Подорожуючи Азовським районом, ви обов’язково маєте відвідати тутешні відомі та найяскравіші місця сили Запорізької області (місця сили Миколаївки) – стародавні мегаліти, святилища і звісно ж відомий Миколаївський кам’яний лабіринт. Якщо ви подорожуєте південною частиною Запорізької області, ви кілька разів перетнете річку Берду. Ця невелика, але швидкохідна річка тече з півночі на південь, впадаючи в Азовське море, де в гирлі цієї річки розташоване курортне місто з однойменною назвою Бердянськ.
Скельний комплекс на річці Берда
Проїжджаючи трасою Запоріжжя Бердянськ, ви обов’язково візуально помітите, як в якусь мить зміниться ваш ландшафт, земля по лінії горизонту стане більш пологою і рівною. Це риса берега моря, яке в минулі тисячоліття доходило до цих кордонів, потім згодом це стало суходолом зі своїм унікальним ландшафтом і рослинністю. Але цю землю розрізають різні річки, що течуть з півночі на південь і впадають в Азовське море.
Але як не дивно, річка Берда тече не рівниною, а серед невеликої горбистої місцевості. І ця місцевість примітна тим, що з-під землі на всьому шляху річки виходять скельні породи з химерними формами, І річка Берда, як за якимось велінням, петляє і часто повертає на своєму шляху, намагаючись омити своїми водами всі ці скелі. Так саме скельні породи, що виходять з-під землі, які ваблять тебе своєю красою і незвичайною енергетикою. Саме про ці скелі й піде у нас розмова, які встали на шляху заморських завойовників, не даючи їм проникнути в середину наших Земель.
Отже, Місця Сили Миколаївки! Про деякі скелі й найдавніший лабіринт, що розташований у лісництві села Миколаївка, іде наша мова, про красу природи річки Берди, що протікає через це село. Тут панують свої закони, своя енергетика, що виходить від скель, свій клімат, а також відмінна від степової зони флора і фауна. Рання весна, зима з частими відлигами і сирою пронизливою погодою, сльота, не сильно відрізняються від степової погоди. Але ось приходить рання весна і все змінюється з теплими днями, починається буйний ріст трав і вздовж річки на заливних луках це особливо відчувається. Прохолода тут стоїть протягом усього літа. Часта відсутність дощів призводить до того, що вже до липня місяця трава стає сухою, не вистачає невеликої іскри і степ уже у вогні. Стоїть суша і до обіду все завмирає, але тільки не біля річки, де прохолодно і життя тут вирує щосили. Гаснуть степові фарби в серпні місяці до перших осінніх дощів, а там і тепла осінь з дощами і велика кількість осінніх фарб. Так з року в рік котиться колесо природи, не порушуючи вічного спокою.
На особливу увагу заслуговує заплава річки Берди в травні, коли тала вода заливає річкові луки. Весняні паводки накривають велику територію луків, Берда стає широкою. Трава росте і цвіте скрізь, навіть під водою. Дивишся і дивуєшся як може цвісти квітка під водою і не одна. Від сонця і невеликої глибини вода прогрівається і насичується розчином від квітів, трави та очерету, вона стає злегка коричневою. Як не скупатися в такій воді, де зібрані настої всіх трав, кращого лікування і не придумаєш, це унікальна можливість підлікувати свій організм. Одне слово – це коктейль здоров’я.
Уздовж річки Берди ростуть усі види дерев півдня України. Але є й унікальні місця, йдеш уздовж річки, а на твоєму шляху раптом відкривається березовий гай. Звідки ці могутні білостовбурні красуні в цій місцевості? Але тутешня природа до цього розташовує, закрут річки створює сприятливий вологий і прохолодний клімат. Чим не прекрасний відпочинок у полуденну спеку, в тіні після сліпучого степового сонця.
Влітку річка Берда перетворюється на неглибоку й нешироку річечку. Однак води течуть у ній дуже швидко, що не дає їм прогрітися і в такій прохолодній воді не гріх змити з себе піт полуденної спеки. Достатньо 5-10 хвилин і ти вже чистий і свіжий… Можна продовжити далі мандрівку, адже на горизонті видно лісовий дубовий масив у центрі якого, як за помахом чарівної палички, у вигляді ідеальної кулі височіють дуже високорослі дуби, порівняно зі своїми дубами-братами. Це місце сили, вихід енергетичного потоку, який тягне дерева якомога вище до небес. Підходиш ближче до таких дерев-велетнів, обхопиш стовбур двома руками, заплющиш очі, і відчуваєш усім тілом, як твої ноги відриваються від землі, і ти злітаєш, відірвавшись від землі. У цей момент хочеться і справді злетіти над землею і охопити своїм поглядом весь цей Світ – світ краси, блаженства і повної насолоди. Ти на природі, справжній природі.
А навкруги тиха сонячна погода, іноді пролетить поруч із тобою легкий вітерець, що злегка зачепив листя сусідніх дерев. Підходиш до стовбура дуба велетня, доторкнешся рукою і відчуваєш гул усередині стовбура дерева, що спрямовується вгору до самої крони дерева. Тут навіть у найтихішу погоду все гуде від надлишку енергії, що спрямовується до небес. А особливо це відчувається, якщо ти сам можеш піднятися на верхівку дуба велетня.
Пагорб Велеса
Але повернемося до основної теми цієї статті – Місця сили Миколаївки. Тут у цій місцевості можна ознайомитися з великим пантеоном Слов’янських богів і проявами їхніх енергій. Усі тутешні пагорби належать різним Богам. Центральний пагорб, з якого ми почнемо – це пагорб Велеса. Неподалік пагорба Велеса розташований Миколаївський лабіринт, відновлений місцевими бердянськими шанувальниками нашої давньої культури.
Щоб почати ознайомлення з пагорбами, які охороняють наші Боги, треба пройти повне очищення своїх думок. Для цього й існує лабіринт. Зібравшись із думками, заспокоївши своє серце биття, ви починаєте шлях до центру лабіринту, до його Алатир-каменя, щоб піднести хвалу нашим Богам і предкам і насамперед Всевишньому, підняти руки до самого Сонця й попросити для себе всього найліпшого в Житті. Йдучи звивистою стежкою лабіринту до центру, ви насамперед маєте позбутися всього поганого, що сталося у вашому житті, викреслити все це, очистити себе і свою голову від усього непотрібного і звільнити місце для майбутніх своїх творчих справ. Не поспішаючи ви просуваєтеся до центру, віддираючи від себе шматок за шматком весь свій негатив. І ось ви в центрі, повертаєтеся обличчям до Сонця, і явно відчуваєте, що перед вами нове життя, ви посилаєте свій імпульс у Космос, промовляєте про себе, що я готовий до нових починань. І так само не поспішаючи ви вирушаєте назад до виходу, закріплюючи свої нові побажання в цьому Світі.
Слов’янський Велес – бог мудрості і достатку
І ось ви з чистими думками можете вирушати в подорож до слов’янських богів. Перший на шляху у вас постає пагорб Велеса, Бога мудрості та матеріального достатку. Не забудьте, що Боги шанують ввічливість до їхніх персон і люблять невеликі частування із зернових культур і воду. Тому не лінуйтеся, і на кожному пагорбі віддавайте Богам требу, тобто кладіть частування на чільне місце і в западини в каміннях наливайте воду. Богам це подобається. Якщо перед вами виникає якийсь образ, не бійтеся, вступайте в контакт із Баченням, воно може відповісти вам на всі ваші запитання.
Велес (Волос) – є одним із найвідоміших і найзагадковіших Божеств давніх слов’ян. Йому приписують роль відповідального за людей і тваринний світ загалом. Велеса славили наші найвіддаленіші предки. Велеса називають його скотинячим Богом, покровителем худоби, а скотій Бог протегує тваринній природі людини так само що Велес – Бог поетів і багатства, є дідом знаменитого поета Бояна, він стоїть на кордоні потойбіччя, його завдання зустрічати душі після смерті й проводжати у світ мертвих.
Велес спочатку був духом предків, домовиком або овинником, який доглядав за худобою. Деякі дослідники говорять про те, що і Велес, і Волос можуть бути різними Богами. Волос і Велес, як єдиний Бог, має надто багато відмінностей і протиріч самому собі. Так, під ім’ям Волос часто мають на увазі Зміїного Бога, Підземного, Бога з лускою, того самого дракона, з яким борються давньоруські богатирі, Змій, якому одвічно протистоїть Перун; а от коли кажуть Велес, то мають на увазі або на вигляд мудрого дідуся, або Бога у вигляді ведмедя, або у вигляді бика, що протегує домашній худобі. Однак ця думка заперечується, оскільки ідоли на стародавній Русі ставили тільки одному Велесу-Волосу і достовірних згадок про їхню різну природу поки що немає. У всякому разі, зараз прийнято вважати, що Велес бик, змій, ведмідь, мороз є іпостасями одного Бога.
Зв’язок Велеса з потойбічним світом незаперечний. Велика кількість духів Велесичів підпорядковуються йому. За найдавнішими віруваннями Велес (водчій, пастир мертвих) зустрічає душу померлого в потойбічному світі на Калиновому мосту і проводить через річку Смородину у світ мертвих. Зображують Велеса у вигляді мудрого рогатого дідугана з кривою палицею або пучком зрізаних колосків, або у вигляді людини з бичачою головою. Крім того, Велеса часто зображують у вигляді ведмедя. Ведмідь, що забрів у поселення, вважався втіленням Бога Велеса, який хотів про щось попередити людей. Постаючи у вигляді лісового звіра, Велес є ще й покровителем лісових угідь поряд зі Святобором, покровителем подорожніх, і тут же має особливе воїнство духів – лісовіків або лісовиків.
Ім’я Велес розшифровується як Відаючий (Ве) інформацією флори та фауни Землі (ліс). Тут же неподалік розташований пагорб Перуна, дехто називає його пагорбом Вотана, каміння любові або Лади, височина Стрибога, Макоші та її доньок Долі і Недолі, Сварога і Рода. Про ці святилища коротко розповімо трохи нижче.
Багато людей запитують, чи є ті сили в наших Рідних Богів, що допомагають у нашому повсякденному житті. Ми відповідаємо, що є. І ось вам одна з наших розповідей про фермера з Миколаївки, який користується силою Велеса.
Років десять тому сподвижники слов’янської культури проводили свято Весни Вести на пагорбі Велеса в лісництві Миколаївки. Біля цього пагорба розташований знаменитий Миколаївський лабіринт. Як водиться місцевий народ цікавий, що за народ приїжджає в їхні краї і що за свята проводить там.
І ось на свято Вести завітав місцевий фермер, тихенько сів осторонь і почав спостерігати за діями святково одягнених у вишиванки людей. Дія відбувалася на пагорбі Велеса, і потрібно було закликати на свято самого Велеса, але не на Яву, а на тонкому плані. Народ готував спеціальний ритуал і починався святковий хід через спеціальну Браму і просив дозволу на зустріч із самим Велесом.
А так як це відбувалося ранньою весною, то деякі учасники цього свята заряджають енергією “Матері Сирої Землі” пшеничне зерно для проведення різноманітних ініціації впродовж року в себе вдома.
Мати Сира Земля – є слов’янською Богинею, і дає силу для росту всіх культур, які ми вирощуємо у себе на луках, полях і садах. А ось Велес – це Бог мудрості й достатку, і йому відчинені двері в будь-які Світи, він провідник усіх ідей і починань у нашому матеріальному Світі. І якщо ви будете використовувати для вирощування зерна не тільки в землі, а й інших ваших бажань, успіх вам забезпечений. Тут вам на допомогу підключається інший слов’янський Бог Спех.
Наприклад, ми завжди на зарядженому зерні тримаємо добу новостворений амулет, свічки, воду і продукти харчування.
Але повернемося до свята. Місцевий фермер участі в зарядці зерна на пагорбі Велеса не брав. Але коли він побачив, що зерно ретельно пакується в полотняні мішки, різко зацікавився, куди ми збираємося його використовувати. Йому все пояснили, і сказали, що заряджати можна будь-яке зерно і насіння, аж до посівного, і що буде відмінний урожай.
Тут фермера наче підірвало з місця, він сказав, що нехай його почекають, за годину він приїде на вантажівці повною мішками із зерном. Йому пояснили, що в такій кількості зерно вести не треба. Взяти потрібно по мішку різного різновиду зерна і насіння. Що якщо, по гіркоті зерна кинути в усе посівне зерно, то через добу Зерно перезарядиться енергією достатку.
Так і зробив фермер. Восени він зібрав відмінний урожай, набагато кращий, ніж у сусідів. Але секретом він не став ділитися ні з ким. І тихенько щороку приїжджає зі своїм зерном на свято. І вже особисто заряджає своє посівне зерно і просить йому допомогти самого Бога Велеса.
За пагорбом Велеса йде ціла грижа виступаючих каменів, що виступають з височин і стрімчаків, що звисають над річкою Бердою. Тут є скеля Перуна, деякі її називають на честь бога Вотана. Потім у прилеглій балці розташувався пагорб Стрибога, де постійно дме прохолодний вітерець. У цій балці знаходиться водойма абсолютно прямокутної форми вимушена в монолітній скелі і на краю водойми є кам’яна черепаха, охоронця сакрального місця.
Далі за балкою Стрибога йде височина з виступаючими скельними породами Макоші. А ще нижче за течією видно пагорби її доньок Долі та Недолі. Ще нижче за течією знаходяться, чудові за своєю красою, високі скелі Сварога. Усього й не перелічити, але найголовніше, про що ми хочемо розповісти, – як поводитися на Місцях Сили, як запустити в дію потоки енергії та як оздоровити себе і своє тіло.
Немає на нашій планеті однакових місць Сили, а тому, до кожного такого місця треба підходити індивідуально. Час доби, погода та сезон року теж впливають на характер місця. Та й кожна нова зустріч відкриває вам все нові й нові враження від проведеного тут часу.
Кам’яний Лабіринт Миколаївки
Недалеко від скельних порід пагорба Велеса розташована в лісі галявина з кам’яним лабіринтом, що дуже велика рідкість для південних степів України. Це величезний гармонізатор ваших думок, з якими ви з’явилися в тутешні місця. І щоб глибше проникнути в таїнства Сил богів Покровителів, потрібно попрацювати з головою, з верхніми чакрами, які й мають зв’язок із Вищими Силами. Під час входження в лабіринт, ви залишаєте позаду себе всі негативні думки й непорядні вчинки, які ви збиралися зробити. Повертаючись і звиваючись, ви очищаєте всі помисли, не залишаючи жодного куточка без уваги у своїй голові. Постоявши трохи в центрі, ви повільно повертаєтеся назад до виходу з лабіринту петлями-доріжками, при цьому наповнюючи себе думками про майбутнє, свої позитивні діяння.
Якщо у вас вийде “вистрибнути” з центру лабіринту за його межі – ви великий маг і чарівник, і вам забезпечено успіх до кінця вашого життя.
Входження і прохід у будь-яке місце Сили завжди робиться за принципом проходження лабіринту. Це золоте правило. Ніколи не йдіть народом, можете отримати такий енергетичний удар, що більше й з’являтися в це місце не захочеться. Ідіть до місця Сили колами й петлями, обходьте перепони й вам воздасться.
Стародавній мегалітичний комплекс
Якщо спускатися вздовж течії річки згори донизу, то нас насамперед зацікавить плато з “лікувальним камінням”, де ми можемо почати пізнавати, як поводитися на Місцях Сили і як себе “накачати” цією енергетикою. Насамперед на лікувальному камінні ми маємо гармонізувати наше матеріальне тіло, свої внутрішні органи і найголовніше, психічний стан своєї голови, тобто стан своєї душі. Лікувальне каміння приводить до гармонії Ваше тіло автоматично, головне, відчути, який камінь впливає на який орган вашого тіла. Після такої “медитації”, а на кожному камінчику треба трохи подрімати, у вас змінюється світовідчуття і ви входите в царство Природи.
Усього не перелічиш і всього не розкажеш. Потрібен щонайменше день на всі бесіди й розповіді, які нас цікавлять. А тому просто ми обираємо для себе будь-який день і їдемо назустріч до наших Рідних Богів.
Дослідження групи Родогорія
У 2015 році групою Родогорія було сплановано та проведено дослідження впливу місць сили на тонкопольові та фізіологічні системи організму людини. Як випробовуваних було задіяно 4 людини (двоє чоловіків і дві жінки). Досліджувані місця – Кам’яний Лабіринт (1 століття до н.е.) і Пагорб Велеса (стародавнє язичницьке святилище) під селом Миколаївка Бердянського району. Дослідження проводилися за допомогою спеціального сертифікованого наукового обладнання “ГРВ-Камера” професора Короткова Г. К. Про результати досліджень, читайте за посиланням: дослідження місць сили ГРВ-Камерою
