите вікно;
- Накреслення життя;
- Божественне явище Світла
У добру путь!
Оглядовий відеофільм про Буша
Гайдамацький Яр
Раніше Яр назвався Великим Лісом. У ньому росли височенні дуби, стовбури яких використовували для будівництва голландських і німецьких кораблів. На початку 19 століття Яр перейменували. Хоробрі гайдамаки з Іваном Гонтою використовували це місце як схрон.
Яр являє собою романтичну картину букового лісу на крутих берегах річки Бушанки. Унікальні скульптури, створені чи то дощами з сонячними вітрами, чи то руками велетня, який майстерно виліпив надзвичайні фігури з каменю. Тут добре думається наодинці. Але скульптури – лише частина кам’яного ансамблю Яру. Не менший інтерес представляють собою печери і підземні ходи. Кажуть, у каменях є спеціально видовбані місця для дозорних. Тут одразу ж виникає бажання загубитися. “Увімкнути автопілот” і йти, крокувати, мацати пальчиками ґрунт, листя, камінчики; вбирати поглядом гру сонячних промінчиків із кронами могутніх буків; розчинитися у звуках річки, вітру, птахів, комах, небес, Землі-Матінки… Усе це ніжно пестить і проникає райдужними потоками в саму суть твого єства… Вселенська Тантра… Танець-Мандала…
Є тут і печера. Місцеві називають її Перунова. Скельний напівзасипаний храм, у якому проводилися обряди, а в далекій давнині печера була частиною загального підземного комплексу з безліччю лабіринтів. Емоційне сприйняття цієї печери неоднозначне, і людям, які не дружать із підземним світом, краще туди не потикатися.
Оглядовий відеофільм про Гайдамацький Яр
Внутрішнім поглядом можна розрізнити технології Стародавніх Цивілізацій. Силу, яку генерує Кристал, і навіть, після стількох років природних змін, відкритий зв’язок із небесними світилами.
Тут багато цікавого і корисного для пізнання і розкриття свого внутрішнього джерела.
Буша – Післямова
Перше знайомство з Бушею, зустріч, дотик, погляд, відгук відкривають величезний потік інформації як ззовні, так і зсередини, із себе. Ззовні це знайомство з багатовіковою історією, з сьогоденням і проєктами на майбутнє. Зсередини це чуттєве пізнання і прояв себе в потоках любові, ніжності, батьківства, мрій, прийняттів, РАдості та Задоволення…
Це те знайомство, у тимчасовій нетривалості якого розумієш, що здобув щось, відчутно більше для себе. І ставив подяку за можливість побувати в Місці Сили, на з’єднанні трьох річок, історії, загадок і відповідей.
Запрошуємо вас вирушити з нами в чарівну і таємничу подорож Місцями Сили Поділля, в якій ви доторкнетеся до цих незвичайних місць – Буша і Гайдамацький Яр. Детальніше про подорож за посиланням: подорож місцями сили Поділля
З Місцями Сили, які відвідує група Родогорія, ви можете ознайомитися за посиланнями:
