Дзвін вважається чудотворним, тому що чинить багато в чому незрозумілий наукою вплив на все живе від мікробів до людини. Звук, що видається дзвоном, викликає в людини відчуття, які незвичайні та не співмірні ні з чим, до чого ми звикли. Невипадково дзвін називають “дзвінкою іконою” і “молитвою в бронзі”. Отже, поговоримо про ці чудотворні властивості дзвону детальніше.
Історія колокольних дзвонів
У IV тисячолітті до н. е. на території сучасного Південного Ірану і Туреччини, в Месопотамії та Єгипті вже існувала технологія бронзового лиття. Але щойно люди навчилися видобувати метал, вони не могли не звернути уваги на те, як довго і потужно він дзвенить під час удару (а голос бронзи особливо гарний).
Низка дослідників вважає, що батьківщина дзвонів – Китай. Дійсно, технологію бронзового лиття було створено в епоху Ся (XXIII-XVIII століття до н. е.). Втім, серед предметів, знайдених під попелом Геркуланума і Помпей (I століття до н. е.), траплялися дзвіночки заввишки 14 і 17 см. В античному світі вони виконували в основному сигнальні функції. У Стародавньому Римі їхній дзвін сповіщав про відкриття ринків і лазень, про поливання вулиць, про страти та інші події міського життя.
Звичай скликати ченців на богослужіння виник у християнських монастирях у Єгипті. У палестинських, сирійських, грецьких монастирях і досі застосовують особливі дошки (било), у які вдаряють калаталом (клепалом).
Коли дзвони були невеликі, їх вішали на фронтонах церков. У міру збільшення ваги для них стали споруджувати невеликі башточки на дахах храмів. Дзвонили із землі, смикаючи за мотузку. З VIII століття з’являються повідомлення про перші дзвіниці, побудовані окремо від церков. Пізніше романська і готична архітектура об’єднала дзвіницю і церкву в єдиний ансамбль.
Удосконалена технологія лиття давала змогу відливати дзвони не тільки більші, а й такі, що видають тон бажаного тембру. Уже в IX столітті почали виготовляти набори дзвонів (до 8 штук), що створювали певний звукоряд. У ранньому Середньовіччі вони набули повсюдного поширення, а в країнах християнської Європи з VII століття стали невід’ємною частиною повсякденного життя європейських міст і сіл, оскільки символізували добро.
У XII столітті розробили нову технологію лиття, що забезпечила високу якість звучання і можливість збільшити вагу дзвона. Незабаром з’явилися комплекси, що об’єднують до тридцяти дзвонів. Система клавіш, по яких дзвонар бив кулаками, була доповнена педалями. Дзвони слідували один за одним відповідно до півтонів без пробілів.
Таким чином, період з XII по XVI століття посідає особливе місце в історії дзвонів: у ці століття сформувалася їхня сучасна форма і технологія лиття.
Свідчення науковців
За даними відомого фізика Фотія Шатунова, дзвони випромінюють величезну кількість резонансних звукових хвиль і тим самим очищають простір. Шатунов довів: повноактивний дзвін вбиває бактерії в радіусі 70 км і гармонізує простір. Унікальна спіралеподібна траєкторія звуку, що виходить під час удару в дзвін, виявляється згубною для багатьох хвороботворних мікробів. За рахунок специфічного розподілу потужності звукової хвилі структури мікробних клітин приходять у резонанс і руйнуються. Гинуть навіть такі мікроорганізми, як вірус гепатиту, спори сибірської виразки.
Стародавні майстри володіли секретами виготовлення і відливання дзвонів з різними типами випромінювань енергії. Припускають, що їм вдавалося відливати дзвони з дзвоном, що має вибірковий вплив на хвороботворну флору, про яку тоді, природно, лише тільки здогадувалися.
У Середні віки відливали дзвони з цілеспрямованим протиепідеміологічним ефектом: вбивали збудників чуми в одному випадку, збудників віспи – в іншому. Олександр Герцен писав про старий тріскучий дзвін, який поставили на п’єдестал пошани в одному зі швейцарських міст натомість за те, що він своїм дзвоном урятував жителів цього міста і його околиць від загибелі під час епідемії чуми!
Російські дослідники ще в 70-х роках минулого століття встановили, що такі недуги, як безпричинне занепокоєння, страхи, нервозність і безсоння, прекрасно зцілюються дзвоном. Зроблені висновки були просто приголомшливими. Виявляється, аудіозапис малинового дзвону заспокійливо діє навіть на найбуйніших душевнохворих. А прослуховування музичних творів, виконаних на дзвонах, виліковує важкі види депресії та інших психічних захворювань. Прекрасно виліковує безсоння і малиновий церковний дзвін.
Виявляється, дзвін дзвону сприяє швидшому розщепленню негативних енергій і повнішому виведенню їх із біополя людини. До того ж він генерує в просторі виключно позитивні енергії білого та зеленого кольорів.
Зрештою, дзвони – це потужні гармонізатори простору, які допомагають людині входити в резонанс із гармонією Всесвіту, здобувати фізичне, енергетичне, психічне й духовне здоров’я.
Народні вірування
У дзвони нерідко дзвонили під час грози, щоб відвести грім і блискавку та вберегти всіх, хто чує дзвін, від матеріальної і духовної загрози. “Всюди, де чути звук цього дзвону, – ідеться в одному благословенні VIII століття, – нехай відійдуть ворожі сили, також і тінь привидів, наліт вихору, удар блискавки, падіння грому, руйнування бурі та всякі духи ураганів”.
Дзвонові дзвони показові з погляду розмежування “чистого” і “нечистого” часу. У всіх слов’янських традиціях відомі повір’я про те, що деякі міфологічні персонажі показуються на очі людям і займаються своєю підступною діяльністю тільки після того, як задзвонить дзвін. Особливо це стосується періоду від Страсного четверга до Страсної суботи, коли дзвони, відповідно до церковного канону, не дзвонять взагалі.
Мовчання дзвонів – це час їхньої скорботи з приводу кончини та мук Ісуса Христа. Аби нечиста сила не мала змоги тріумфувати перемогу і творити зло, у цей період заведено було замінювати дзвонові дзвони на інші звуки: хлопці ходили ночами по селу з дзвіночками й тріскачками, баби-старенькі били гілками по церковній підлозі або лавках у костелі.
На Сході вважають, що звук, видаваний дзвоном, відповідає звукам мантр. Таким чином, дзвони, що звучать, входять у резонанс з енергосистемою людини. При цьому відбувається активізація роботи чакр, посилюються струми енергій. Збільшується загальний енергопотенціал людини. Відбувається гармонізація всіх органів і систем людини – як на рівні фізичного тіла, так і на тонких планах.
