Млинці – давня ритуальна їжа
Здавалося б, млинці з’явилися на Русі, і це факт незаперечний. Так написано у всіх кулінарних книгах. Однак, як показали археологічні дослідження, млинці також готували в Стародавньому Єгипті. Приміром, у гробниці одного з вельмож, який жив 4500 років тому, виявили фреску, на якій двоє єгиптян смажать корж на великій сковороді.
Що найважливіше, в Єгипті існувало не тільки борошно, а й інший важливий інгредієнт для приготування млинців – дріжджі. Мало хто знає, що вже на зорі людської цивілізації в цій країні вміли варити пиво.
Так, у травні 2019 року вчені з Ізраїлю на основі дріжджів, знайдених в одній із гробниць, відтворили пиво, яке пили фараони. Оскільки чистої води на берегах каламутного Нілу було мало, єгиптяни випивали щодня, з ранку до вечора. Кажуть, одного разу хтось пролив глечик алкогольного напою в зерно, і через якийсь час вийшло дріжджове тісто. 4000 років тому млинці стають найпопулярнішою їжею в країні фараонів, а також в інших світах!
З давніх-давен ця страва вважалася не звичайною, а ритуальною їжею. У тому ж Єгипті вона слугувала підношенням для істот з інших світів. Млинці приносили в храми богині Хатхор, богів Ра, Гора і Яха. Якщо подивитися на зображення небожителів, то у всіх на голові ми побачимо диск, що нагадує млинець. Головним їхнім поціновувачем вважався Осіріс – бог відродження, який відповідав за зв’язок світу живих і паралельного світу, в якому живуть боги.
Єгиптяни вірили, що Осіріс зможе передати силу, що міститься в цих виробах із тіста, богам та іншим загадковим істотам, які живуть у паралельному магічному світі. За допомогою цього частування люди заручалися підтримкою духів предків та інших мешканців інших світів.
Таємниця приказки “Перший млинець комом”
Традиція, що зародилася в третьому тисячолітті до нашої ери, жива досі. Наприклад, саме про стародавній містичний обряд йдеться у знаменитій приказці “Перший млинець грудкою”. У ній ідеться зовсім не про труднощі, які супроводжують будь-яку велику справу на початку шляху, а про те, що перший спечений млинець потрібно віддавати якимось “комам”.
Хто ж такі ці “коми”? На Русі так називали ведмедів. І справді, вони схожі на велику хутряну грудку. Масляну відзначали якраз тоді, коли ведмеді виходили зі сплячки. Наші предки вірили: якщо звірі з’їдять це частування, то не чіпатимуть курей, корів і свиней.
У деяких частинах земної кулі ведмеді виходять з барлогів якраз під час Масляної, коли печуть млинці. Апетит у цей час у клишоногих звірячий. У пошуках їжі тварини часто навідуються в міста і села. За легендами, стародавні слов’яни знали ефективний спосіб, як спровадити комів зі своїх дворів.
Однак навіть найситніший млинець навряд чи зможе втамувати голод клишоногого. Найімовірніше, він тільки розпалить його апетит, і наступного дня хижак з’явиться за добавкою. Тому є версія, що комами називали зовсім не ведмедів, а гостей з того світу. Можливо, це слово одного кореня з грецьким “кома” – станом між життям і смертю. У росіян існують десятки традицій, у яких млинці використовуються як підношення мертвим.
За слов’янськими повір’ями, під час поминок у наш світ з того світу з’являлися душі покійних родичів. За допомогою млинців живі заручалися їхньою прихильністю, щоб мертві поставилися до покійного по-доброму.
Невипадково за часів Давньої Русі вважалося, що своїм походженням страва зобов’язана іншій знаменитій страві – киселю. За легендою, перший млинець вийшов випадково. Господиня розігрівала на вогні традиційний російський кисіль – суміш вівсяного борошна з водою – і забула про це. А згадала, лише коли вся вода википіла, вівсяна гуща почала підгоряти, а будинком поширився сильний запах.
Але чому комусь спало на думку, що гостям з того світу до смаку саме млинці? Чим гірше мед, фрукти або, наприклад, каша? Щоб розібратися, повернемося на кілька тисячоліть назад, на береги Нілу. Є гіпотеза, що єгиптяни вважали цю їжу магічною через тісто.
Те, що стародавні люди шанували хліб і його основу – тісто, можна легко пояснити. Історики кажуть: у Стародавньому Єгипті ще була жива пам’ять про те, як важко доводилося предкам мешканців Фів і Луксора до того, як вони навчилися молоти зерно й пекти коржі.
Релігієзнавці вважають, що зі стародавніх вірувань виникло і біблійне уявлення про те, що Бог створив першу людину з пір’їнки земної, тобто з щіпки землі, яку він потім змочив водою. До тіста для млинців у багатьох культурах ставилися зі священним трепетом, практично як до субстанції, з якої Бог створив Всесвіт.
Однак якби сутностей з інших світів цікавила магічна енергія, яка міститься в борошні або тісті, напевно, їм би жертвували не тільки млинці, а й хлібні окрайці, каші та булочки.
Однак нічого подібного в історії не було. Річ у тім, вважають деякі езотерики, що для мешканців інших світів важливим був не вміст коржа, а його форма, насамперед, те, що млинець був плоским. Але чому це має таке значення? Можливо, тому, що в стародавні часи для людей кожен такий виріб був ніби новоспеченим планом світу.
Є гіпотеза, що особливий символічний сенс мала і стопка млинців. В археологів є поняття “культурний шар”. Може, з’їдаючи один млинець за іншим, ми в певному сенсі вбираємо в себе досвід усіх цивілізацій, які жили до нас?
Існує версія, що млинці – це ритуальна страва, яку готували в дні, коли на землю приходять душі померлих. Вважалося, що привиди не володіють об’ємним зором, тому для того, щоб вони почувалися як удома, для них спеціально готували пласку страву.
Письменник-містик Данило Андрєєв у книзі “Троянда Світу” писав про те, що в просторі поруч із нами існує демонічний світ Гашшарва, де мешкають чорти, темні ангели та інші породження мороку. При цьому автор наполягає, що це не пекло, бо там не відбувають покарання за гріхи, а живуть – народжуються, одружуються, будують підступні плани. Однак повноцінним цей світ назвати не можна, бо він двовимірний. З точки зору науки, це не така вже й фантастика.
Тому млинець, так само, як і інші плоскі предмети, прибульці з інших світів сприймали як щось добре знайоме, а тривимірні речі здавалися їм каламутними й невизначеними.
Безумовно, фізично з’їсти млинець мешканці потойбічного світу не могли. Однак у Стародавньому Єгипті, а потім у Римі та серед слов’янських народів вважалося, що мешканці іншого світу, або душі померлих, усе-таки можуть поласувати цією стравою. Тільки от як? Вони їли не саму їжу, а її дух, енергетику.
Стародавні єгиптяни вважали важливим те, що млинець не тільки плоский, а й те, що він круглий. Жителі країни фараонів обожнювали коло. Нічого дивного: за деякими даними, саме в Африці під час будівництва стародавніх споруд люди придумали, як перекочувати важке каміння за допомогою рівних стовбурів дерев. А потім, щоб полегшити собі роботу, стали відрізати від них круглі пластинки. Так з’явилося колесо.
Крім того, єгиптяни розуміли, що круглі речі зручніші та простіші у виготовленні. Круглі монети не порвуть кишеню, об них не вколешся. Посуд за допомогою різних технологій, в основі яких лежить обертання, набагато легше робити саме округлої форми. Крім цього, такі чаші і тарілки легше мити. Також коло нагадувало древнім народам про циклічність усіх процесів, що відбуваються у світі.
Не дивно, що для богів, духів, демонів та інших шанованих мешканців паралельних світів єгиптяни готували страву у формі магічного кола, що нагадувало, крім іншого, і сонце.
Млинці та Колобок з української казки
Філологи вважають, що про проходження сонячного диска по небу розповідає народна казка про Колобка. За деякими даними, у ранніх версіях цієї історії Колобок був не кулястим, а плоским – як млинець.
Із сонцем млинці пов’язують і в багатьох інших країнах, де ця страва так само популярна, як і в нас, на Русі. Збіг чи ні, але, наприклад, у Франції ця страва стала особливо популярною в сімнадцятому столітті, коли до влади прийшов Людовик XIV, який отримав прізвисько “король-сонце”. До сонця має безпосередній стосунок лідер ще однієї країни, де дуже люблять млинці, – голова Китаю Сі Цзіньпін. Це слово міститься в ієрогліфах, за допомогою яких записується ім’я політика.
Дослідники магії народів світу вважають, що їжа, пов’язана з цим небесним тілом, несе в собі виключно енергію чистоти і добра. Утім, у млинцях, згідно з повір’ями єгиптян, містилася сила не тільки сонця, а й іншого світила, темного.
Круглий млинець і Місячний диск
Сьогодні прийнято вважати, що круглий млинець символізує сонце. Однак наші пращури були впевнені, що він має безпосередній стосунок до місяця. І це логічно, адже душі предків, для яких готували цю страву, перебували під заступництвом місячної стихії та не переносили сонячного світла.
Якщо придивитися до млинця, то на повний місяць він і справді схожий більше, ніж на денне світило. По-перше, цей виріб із тіста ніздрюватий, як і поверхня супутника Землі, поцяткована кратерами. Крім того, один бік млинця зазвичай підгорає сильніше за інший, а в супутника теж є темний зворотний бік.
Стародавні єгиптяни вважали, що суперечка, на яке світило більше схожі млинці, безглузда, оскільки вони пов’язували їх однаковою мірою з обома небесними тілами. У міфологіях різних країн сонце і місяць є подружжям.
Традиційні обряди з млинцями
Очевидно, невипадково готували цю ритуальну страву напередодні весняного рівнодення, коли день триває стільки ж, скільки ніч. Астрологи вважають, що при наближенні цього дня світ людей і потойбічна реальність максимально зближуються, і мешканці інших вимірів можуть легко проникати в наш. У ці дні єгипетські жерці спеціально приманювали могутніх сутностей млинцями, щоб заручитися їхньою підтримкою в майбутньому.
Неймовірно, але на берегах Нілу ця традиція жива й понині. Магічні обряди з млинцями, зокрема, проводять копти – громада, яка веде свій рід від жителів Стародавнього Єгипту.
У Західній Європі популярні змагання зі швидкого підкидання млинців. У Великій Британії в п’ятнадцятому столітті виникли “млинцеві перегони”, коли підкидати “плоского колобка” треба на бігу. Ця традиція з’явилася так: одна з домогосподарок так захопилася випіканням млинців, що забула про масляну службу в церкві. Почувши дзвін дзвонів, вона кинулася до храму, не випускаючи з рук сковорідку з недосмаженим виробом, який вона продовжувала підкидати, щоб не пригорів.
