Таємниці мегалітів і печер: чи розгадані таємниці стародавніх цивілізацій?

Неосяжними просторами нашої планети розкидані монументальні споруди, створені з гігантських кам’яних брил. Ці мегаліти, вік яких обчислюється тисячоліттями, розбурхують уяву людей донині. В який спосіб стародавні цивілізації, не маючи здавалося б необхідних технологій, змогли створити такі велетенські конструкції? У цій статті ми детально розглянемо одну з версій походження мегалітичних об’єктів і печер на Землі. Ця версія матиме прямий зв’язок з історією стародавніх високорозвинених цивілізацій, які пішли в небуття та, ймовірно, загинули після серії природних катаклізмів, що відбувалися на Землі впродовж останніх мільйонів років. Але найголовніше те, що наша сучасна людська цивілізація вже дійшла до цих технологій і використовує їх для видобутку корисних копалин.

Отже, дивлячись на фотографії чудернацьких гірських масивів і скельних комплексів Європи, Скандинавії та Азії, дивуємось, наскільки дивовижна природа оточує нас. У наших регіонах особливо вражають Карпатські гори своїм різноманіттям порід, з яких складаються скелі та похилі схили, химерні форми мегалітів, що височіють їхніми верхів’ями то тут, то там. Зазвичай поруч знаходяться входи в печери та гроти, які тягнуться на десятки кілометрів. І все це (як нам пояснюють вчені) природа зробила сама – десь сонце постаралося, десь вітри вивіяли м’якші мінеральні структури, а підземні струмки з річками вимили частину гірської породи – вода пішла, залишивши нам у спадок гроти й печери. Але все ж таки, давайте уважніше придивимося до дивовижних природних об’єктів і порівняємо з тим, як сучасне людство видобуває корисні копалини?

Теорія підземного вилуговування

Останнім часом дедалі більше уваги привертає теорія підземного вилуговування, як можливого способу створення мегалітів. Суть цієї теорії полягає в тому, що мегаліти не висікали з цільних кам’яних брил, а “вирощували” шляхом розчинення порід навколо заздалегідь встановлених каркасів із дерева, кісток, або за аналогією з сучасними формами для відливання будь-яких речей, скульптур тощо.

Прихильники цієї теорії наводять низку аргументів на її користь:

• Форма мегалітів. Більшість мегалітів мають форму, яка не характерна для природних кам’яних утворень.
• Відсутність слідів обробки. На поверхні мегалітів часто відсутні сліди обробки кам’яними інструментами.
• Геологічне оточення. Мегаліти часто зустрічаються в місцях, де під шаром твердих порід залягають м’які породи, що легко піддаються вилуговуванню.

Експерименти зі створення мегалітів за допомогою підземного вилуговування

Існує низка досліджень та експериментів, які підтверджують теоретичну можливість створення мегалітів методом підземного вилуговування. Експерименти Джона Лентона:

У 1980-х роках британський інженер Джон Лентон провів серію експериментів, під час яких йому вдалося “виростити” з бетону мініатюрні мегаліти.

Лентон використовував таку методику:

1. Створення каркаса. З дерева або металу створювався каркас, що повторює форму майбутнього мегаліта.
2. Заповнення каркаса. Каркас заповнювали бетонною сумішшю.
3. Вилуговування. У каркас із бетоном подавалася вода, яка вимивала м’якший заповнювач (наприклад, пісок або тирсу), залишаючи жорсткий каркас із бетону.

Експерименти Лентона продемонстрували, що метод підземного вилуговування може бути використаний для створення мегалітичних споруд.

Дослідження в Туреччині:

У 2010-х роках турецькі археологи виявили підземні камери, в яких, як вони вважали, могли “вирощуватися” мегаліти. Ці камери були виявлені під час розкопок мегалітичного комплексу Гьобеклі-Тепе. Його камери мають правильну форму і викладені каменем. У них виявлено сліди бетону і деревних залишків. Турецькі археологи припустили, що ці камери використовувалися для “вирощування” мегалітів методом підземного вилуговування.

Інші експерименти:

Крім експериментів Лентона та досліджень у Туреччині, було проведено ще кілька експериментів зі створення мегалітів за допомогою підземного вилуговування.

Наприклад:

• У 2005 році американський археолог Девід Стенлі (штат Арізона) провів експеримент із “вирощування” мегаліта з бетону.
• У 2012 році британський археолог Алан Вайсман провів експеримент із “вирощування” мегаліта із солі.

Усі ці експерименти продемонстрували, що метод підземного вилуговування може бути використаний для створення мегалітичних споруд. Важливо зазначити, що всі ці дії були проведені в лабораторних умовах (!) і не можуть точно відтворити природні умови, в яких створювалися справжні мегаліти. Проте вони дають нам уявлення про те, як міг працювати метод підземного вилуговування і дозволяють нам по-новому поглянути на таємницю створення цих велетенських споруд.

Отже, розглянемо цю тему докладніше і пройдемося, як то кажуть, від палітурки до палітурки в цьому напрямку…

Мінеральні форми життя на Землі

Усі знають, що наша планета жива й однією з перших форм життя на ній є Кам’яна або, по-сучасному, Мінеральна. Наша планета складається з ядра (ядерного реактора), розпеченої магми та земної кори, що утворилася внаслідок зіткнення магми з космічним холодом (так званого “шлаку”).

Багато сучасних учених уже починають визнавати, що людство на нашій планеті існує не один мільйон років, відповідно, ми далеко не перша цивілізація. З цього випливає, що видобували корисні копалини на Землі не тільки ми, а й наші попередники (інші гуманоїди). І сліди цього видобутку можна знайти в багатьох місцях нашої планети. Здебільшого всі гори і скельні поверхні утворювалися шляхом витікання і застигання розпеченої магми. Однак “шахтарська справа” не з приємних робіт і щоб урізноманітнити своє життя, людина робила штучні кам’яні споруди з “відходів”, що утворювалися під час видобутку та збагачення корисних мінералів. Одним із методів видобутку корисних копалин є вилуговування руд із певних гірських порід. Такий розчин можна не лише згущувати, а й вирощувати в ньому кристали. Отже, отримання штучних гірських порід із відходів збагачення можна назвати “мінеральним фермерством”.

Методи збагачення корисних копалин

Розрізняють такі методи збагачення корисних копалин:

• Рудорозбирання
• Гравітаційне збагачення
• Магнітна сепарація
• Флотація
• Радіометричне збагачення

Допоміжні процеси збагачення:

• Фільтрація
• Згущення
• Сушіння

Збагачення руди – це сукупність методів розділення мінералів один від одного за різницею їхніх фізичних або хімічних властивостей. Хімічний склад компонентів руди при цьому не змінюється. Велика частина руд у природному стані не придатна для безпосереднього металургійного переділу. Розбирання (сортування) використовується для збагачення шматків руди або вугілля в породі завдяки їхній різниці кольору та блиску. Його проводять або вручну, при видобутку дорогоцінного каміння, або за допомогою автоматичних апаратів. Найдавнішим способом збагачення є промивання руд. Основний принцип промивання полягає в тому, що під час занурення руди в проточну воду відбувається розм’якшення порожньої породи, яка розчиняється і видаляється у вигляді брудної води.

Гравітаційні методи збагачення засновані на поділі мінералів за густиною. Різноманітні методи цього виду збагачення засновані на різних швидкостях руху частинок у водному або повітряному середовищах під впливом гравітаційних або центробіжних сил. Цим методом переробляється добра половина від загальної кількості збагачених корисних копалин. Найпоширенішим гравітаційним способом є збагачення у відсаджувальних машинах. Під час руху води “вгору-вниз” легші породи опиняться вгорі, а важчі – внизу. Збагачення на вібраційних столах проводять для руд рідкісних металів або розсипів.

Магнітна сепарація (збагачення) заснована на використанні відмінностей у магнітних властивостях компонентів суміші, що розділяється, за неоднорідного постійного або змінного поля. Магнітному збагаченню залізних руд іноді передує магнетизуючий вплив слабомагнітних мінералів у киплячому шарі за присутності газів-відновлювачів.

Спосіб флотації ґрунтується на вибірковому змочуванні матеріалів, унаслідок якого окремі дрібні частинки порід, що входять до складу руд, які збагачуються, спливають на поверхню води разом із піною. У воду додають спеціальні речовини – флотореагенти.

Радіометричне збагачення ґрунтується на процесах переробки руд під час взаємодії різних видів випромінювань із речовиною. Виділяють два види процесів:

Радіометричне сортування – процес, за якого з видобутої руди виділяють сорти за вмістом цінного компонента. Зазвичай об’єктом аналізу і поділу є порція гірничої маси. Порційне сортування ділять на вибійне – у ковші вантажно-доставочної машини, самоскидне, вагонеточне, дрібнопорційне.

Радіометрична сепарація – процес, заснований на нерівномірності розподілу корисного або шкідливого компонента в шматках руди.

Фільтрування продуктів збагачення являє собою поділ рідкої і твердої фаз пульпи за допомогою пористої перегородки під дією різниці тисків, створюваної розрядженням або надлишковим тиском повітря. Рідка фаза проходить через пори перегородки і збирається у вигляді фільтрату, а тверда затримується на поверхні, утворюючи шар осаду – кеку.

Згущення – процес підвищення концентрації речовини в розчині, наприклад, твердого компонента в пульпі внаслідок осадження твердих частинок у гравітаційному, відцентровому або комбінованому полі з одночасним видаленням (зливом) шару очищеної води.

Сушіння і зневоднення відбувається за рахунок більш високої температури, ніж навколишнє середовище, дренажу, осаду у воді, гравітаційних сил і вібрацій, відцентрових сил, перепадів тиску.

Що собою являє планета Земля

Планета Земля – це, по-суті, металургійна шароподібна піч, яка має своє магнітне поле і, обертаючись, мчить з величезною швидкістю в космічному просторі по своїй орбіті. При цьому її обертання дуже складне, тому що вона входить до рухомої Сонячної системи, яка, своєю чергою, обертається навколо центру галактики Чумацький шлях, який разом з іншими галактиками входить до складу Мегагалактик, і все це обертається навколо якоїсь центральної осі.

Вчені кажуть, що ядро Землі, яке має магнітне поле, складається із заліза, оскільки з усіх хімічних елементів залізо має великий магнітний потенціал. Але виникає питання, як залізне ядро досі не розплавилося, якщо температура плавлення заліза всього 1538°С, тоді як у вольфраму вона становить 3422°С. Серед простих речовин найбільше витримує температуру вуглець, йому знадобиться для плавлення понад 4500°С, а серед довільних речовин – це карбід танталу-гафнію – 3942°С.

Може ядро Землі складається з металу більш високої температури плавлення, з більш важкою питомою масою? Так, що важча за своєю масою хімічна речовина, то менш стабільна вона для свого існування, адже може розпастися на прості елементи. Але це тут на поверхні Земної кори. Ну, а там усередині не тільки висока температура, а ще й величезний тиск, плюс обертання, плюс динаміка. Імовірність тугоплавкого металу цілком реальна. Тоді все резонно: тугоплавкий метал має потужний магнетизм, навколо ядра плаває розпечена магма, яка містить всю таблицю Менделєєва, плюс розумні скалярні хвилі. А Земна кора – це всього лише затверділі шлаки елементарного металургійного процесу – кам’яного лиття.

Навіщо планеті Земля потрібна розплавлена магма

Тут криється проста причина. Землю оточує величезна кількість космічних об’єктів. Вони впливають на магнітне поле Землі, змінюють його, тому доводиться постійно коригувати свою орбіту й обертання навколо своєї осі. Це можна зробити тільки всередині самої планети за допомогою переміщення важчих хімічних елементів усередині розплавленої магми.

Переміщення важких елементів магми впливає на земну кору, спричиняючи напруження у вигляді землетрусів і вивержень вулканів. Гірські породи (шлаки) укладаються в певні шари також для балансу планети, і мають свою структуру та свою питому вагу.

Вищі Космічні сили складують свій матеріальний світ у певні об’єми, наприклад, планети. Вони змушують їх генерувати для пересування в просторі, а такі об’єкти, як зірки, ще й випускають Світло для розпізнавання “що нам потрібно”.

Нижчі розумні істоти намагаються теж накопичувати свої матеріальні ресурси, користуючись тим, що лежить на поверхні, тобто переміщують корисні копалини з місця на місце, бо деякі з них їм життєво необхідні для розвитку своєї цивілізації. Іноді матеріальні ресурси переміщують з планети на планету так, що аж “крадуть” цілі космічні об’єкти.

Дивлячись на все це своїми людськими очима, ми теж вторимо їм і захоплюємося просунутими щодо нас цивілізаціями.

Однак повернемося до методів збагачення руд.

Способи видобутку корисних копалин

Основні способи видобутку корисних копалин:

Кар’єрний або відкритий спосіб.

Шахтний або підземний спосіб.

Відкрито-підземний або комбінований спосіб.

Свердловинний або геотехнологічний спосіб.

Дренажне буріння.

Метод вилуговування підземних копалин

Метод вилуговування – це процес видобутку уранової або мідної руди з землі. При такому видобутку руди йде переробка шляхом подрібнення рудних матеріалів до однорідного розміру частинок, а потім починається обробка руди для подрібнення урану шляхом хімічного вилуговування. У процесі подрібнення зазвичай виходить сухий порошковий матеріал, що складається з природного урану, “жовтого кеку”.

Метод купчастого вилуговування. Це процес видобутку, за якого хімічні речовини (зазвичай сірчану кислоту) використовують для вилучення економічного елемента з руди, що була видобута і складена в купи на поверхні.

Внутрішньопластове вилуговування – це підземне вилуговування. Також воно відоме як видобуток розчином або вилучення на місці. Включає в себе залишення руди там, де вона перебуває (під землею) і вилучення з неї мінералів шляхом їх розчинення та перекачування корисних копалин (розчину) на поверхню, де можна відновити мінерали.

Технологія підземного вилуговування поліметалічних руд

Підземне вилуговування – це фізико-хімічний процес видобутку мінералів (металів та їхніх солей) – таких як мідь, уран, золото або кухонна сіль через свердловини, пробурені в поклад, за допомогою різних розчинників.

Процес починається з буріння свердловин, також можуть застосовуватися вибухові речовини або метод розриву пласта для полегшення проникнення розчину в поклад. Суміш, що містить розчинену руду, потім викачується через свердловини на поверхню, де піддається екстракції.

Інша назва методу підземного вилуговування – гідрометалургія – виділення металів із руд, концентратів і відходів виробництва за допомогою водних розчинів певних речовин (хімічних реагентів). Найдавнішим відомим способом гідрометалургії є виділення міді з руд Ріо-Тінто (Іспанія) в 16 столітті.

Види зберігання хвостів

Під час вилуговування корисних копалин як правило утворюється величезна кількість непотрібної породи, так званих “хвостів”. Їх необхідно десь зберігати і ось методи складування таких “хвостів”.

• рівнинний
• яружний
• косогірний
• заплавний
• кар’єрний
• шахтний

Одна з передбачуваних версій утворення печер і мегалітів

Згідно з версією офіційної науки, печери утворилися за допомогою вимивання водою м’якших порід із твердих пластів земної кори. Це очевидний факт. Але уявімо й іншу (не менш правдиву) версію, що якісь високорозвинені цивілізації, які перебували на Землі (гостьові або корінні), використовували щось подібне у своїй діяльності, те, що може залишитися після видобутку корисних копалин. Наприклад, після роботи якоїсь установки або устаткування з виїмки руди в тріщинуватих або просто осадових породах.

Це можна розглянути на деяких фотографіях. Шахти зі стовбурами і штреками існували і тоді, в більш давні часи.

Є печери з галькою в стінах зі сполучним елементом – глиною. Нікого не цікавить, чому структура породи цих гір – галечник? Геологи й самі не розуміють, як галечник складає тільки склепіння печер, не може ж бути це дном моря? А можливо, це сталося під час промивання порід і викачування розчину з гори за технологією підземного вилуговування, адже тоді ця галька і могла утворитися? Тобто потік і тиск були настільки величезними, що промили цю печеру в горі й відшліфували каміння на галечник. Не виключені й інші версії, наприклад, це можна пояснити такими процесами: пагорби і гори складені цілком із галькових порід і вода промила ці печери. Але хто склав галькові породи в такі величезні пагорби?

Також можна пов’язати походження печер і мегалітів. Наприклад, на пагорбі могла знаходитися якась установка, яка, пробуривши свердловину, закачувала в неї розчин, запускаючи процес вилуговування його з розчиненими металами. Потім із розчину виділяли потрібні корисні копалини, згущували отриманий шлак (за технологією пастового згущення) і складували маси в мегаліти. Причому складували як доведеться і десь виходила кладка, десь “млинці”, а десь облиті сієнітом гори. Таким чином з’являється версія, що сієніт та інші гранітоїди – це не магматична порода, а закристалізована давня порода, розчинена в хімії. Процес приблизно такий як вирощені галуни в розчині мідного купоросу, тільки кристалізувалися з цього розчину різні мінерали.

Пастове згущення відходів (хвостів) після сепарації рідкого розчину, витягнутого з надр

Після розчинення мінералів усередині пластів руди, розташованих під землею, і подачі цього розчину на поверхню землі, починалося вилучення металів. Розчин проходив сепарацію, флотацію або інші методи осадження, невідомі нам, які проводили більш розвинені цивілізації. Що робили з відпрацьованою рідкою хімією? Є деякі варіації, наприклад, можна нейтралізувати цю хімію або згустити її.

Що собою являє сучасна технологія згущення продуктів збагачення руди?

Пастове згущення означає, що замість перекачування не згущених хвостів збагачувальної фабрики у хвостосховище, розвантаження згущувача зневоднюється до стану, коли під час укладання хвостів не відбувається сегрегація пульпи. При застосуванні пастової технології хвости формують конічні відвали (!), завдяки яким відпадає необхідність у великих хвостосховищах. Площа таких хвостосховищ значно менша порівняно з традиційними хвостосховищами, а небезпека витоків мінімальна.

Рідкі хвости перетворюють на густу в’язку рідину, яка тримає форму. З неї формують відвали у формі пагорбів, з огляду на те, що ці відходи мають кислотний або лужний баланс, у них тривають активні хімічні процеси окислення та відновлення. Мабуть є багато варіантів, залежно від хімскладу речовини, який дає можливість зцементуватися відвалам у цільну масу. Причому спостерігатиметься шаруватість, спрямована не обов’язково горизонтально.

Показові приклади

Наведемо кілька наочних прикладів кам’яних мегалітів, які, ймовірно, були отримані за допомогою цих технологій підземного вилуговування та пастового згущення хвостів.

Приклад складування так званих “мішків”.

Урочище Монастирище Кіровоградської області України.

Мегаліти лежать, як висловлюються деякі дослідники, батонами, камінь, що звисає, спирається на нижчі, але його можна було отримати якраз ось за цією технологією, більше схожою на алхімію, а не сучасну хімію. Тут добре видно, що мегалітичні форми – це не природні утворення, це не інфузія мас, а відвали відходів, або цілеспрямоване формування певної споруди за допомогою підземного вилуговування.

Ці відходи (шлам) складували в м’яку опалубку, в так звані “мішки” (форми), але мішки в нашому розумінні були також мегалітичними.

Також можна припустити, що утримання величезних мас могло здійснюватися за допомогою якихось високих технологій створення полів, які могли керувати матеріальними структурами, створювати вплив, зокрема й антигравітаційний, для того, щоб оперувати такими масами (для заливки мегалітів).

Пам’ятаємо, що “мега” – це мільйон літ, це лиття в гірських умовах.

Звучить як фантастика, але інших версій наука не висуває, вважаючи за краще списувати це на природні утворення.

Для того, щоб це все було міцно, щоб мішки не рвалися, будували огорожу, і створювали міцну опалубку – виходили рівні блоки. Тут ми бачимо, що мішки були поменше і різного об’єму, тобто, вони були не уніфіковані, як у нашій цивілізації.

Тут форма каменів дуже близька до тієї, що може вийти зі складування методами мішків.

Приклад пастового згущення хвостів і подальшого затвердіння форми після вилуговування

Кам’яна Могила – унікальна археологічна пам’ятка Мелітопольського району Запорізької області

Приклад складування так званих “млинців”.

Рідкі хвости перетворюють на густу в’язку рідину, яка тримає форму. Залишається пастоподібна порода, яка надалі кристалізується.

Гайдамацький Яр поблизу села Буша, Вінницька область України.

Екологічність методу в стародавні часи

Такий спосіб видобутку корисних матеріалів з наявністю високих технологій у стародавні часи використовувався цивілізаціями як дуже екологічний метод. Тобто цим займалися жителі Землі, які дбали про екологію.

Із землі витягували породу, з породи витягували потрібні речовини, залишки складували у вигляді гір, мегалітів, а також використовували під час відливання всіляких елементів конструкцій античних міст.

Ймовірно, використовували автоматизовані пристрої з повним набором даних про елементи, а також із можливістю внесення індивідуальних змін. Наприклад, основа колон – це один матеріал, оздоблення – інший, монументи, предмети мистецтва, статуї тощо – це вже інші матеріали різної міцності. І все це вироблялося також у мегалітичних масштабах, наприклад, міста відливали і готували до “вживання” (проживання), наче пиріжки на бабусиній кухні.

Нарівні з цим, на Землі ми бачимо у величезній кількості й варварський видобуток корисних копалин. Унаслідок знімання стометрового шару землі на величезних площах створено пустелі, а непотрібні залишки висипано у вигляді піску (силіціум О2, яким заповнена більшість пустель).

Це говорить про те, що Земля (в певні періоди своєї історії) була гігантським простором для видобутку корисних копалин. Також ми бачимо, що в сучасні часи все повторюється (циклічність).

Сучасні технології та стародавні мегаліти: чи можливий зв’язок?

Також хочемо навести як приклад Вільногірський гірничо-металургійний комбінат, який було засновано 1956 року. Він розташований у Дніпропетровській області України. Основними напрямками видобутку комбінату є концентрати ільменіту, рутилу та циркону.

Поруч із Вільногірським комбінатом є унікальні озера з бірюзовою водою та дюнами з білого піску. Пісок видобувається під час видобутку цирконо-рутил-ільменітових руд.

Видобуток титан-цирконієвих руд у районі Вільногірська на Україні супроводжується утворенням великої кількості білого піску (побічний продукт). Цей пісок є результатом відокремлення цінних мінералів від порожньої породи, а його наявність у промислових масштабах наводить на роздуми про можливий зв’язок із стародавніми технологіями будівництва мегалітів.

Приміром, у дисертаційній роботі Бойкова І.С. “Обґрунтування земснарядного розроблення пісків з урахуванням поділу за густиною частинок мінералів під час гідротранспортування” докладно описано процес гідротранспортування, який використовують для видобутку та поділу мінералів. Цей метод ґрунтується на переміщенні частинок піску по трубах за допомогою води, що дає змогу піднімати його з-під землі та переміщувати на значні відстані.

Виникає питання: чи могли стародавні цивілізації використовувати подібний метод для видобутку піску і створення з нього будівельних матеріалів, таких як пісковик, який широко застосовували під час зведення мегалітів, зокрема, в Карпатському регіоні? Теоретично, це можливо, якщо припустити, що стародавні будівельники володіли достатніми знаннями про властивості матеріалів, гідравліку та інженерні конструкції.

Гіпотетично, стародавні цивілізації могли використовувати природні водні джерела (якими вдосталь наповнений весь Карпатський регіон), або створювати штучні канали, чи резервуари для подачі води. Для переміщення піску також могли використовуватися різні пристосування, наприклад, черпаки, насоси та навіть системи труб, виготовлені з дерева або інших доступних матеріалів.

Це всього лише припущення і наразі немає археологічних доказів використання гідротранспортування стародавніми цивілізаціями для будівництва мегалітів. Проте сучасні технології видобутку піску під Вільногірськом демонструють, що подібний метод цілком здійсненний, а це відкриває нові горизонти для дослідження стародавніх технологій та їхнього можливого зв’язку з сучасними відкриттями.

Мегаліти: мовчазні свідки історії, що приховують свій справжній вигляд

Мегаліти – мовчазні свідки давнини. Ці загадкові кам’яні споруди, оповиті містикою і легендами, зберігають у собі таємниці давно минулих епох. Але що ми бачимо сьогодні, дивлячись на ці стародавні пам’ятки? Можливо, це лише відгомони їхньої колишньої величі, спотворені часом і природними силами.

Вітер, дощ, сонце і мороз невпинно працювали над цими кам’яними велетнями, згладжуючи їхні гострі грані, стираючи висічені символи і візерунки. Землетруси і зсуви могли змістити їх з початкових місць, а рослинність – обплести їх своїм корінням, змінюючи їхній вигляд до невпізнання.

Можливо, те, що ми зараз бачимо, це лише бліда тінь того, що задумали стародавні будівельники. Їхні творіння могли бути набагато грандіознішими і вражаючими, прикрашеними різьбленням, розписом або іншими елементами, які не збереглися до наших днів.

Але навіть у своєму нинішньому стані мегаліти продовжують захоплювати й інтригувати нас. Вони нагадують про те, що час невблаганний, і все у світі піддається змінам. Але навіть під впливом руйнівних сил природи, ці стародавні пам’ятники продовжують зберігати в собі дух минулого, притягуючи до себе шукачів пригод і любителів загадок.

Можливо, одного разу ми зможемо розгадати всі таємниці мегалітів і відновити їхній первісний вигляд, якими вони були в ті далекі часи, коли їх створювали руки древніх майстрів.

Резюме

У цій статті наведено лише невеликі приклади “вирощування” деяких гір та утворення мегалітів і печер.

Природою керують не тільки Вищі Сили, які ми, як і стародавні люди називаємо Богами, а й більш (порівняно з людством) розвинені цивілізації. Керуємо природою також ми, але все питання полягає в тому, чи зможемо ми зберегти свою планету, свою Землю?

Вже назріває питання відновлення того, що ми дотепер зруйнували, і цей процес із видобутку корисних копалин називається рекультивацією. Чи можна виявити сліди стародавніх рекультивацій? Ми думаємо так! Тільки потрібно уважніше придивитися до того, з чого складається Мінеральний Світ.

На завершення нашої статті

Завершуючи нашу мандрівку світом мегалітів і печер, варто ще раз наголосити на тому, що ці монументальні споруди, зведені тисячоліття тому, й досі розбурхують уяву та роздуми людей.

Теорія підземного вилуговування, яку ми розглянули, пропонує інтригуючу можливість того, що ці мегаліти не були висічені з цільних кам’яних брил, а “вирощені” шляхом розчинення порід.

Експерименти і дослідження, проведені по всьому світу, підтверджують теоретичну здійсненність цього методу.

Важливо зазначити, що ця теорія все ще перебуває на стадії розробки, й потребує подальших досліджень, щодо підтвердження або спростування її.

Але одне можна сказати напевно: таємниця походження мегалітів і печер ще не розгадана.

І це залишає простір для роздумів про тих, хто ж звів ці велетенські споруди, які технології вони використовували, які секрети вони ще залишили для майбутніх поколінь?

Хто знає, можливо відповіді на ці питання криються зовсім поруч, у печерах і мегалітах, розкиданих по всьому світу.

P.S. Не забудьте поділитися цією статтею з друзями та близькими, які захоплюються історією та археологією.

Разом ми можемо зробити ще крок ближче до розгадки таємниць мегалітів!

P.P.S. А які ваші теорії про походження мегалітів і печер? Діліться ними в коментарях!

І пам’ятайте, найголовніше у вивченні історії – це не пошук готових відповідей, а подорож лабіринтом знань.

Насолоджуйтеся цією подорожжю з нами!

Рекомендовані нами статті про мегалітичні споруди, що зводилися в стародавні часи в Україні:

Софіївський Парк в Умані – Місце Сили древніх цивілізацій

Мегаліти та стародавні знання – Хребет Ключ у Сколе

Цапові скелі – стародавній мегалітичний комплекс Карпат

Загадкові Циклопічні споруди – мегаліти Долини

Княжі скелі – стародавнє мегалітичне святилище