Біоенерготерапія – це психоенергетичний вплив на енергоінформаційну структуру людини. Сам метод виник багато століть тому і застосовується нині у формі, дуже близькій до давньої методики. Зростаючу популярність біоенерготерапії пояснюють успіхи досліджень у галузі біофізики, біохімії, нейрофізіології, які розкривають механізм екстрасенсорного впливу на організм людини під час лікування захворювань функціонального характеру. Останні дослідження відомих біоенерготерапевтів дають змогу говорити і про позитивний ефект під час впливу на захворювання органічного характеру.
Енергія у Всесвіті розподіляється за потоками, так званими резонансними частотами. Людина і Всесвіт взаємопов’язані єдиним процесом вічного руху й обміну інформацією. Від народження людина оточена зовнішніми енергетичними полями, що поширюються навколо її тіла на певній відстані. Вони впливають на неї і взаємодіють з нею. У тілі кожна клітина має власну енергію. Комплекс фізичних полів, супутніх клітині, визначено як “біологічне поле” клітини.
Енергетична будова людини та її взаємодія із зовнішнім середовищем
Природне функціонування багаторівневого людського організму забезпечується не тільки надходженням ззовні різноманітних хімічних сполук та елементів органічного й неорганічного походження. Для повноцінної життєдіяльності організм використовує енергію, яка стикається з полем людини, забезпечуючи наповнення її енергетичних центрів і каналів із зовнішнього середовища. Без достатньої кількості цієї енергії життя неможливе. Ця енергія не є похідним відомих нині хімічних реакцій або фізичних явищ. Вона служить першоосновою матеріального простору і присутня в будь-якому предметі та явищі.
Енергетична і фізична будова організму людини тісно взаємопов’язана. Будь-який живий біологічний організм у матеріальному просторі має розвинену біоенергетичну систему зі своїми входами й виходами, здатну поглинати й акумулювати енергію, розподіляючи її між органами, системами й елементами організму. Однак, варто зазначити, що велике значення має не тільки кількість, а й якість енергії, що поглинається. Поряд із позитивними, корисними випромінюваннями в навколишньому середовищі присутні й негативні випромінювання, шкідливі для здоров’я людини.
Біополе людини змінюється залежно від захворювання того чи іншого органа, відображаючи порушення їхньої енергетики. Патологічні зміни у внутрішніх органах, тканинах і системах організму обов’язково призводять до змін біоенергетичної картини: потоки енергії, енергоцентри й біоструми переходять у низькочастотний режим функціонування.
Самі енергетичні центри слугують своєрідними трансформаторами енергії, що надходить у загальну польову структуру людини. Отримуючи із зовнішнього середовища недиференційований потік енергії, вони перетворюють його відповідно до потреб конкретного людського організму. Крім того, безперервний рух біологічної енергії в організмі утворює біоелектричне поле певної напруженості – ауру людини, яке також здатне виконувати бар’єрну функцію, відбиваючи й розсіюючи потоки несприятливої енергетики.
Діагностика стану та корекція
Для виявлення порушень в енергоструктурі організму проводять діагностику тонкопольових систем, після чого, за потреби, здійснюють вплив на багаторівневу структуру людського організму з метою відновлення біополя людини, а отже, відбувається налагодження фізичного здоров’я.
Загалом, після проведення відповідної роботи досягається:
Усунення пробоїв в енергетичних тілах;
Відновлення балансу й гармонійного стану після перенесених стресів і депресивних станів;
Поетапне усунення різних фізичних проявів дисбалансу і порушень у роботі органів і систем.
Шляхом взаємодії з енергією наміру та візуалізації біоенерготерапевт відновлює порушення й спотворення в ефірному тілі та ефірній оболонці окремого органа.
Біоенерготерапевти здатні відчувати неполадки в енергетичному стані інших людей – нерівномірну щільність аури, зміну її колірної гами, порушення в роботі енергоцентрів. Крім цього, біоенерготерапевти можуть зусиллям волі змінювати власні біоенергетичні потоки і направляти їх у бік пацієнта, активно впливаючи на його енергетику позитивним чином. Лікувальні енергетичні вливання в ділянки з низькою енергетичною щільністю призводять до збільшення захисних сил відповідного органа, а розсіювання енергії в надлишковій ділянці пригнічує гіперфункцію органів і прочищає енергоцентри, нормалізуючи тим самим регуляторні функції всього організму. Таким чином, вирівнювання та стабілізація енергетики організму тягне за собою нормалізацію його функціонування на фізичному рівні, що призводить до одужання.
