Кощій Безсмертний, а в деяких джерелах він пишеться як КАщей, є негативним персонажем. У наших предків не було поняття абсолютного безпричинного зла. Зло стародавніми слов’янами належало до темної, неосвітленої сторони нашого життя. Воно так само природно в нашому житті як і добро. Зло і добро є такою собі рівновагою, балансом усіх природних явищ. Лиходії в народних казках не просто герої, які сповідують інший бік добра. Вони чинять злодіяння для того, щоб позитивні персонажі могли здійснювати добрі вчинки і справи.
Чорнобог і його сини
Народжували наші Вишні Боги не тільки Світлих своїх доньок і синів, Небожителів наших. Але й у чертогах Темного Нав’єго світу Чорнобог вигодовував своїх дітей своєю Тьмою. Було у Чорнобога троє синів, а за деякими версіями і всі четверо. Це Вій, Аспід, Горинь, та наймолодший наймолодший – Кощій.
Чорнобог у нас є повелителем Темної Наві, Темряви і Пекельного царства. А сини його є його відображенням або іпостасями. Чорнобог – це Бог холоду, знищення, смерті та зла. Це Бог божевілля і втілення всього поганого та чорного.
Стародавні слов’яни завжди ділили наш Мїръ на дві половини: дружню і ворожу. Кожну уособлює свій Бог. Світлу сторону Білобог, а темну – Чорнобог.
Молодший син Чорнобога – Кощій
Кощій був наймолодшим сином у Чорнобога, але сила його була велика. Брати перед ним як перед Владикою Темним кланялися. Тому що Кощей Безсмертний завідував і охороняв найстрашніше місце в Темній Наві. Це був Місячний чертог, де спочивав сам Чорнобог.
Усі знали про силу безмірну Кощія, що мечі й обладунки в нього заговорені чарами темними. Тож жодна зброя його не брала. Душами мертвими відав Кощей, та тварюками всякими, що в тіні та під покровом ночі мешкали. І був страх у людей перед Ним великий. Але не тільки люди, а й Боги Світлі з ним зустрічі уникали.
Люди боялися ночі, за поріг будинку зайвий раз не виходили. Подейкували, що в цей час Там, у чертогах Кощій Безсмертний своїми справами займається. Темної ночі на смертну землю опускається, ходить, душі нові для себе шукає. Тільки помилялися люди часом. Так, завідував Загробним світом Кощій, але життя ні в кого не забирав – цим займалася Смерть із косою. Був він лише Владикою чертогів темних, куди душі неправедних йшли після смерті.
Кощій Безсмертний як казковий персонаж
У багатьох казках фігурує Кощій Безсмертний. Крутив темними справами, викрадав красунь і капостив добрим парубкам. Ним часто лякали маленьких діток. Кощія представляли у вигляді кістлявого лисого старого.
Ім’я своє він отримав не дарма. Кощ – це кістка, кістлявий, кістяний, дуже худий. Кощун – це той, хто насміхається, богохульствує. Якщо “к” читати як “г”, то Гост – привид, видіння. Часто Кощія бачили в потойбічному світі. Гість, гості – це теж зі сфери бачення, те, що вам доведеться в майбутньому займатися їхніми справами.
Кощій свою величезну силу підживлює з води. Він часто перебуває там, де протікають вічні води річки Смородинки, бо він Бог загробного світу.
Кощей володарює Загробним світом, але не позбавляє життя людей, проте одномоментно може підняти цілу рать Мертвечини. Кощій Безсмертний є нібито слов’янським нікроманом. У його арсеналі цілі знання про Темні світи, він же і чорнокнижник. Кощій – майстерний воїн, про його володіння мечем ходить безліч легенд. Ще у нього є заговорені обладунки, які його роблять практично невразливим. Кощей ніколи не був переможений. Поранений – так, але не переможений і не вбитий.
Чому смерть Кощія у голці?
Після своєї поразки Кощій ховається в глибоких підземеллях свого Темного царства. Він безсмертний. І за будь-якої сприятливої для нього нагоди він не проти захопити частину Явного світу або Кромки на кордоні Яви і Наві. Як же перемогти Безсмертного? Смерть його в голці, голка в яйці, яйце в качці, качка в зайці, заєць у скрині, скриня висить високо на дереві.
Голка або спиця – це знаряддя ткачів і прях. Слов’яни уявляли свою долю у вигляді витканого полотна, і кожна нитка являла окрему людину. Змінити долю – це зламати голку, а інша голка буде ткати по-новому. Такі правила у Макоші. Голка Макоші це знаряддя для вишивки Світобудови.
Яйце – це і є сама Світобудова. Там укладений Рід. І якщо розбити Яйце, то з нього витечуть Світлі сили життя і Темні – ті, що це життя знищують. Яйце – це підказка Кощієвого божественного походження і його непереможності. Це просто сила Крушіння, що прийшла в наш Світ як і сила творення.
Качка – це птах, який символізує матінку Макошь, що в утробі своєму Світ народила.
Заєць – символ Родючості. Зайці та кролики дуже плідні і вони уособлюють у собі богиню Живу.
Острів Буян на якому росте Древо Життя – це оплот створення всієї Світобудови.
Скриня – це тендітна, але на вигляд міцна наша Природа. Хитнеш злегка Древо Життя і все розколеться на дрібні шматочки.
Дружина Кощія Безсмертного
Дружиною у Кощія Безсмертного є Мара, вічна суперниця Живи.
Випивши багато води Кощій Безсмертний стає дуже сильним і починає викрадати красунь. Але не від нудьги він це робить. Красуня – це краса, сила юності, життя, родючості. Це в собі втілюють Лада, Леля і Жива, які приходять до нас навесні, щоб вдихнути життя в землю, скуту зимовою холоднечею. Восени земля вбирає в себе дуже багато вологи, і отримує силу для тривалого переходу через зиму до весни. Восени все намокає, з’являється гниль, і по поверхні та під землею кругом валяються розтлінні тіла фруктів, рослин, комах. Під сніговим покровом зими зберігаються набряклі зерна, що розпустяться з настанням весни, що проростуть зеленим кольором, кольором Кощєєвих шат.
Кощій не викрадач, а хранитель тепла і краси Весни. Під снігом завжди тепліше. Усе його багатство зберігається в надрах Матінки Землі. І метушня Кощія це не боротьба за життя казкових героїв, а “буркотлива” батьківська турбота.
Кінь як солярний символ
Свою боротьбу Іван-царевич і Кощій завжди ведуть на конях. Кінь – це солярна символіка. Саме на колісниці, запряженій кіньми, Сонце тримає свій шлях по небосхилу. Битва між царевичем і Кощієм, це перемога весняного сонця над зимовим.
Дружина Кощія – Мара завжди в руці тримає серп. Серп – це знаряддя жнив. І йдеться тут не тільки про врожай смерті людської, а й це звичайнісінькі жнива, які люди ведуть на полях восени. Мара, як Богиня зими і дружина Кощія, забирає життя не тільки в людей, а й рослин, наприклад у пшениці. А Кощій зберігає зібрані нею душі у своєму підземному царстві й оберігає землю до весняних посівів. І коли Царевич перемагає Кощія, він випускає на волю саму Весну. На цьому закінчується панування Мари.
Навесні настає Новий трудовий рік за календарем – Літа, а восени приходить Новий рік почина – лиха Година, де підраховують свій урожай.
Мара як і Кощій – це теж темна іпостась Світлих Богів.
Битва між Іваном-царевичем і Кощієм Безсмертним уособлює переродження Темних Сил у Світлі.
Не такий страшний чорт, як його малюють.
