Усі ми ходили до школи і відвідували уроки хімії. У кожному кабінеті хімії ми бачили Таблицю, що висіла на стіні, під назвою “Періодична система хімічних елементів”, у простолюдді її називали “Таблицею Менделєєва”. У Європі, на жаль, не згадують ім’я цього видатного вченого, там існують свої претенденти на це наукове відкриття. Але ми будемо розмовляти про факт зміни самої таблиці після смерті Дмитра Івановича, який не поступається за своєю величчю навіть самому Леонардо да Вінчі. Адже праці з хімії становили всього 10% від загального внеску цього вченого в інші науки. У цій статті ми спробуємо відкрити завісу загадок Таблиці Менделєєва, і розберемо не менш цікаве питання, що таке Ефір, і куди він зник з Таблиці Менделєєва?
Деякі цікаві факти з біографії Дмитра Менделєєва
Але щоб перейти до загадок Таблиці Менделєєва, нам необхідно пройтися коротко біографією Дмитра Івановича Менделєєва, вона дуже цікава і дуже незвичайна, як і всі його наукові відкриття. Як і скрізь усіх видатних людей, так і Менделєєва, огортають низка надуманих подій і фальсифікацій у його біографії, а також наукових відкриттів.
У побуті часто Дмитра Івановича вважають “батьком винаходу російської горілки”, це не правда. Як і не правда, що Менделєєв захоплений виготовленням валіз на продаж, це він робив у вільний від науки час. А ось наукових відкриттів у нього були не те що десятки, а сотні, і в різних сферах науки. А те, що він був любителем повітроплавання на повітряних кулях, так це так, і одного разу він ледве не розбився на ній, проводячи якісь вишукування щодо атмосферних потоків Землі. Менделєєв видав дуже багато книг з хімії, економіки, соціології, конструював високоточні прилади, розробляв митні тарифи. А найголовніше – за його технологією виготовлявся найкращий на той час бездимний порох, який через свою недбалість ми закуповували в Америки під назвою “порох Менделєєва”.
Дмитро Іванович Менделєєв досліджував спіритизм і магію, очолював російську метрологію. Виступав експертом на судових процесах про підробку грошових знаків. Сам себе Менделєєв називав “волонтером нафтової справи”, заклавши основи нафтової індустрії царської Росії.
Менделєєв народився 1834 року в Тобольську, столиці Сибіру. Губернія тоді простягалася від Уральських гір і до Тихого океану, це були незвідані землі Великої Тартарії. Тобол (Тобольськ) у ті часи вважався найбагатшим містом на Землі, і це було місто “особливих людей”, вільних, сильних, авантюристів за натурою. До моменту народження Дмитра місто стало втрачати свою колишню міць, воно стає більш провінційним і простим. Люди починають виїжджати потихеньку в центр, що згодом зробить і сам Менделєєв, вивівши в Підмосков’я і всю свою рідню.
Дід Дмитра Івановича був священиком і навчав грамоти багатьох видатних людей, зокрема самого Олексія Аракчеєва, згодом він став великим російським державним діячем, військовим міністром, реформатором російської артилерії.
Батько Менделєєва народився зі спадковим прізвищем Соколов. Він, як і його брати, закінчив Тверське духовне училище. Після закінчення училища батькові дають нове прізвище і він із Соколова стає Менделєєвим, бо любив міняти для справи різні дрібнички серед студентів. Чому так, просто в церковній традиції того часу, якщо кілька братів ставали священиками, то батьківське прізвище міг успадковувати тільки один із них, а решта отримували прізвища, співзвучні біблійним персонажам. Ось чому так багато в нас прізвищ із єврейськими іменними назвами. Однак батько не пішов по церковній лінії, вступив до Петербурзького педагогічного інституту на філологічний факультет. Згодом він обіймав посаду директора Тобольської гімназії і був завідувачем усіх училищ Сибірської губернії.
Мати Менделєєва родом із Сибіру з роду купців. У той час купцями в Сибіру зазвичай були або старовіри, або старообрядці. Марія була жінкою дуже освіченою, вона закінчила повний курс гімназії. Після смерті батьків вона як і її брати бере у свої руки сімейний бізнес. Ось і кажуть деякі, що в царській Росії жінки не отримували гідної освіти, і їм не можна було вести будь-який бізнес. Може це стосувалося деяких християнських течій, а так решти суспільства це не стосувалося. У підпорядкуванні у Марії була скляна фабрика в якомусь селі. Вона все життя займалася цим підприємством і воно було зразковим на той час. Марія за своє життя народила 17 дітей і Дмитро був останньою дитиною в родині. Коли помер батько сімейства, то велика родина жила за рахунок доходів цього заводу.
Як уже ми писали, глава сімейства був завідувачем усіх училищ Сибіру, і в них у домі збиралося часто велике товариство з освічених людей: казкар-письменник Петро Єршов, декабрист Муравйов, Фонвізін, Пущин та інші.
Дмитро був не старанним учнем, навчався він не стабільно, багато прогулював уроків, не любив іноземні мови, особливо латинь. Його одного разу залишили на другий рік, він постійно з кимось бився. Усім він говорив так: “У мене сьогодні ломить спину, піду поб’юся на Тобольський міст!”
У ті часи в царській Росії існував такий закон, що молоді люди могли вступати до вищих навчальних закладів тільки за місцем проживання. Вступати Менделєєв міг тільки до Казанського університету. Але мати змогла влаштувати Дмитра до Петербурзького педагогічного інституту ще й за казенний рахунок. Там же в Петербурзі Марія Менделєєва захворіла і за кілька тижнів вона померла, а через деякий час помирає і його молодша сестра. Це круто змінило погляд на життя у Менделєєва.
Закінчивши інститут, Менделєєв пише свою першу роботу “Дослідження водних розчинів за питомою вагою”. Починав свою кар’єру Менделєєв як і всі – бідним викладачем. Але добувати собі гроші якимись іншими ремеслами він не захотів і сів писати підручник з хімії, працю було закінчено за три місяці і він зміг виграти грошову премію імені Давидових. З цього моменту він міг присвятити себе повністю науці.
У тридцять років Менделєєв стає штатним доцентом Петербурзького університету. У той час він і написав дисертацію про 40* градусний стандарт російської горілки. Це була праця, написана на замовлення митниці, Дмитро Іванович зробив таблиці про об’єми спирту при різному % вмісті спирту і різних температурах повітря. Російську горілку Менделєєв не винаходив, він її привів під загальний торговий стандарт.
Другий міф, на який Менделєєв дуже негативно реагував, що йому Періодична таблиця одного разу наснилася вночі. Він говорив, що над нею він думав років двадцять. У нього були “ігрові” карти, але замість “дам” і “вальтів” були намальовані хімічні елементи з їхніми характеристиками, він розкладав різноманітні “пасьянси” з цих карт і думав, думав і думав. І ось, 17 лютого 1869 року Дмитро Іванович, у віці 35 років, вранці зачиняється у своєму кабінеті, і до вечора не виходить із нього. А до кінця дня в нього на столі розкладений “пасьянс” зі знаменитої “Періодичної системи хімічних елементів”. У той час учені ще не відкрили що таке атом і що таке ядро.
Старі назви хімічних елементів системи Менделєєва (ПСМ)
6 березня в науковому журналі виходить стаття, де вперше з’являється на світ Періодична система Менделєєва. Людство вперше бачить, що систематизовано той хаос, з якого складається наш Всесвіт.
- Ось деякі назви цих хімічних елементів:Водень – той, хто народжує воду. У старіших наукових книжках з хімії замість закінчення “рід” писали “твор”: углетвор, вододтвор.
- Кисень – народжує кисле середовище, різні кислотні середовища.
- Вуглець – народжує вугілля, тобто народжує землю або ґрунт. Ось так писалося давнє слово вугілля – перша буква “одь”, її образ “спадщина”, вимовляється “еу”, отримуємо “еугълъ”, ъ – коротке “о”. Читаємо – еуголо. “Гол”, голе або початкове, на якому все виростає.
- Азот – “азъ-от”. “Азъ” – перша буква, перший, “от” – 28 за рахунком буквиця, вона пишеться як буква “т” над “w”. Повний образ – межа, з якої починається життя. Це та частина нашого земного повітря, без якого не можливе виникнення “род”, народження всього.
- Хлор – більш його пізня назва – Солерод.
- Залізо – “ж”, живіт, життя. “е” – буття, де ми живемо. “лезо” – лезо, те, чим можна відрізати, раніше цим словом називали край листа очерету, ним обробляли м’ясо тварин. Залізо, речовина, з якої можна виготовляти предмети і відрізати “частини життя”. Чавун – раніше вважався відходом виробництва під час виплавки сталі. Чисте залізо в печі “домниця” отримати важко, треба мати температуру 1600*С, чавун виходить при температурі 1200*С. Цей відхід виробництва називали “свинячим матеріалом” або “чушка” (старовинна назва свині, чухається, треться об стовбури дерев), так за цим матеріалом закріпилося слово “чавун”. Сталь – походить від слова “стати”, стає, матеріал який став (з’явився) з чавуну, чушки.
- Кобальт – його назва походить від німецького слова “домовик”, “гном”.
- Нікель – назва теж походить від німецького слова “бешкетник”, “дух гір”.
- Мідь – латинське слово “купрум” дано на честь острова Кіпр, де було найдавніше родовище міді. Російська назва “мідь” має спільний корінь із “бджолиним медом”, колір практично один.
- Галій – ця назва дана на честь Франції, символом якої є “півень”.
- Миш’як – російська назва походить від слова “миша”, його хімічними сполуками труїли щурів і мишей. У Європі миш’як – “арсенікум” прийшов із давньогрецької мови і перекладається як “чоловічий”.
- Селен – цей елемент своє ім’я отримав на честь супутника Землі – Місяць, по-грецьки звучить Селена.
- Бром – з грецької цей елемент звучить як “смердючка”.
- Срібло – праслов’янською писалося “сьребро” (се-ре-бо-ро) і схоже на слово “блискучий”. Грецьке “аргурос” і латинське “аргентум” походять від індоєвропейського кореня “ерго”, що означає “білий, блискучий”.
- Олово – назва походить від стародавнього кореня “ол”, у латинській мові це albus – що означає “білий”. Тож метал названо за своїм кольором.
- Телур – назва походить від латинського слова “теллус”, що позначає нашу планету Земля.
- Вольфрам – з німецької “вовк, що пожирає вівцю”. Під час виплавки олова утворював шлак, який поглинав олово.
- Платина – у перекладі з іспанської означає “сріблячко”. Таку назву їй дали іспанські конкістадори через її тугоплавкість. До цього Старий Світ не знав що таке платина, а ось інки нею користувалися з незапам’ятних часів.
- Золото – слово походить від праслов’янського “золто” – жовтий, золотистий.
- Ртуть – від праслов. “рьтоуть” – “котитися”.
- Свинець – слов’янську назву схоже він узяв від назви кольору неба “синява”. Латинська назва “плюмбум” походить від слова “водопровідник”. У Стародавньому Римі з нього робили водопровідні труби.
Увага: У цьому розділі викладено не всі переклади назв хімічних елементів Таблиці Менделєєва. Детальніший огляд хімічних елементів, звідки і кому дали ту чи іншу назву, надруковано в російськомовній статті за посиланням: Загадки Таблицы Менделеева. Что такое Эфир, и куда он исчез?
Що собою являє ефір
Дмитро Менделєєв у своїй таблиці залишив клітини і передбачив характеристики хімічних елементів, які будуть відкриті в найближчому майбутньому. Це були елементи з “важкими” за енергетичними вібраціями кристалічних решіток. Йому було зрозуміло, що чим важчий хімічний елемент, тим менш стабільне його існування. Тобто якщо взяти за основу енергію, його постійні коливальні рухи, то виходить, що нижчі коливальні рухи, то коротше життя, те життя, яке базується на основі “головного” елемента якоїсь субстанції.
А що ж з елементами більш “легкої” вібрації, ніж Водень? Для таких елементів Менделєєв відвів окремий рядок у лівому верхньому кутку своєї таблиці під назвою ЕФІР. Після смерті Дмитра Івановича, приблизно 1910 року цей рядок вилучили з Періодичної системи Менделєєва. Але слово “ефір” закріпилося в нашій мові завдяки іншому винахіднику радіо – Олександру Попову, він дав старт виразу: “вихід в ефір”, коли радіохвилі поширювалися в навколишньому середовищі.
Якщо ви вважаєте, що таблиця в сьогоднішньому вигляді ідеальна і в ній все завершено, то ви помиляєтеся. В інтернеті є Теорія “змови” навколо таблиці Менделєєва. По-перше, ім’я Дмитро Іванович Менделєєв намагаються стерти з пам’яті людства, і під його ім’ям таблиця в усіх країнах світу давно не пишеться. Змова ця пов’язана з тим, що в першому варіанті таблиці Менделєєва верхній ряд, де “один” і “нуль”, за життя Менделєєва мав трохи інший вигляд. Дмитро Іванович вважав, що є якась невідкрита речовина в нинішній момент, яку він назвав “ефір”, яку він ставив в основу всієї Світобудови. І ось ця речовина, яка може випромінювати собою нескінченну енергію в різних варіантах сполук і нескінченно виділяти тепло, від цієї речовини і потрібно будувати всю науку на Землі.
Тобто Менделєєв намагався створити науку про все відразу, визначивши основну субстанцію з якої все народжується. Як це схоже на билини і легенди наших предків на чолі з Богом Родом. Але люди злої волі брати Нобелі, Рокфеллери, Ротшильди, Моргани та подібні до них, всі, хто заробляв мільярди на нафті, вугіллі та інших джерелах енергії, зрозуміли, що в разі відкриття ефіру, доходів їм не бачити. Якщо наука піде шляхом, як передбачив Менделєєв, ніякої необхідності обігріву осель не треба, і транспорт для переміщення не потрібен, все життя буде влаштоване по іншому. З’явиться ідеальне екологічно чисте паливо, яке майже нічого не коштуватиме людству.
Усі дослідження з приводу існування ефіру були заборонені в науковому середовищі після 1910 року. Таємниці таблиці Менделєєва приховані від людства, їх треба шукати заново.
Що втратило людство від зміни таблиці Менделєєва та відсутності “нульової групи”. Перед воднем існують елементи з меншою атомною вагою, а в “нульовому ряді” є граничний елемент з мізерно малою атомною вагою, який не здатний до хімічних взаємодій і має надзвичайно швидкий власний частковий газовий рух. Часто це нагадує “темну” матерію, як зараз припускають фізики, хоча про це навряд чи знав Менделєєв. Наші пращури знали про кругообіг речовин та енергії в природі. де “ма-ть”, матерія, перетворюється на обернене на “ть-ма”, антиматерію, або як їх часто називають Світи Наві.
Що давала ідея “світового ефіру” – перенесення енергії на різні відстані. Як сказав Дмитро Іванович Менделєєв: “Задачу тяжіння і задачу всієї енергетики не можна уявляти реально вирішеною без реального розуміння ефіру, як світового середовища, що передає енергію на відстані. Саме ігнорування ефіру призводить до хибного, але прибуткового висновку, що добувати енергію можна лише руйнуючи речовину. Звідси і хибна теза про відсутність у нинішньої паливної енергетики реальної альтернативи.”
Що говорив сам Д. Менделєєв з приводу Ефіру
Витяг зі статті Д. Менделєєва “Попытка химическаго пониманіянія мирового эфира”:
“Представляючи ефір газом, що володіє зазначеними ознаками і належить до нульової групи, я прагну насамперед витягти з періодичного закону те, що він може дати, реально пояснити матеріальність і загальне поширення ефірної речовини всюди в природі та її здатність до всіх речовин не лише газо- або пароподібних, а й твердих та рідких, тому що атоми найлегших елементів, з яких складаються наші звичайні речовини, усе-таки в мільйони разів важчі за ефірні та, як слід думати, не змінять сильно своїх стосунків від присутності таких легких атомів…”.
Зрозуміло само собою, що запитань виникає потім і в мене самого ціла безліч, що на більшу частину з них мені здається неможливим відповідати, і що у викладенні своєї спроби я не думав ні розуміти їх, ні намагатися відповідати на ті з них, які мені здаються розв’язними. Писав не для цього свою “спробу”, а тільки для того, щоб висловитися в такому питанні, про яке багато хто знає, думає, і про яке треба ж почати говорити.”
Нульова група Таблиці Менделєєва
Нині офіційна таблиця хімічних елементів Менделєєва нічого спільного не має з тією таблицею, яку видав сам автор. Менделєєв у роботі під назвою “Спроба хімічного розуміння світового ефіру” навів дещо іншу таблицю.
Востаннє в неспотвореному вигляді справжня Таблиця Менделєєва побачила світ 1906 року в підручнику “Основы химии”, 8 видання, С-Петербург.
Які відмінності ми бачимо. Нульову групу перенесено до 8-ї, а елемент легший за водень, з якої має починатися Періодична таблиця, зникає. Дмитро Іванович його умовно назвав Ньютонієм, так само його називали й ефіром.
Однак хтось із “провидців” учених і архітекторів увічнив справжню Таблицю Менделєєва на стіні Всеросійського науково-дослідного інституту метрології ім. Д.І.Менделєєва. Д.І.Менделєєва.
Пам’ятник-таблиця Періодичної системи виконаний мозаїкою під керівництвом професора Академії мистецтв В.А.Фроловим. В основу пам’ятника покладено саме ту таблицю з підручника “Основи хімії” від 1906 року. Елементи, відкриті за життя Д.І.Менделєєва позначені червоним кольором. Елементи, відкриті з 1907 по 1934 роки, позначені синім кольором.
Авторська назва таблиці – Періодична система елементів за групами і рядами.
Ефір грецькою та “Білий Світ” по-слов’янськи
Слово “ефір” має грецьке походження. Це верхній шар неба в давньогрецькій міфології, місце перебування Богів. У середньовічній натурфілософії, фізиці та алхімії це найтонша п’ята стихія.
У слов’янських казках і билинах аналогічними функціями володіє Біле Світло.
За теорією Ейнштейна найбільшою швидкістю володіє світлова хвиля. Однак у природі існують швидкості й швидше, наприклад скалярні швидкості. Скалярна хвиля складається з двох компонентів, що накрадаються один на одного, кожен з яких по-різному взаємодіє з матерією. Один компонент – (позитивний час), позитивна енергетична хвиля – взаємодіє з негативно зарядженими електронами. Інший – (негативний час), негативна енергетична хвиля – взаємодіє з позитивно зарядженими протонами в ядрі. Кожна біологічна клітина складена із субатомних біопотенціалів. Ці біопотенціали знаходяться в ядрі атомів і можуть формувати безладні або неструктуровані патерни скалярної енергії. Ці патерни також утворюють дзеркальні підструктури у вакуумі.
Природна скалярна енергія в достатку перебуває навколо нас. Наші системи перебувають у постійній течії, або потоці, поглинання або вивільнення цієї енергії. Можливо збільшити цей потік або швидкості обміну потоку із зовнішнім Всесвітом.
Скалярна енергія поглинається клітинами, що виражається в заряді або організації біопотенціалів. Це щось, що не можуть робити звичайні поля. Звичайні електромагнітні поля не забезпечені організувальним потенціалом; вони можуть впливати тільки на величину біопотенціалів. Щойно клітини заряджаються, вони можуть вивільняти потенціал, що зберігається, у вигляді двох різних світлових фотонів: один звичайний фотон, інший – структурований скалярний фотон, що містить повний інформаційний патерн клітини.
Якщо такий патерн випускається з хворої клітини, то патерн хвороби транслюється і передається всім клітинам тіла. Ядро клітини може заряджатися як конденсатор. Коли ядро накопичує скалярну енергію, воно може неодноразово піддаватися циклу “заряд-розрядка”, що забезпечує енергією та електрикою для різноманітних процесів на біологічному та небіологічному рівнях.
Добре такі хвилі сприймає долоня руки людини, що вміщує тонкий резонансний детектор.
Як такий ефір не визнається сучасною наукою, і сучасні вчені обходять це слово, замінюючи його “нульовою точкою”. Збудження “нульової точки” це коли гігантська кількість енергії йде від струму гравітаційних хвиль, які є “поздовжніми хвилями”. Вони з’являються від інтерференції електромагнітних поперечних хвиль, коли вони складаються в єдине ціле, виникає поздовжній потік скалярних хвиль. Цей скалярний потік збуджує фізичний вакуум, тобто “нульову точку” з найпотужнішою енергією, водночас у цієї “нульової точки” немає маси, немає електричної енергії, але існує інша досконала енергія, яка збуджує простір, і цей простір наповнюється гігантською силою.
Якщо розглянути ці сили на прикладі планети Земля, то гравітаційне поле Землі залежить від маси за законом Ньютона. Але гравітаційне поле Землі залежить також і від п’єзоелектричного ефекту, який міститься в мінералах граніту, а саме в силіціях алюмінію, розташованого у верхніх шарах кори Землі. Тут багато знаходиться кристалів кварциту і п’єзоелектричний постійний струм завжди присутній і він викидається на поверхню скель. Викидається він хвилями і виникають на цьому місці гравітаційні потоки, які гасяться, тому що середовище Землі анізотропне. Базальти у своїй структурі не мають кварцу і тому в них немає п’єзоелектричного ефекту. Слабкі хвилі не створюють гравітацію. Є планети з величезною масою, але гравітація на цих планетах мала. Виходить, що коли на силових потоках поставити ізотропну перешкоду зі штучним гранітом, у якого величезна кількість кристалів кварциту, то ця енергія збирається, стікає на піки вершин і потік сили прямує в ноосферу. І це є та сила, яка пронизує всі мегаліти Землі. Коли все це працювало, не було на Землі пустель, йшли рівномірно скрізь дощі, люди керували погодою за зірками, як клітини керують нашим організмом. Усе це робилося за допомогою ефіру і “білого світла”.
