Кривий Ріг – це місто-лабіринт, з безліччю зв’язок, розв’язок, маршрутів, занурившись у які (як і в будь-якому іншому мегаполісі) незабаром хочеться ковтка свіжого повітря, подиху природи. І несподівано приємно отримати таку можливість, не виїжджаючи за межі міста.
Весна… пора пробудження Природи, Духа, Радості, Руху, Життя… і так приємно після зимової перерви знову відновлювати наші дослідження, занурення до свого коріння, до джерел. Ми вирушили в Дніпропетровську область, у місця сили Кривого рогу (Криворізького району). Криворізький край – це край праці, терпіння, відваги, сміливості та суворої краси. Тут втихомирюють водну стихію, що вирує шаленим потоком, біловодно падаючи і обрушуючись на гранітні ложа русел річок. Тут у гомоні вітру чується “сигит” (один зі стилів горлового співу-“свист”). А в надрах землі криється богатирський потенціал сили й захисту…
Карачунівський Білий камінь на річці Інгулець
Розташований на порогах річки Інгулець. Ще його називають Карачунівським (від назви водосховища), він з’явився в 30-х роках минулого століття і постачає водою місто. Вигляд і міць його не залишать вас байдужими (здалеку нам навіть здалося, що за силою він порівнянний з Манявським водоспадом). Білий вируючий, клекотливий потік обрушується в гранітні обійми русла і змушує мимоволі затамувати подих. Зупиняється потік думок і слабшає контроль розуму. Достатньо лише заплющити очі і процес перезавантаження почнеться… він займе зовсім небагато часу, а результат буде “на обличчя”. Ми готові до нових відкриттів!
Карачунівське Святилище
Тут же, в межах міста, є ще одне гідне уваги і вивчення Місце Сили. Це Карачунівське Святилище. Уже наближаючись до заповідного місця починаємо відчувати його силу. За 100-150 метрів змінюється зовнішнє середовище, здається, що ми перетнули невидимий кордон і опинилися в іншому просторі: повітря, спів птахів, рослинність, самовідчуття – все не зовсім звично сприймається органами чуття. Перед нами плавні повороти дороги, скіфський курган, берег річки Інгулець і просякнутий весняними жіночими енергіями пробудження простір, увійшовши в резонанс з яким ми отримуємо відповіді-стани, проявлені в особливих, інтуїтивно знайдених місцях. Кожен із нас розуміє “не випадковість” своєї присутності тут, а наші запитання і пошуки не є таємницею для Хранителів.
Святилище Перуна
Проходимо далі, до самого Перунового Святилища. Це Місце прояву чоловічих енергій: сили, могутності, дії. Здається, весь простір вібрує і сяє. Проявляються обряди, які тут проводять воїни, стовпи світла на місці ритуального багаття, хороводи-славлення. Ми дякуємо місцю і Хранителям і знову вирушаємо в дорогу.
Село Недайвода
За 40-ка кілометрів від м. Кривий Ріг, на берегах річки Інгулець, розташувався дуже цікавий населений пункт Недайвода. Цікаво все: місцевість, природа, люди та історія, багата на легенди й легендарні особистості (Отамани, Козаки). Сама Недайвода і найближчі села (Терноватка, Лозуватка, Іскорка) по суті, є Місцем Сили, місцем зцілення Душі, Тіла, Розуму. Тут усе в Природі перебуває на своєму призначеному місці: водний міст (очищення й наповнення), валун-серце (зміна властивостей води), валун-швидка допомога (гармонізація станів), джерела води (для серцевої та кореневої чакри), каміння-слідовики (для очищення й наповнення). А найголовніше, в межах Недайводи (і в межах заповідника “Інгулецький Степ”) розташоване найдавніше й найпотужніше Святилище кіммерійської епохи. Місце, вивчення якого має дуже важливе значення і для археології, і для історії, і для нашої групи. Велика площа Святилища містить у собі різні за властивостями та енергетикою місця (ладування, прояву, трансформації, зцілення тощо). Усе вказує (і характер поховань теж) на Шамана, Жерця або Старійшину, який здійснював тут свою діяльність.
Але є в цій усій пишноті й добірна ложка дьогтю. І пов’язана вона з політикою, жагою матеріальної вигоди, суперечками законів країни і Роду… Частину знайдених артефактів цього Святилища незаконно вивезли й покинули в неналежному для святині місці, а повернути назад поки що не представляється можливим…
Але ми знаємо, що все і все не випадково. Кожен, хто знає, хто читає це – є провідником і ключиком, за допомогою якого можна відновити справедливість. Ми впевнені у своєчасній і позитивній розв’язці цієї справи. І тоді це буде вже зовсім інша історія і стаття…
Слава Роду!
