У цій статті ми коротко розкажемо про те як святкували наші пращури свято Купала. Сама назва “Івана Купала” відносно нова. У дохристиянські часи воно називалося просто “Купала” або “Купайло” на честь язичницького бога літнього сонця і покровителя шлюбу – Купайла. Згодом, після християнізації його пов’язали зі святом Іоана Предтечі. Походження назви достеменно невідоме, але різні вчені наводять пояснення, що воно походить від кореня «куп» (укупі, купно — тобто, єднання).
Купало – зародження Нав’ї сил
Це було одне з найважливіших і найшанованіших свят наших Предків. Негативного забарвлення свято Івана Купала набуло з 1651 року, з часів засідання Стоглавого християнського собору. Свято Купала починалося в один і той самий час – у день літнього сонцестояння. Це був найдовший день, коли природа перебуває в повному цвітінні й соку, і життя б’є ключем. І тривало це свято протягом двох седмиць, сонце в цей час розверталося на зменшення своєї присутності на небосхилі. У перший тиждень у нас починала затихати чоловіча сонячна енергія, а в другий починала стихати і водна жіноча енергія води.
Варто особливо зазначити, що існує чотири точки, пов’язані з орбітою землі навколо сонця. Максимальне наближення землі до поверхні сонця відбувається 6 січня, а максимальне віддалення землі від сонця відбувається 6 липня. А дві рівноважні точки це 5 квітня і 5 жовтня.
У моменти руху по орбіті, коли Земля наближається до Сонця, наша планета отримує в середньому до 1,5 відсотків більше тепла. Але різниця температур може бути помітна лише жителям Північної півкулі, які можуть помічати невелике пом’якшення температур.
Згідно з офіційними науковими даними, максимальне наближення Землі до Сонця відбувається щорічно між 3 і 6 січня. А точку максимального віддалення від Сонця земля проходить щороку між 3 і 7 липня.
Відповідно, свято Івана Купала Християнська церква зробила для себе одним з основних, назвавши його Різдвом Іоанна Хрестителя, і відзначає його щороку на два тижні пізніше за свято Купала (день літнього сонцестояння), тоді, коли “життя починало потихеньку котитися під гірку”, тобто дні ставали коротшими. У цей час у природи починають вичерпуватися життєві сили, вона йде до завершення свого циклу – на переродження, і двері їй відчиняє в Навь сам Іван, той хто часто в казках сам туди хаживає.
Як проводилося Свято Купала
Свято проводили подалі від селищ, обов’язково біля водоймища – річки або ставка. Розпалювали велике багаття-ватру, через яке перестрибували усі учасники обрядової дії. Багаття горіло цілу ніч. Вогонь був символом присутності бога і являв очищення, таким чином спалював увесь негатив, який люди залишали у ньому. Дівчата пускали вінки на воду, учасники йшли в воду купатися, омиваючись, освячуючись та оздоровлюючись священною “Купальською” водою. Вогонь і вода у цей день являли собою небесний союз Чоловічого і Жіночого, дві стихії, які породжують, супроводжують наше Життя.
Усі на святі Купала дуже багато рухалися, обов’язковим атрибутом цього свята було водіння хороводів та масові ігрища. Свято супроводжувалося великим адреналіном та емоційними сплесками. Молоді парубки та дівчата парувались, проводили любовні ігри. Ті, хто вже були одруженими – зачинали дітей.
Квітка Папороті – головний символ Купальських днів
Проте, головним символом цього свята була таємнича Квітка Папороті, яка за прадавнім повір’ям розцвітає тільки один раз і тільки в купальську ніч. Той, хто знайде її – отримає чарівну силу. Пошук квітки папороті було своєрідним ритуалом свята Купала. За легендами, купальська квітка – це ще й потужний засіб захисту. Наші пращури знали, що поблизу папороті завжди росте грибокорінь, і спори його злегка світяться, особливо добре при місячному світлі. Ці спори осідали на листках папороті й таким чином виникав ефект сяйва. Однак, квітка папороті росте в різних непрохідних місцях – на болотах, м’якому вологому ґрунті, тож тому виникло стільки престорог, що лише найсміливіший може знайти її. Темної ночі мисливець за папороттю міг і втопитися в каламутній воді або трясовині. Ці випадки і згадуються в численних легендах та переказав, що створює ще більший ореол містики.
Свято Купало – це час збору лікарських трав
Одночасно в ці літні довгі дні люди більш зрілого віку займалися збором цілющих лікарських трав. Старожили розповідають, що у купальські дні збирали до 60 видів різних трав. Світ рослин – це серйозний світ, і треба було вміти з ним поводитися, а для цього треба було вчитися все життя. Збираючи на Купала величезну кількість трав відбувалася трансформація в поведінці людей, формувалися та закріплювалися їх звички, навички. Травники повинні були бути пильними, адже були і отруйні трави, такі як аконіт. Для того, щоби захиститись від опіків, пили сирі яйця і при цьому обмазували руки яєчною сумішшю. Одяг травознаїв був цупким, зроблений з доброї щільної тканини, наприклад домотканного полотна. Особливо добре одягалися жінки, у них не було відкритих поверхонь тіла.
У різних етнографічних областях України свято мало свої особливі субетнічні риси. Наприклад, на Лемківщині, Закарпатті Купала звали — «Собітки». Купальські пісні називаються собітовими, а вогнище – собітка. Ця назва може походити від семантичного кореня – соботка — со-битіє, — тобто собитно — знов-таки, разом, укупі, купно. На честь цього свята у поляків названа священна гора Слєнжа – Собутка.
У літописах і стародруках залишилось чимало згадок про свято Купала.
Так, Густинський літопис оповідає так:
Купало бяше бог обилія, якоже у Еллін Церез, єму же безумниї за обиліє благадареніє приношаху в то время, єгда імяша настати жатва. Сему Купалу, бісу єще і донині по нікоїх странах безумниї пам’ять совершають, наченше іюня 23 дня, в навечеріє Рож-ства Іоанна Предтечі, даже до жатви і даліє сицевим образом: с вечера собираються простая чадь обоєго пола, і соплетають собі вінци із ядомого зілля, іли коренія, і, препоясавшеся биліем, возгнетають огнь, інде же поставляють зеленую віть і, ємшеся за руці, около обращаються окрест оного огня, по-юще свої пісні, преплетающе Купалом. Потом чрез оний огнь прескакують, оному бісу жертву себі приносяще.
Синопсис Київський:
П’ятий ідол — Купало, якого вважають богом плодів земних, і йому спокушені дияволом подяки й жертви на початку жнив приносили. Того ж Купала, бога, чи істинніше, біса й до сьогодні в деяких місцевостях пам’ять тримається, найбільше ж — у надвечір’я Різдва святого Іоанна Хрестителя. Зібравшись увечері, молодь чоловічої, дівочої та жіночої статі плете собі вінки із певного зілля, і одягає на голову, і опоясується ним. Ще ж на тому бісівському ігрищі розкладають вогонь, і навколо нього, взявшись за руки, нечестиво ходять і скачуть, пісні співають, гидкого Купали [ім’я] часто повторюючи, і через вогонь перескакуючи, самих себе тому ж бісу Купалі в жертву приносять. І інших дійств диявольських багато на [тих] мерзенних зібраннях творять, про які й писати недобре. Крім цього святого Іоанна Хрестителя свята, й на свято святих верховних Апостолів Петра і Павла, диявол свої сіті напинає через гойдалки, на яких гойдаючись, випадає [декому], раптом упавши на землю, убитися, і негідно, без покаяння, душу свою втратити. Тому і гойдалок, як сіті диявольської, берегтися належить кожній християнській людині, аби не впасти й не зав’язнути в ній.
Послання ігумена Елеазара:
…во святую ту нощь мало не весь град возмятется, и в селех возбесятца в бубны, и в сопели, и гудением струнным, и всякими неподобными игры сотонинскими, плесканием и плесанием, женам же и девам и главам киванием, и устнами их неприязнен клич, вся скверные бесовские песни, и хрептом их вихляниа, и ногам их скакание и таптаниа; ту же есть мужем и отроком великое падение, ту же есть на женское и девичье шатание блудное им воззрение, такоже есть и женам мужатым осквернение и девам растлениа. Что же бысть во градех и селех в годину ту — сотона красуется кумирское празднование, радость и веселие сотонинское, в нём же есть ликование… яко в поругание и в бесчестие Рожеству Предтечеву и в посмех и в коризну дни его, не вещущим истины, яко сущии идолослужителие бесовскии праздник сеи празноють…
Сице бо на всяко лето кумиром служебным обычаем сотона призывает и тому, яко жертва приноситца всяка скверна и беззаконие, богомерское приношение; яко день рожества Предотечи великого празнуют, но своим древним обычаем
І в цій статті ми висвітлили лише одну з граней такого значущого і шанованого для нас свята Купали і Костроми.
Наша група впродовж багатьох років організовує святкування найбільш значущих стародавніх природних свят, у дусі традицій наших давніх предків. Запрошуємо і вас узяти участь у щорічних виїзних святкуваннях, інформацію про які ви можете дізнатися за посиланнями:
Практикум на Місця Сили до Дня літнього сонцестояння (свято Купала)
