- Що таке мегаліти та сейди?
- Сейди
- Камені на трьох опорах
- Як працюють мегаліти?
- Інфразвук та його вплив
- Резонанс та його роль у роботі мегалітів
- Піраміди як резонатори
- Давні приймачі інфразвуку
- Приймачі з купольними резонаторами
- Обелиски як стрижневі широкосмугові резонатори
- Інші приймачі інфразвуку
- Від давніх міст до сучасних технологій: загадкова схожість, що бентежить уяву
- Зв’язок мегалітів з геологічними розломами та енергетичними лініями Землі
- Наукове підтвердження
- Дослідження в Софіївському парку, Умань
- Різні версії використання мегалітів
- Культові споруди
- Астрономічні обсерваторії та інструменти для вимірювання часу
- Місячні обсерваторії
- Точність спостережень
- Мегаліти та геометрія
- Золотий перетин і число Пі в мегалітах
- Символічне та практичне значення
- Акустичні ефекти в мегалітах
- Можливе використання акустичних властивостей
- Зв’язок з гіпотезами інших дослідників
- Технології управління свідомістю – тронна технологія
- Що таке тронна технологія?
- Як вона могла працювати?
- Результат та ефект
- Пристрої для отримання альтернативних джерел енергії
- Обелиски, колони та менгіри як енергетичні резонатори
- Мегаліти як усипальниці
- Сейди та камені на трьох опорах
- Сейди: камертонні приймачі енергії
- Аналогії в сучасній техніці
- Аналітичні думки:
- Символічне значення трьох опор
- Приклади сейдів та каменів на трьох опорах в Україні
- Камінь у печері Вертеба
- Критичний погляд на традиційні інтерпретації
- Висновки
Мегаліти – це давні споруди, зведені з великих кам’яних блоків, які можна зустріти по всьому світу. Їхнє походження та призначення досі залишаються загадкою, викликаючи численні дискусії та гіпотези. Деякі дослідники вважають їх просто пам’ятками старовини, інші – складними пристроями, створеними з певною метою. У цій статті ми розглянемо різні версії використання мегалітів, включаючи сейди та камені на трьох опорах, а також їхній потенціал для застосування в майбутньому. Особливу увагу буде приділено звуковій хвилі та її ролі у взаємодії з мегалітами. Ми також звернемося до досліджень вчених, які виявили свідчення існування давньої високорозвиненої цивілізації.
Актуальність вивчення мегалітів зумовлена не лише бажанням розгадати таємниці минулого, а й можливістю використання давніх знань для вирішення сучасних проблем. Якщо мегаліти дійсно є технологічними пристроями, то їхнє вивчення може призвести до проривів у галузі енергетики, медицини та інших сферах. Крім того, розуміння того, як давні люди взаємодіяли з природою та енергіями Землі, може допомогти нам створити більш гармонійні та сталі еко-технології.
Що таке мегаліти та сейди?
Мегаліти – це давні споруди, створені з великих кам’яних блоків. Слово “мегаліт” походить від грецьких слів “mega” (великий) та “lithos” (камінь). Ці споруди зустрічаються по всьому світу та представлені різноманітними формами та типами:
- Дольмени: кам’яні споруди, що складаються з кількох вертикальних плит, які підтримують горизонтальну плиту. Часто використовувалися як поховальні камери або місця для ритуалів.
- Менгіри: поодинокі камені, встановлені вертикально. Їхнє призначення до кінця не з’ясоване, але припускається, що вони могли слугувати як пам’ятники, маркери території або об’єкти поклоніння.
- Кромлехи: кругові споруди з вертикально встановленого каміння. Можливо, використовувалися для астрономічних спостережень або проведення ритуалів.
- Сейди: велике каміння, встановлене на кам’яних підставках. Цей термін використовується переважно на Півночі (Кольський півострів РФ, Карелія, частково території Скандинавії).
Сейди
Сейди становлять особливий інтерес, оскільки їхня конструкція та розташування вказують на можливе технологічне застосування. Сейди зазвичай встановлювалися на височинах, часто біля річок та озер. Це, на думку деяких дослідників, пов’язано з їхньою функцією прийому енергії від землі та води.
Ці масивні валуни встановлені на кількох менших каменях-опорах, найчастіше на трьох, і така конструкція надає сейдам характерного “ширяючого” вигляду. Їхні розміри можуть варіюватися від кількох десятків сантиметрів до кількох метрів.
Сейди зустрічаються переважно в північних регіонах, таких як Карелія, Кольський півострів, Скандинавія, а також на Уралі та в Сибіру. До речі, вони є і на території України. Існує велике розмаїття форм, але найпоширенішими є:
- Конусоподібні сейди: мають форму конуса або піраміди
- Плоскі сейди: мають плоску верхню частину, яка може бути використана для розміщення інших об’єктів, наприклад, чашоподібних заглиблень.
- Зооморфні сейди: мають форму тварин або птахів
Дослідники виявили, що сейди часто встановлювалися на місцях геологічних розломів та енергетичних ліній Землі. Це дозволяє припустити, що сейди могли використовуватися для взаємодії з енергетикою планети.
Камені на трьох опорах
Конструкція “камінь на трьох опорах” зустрічається не лише у сейдів, а й у інших мегалітичних споруд по всьому світу. Наприклад, дольмени часто мають три опорні камені, що підтримують велику плиту. Ця конструкція забезпечує стійкість споруди та може мати символічне значення, пов’язане з триєдністю світу або іншими духовними концепціями.
Поширеність саме такої конструкції в різних культурах та її можливе технологічне застосування (наприклад, як акустичний резонатор або підсилювач енергії) свідчить про те, що мегаліти могли бути не просто ритуальними спорудами, а складними пристроями, створеними з певною метою.
Як працюють мегаліти?
Багато дослідників у своїх роботах висувають гіпотезу про те, що мегаліти (включаючи дольмени та сейди), функціонують як акустичні пристрої, здатні генерувати, приймати, трансформувати та передавати звукові хвилі, зокрема в інфразвуковому діапазоні.
Можна припустити, що мегаліти мають резонансні властивості, що дозволяють їм підсилювати та передавати звукові хвилі на великі відстані. З цього випливає, що форма, розміри та матеріал мегалітів були спеціально підібрані для створення таких резонансних ефектів.
Інфразвук та його вплив
Інфразвук – це звукові хвилі з частотою нижче порога чутності людини, тобто нижче 20 Гц. Верхня межа інфразвукового діапазону умовно приймається рівною 16 Гц. Звуки з частотою вище діапазону чутності людини (понад 20 кГц) називаються ультразвуком.
Особливості інфразвуку:
- Низька частота: Інфразвукові хвилі мають велику довжину хвилі та поширюються на великі відстані з меншими втратами енергії, ніж звукові хвилі більш високих частот.
- Проникна здатність: Інфразвук легко проникає крізь перешкоди (такі як стіни та будівлі) і може поширюватися на великі відстані в землі, воді та повітрі.
- Вплив на людину: Інфразвук може викликати різні фізіологічні та психологічні реакції у людини, такі як запаморочення, нудота, тривожність, страх, а також впливати на роботу внутрішніх органів.
Відмінність інфразвуку від ультразвуку
| Параметр | Інфразвук | Ультразвук |
|---|---|---|
| Частота | Менше 20 Гц | Більше 20 кГц |
| Довжина хвилі | Велика | Мала |
| Проникна здатність | Висока | Низька |
| Вплив на людину | Може викликати різні фізіологічні та психологічні реакції | Не сприймається слухом, але може мати тепловий та механічний вплив |
На його думку, запуск піраміди як генератора інфразвуку відбувається наступним чином: вітер, впливаючи на зовнішні площини піраміди, створює звукову хвилю дуже низької частоти. Ця хвиля по відкритих каналах потрапляє в камеру активного резонансного підсилювача та збуджує камертон (саркофаг) на його резонансній частоті. Потім, через канали зворотного зв’язку, камера підсилювача замикається сама на себе, що призводить до збільшення частоти, кратної частоті камертона. Коли настає авторезонанс, піраміда виходить на робочу потужність та починає випромінювати інфразвук частотою 9,16 Гц.
Давні приймачі інфразвуку
За однією з версій, у давнину, для прийому інфразвукової енергії використовувалися різні споруди та пристрої, які можна назвати інфразвуковими приймачами. Їх багато, і вони різноманітні, що говорить про широке використання інфразвукових технологій в епоху пірамід. На сьогодні відомо про сотні інфразвукових стаціонарних приймачів у всьому світі. Дослідження говорять про те, що багато з них збереглися в робочому стані або можуть бути відновлені.
Інфразвукові хвильові приймачі складаються з:
- антени (пристрою для ефективної передачі енергії на заданій частоті з одного фізичного середовища в інше);
- узгоджувального пристрою (вирівнювача швидкості перенесення енергетичного потенціалу між антеною та підсилювачем);
- резонансного підсилювача (резонатора, що підсилює інфразвуковий сигнал заданої частоти);
- вторинного резонатора (перетворювача інфразвукової хвилі на звукову хвилю).
Приймачі з купольними резонаторами
Це великі та складні приймачі епохи пірамід. Вони вимагали будівництва великого підземного купола. Їх будували в столицях та багатих колоніях. Приймачі мають власні кам’яні антени (археологи називають їх “дромос”), тому вони не потребують скельного моноліту під їхньою основою. Їх можна було будувати де завгодно.
Принцип роботи:
- Інфразвукова хвиля приймається через ґрунт антеною.
- Узгоджувальний пристрій вирівнює хвильові опори антени та підсилювача.
- Далі звукова енергія потрапляє в резонансний підсилювач (купол), який підсилює (фокусує) звукову хвилю.
- У фокусі підсилювача встановлений вторинний резонатор, який перетворює інфразвукову хвилю на звук заданого діапазону.
- Для точного налаштування підсилювача на задану частоту використовується порожнина зі змінним об’ємом (наприклад, колодязь).
Приклади:
Одним із прикладів такого приймача є так звана гробниця Атрея в Мікенах (Греція). Археологи називають її гробницею, хоча жодних поховань там не знаходили.
Приймач складається з:
- Широкосмугової антени довжиною 36 метрів, яка призначена для прийому інфразвукових хвиль із ґрунту.
- Узгоджувального щілинного пристрою – стоміона (коридор), який вирівнює хвильові опори між антеною та підсилювачем, забезпечуючи ефективну передачу енергії.
- Мембранної кам’яної пластини, яка, ймовірно, виконує роль своєрідної діафрагми, що реагує на коливання інфразвуку.
- Широкосмугового камертона з резонаторним кільцем, вбудованим у середину купола. Цей камертон налаштований на певну частоту та підсилює інфразвуковий сигнал.
- Кам’яного купола діаметром 14 метрів біля основи, який служить резонансним підсилювачем, фокусуючи звукову хвилю.
- Резонаторної порожнини з двома колодязями, яка використовується для точного налаштування підсилювача на задану частоту шляхом зміни об’єму порожнини.
Ця складна конструкція дозволяла приймати, підсилювати та перетворювати інфразвукову енергію, можливо, для передачі інформації або інших цілей, які досі залишаються загадкою для дослідників.
Люди, які знаходилися в цьому куполі, могли чути передачу даних з піраміди Хеопса. У центрі зали знаходився вторинний резонатор, який перетворював інфразвукову хвилю на звук.
Інший приклад – Царський курган у Керчі. Його параметри схожі з гробницею Атрея, але купол складається з 12 окремих кілець, що дозволяє резонувати на 12 різних частотах.
Схема вертикального розрізу Царського кургану.
Схема розрізу, вид зверху, Царського кургану.
Для порівняння, вид камертонів:
Обелиски як стрижневі широкосмугові резонатори
Обелиски – це високі, вузькі, чотиригранні кам’яні стовпи, що звужуються догори та закінчуються пірамідкою (пірамідіоном). Вони активно використовувалися в Давньому Єгипті та, імовірно, служили стрижневими широкосмуговими резонаторами, що створювали потужне інфразвукове поле навколо себе. Для їхнього збудження використовувалися колонади або ротонди, які передавали енергію від більшого приймача.
Інші приймачі інфразвуку
Окрім перерахованих, існували й інші типи інфразвукових приймачів:
- Мастаби: кам’яні споруди з плоскою покрівлею та похилими стінами, що використовувалися в Давньому Єгипті.
- Нураги: кам’яні башти-труби, закопані в курган, поширені на острові Сардинія.
- Дольмени: невеликі кам’яні споруди, часто встановлювані на височинах біля річок.
Усі ці споруди, незважаючи на відмінності в конструкції, могли виконувати схожі функції – прийом, посилення та перетворення інфразвукової енергії.
Від давніх міст до сучасних технологій: загадкова схожість, що бентежить уяву
Неймовірна візуальна схожість між давніми архітектурними спорудами, такими як піраміди Гізи, Персеполіс і храм Едфу, та сучасними материнськими платами комп’ютерів змушує задуматися про глибокий зв’язок між минулим і сьогоденням. Чітка геометрія, центральні елементи та розбіжні “доріжки” цих давніх структур дивовижно нагадують організацію компонентів і з’єднань на сучасних друкованих платах.
На наданих зображеннях простежується:
Ключові подібності:
- Геометрична структура: І піраміди, і материнська плата мають чітку геометричну структуру з прямими лініями та кутами.
- Центральний елемент: В обох випадках присутній виділений центральний елемент. У пірамід це піраміда Хеопса, а у материнської плати – сокет процесора.
- Розбіжні лінії: Від центральних елементів в обох випадках розходяться лінії, що нагадують промені або доріжки. У пірамід це дороги та структури, що з’єднують піраміди, а у материнської плати – доріжки, що з’єднують компоненти.
- Компактність та щільність: Об’єкти демонструють компактність та щільність елементів усередині своєї структури.
Інтерпретація схожості
Ця схожість може бути інтерпретована по-різному:
- Випадковий збіг: Можливо, це просто гра світла та тіні, випадкова схожість, яку ми схильні помічати через нашу схильність шукати закономірності.
- Відображення універсальних принципів: Можливо, і піраміди, і материнські плати, будучи складними системами, створеними людиною, несвідомо відображають певні універсальні принципи організації та структури.
- Загадка давніх технологій: Дехто може побачити в цій схожості свідчення того, що давні єгиптяни володіли знаннями та технологіями, що значно перевершують наше уявлення про них.
Чи є ця схожість просто випадковим збігом, чи свідчить про те, що давні будівельники володіли знаннями та розумінням принципів організації, які ми сьогодні застосовуємо в сучасних технологіях? Чи це просто гра нашої уяви, схильної шукати знайомі образи в навколишньому світі?
Незалежно від відповіді, це порівняння змушує нас переосмислити наше уявлення про минуле та про можливості давніх цивілізацій. Воно нагадує нам, що людський розум, незалежно від епохи, прагне гармонії, порядку та структури, і що навіть у давніх культурах могли існувати ідеї та концепції, які ми сьогодні вважаємо сучасними.
Зв’язок мегалітів з геологічними розломами та енергетичними лініями Землі
Вчений-дослідник Волков В.В. у своїх дослідженнях сейдів на Півночі виявив, що вони розташовуються на геоактивних зонах, пов’язаних з розломами земної кори. Ці зони характеризуються підвищеною енергетичною активністю та можуть бути джерелом інфразвукових хвиль.
Розташування мегалітів на таких зонах не випадкове. Мегаліти могли використовуватися для прийому та передачі енергії Землі, а також для взаємодії з її енергетичними полями. Волков дійшов такого висновку, спираючись на такі дослідження:
- Геологічний аналіз: проаналізувавши геологічні карти та дані про розташування сейдів, він виявив, що більшість сейдів знаходяться поблизу геологічних розломів, зон підвищеної сейсмічної активності та інших геоактивних зон.
- Вимірювання енергетичних полів: за допомогою спеціальних приладів, таких як дозиметри-радіометри, Волков виміряв енергетичні поля поблизу сейдів. Він виявив, що в цих зонах спостерігається підвищений рівень електромагнітного та іонізуючого випромінювання. При цьому підвищена радіоактивність не може бути пояснена природними причинами, такими як вихід радону або випадкова підвищена радіоактивність каменю, оскільки рівень випромінювання стабільний у часі та має локальний характер.
- Сенсорні дослідження: також використовуючи сенсорні методи дослідження, засновані на відчуттях і сприйнятті людини, він виявив, що багато людей відчувають незвичайні відчуття поблизу сейдів, такі як поколювання, тепло, зміна емоційного стану.
Ці дослідження дозволили Волкову припустити, що сейди та інші мегаліти можуть бути пов’язані з енергетичними лініями Землі, які є каналами, якими тече енергія. Мегаліти, розташовані на цих лініях, могли використовуватися для прийому, посилення та передачі цієї енергії.
Крім того, Волков виявив, що силові лінії сейдів утворюють складні геометричні фігури, такі як трикутники та п’ятикутники. Він припускає, що ці фігури можуть мати особливе значення та використовуватися для створення певних енергетичних ефектів.
Наукове підтвердження
Волков В.В. провів інструментальні вимірювання в районі сейдів і виявив підвищений рівень іонізуючого випромінювання поблизу їх силових ліній. Ці вимірювання підтверджують гіпотезу про те, що сейди є приймачами та передавачами енергії.
У своїх дослідженнях Волков В.В. використовував науковий підхід для вивчення силових ліній сейдів. Він провів безліч експериментів з використанням дозиметрів-радіометрів різних моделей, таких як РКСБ-04, для вимірювання рівня іонізуючого випромінювання (гамма- та бета-випромінювання) поблизу сейдів.
Методика вимірювань:
- Вибір характерних точок: на кожному сейді вибиралися характерні точки, такі як вершина, основа, центр та інші, де передбачалося наявність силових ліній.
- Вимірювання фону: для порівняння проводилися вимірювання фонового випромінювання на певній відстані від сейдів.
- Багаторазові вимірювання: у кожній точці проводилося по 10 вимірювань для підвищення точності результатів.
- Числова обробка: Отримані дані оброблялися з використанням методу числового диференціювання для виділення корисного сигналу та зниження впливу похибок вимірювань.
Результати вимірювань:
- Підвищений рівень випромінювання: поблизу сейдів, особливо в районі передбачуваних силових ліній, спостерігався підвищений рівень іонізуючого випромінювання порівняно з фоновими значеннями.
- Стабільність сигналу: рівень випромінювання залишався стабільним протягом кількох років, що свідчить про сталість силових ліній.
- Співвідношення сигнал/шум: для підтвердження достовірності результатів розраховувалося співвідношення сигнал/шум, яке в деяких випадках досягало значення 3, що говорить про наявність стійкого сигналу.
Отримані результати підтверджують гіпотезу про те, що сейди є приймачами та передавачами енергії, а також про існування силових ліній, що пов’язують їх в єдину мережу. Ці силові лінії можуть бути виявлені та виміряні за допомогою приладів, що надає дослідженням наукової достовірності.
Дослідження в Софіївському парку, Умань
Аналогічні дослідження були проведені в Софіївському парку в Умані, Україна. За допомогою радіометра було виявлено підвищене випромінювання поблизу деяких мегалітичних споруд, таких як грот Каліпсо та підземний тунель з річкою Ахеронт (Стікс).
- Грот Каліпсо: поблизу каменю-вівтаря в гроті Каліпсо було зафіксовано підвищене гамма-випромінювання в діапазоні від 0,45 до 0,65 мкЗв/год, що перевищує звичайний радіаційний фон у міському середовищі (0,1-0,2 мкЗв/год).
- Підземний тунель: усередині кам’яного тунелю, через який протікає річка Ахеронт, також було зафіксовано підвищене гамма-випромінювання, хоча й трохи менше, ніж у гроті Каліпсо (від 0,35 до 0,45 мкЗв/год).
Різні версії використання мегалітів
Призначення мегалітів – предмет численних суперечок та гіпотез. У науковому співтоваристві немає єдиної думки з цього приводу, проте існує кілька основних версій їх використання:
Культові споруди
Одна з найпоширеніших версій свідчить, що мегаліти служили культовими спорудами. Археологічні знахідки, такі як останки тварин, кераміка та інші предмети, свідчать про те, що мегаліти використовувалися для проведення ритуалів, жертвоприношень та інших обрядів. Наприклад, дольмени часто служили поховальними камерами, а кромлехи могли використовуватися для ритуальних танців та зібрань.
Важливо зазначити, що мегаліти, піраміди, дольмени та інші подібні споруди могли бути створені в один час високорозвиненою цивілізацією, а пізніше використовуватися більш примітивними племенами та народностями, які не розуміли їхнього справжнього призначення, але могли адаптувати мегаліти під свої потреби, використовуючи їх як усипальниці для своїх вождів або місця для проведення ритуалів, що пояснює наявність археологічних знахідок, пов’язаних з поховальними та культовими практиками.
Тим не менш, наявність таких знахідок не виключає можливості того, що мегаліти спочатку мали інше, більш технологічне призначення, яке було втрачено або забуте з плином часу.
Астрономічні обсерваторії та інструменти для вимірювання часу
Деякі дослідники припускають, що мегаліти використовувалися як астрономічні обсерваторії. Розташування та орієнтація деяких мегалітів, таких як Стоунхендж в Англії, вказують на те, що вони могли використовуватися для спостереження за рухом Сонця, Місяця та зірок. Це дозволяло давнім людям визначати час, створювати календарі та прогнозувати астрономічні події, такі як сонцестояння та рівнодення.
Ростислав Фурдуй та Юрій Швайдак у своїй книзі “Прелесть тайны” приділяють особливу увагу зв’язку мегалітів з астрономічними явищами. Вони наводять переконливі докази того, що багато мегалітичних споруд були орієнтовані на певні точки сходу та заходу Сонця, Місяця та Зірок, що дозволяло давнім людям створювати точні календарі та передбачати важливі астрономічні події.
Місячні обсерваторії
Можна навести як приклад також мегалітичні споруди, які використовувалися для спостереження за Місяцем. Деякі мегаліти дозволяють відстежувати складні цикли руху Місяця, такі як 18,6-річний цикл зміни схилення Місяця. Це говорить про те, що давні люди мали не лише базові знання про Місяць, а й розуміли його складніші астрономічні характеристики.
Точність спостережень
Фурдуй та Швайдак підкреслюють, що точність астрономічних спостережень, які проводилися за допомогою мегалітів, вражає. Вони наводять приклади, коли мегаліти дозволяють визначати моменти сонцестоянь та рівнодень з точністю до кількох хвилин. Це свідчить про високий рівень розвитку астрономічних знань і технологій у давніх будівельників.
Зокрема, наводиться кілька конкретних прикладів мегалітичних споруд, які демонструють вражаючу точність астрономічних спостережень:
- Ньюгрейндж (Ірландія): у цьому кургані коридор і поховальна камера орієнтовані таким чином, що в день зимового сонцестояння промені сонця, що сходить, проникають через спеціальний отвір над входом і освітлюють камеру протягом 17 хвилин.
- Стоунхендж (Англія): зазначено, що головна вісь Стоунхенджа спрямована на точку сходу сонця в день літнього сонцестояння. Крім того, інші елементи комплексу також пов’язані з астрономічними явищами, такими як місячні цикли.
- Комплекс мегалітів у Карнаку (Франція): описується дослідження Александра Тома, який виявив, що ряди менгірів у Карнаку орієнтовані на точки сходу та заходу сонця і місяця в певні дні року.
Ці приклади, наведені Фурдуєм та Швайдаком, демонструють, що давні будівельники мегалітів володіли глибокими знаннями в галузі астрономії та могли створювати споруди, що дозволяють з високою точністю визначати моменти сонцестоянь, рівнодень та інших астрономічних подій. Це свідчить про високий рівень розвитку їхньої цивілізації та технологій, які досі викликають захоплення та подив у сучасних дослідників.
Мегаліти та геометрія
У конструкції багатьох мегалітів простежується використання геометричних фігур та пропорцій, які могли мати як символічне, так і практичне значення.
Геометричні фігури
Наприклад, у мегалітичних спорудах часто зустрічаються такі геометричні фігури:
- Коло: символізує цілісність, нескінченність та циклічність. Часто зустрічається в кромлехах та інших кругових спорудах.
- Трикутник: може символізувати триєдність світу, зв’язок неба, землі та підземного світу, а також інші духовні концепції. Часто зустрічається в конструкції дольменів та пірамід.
- Прямокутник: символізує стабільність та порядок. Часто використовується в конструкції менгірів та інших вертикальних споруд.
Пропорції
Слід також звернути увагу на використання певних пропорцій у мегалітичних спорудах. Помічено, що багато мегалітів побудовані з використанням таких пропорцій:
- Золотий перетин: Золотий перетин – це математична пропорція, яка часто зустрічається в природі та мистецтві. Вона виражається числом Фі (1,618). Існує безліч прикладів мегалітів, у яких розміри окремих елементів співвідносяться один з одним у пропорції золотого перетину.
- Пі: математична константа, що виражає відношення довжини кола до його діаметра (3,14159…). З огляду на це, можна припустити, що деякі мегалітичні споруди, особливо кругові, могли бути побудовані з використанням числа Пі.
Золотий перетин і число Пі в мегалітах
Також зазначимо, що золотий перетин, який виражається числом Фі (≈1,618), можна виявити в пропорціях багатьох мегалітичних споруд. Ось кілька прикладів:
- Піраміда Хеопса в Гізі: Відношення висоти піраміди до половини довжини її основи дуже близьке до числа Фі.
- Менгіри в Карнаку: були проведені дослідження, в ході яких було виявлено, що відстані між деякими менгірами в Карнаку співвідносяться один з одним у пропорції золотого перетину.
- Дольмени: У деяких дольменах відношення довжини камери до її ширини або висоти також наближається до золотого перетину.
Зазначимо, що число Пі (≈3,14159) також могло використовуватися під час будівництва круглих мегалітичних споруд.
- Кромлехи: Діаметр багатьох кромлехів, поділений на кількість каменів у колі, дає число, близьке до Пі. Це може свідчити про те, що будівельники кромлехів використовували це число під час проектування.
- Гробниця Атрея: діаметр купола в гробниці Атрея (14 метрів) ідеально підходить для хвилі з частотою 12,25 Гц, що може вказувати на використання числа Пі під час розрахунку розмірів купола.
Символічне та практичне значення
Використання геометричних фігур та пропорцій у конструкції мегалітів могло мати як символічне, так і практичне значення.
- Символічне значення: геометричні фігури та пропорції могли використовуватися для вираження духовних концепцій, зв’язку з космосом і природними силами.
- Практичне значення: геометричні форми та пропорції могли впливати на акустичні властивості мегалітів, їхню енергетику та інші функціональні характеристики.
Давні будівельники мегалітів володіли фундаментальними знаннями в галузі геометрії та математики, і використовували ці знання для створення споруд, які не лише виконували певні функції, а й несли в собі символічний сенс.
Використання золотого перетину та числа Пі в мегалітичних спорудах може свідчити про глибокі пізнання давніх будівельників у галузі математики та геометрії. Ці пропорції могли мати як практичне значення (наприклад, для забезпечення стійкості конструкції або створення певних акустичних ефектів), так і символічне (наприклад, для вираження гармонії та зв’язку з космосом).
Акустичні ефекти в мегалітах
Також Ростислав Фурдуй та Юрій Швайдак у своїй книзі описують кілька цікавих акустичних феноменів, що спостерігаються в мегалітичних спорудах:
- Ехо та реверберація: у деяких камерах та коридорах мегалітів спостерігається сильне відлуння та тривала реверберація звуку. Це може свідчити про те, що ці споруди були спеціально спроектовані для створення таких ефектів. Можливо, це використовувалося для посилення звучання голосу або музичних інструментів під час ритуалів або церемоній.
- Стоячі хвилі: у деяких мегалітах були виявлені стоячі хвилі – особливий вид коливань, що виникає під час накладання двох хвиль, які поширюються в протилежних напрямках. Стоячі хвилі можуть створювати зони посилення та ослаблення звуку, що могло використовуватися для створення особливих акустичних ефектів усередині мегалітів.
- Резонансні частоти: дослідження показали, що деякі мегаліти мають певні резонансні частоти, на яких вони починають вібрувати з більшою амплітудою. Це може свідчити про те, що споруди були налаштовані на певні звукові частоти, можливо, для посилення їхнього впливу на людину або навколишнє середовище.
Можливе використання акустичних властивостей
Можна припустити, що акустичні властивості мегалітів могли використовуватися для різних цілей:
- Посилення звуку: луна, реверберація та резонанс могли використовуватися для посилення звучання голосу або музичних інструментів, що робило їх більш вражаючими та сильніше впливаючими на слухачів.
- Створення особливих звукових ефектів: Стоячі хвилі та інші акустичні явища могли використовуватися для створення незвичайних звукових ефектів, які могли викликати у людей певні емоції або стани свідомості.
- Терапевтичний вплив: Деякі дослідники припускають, що звукові вібрації, створювані мегалітами, могли мати терапевтичний вплив на людину, сприяючи зціленню та гармонізації організму.
Зв’язок з гіпотезами інших дослідників
Дослідження нашої групи “Родогорія” мегалітичних комплексів, печер та гротів підтверджують гіпотези згаданих вище дослідників про резонансні властивості цих споруд. Виходячи з цього, ми робимо висновок про те, що давні будівельники мегалітів мали глибокі знання в галузі акустики та використовували ці знання для створення споруд з особливими звуковими властивостями.
Технології управління свідомістю – тронна технологія
Дослідник Володимир Яшкардін висунув у своїх лекціях теорію про тронну технологію – гіпотетичний спосіб управління свідомістю за допомогою інфразвукових хвиль, що генеруються мегалітами. Він припустив, що давні правителі використовували цю технологію для контролю над своїми підданими, навіювання їм певних ідей та придушення волі.
Що таке тронна технологія?
Тронна технологія являє собою систему, що складається з кількох ключових елементів:
- Тронний камінь: камінь особливої форми, що підсилює певну частоту інфразвуку.
- Тронно-генераторна труба (ТГТ): керамічна труба зі складною системою зворотних зв’язків, що направляє інфразвукові хвилі в хребет того, хто сидить на троні.
- Корона або Немес: підсилює відведення енергії з голови людини, яка знаходиться на троні.
- Уас (або скіпетр): пристрій, що дозволяє змінювати частоту генерації інфразвукових хвиль.
- Анх (або держава): вібраційний приймач, що підтверджує налаштування на потрібну частоту.
Як вона могла працювати?
- Людина сідає на трон, і інфразвукові хвилі направляються в її хребет через ТГТ.
- Використовуючи Уас, людина змінює частоту генерації, доки не відчує вібрацію в Анху, підтверджуючи налаштування на потрібну частоту.
- Налаштувавшись на потрібну частоту, людина починає “вкладати свої думки” в потік інфразвукової енергії.
- Цей потік підсилюється троном і навколишніми спорудами (куполами, колонами), впливаючи на свідомість людей, які перебувають у зоні дії.
Результат та ефект
Можна припустити, що тронна технологія могла використовуватися для:
- Управління людьми: масове програмування свідомості, навіювання ідей, придушення волі.
- Ініціалізації: включення людини в певне інформаційне поле або зміна її рівня доступу до інформації.
- Стирання пам’яті: видалення або зміна спогадів.
Ефект тронної технології полягав у можливості впливати на думки, емоції та поведінку людей, які перебувають у зоні дії інфразвукового випромінювання. Цілі проведення такої технології в давнину, як ми розуміємо, були різноманітні.
Пристрої для отримання альтернативних джерел енергії
Окрім перелічених версій, існує гіпотеза про те, що мегаліти, подібно до пірамід, могли використовуватися як пристрої для отримання альтернативних джерел енергії, таких як атмосферна електрика. Ця гіпотеза ґрунтується на припущенні, що давні цивілізації володіли знаннями та технологіями, які дозволяли їм використовувати природні сили для отримання енергії.
Наприклад, у нашій статті “Софіївський парк в Умані – Місце Сили давніх цивілізацій” ми описуємо можливі схеми та споруди в парку, які нагадують сучасні пристрої для генерації та передачі енергії. Ці споруди могли бути частиною давньої системи отримання енергії з навколишнього середовища.
Обелиски, колони та менгіри як енергетичні резонатори
Згадані вище в статті обеліски, які активно використовувалися в Давньому Єгипті, Римі та в пізніші часи в Європі, не лише символізували “стовп світла”, а й, можливо, служили стрижневими широкосмуговими резонаторами. Колонади або ротонди могли використовуватися для їхньої активації, передаючи енергію від більшого приймача. Подібні обеліски та античні колони можна знайти і в Софіївському парку. Ми припускаємо, що давнішими аналогами обелісків були менгіри та скельні колоноподібні утворення.
У наших дослідженнях ми також звертаємо особливу увагу на той факт, що більша частина мегалітичних конструкцій розташовується поблизу водних ресурсів – річок, озер, джерел. Вода, як відомо, має високу електропровідність, і давні будівельники могли використовувати її як природний провідник для передачі енергії від мегалітів до інших споруд або пристроїв.
Крім того, багато мегалітичних комплексів зводилися на геологічно активних ділянках, наприклад, у зонах розломів земної кори, де спостерігаються сплески електромагнітного випромінювання. Характерним є також їхнє розташування на височинах, що панують над долинами з водоймами. У таких долинах формувалося особливе енергополе, енергію якого давні цивілізації могли використовувати в технологічних цілях. Ці природні ландшафти могли слугувати своєрідними електростанціями, що генерують вільну енергію, яка використовувалася не лише давніми цивілізаціями, а й, можливо, елітою пізніших часів, доки ці технології не були втрачені або навмисно забуті.
Таким чином, мегаліти могли бути не просто мовчазними свідками минулого, а активними учасниками складної енергетичної системи, створеної давніми цивілізаціями для використання природних сил, з проявами більш тонких енергетичних полів, які ми тільки починаємо розуміти.
Мегаліти як усипальниці
Традиційна версія використання мегалітів (особливо дольменів та пірамід) полягає в тому, що вони служили гробницями для правителів та знатних людей. Ця версія базується на виявленні останків та поховальних предметів усередині деяких мегалітичних споруд.
Однак існують аргументи проти цієї версії. Наприклад, у багатьох дольменах не було знайдено поховань, а лише фрагменти кісток або “мощі”. Крім того, розміри деяких саркофагів усередині пірамід перевищують розміри проходів, що ведуть до камер, що робить неможливим їх розміщення після завершення будівництва.
Сейди та камені на трьох опорах
Сейди: камертонні приймачі енергії
Сейди, як ми згадували на початку – це величні валуни, що покояться на кам’яних підставках, унікальні мегалітичні споруди, що переважно зустрічаються на Півночі. Їхня конструкція (що включає три опорні камені) та розташування на височинах, поблизу водних джерел, наводить на думку про їхнє особливе призначення, що виходить за рамки простого ритуального об’єкта.
Подібно до камертона, налаштованого на певну частоту, сейди могли бути налаштовані на прийом специфічних інфразвукових коливань, що виходять від Землі або інших джерел. Ця енергія, своєю чергою, могла використовуватися для різних цілей, включаючи вплив на свідомість, лікування або духовні практики.
Аналогії в сучасній техніці
Цікаво, що конструкцію “камінь на трьох опорах” можна порівняти з деякими сучасними технологічними пристроями, що може вказувати на глибоке розуміння давніми будівельниками принципів роботи з енергією та інформацією.
- Транзистор: основний елемент електронних пристроїв, що має три виводи. Транзистор підсилює та перемикає електричні сигнали, подібно до того, як сейд міг підсилювати та модулювати інфразвукові хвилі.
- Електрична розетка: розетка також має три контакти та служить для передачі електричної енергії, подібно до того, як сейд міг забезпечувати передачу інфразвукової енергії.
- Штепсельна вилка: вилка, що має три контакти, забезпечує контакт і передачу енергії, подібно до того, як сейд міг забезпечувати контакт людини з інфразвуковим полем Землі.
Аналітичні думки:
- Три опори як стабілізатор сейда: забезпечують його стійкість, що може бути важливим для точного налаштування на певну частоту інфразвуку. Подібно до цього, багато сучасних антен і приймачів мають стабілізуючі елементи для забезпечення точності роботи.
- Три опори як підсилювач сейда: створюють певну геометрію, яка підсилює інфразвукові хвилі. Це можна порівняти із сучасними антенними решітками, які використовують кілька елементів для посилення сигналу.
Символічне значення трьох опор
Число три має глибоке символічне значення в багатьох культурах світу. Воно може уособлювати триєдність світу (небо, земля, підземний світ), три стадії життя (народження, життя, смерть), три аспекти часу (минуле, сьогодення, майбутнє) та інші фундаментальні концепції. У контексті мегалітів, три опори можуть символізувати зв’язок із цими трьома рівнями реальності або трьома аспектами буття.
Приклади сейдів та каменів на трьох опорах в Україні
Наведемо кілька прикладів мегалітичних споруд в Україні, які мають конструкцію “камінь на трьох опорах”:
- Княжі скелі – давнє мегалітичне святилище: на скелі Ярославна привертають особливу увагу дві кам’яні плити у вигляді постаментів, які, як і багато інших подібних давніх кам’яних споруд у Карпатах лежать на кам’яних ніжках-опорах.
- Курган-святилище Вольнянського району Запорізької області: на кургані лежить кам’яна гранітна плита, встановлена на опорах, яка вважається місцем сили та об’єктом поклоніння для місцевих жителів.
- Монастирок – давньослов’янський язичницький храм на Тернопільщині: поруч із печерою лежить камінь величезних розмірів. Ця вапнякова плита тримається на трьох кам’яних опорах.
-
Святилище Терношорська Лада між селом Яворів і селом Снідавка в Косівському районі: голова кам’яної статуї жінки стоїть на постаменті на трьох ніжках – опорах.
- Камінь у печері Вертеба: Цей масивний камінь, розташований у центрі першого залу печери, має сильний енергетичний фон. Його розташування в печері і незвичайна конструкція вказують на можливе культове або технологічне використання, пов’язане з посиленням і передачею енергії.
Камінь у печері Вертеба
Окремо варто зупинитися на печері Вертеба. Камінь на трьох опорах у печері Вертеба є унікальним об’єктом, що вимагає подальшого вивчення. Його можливе призначення може бути пов’язане з:
- Акустичним резонансом: камінь міг бути налаштований на певну частоту інфразвуку, посилюючи її та створюючи резонанс у печері для зміни стану свідомості, зцілення або проведення ритуалів.
- Посиленням енергії: три опори могли створювати ефект “підвішеного” каменю, посилюючи його енергетичні властивості для зарядки енергією або отримання зцілення.
- Символізмом: три опори можуть мати символічне значення, пов’язане з триєдністю світу, служачи об’єктом поклоніння або використання в ритуалах.
- Функцією вівтаря: камінь міг використовуватися як вівтар для жертвоприношень або інших ритуальних дій.
Точне призначення цього каменю залишається загадкою, яку археологи та дослідники продовжують розгадувати. Однак його схожість із сейдами та іншими мегалітами дозволяє припустити, що він міг бути частиною ширшої мережі мегалітичних споруд, що використовувалися давніми людьми для різних цілей, пов’язаних з енергією та духовними практиками.
Конструкція “камінь на трьох опорах”, можливо, не випадкова та несе в собі не лише символічне, а й функціональне значення. Вона може бути пов’язана з посиленням енергетичних властивостей каменю, його стабілізацією або навіть із передачею енергії, подібно до того, як це відбувається в сучасних електричних та електронних пристроях.
Критичний погляд на традиційні інтерпретації
Виходячи з висновків сучасних досліджень, багато мегалітичних споруд, включно зі знаменитими пірамідами Гізи та європейськими соборами, могли мати технологічне призначення, пов’язане з генерацією та передачею енергії, можливо, навіть інфразвукової.
Тут варто звернути увагу на низку фактів, які складно пояснити з погляду традиційних версій:
- Висока точність виготовлення та орієнтації: багато мегалітів виконані з дивовижною точністю, що свідчить про наявність у давніх будівельників розвинених технологій.
- Незвичайні конструктивні елементи: деякі мегаліти містять елементи, які не мають очевидного пояснення з погляду похоронної або культової функції, наприклад, камери з резонаторами, шахти, орієнтовані на певні зірки тощо.
- Відсутність поховань: У багатьох мегалітах, включно з більшістю мастаб у Єгипті, не було знайдено поховань.
Висновки
У нашій статті було розглянуто різні аспекти мегалітів, включно з їхніми можливими функціями, конструктивними особливостями та зв’язком з енергетичними полями Землі. Особливу увагу нами було приділено сейдам та каменям на трьох опорах, які можуть слугувати камертонними приймачами інфразвуку та підсилювачами енергії.
Дослідження, проведені нашою групою, перетинаються з висновками деяких учених, дозволяють припустити, що мегаліти були частиною складної технологічної системи давніх цивілізацій, яка використовувалася для отримання енергії, управління свідомістю та інших цілей. Сучасні наукові методи, такі як вимірювання рівня іонізуючого випромінювання, підтверджують наявність енергетичних полів навколо мегалітів та їхній зв’язок з геологічними розломами та водними джерелами.
Незважаючи на те, що багато питань про мегаліти залишаються без відповіді, сучасні дослідження дозволяють по-новому поглянути на ці загадкові споруди. Вони можуть бути не просто мовчазними свідками минулого, а ключами до розуміння давніх технологій та використання природних сил. Подальші дослідження мегалітів можуть призвести до нових відкриттів та проривів у різних галузях науки і техніки, відкриваючи перед нами нові горизонти пізнання та розвитку.
А ми продовжуємо свої дослідження, тому продовження слідує…
Рекомендуємо інші корисні статті за цим напрямом:
У пошуках сили: наукова та духовна подорож до місць сили
Аномалії на стародавніх святилищах Карпат: наукове дослідження та езотеричні інтерпретації
Загадки мегалітів і печер: чи розгадані таємниці стародавніх цивілізацій?
Енергетика місць сили: наукове дослідження місць сили за допомогою GDV методу
Загадки таблиці Менделєєва: ефір, нульовий елемент і таємниця зникнення
