Повість минулих літ (Повість врем’яних літ, Повѣсть временныхъ лѣт) – це літературна пам’ятка часів Давньої Русі, літописне зведення, складене в Києві в XI — на початку XII століття ченцем Нестором та іншими літописцями, яке лягло в основу всього наступного руського літописання.
Вся історія східно-європейських слов’ян базується здебільшого на одному літописі – “Повісті минулих літ”, написаному ченцем Києво-Печерської Лаври Нестором у 1110-ті роки. Літопис являє собою повноцінну історичну розповідь, і описує події IX століття, хоча був написаний на початку XII століття.
Існує версія, що насправді Нестерів літопис був написаний ігуменом Сильвестром (1055-1123) Видубицького монастиря 1116 року. За свій твір ігумен був підвищений у церковному званні і став єпископом Переяславським (1119-1123). Ця людина була наближеною до київського князя Володимира Мономаха. Відповідно, ігумен був посвячений у багато подій, що відбувалися при київському княжому дворі. І так він дізнався про події, що відбулися в Київській Русі 250 років тому. Є версія, нібито Сильвестр ходив містом і записував у городян оповіді та билини, і, таким чином, сформував свої враження про 9 століття.
Однією з проблем, які постають перед дослідниками “Повісті минулих літ” є достовірність та об’єктивність викладених літописцем подій. До прикладу, легенду про “прикликання варягів”, яка стала джерелом суперечок між норманістами і антинорманістами, запросто могли підсунути Нестору або Сильвестру з метою придумати давнє походження для княжої династії. Також варто розуміти, що Ігумен-літописець – християнин, і пише історію як розуміють її християни. Відповідно деякі події та персонажі постають у певному світлі та стилі, які могли бути вигідні церкві або владі.
Чимало нестиковок і у датах, які змальовує та представляє Нестор. Оригінал “Повісті минулих літ” до нашого часу не зберігся, проте відомі пізні списки XIV-XV століття – це переписані варіанти з інших джерел. Найдавнішими вважають Лаврентіївський (1377 р.) та Іпатіївський (XV ст.) списки. Перший здобув свою назву від імені переписувача – ченця Лаврентія, а інший було знайдено в Іпатіївському монастирі. За зразками “Повісті минулих літ” склалися Київський (про події XII ст.) та Галицько-Волинський літописи (про події XIII ст.). У сукупності три літописи називають “Літописом руським”, де розповідається про події часів Київської Русі.
