Чорний ліс – так називається лісовий масив на Кіровоградщині (на території Знам’янського та Олександрійського районів) загальною площею понад 26 га. Чорний ліс складається здебільшого з грабових і дубових дерев, хоча тут успішно ростуть берези, верби, осоки, вільхові. Природа первозданна і дуже красива, особливо навесні. Мальовничий і якось по-казковому вигляд мають величезні реліктові дерева і напівзатоплені корчі, благополучно окуповані місцевими рослинами. У стародавні часи тут був степ, який згодом поглинули Чорний ліс і болото.
У глибині Чорного лісу, неподалік від села Водяне, яке перебуває в підпорядкуванні міста Знам’янка, розташоване унікальне сфагнове болото “Чорний ліс”. Воно вкрите сфагнумом – особливим видом торф’яного моху, папоротями, лишайниками, хвощами, орхідеями, комахоїдними росичками, очеретяними очеретяними папоротями та іншою рослинністю. Є припущення, що колись тут було озеро, яке з часом перетворилося на болото.
У центральній частині болота “Чорний ліс” розташоване озеро Берестувате, або як його називають у народі Чорне або Бездонне озеро. З 1975 року болото “Чорний ліс” і Чорне озеро, що примикає до нього, є гідрологічною пам’яткою природи. Чорне озеро – загадка і диво природи. Це найзагадковіше і найтаємничіше озеро не тільки в Кіровоградській області, а й у всій Україні. Загадкове – більшою мірою тому, що воно досі до кінця не вивчене. І глибина озера з болотом достовірно не відома. Але воно дуже глибоке. Міряли ехолотами і глибина щоразу показується різна. Передбачається що озеро має подвійне дно, а може й потрійне! Одна з особливостей Чорного озера – плаваючі острови, так звані сплавини. Сплавини утворюються шляхом заростання поверхні води сфагнумом, очеретом, папороттю і деревами. У деяких місцях відстань між сплавинами і берегом озера сягає 10-15 метрів. Бували випадки, коли острови відпливали зі своїми пасажирами від берега…
Усі ми в дитинстві чули казки, в яких були згадки про Чорний ліс, Чорне Озеро, Чорне Болото. І ось, опинившись у тутешніх місцях, з’являється думка: а може, це і не казки зовсім? Деякі ділянки лісу – суцільна буйна рослинність гігантських розмірів. Тільки динозаврів не вистачає, зате в достатку водяться дикі кабани, зайці, лисиці, бобри та інша живність. Крони дерев настільки близько розташовані одна до одної, що подекуди утворюють щільний намет, який не пропускає сонячне світло. Варто зауважити, що в різний час доби відчуття від перебування тут теж різняться. Вранці це таємниче і світле місце, вдень – казкове і тепле, ввечері – насторожене, яке пильно придивляється і вивчає гостя, а вночі – містичний і міфічний простір. Одним словом, місце це живе і сканує кожного, хто наважився дійти або доїхати сюди. І від того, з якими думками, настроєм, дарами Ви прийдете – буде і відповідна реакція. Може це буде підозра, може цікавість або прийняття – неприйняття, а ще може бути відторгнення. Будьте впевнені, Ви все відчуєте! Казка неодмінно стане дійсністю!
І болото, і озеро, і ліс ніби триєдині, якщо можна так сказати. Різні й водночас однакові. Тут вони дають підказки, показують шлях дозволений або ж можуть не пустити в будь-якому напрямку. Можуть активувати потаємні страхи і підкріпити їх зовнішніми проявами. Або навпаки, посприяти їхньому нівелюванню, відпусканню. Незважаючи на наявність стежок і стежок, напрямок руху обираєш інтуїтивно. А може, за нечутною вказівкою Хранителів?
Гадаємо, що правильним рішенням для комфортного перебування в такому особливому місці буде поведінка, озвучена мамою головного героя в мультиплікаційному фільмі 1974 р. “Крихітка Єнот”. Ми лише лише трохи його перефразуємо: “Ступаючи в ці місця, не бери з собою палицю, а просто посміхнися!” Важливо приходити з миром у свідомості, серці та душі. І тоді зворотний і неодмінно позитивний відгук не змусить себе довго чекати. Він відрезонує, окрилить і наповнить кожну клітинку єства цілісністю, блаженством, радістю, захопленням перед Хранителями та їхньою вотчиною.
