Печерний комплекс Рахманів і кремнієві дерева

Місця сили Західної України

За останні роки чималої популярності з точки зору історичної та культурної спадщини набуло село Буша Ямпільського району Вінницької області. Віднедавна ним стали цікавитися дедалі більше наших співвітчизників завдяки стародавньому скельному храму, відкритому професором Антоновичем наприкінці ХІХ століття, а також, Гайдамацькому Яру з унікальними кам’яними “скульптурами”, створення яких залишається загадкою для багатьох дослідників, та нагадують стародавні мегаліти. Але не тільки історична Буша створює добру славу Ямпільському району. Неподалік від Буші, в тому ж районі, на кордоні з Молдовою є маленьке село Оксанівка, яке прославилося унікальним печерним комплексом, історія якого тягнеться з прадавніх часів, та зачіпає різні історичні періоди, починаючи від давнього язичницького періоду вірувань наших пращурів, та закінчуючи духовним осередком Ченців – Рахманів.

Печерний комплекс в Урочищі “Мохната”

Даний комплекс, розташований в урочищі “Мохната”, є однією з найбільших за площею та кількістю приміщень у басейні Дністра історичною пам’яткою з давніх часів на території Подністров’я. Вона має архітектурну, археологічну та історичну цінність як сакральний християнський, та у більш ранні часи – язичницький комплекс, що зберіг свої автентичні риси, зокрема, збереженими петрогліфами та графіті. Аналоги подібних наскельних зображень простежуються як на території України, так і на території від Балкано-Дунайського регіону до Середньої Азії. На основі аналізу виявлених артефактів та образотворчого мистецтва, представленого на стінах скель комплексу, можна стверджувати, що цей скельно-печерний комплекс виконував функції духовної обителі за язичницьких часів, а також релігійного центру, чернечої колонії ченців-рахманів, заснованої на засадах келіоцтва з часів середньовіччя.

пещерный комплекс гора мохната

пещерный комплекс урочища Мохната

Відомостей про цю пам’ятку в історичній літературі практично не було, що дещо ускладнювало широту і глибину її дослідження, а також, давало привід історикам зменшувати значущість і звужувати давнину комплексу лише до періоду від середньовічних християнських часів, що, однак, зовсім не так, судячи за всіма ознаками, присутніми в даній місцевості.

1903 року православний історик і культурно-громадський діяч Юхим Сецінський у своїх працях описує цей комплекс так:

“Після Буші я відвідав село Флемінду, що за 8 верст від Буші, на березі Дністра. Тут, у скелі над річкою вказують залишки колишньої печерної церкви. Ці рештки знаходяться вище від села, в пустельній місцевості, де берег Дністра спочатку поблизу води досить пологий, облямований високими скелями, інколи стрімкими; в одній з таких скель і вказують рештки печери, де була церква. Але огляд цієї печери, доступ до якої досить скрутний, не дав особливих результатів: це невелика, майже чотирикутна кімната, видовбана в досить м’якому шарі скелі, завширшки та завдовжки близько 5 арш.; стеля влаштована у вигляді склепіння, але неправильно; при вході до печери видно в камені пази вертикальні та горизонтальні, які слугували, ймовірно, для закладання дошками. Стіни поцятковані вирізаними хрестами різної форми і постраждалими від часу написами, прочитати які неможливо. Ознак того, що тут, у цій печері була церква, не виявилося. Тим часом народ називає цю місцевість “стара церква” і стверджує, що тут, у скелі, колись була церква. Можливо, церква тут стояла на самому березі Дністра, де й тепер серед кам’янистих кам’яниць видно чотири кам’яні хрести, що глибоко ввійшли в землю; на одному хресті видно напис, але прочитати його не вдалося; можна тільки сказати, що напис був російською мовою. Народ каже, що тут розташовувалося колись місто Могильов, перенесене потім вище по Дністру”.

На сьогоднішній день, печерний комплекс складається з двох груп об’єктів, розташованих на загальній відстані 270 м. Перша група печер знаходиться під автомобільною трасою Могилів-Подільський – Ямпіль. Дорога до неї обладнана сходами. Сходинки вирубані також і в скелі, на підступах до одного із залів, який називають “печерною церквою”. Друга група печер розташована за 3,5 км від центру села. До неї підводять вузькі стежки від ґрунтової дороги, що йде вздовж Дністра, вгору за течією.

Печерний комплекс Рахманів і кремнієві дерева

Печерний комплекс Рахманів і кремнієві дерева

Розташування печерного комплексу Оксанівки

А – Топографічна карта району розташування: 1-2 – групи печер №1 і №2. Б – супутниковий знімок ділянки каньйону Дністра: 1 – група печер №1; 2 – група печер №2; 3 – охоронна зона; 4 – зона регулювання забудови.

В – план розташування приміщень комплексу групи печер №1. Приміщення №3 на плані – так звана печерна церква, а в глибшій давнині – сакральний храм.

Від приміщення №5 і далі в південно-східному напрямку скеля підрубана, що дає змогу припустити про існуючу там раніше галерею, яка була вирубана вздовж скелі. Однак, у зв’язку з природними природними процеси, стіна була зруйнована.

У приміщенні №7 у тому ж напрямку знаходиться природна ніша арочної форми з петрогліфами.

На жаль, нам поки що не вдалося вивчити всі приміщення комплексу. Але в цій статті хотілося б розкрити суть приміщень, яке вчені називають “печерною церквою” (№3 на плані), і приміщення з настінними петрогліфами (№5 на плані).

Ченці – Рахмани

У печерному монастирі в давніші часи жили ченці, яких називали – Рахмани. Рахмани були одночасно ченцями, які проводили увесь час у молитвах, ділилися стародавніми знаннями, і воїнами – захисниками. За потреби їхні келії ставали стінами неприступного оборонного монастиря. Згідно з історичними даними, вони спільно з місцевими жителями захищали рідну землю від монголо-татарської та турецької навали. Про це свідчать дослідження археологічних експедицій, легенди, які зберігають місцеві жителі.

Кожен монах жив в окремій келії і збиралися вони разом тільки за молитвою. За давніми переказами, за печерами існує вже заросле чагарниками рахманське кладовище. За давньою традицією на Великдень люди брали шкаралупи з великодніх яєць і пускали їх на воду. Вважалося, що за 25 днів ці шкаралупи мають доплисти і потрапити до рук рахманів. Тоді вони розуміли, що люди вже пригостилися і дозволяли собі розговітися. Це свято називалося Рахманський Великдень, який святкували через 25 днів після традиційного Великодня християнського. Також місцеві жителі розповідають, що колись на рахманському цвинтарі було затоплення з річки Дністер, і водою змило кістки похованих рахманів, і люди бачили рештки гомілки завдовжки до одного метра, що свідчить про надзвичайно високий зріст цих ченців.

Монахи Рахманы

Печерний комплекс – Наскельні петрогліфи та наскельні малюнки

На відстані кількох метрів від приміщень №5 і №7 на поверхнях скель виявлено малюнки і знаки, зображені чорною фарбою, серед яких – вершники, війни, хвойне дерево, птах із довгою шиєю, корабель, риба, хрести, сітки тощо.

петроглифы рисунки

На цих наскельних петрогліфах варто зупинитися окремо.

Сучасними дослідниками комплексу всі перераховані вище символи трактуються в контексті християнської семантики.

Однак, ми візьмемо на себе сміливість не погодитися з цими висновками.

На нашу думку, аргументи істориків на користь пізнього датування петрогліфів недостатні.  Наприклад, зображення тих самих хрестів, наведені як один з аргументів християнської приналежності, не завжди мають християнське семантичне навантаження. Велика кількість хрестоподібних зображень на скелях і в печерах Оксанівки вимагає ретельного і копіткого аналізу. І хоча більшість зі скельних малюнків справді стосується більш середньовіччя та пізніших часів існування християнського монастиря на даній території, не можна відкидати факту присутності більш давніх малюнків, що накладались шарами в різний історичний час.

Також, неміцність породи, на якій зображені малюнки, не є вагомим аргументом для звуження часу накладення деяких петрогліфів, що, за всіма ознаками, є образотворчим мистецтвом, яке можна зустріти на багатьох схожих історичних пам’ятках “язичницької” приналежності, зокрема – епохи бронзи. Так, схожі петрогліфи та графіті, з доведеною тими ж науковцями давньою дохристиянською приналежністю, знайдені в подібних гротах, та на скельних комплексах, основу яких складає схожа геологічна порода.

Печерний Храм урочища

Тепер зупинимося на Печерному Храмі (або як її ще називають – печерна церква). Висота цього приміщення близько 2,5 метра, ширина – близько 4,5 метра, довжина близько – 3,5 метра. Вихід із печери орієнтований чітко на захід.

У центральній частині приміщення в стелі та стінах помічені хаотично просвердлені численні округлі отвори, які групуються по осі Північ-Південь. На одвірках викарбувані ромби з вписаними в них хрестами.

З великою ймовірністю можна стверджувати, що печера використовувалася в різні історичні періоди.

За всіма ознаками, початковим періодом використання печер був ще дохристиянський час (період язичницьких вірувань), найімовірніше, за доби бронзової доби. Зокрема, характерними рисами печерного храму є – співналаштування з образами та енергією світил (сонцем і місяцем), стихією води (річка Дністер), землі (печера-лоно Матері-Землі).

Доторкаючись до внутрішнього простору печери-храму проявляються осяяння, змінюється внутрішній стан, особливо яскраво це проявляється під час заходу сонця. Предки здійснювали тут містерії і таїнства, пов’язані з енергією стихій. Також усі події, що відбуваються тут, мали принцип образного мислення, алегорії. Перебуваючи тут, у храмі, волею чи неволею, погляд спрямований на Захід, звідки йде рух річки Дністер (відчувається рух стихії води), і відбувається велике дійство – захід сонця. У цей час проявляється відчуття, як енергія світила (енергія вогню, енергія ЯРа), дедалі глибше опускаючись за обрій, входить у лоно матері, з’єднуючись із Землею, і печера, як проєкція лона землі (жінки), вловлює цю силу (до речі, печера має світло-жовтий відтінок, як і сонце на небосхилі у своєму піку). Земля, з’єднуючись із сонцем, як енергія жінки об’єднується з енергією чоловіка, народжує нове життя.

У пізніші часи (найімовірніше з часів середньовіччя), цей грот використовували як християнський храм.

Це місце виразилося в якусь примітивну форму храму (зі слабо виділеною вівтарною частиною), що має численні аналогії з іншими печерними церквами в басейні Дністра. Тут присутні сліди від вівтарної перегородки, залишки апсид, наскельні зображення християнської семантики, що не дає підстав сумніватися у використанні даного приміщення пізніше як церкви. Також, під час перших відвідин цього гроту, деякі учасники експедиції чули дзвін і відчували незриму присутність тут колись невеликої дзвіниці.

Доісторичні часи – скам’янілі дерева (кремнієві дерева)

Наступною метою експедиції був огляд виходів із крейдяної породи мезозойських кремнеземів зі значними залишками скам’янілої давньої флори. Ще під час перших відвідин місця, ми звернули увагу на дивні виходи кремнієвих порід зі скельної основи. При детальному їхньому розгляді можна зробити висновок про залишки гілок і кореневищ стародавніх дерев, які, ймовірно, зростали тут щонайменше за мезозойської ери, під час якої тут був величезний морський басейн. Усередині скельної породи по всій площі стирчать стовбури дерев, гілки, тріски, корінці. Але все кам’яне. Кремнеподібні мінерали, що замістили рослинну органіку, на десятки і сотні мільйонів років зберегли свою структуру дерев, які колись росли тут.

Подібні знахідки останнім часом досить численні по всьому світу. У деяких місцях дерев настільки багато, що це інакше, ніж лісом не назвеш. І, як правило, у всіх місцях, як і тут, у цьому регіоні, у кам’яних дерев збережена структура деревини.

Цей процес сучасні дослідники пояснюють по-різному. Американський вчений Дж. Оелер навіть пробував моделювати цей процес.

Псевдоморфоза кремнезему по деревині – це точна копія органічної тканини, яка цілком складається з кремнезему. У тонких прозорих зрізах (шліфах) скам’янілої деревини можна розгледіти найдрібніші деталі будови деревної скам’янілої тканини. І якщо кремнезем, що складає деревину, не піддався подальшій перекристалізації, то всі подробиці будови клітин вдається розглянути настільки детально, наскільки дозволяє роздільна здатність мікроскопа. Палеоботаніки давно відзначили цю особливість, а американський дослідник Ч. Вайт ще наприкінці 19 століття висловив гіпотезу, що заміщення деревини відбувалося “молекула в молекулу”.

Відокремленню можуть піддаватися не тільки залишки рослин, а й навіть бактерії. Наприклад, в останні десятиліття в крем’янистих породах виявився цілий світ найдавніших істот – бактерій та інших мікроорганізмів, заміщених оксидами кремнезему.

Вивчивши теорію окремніння органіки, спробуємо узагальнити і викласти ситуацію, яка склалася конкретно в даній місцевості.

Зокрема, після огляду порід, аналізу, та отриманої інформації на основі наукових робіт, можемо припустити – у мезозойську еру (від 65 млн. років тому) на даній території був великий морський басейн, який з часом повільно відступав. У цей басейн впадали річки. Можливо, це була величезна затока. Річки і хвилі моря руйнували береги, підмиваючи їх. Дерева падали у воду і швидко заносилися піском. Річка або річки, що приносили в море величезні маси теригенного матеріалу, швидко змінювали обриси своїх і морських берегів. У результаті чого стовбури дерев, що впали, були поховані під товщею піщаних опадів. Надалі підземні води, насичені кремнеземом, робили свою справу і заміщення органічної тканини відбувалося вже за доведеним механізмом. Потім, унаслідок ерозійних процесів ці відкладення були зруйновані та змиті, а фрагменти стовбурів, кореневищ та інших частин скам’янілої деревини опинилися на земній поверхні в залишках крейдяної породи.

До слова, схоже місце, зі скам’янілими деревами було виявлено нами в Кривому Розі. Називається воно зараз – Скелі МОПРа. Нами було зроблено спеціальне відео з цього місця.

Відео про скелі МОПРу – скам’янілі дерева

Підбиваючи підсумок, не можна також не сказати про неймовірну красу цих місць. Відвідуючи Бушу та її околиці, не забудьте відвідати вершину урочища “Волохата гора”, де вам відкриється дивовижний огляд з оглядового майданчика і сам печерний комплекс. Потрапити на гору Мохната можна звернувши з траси Могилів-Подільський – Ямпіль, поруч із будиночком православного ченця, розташованого вздовж дороги.

пещерный храмовый комплекс

Оглядове відео печерного комплексу Урочища Мохната:

Запрошуємо вас відвідати Урочище Волохате та печерні храми Рахманів в Оксанівці в чотириденній езотеричній подорожі до Місць Сили Поділля!

Подробиці:  четырехдневный тур к местам силы подолья

 

Поділитися з друзями

Мастер группы «Родогория». Путешественник, Проводник по Местам Силы. Исследовал более 200 культурно-исторических и сакральных мест Евразии.

Оцініть автора
РОДОГОРІЯ
Підписатися
Сповістити про
guest
0 комментариев
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x