Давня слов’янська міфологія у вигляді казок і билин оповідають нам про заповідний Калиновий міст, що з’єднує береги річки Смородини. Це своєрідна прикордонна застава світу Яви і світу Наві, між світом живих і мертвих, через яку намагаються прорватися в наш Світ багатоголові чудовиська Змії-Гориничі. Зупинити їх можуть тільки могутні богатирі та безстрашні герої. Річка Смородина і Калиновий міст – одне з магічних місць наших предків, які часто використовуються в замовляннях, обрядах і ритуалах.
Світ Яви і світ Наві. Річка Смородина та Калиновий Міст
Якщо уважно читати слов’янські перекази, місце, де була ця легендарна переправа, було моторошним і небезпечним не тільки для пересічної людини, а й сильного за духом богатиря. Сама назва Калинів міст походить від слова “калити”, загартовувати, гарт, душі чи металу наприклад. Калити, гарт має вогняний колір стихії вогню, хоча це річка і належить до стихії води. Це одна з фаз стану водної стихії – вогняної. Це наше Серце, це (це) серцевина, де мешкає наша душа і дух, наша кров, яка закипає, побачивши ворога, несправедливість або охолоне від страху. Міст – це той стрижень, який дає дорогу в зовнішні світи, якими нам доведеться крокувати.
Є в нас дерево калина з її чудовими ягодами вогняного кольору, яка має багато лікувальних властивостей, особливо вона добре лікує наше Серце.
Слов’янські міфи: Чорнобог і Білобог
Калинів міст з’єднує світ живих і мертвих, він вирішує, битися нашому серцю чи ні. Розділяє ці Світи річка Смородина, кров наша, наших предків і родичів, вогненна палаюча річка, що володіє різким смердючим запахом смерті, потойбічний сморід і сморід. На березі живих править Білобог, на тому березі річки Смородини, за Калиновим мостом править Чорнобог, володар Смерті, зла і божевілля. У помічницях у нього прислуговує Морена (Марена), Богиня Смерті, її володіння були похмурими визженими землями, усипаними людськими кістками і черепами. Марена регулярно перебирається Калиновим мостом у світ Яви, для того, щоб зібрати врожай людських життів.
Зміна мірностей або світів Яви і Наві – так і називалася С-мерть, твердо узаконена. Згідно з переказами, за царством Смерті розташовувалися світи Прави і Слави, місця проживання Світлих Богів і слов’янський сад Ірій, християнською – рай. Саме туди прагнули потрапити душі померлих людей. А для цього їм потрібно було обов’язково пройти Калинів міст і царство Марени, це вона в казках Варвара-краса довга Коса, коса смерті, що стриже нитки людських життів. Але перетнути вогняну річку Смородину могли лише праведники, з чистою кров’ю від світлих слів і богоугодних вчинків. Люди обтяжені тяжкими вчинками зробити цього не могли, під грішниками міст провалювався і їх навіки поглинала вогняна безодня. Ці перекази знайшли своє відображення в стародавніх похоронних обрядах. Так слов’яни під час похорону споруджували невелику переправу-міст через місцеву річку. Ховали померлих людей на цвинтарях, погостювати у предків (зараз це цвинтарі), на високому березі, щоб предки добре бачили, чим зайняті їхні чада.
Казки і Билини оповідають, що на берегах річки Смородини біля Калинового мосту билися з багатоголовим вогнедишним Змієм усі знамениті богатирі. Змії-загарбники, невдахи Гориничі, що несуть тільки горе людське, були дітьми легендарного Вія, який проживає в печері на темному березі річки Смородини. Сам Вій не може покинути своє підземелля, куди заточив Бог Велес. А ось його потомство неодноразово намагалося захопити світлий берег Живи-життя. Якщо людині ставало зле зі здоров’ям від темних думок у голові, пила вона відвар з коріння і листя смородини, їла пахучі життям ягоди, і йшла на поправку.
Крім багатоголових Зміїв і Вія на темному березі жили всюдисущий Кащей безсмертний, цапоногий Бог Пан, Баба Яга, а також богатир Гориня, який без докорів сумління переходив то на темний, то на світлий бік воїнства. Убити могутніх Зміїв могли тільки лише вправні воїни, а менш вдалі витязі знаходили свою смерть на берегах річки Смородини, всі береги були усіяні людськими кістками, а кругом валялися поламані луки і стріли, та покручені мечі.
У магічних замовляннях слов’ян завжди згадувався Калинів міст, що дає додаткову силу людині, даровану Смертю Наві. Рідко, але приходила від імені Смерті на допомогу світлим Богатирям сама Баба Яга, чия хатинка стояла на березі річки Смородини. Ця пані, незважаючи на своє темне походження, постачала Витязів чарівною зброєю і давала цінні поради.
Але все це Казки, тобто розповіді, що лежать на поверхні, казка – брехня, та в ній натяк. Тоді копаємо глибше, і розглянемо детальніше казку про трьох братів царевичів, яким довелося битися з Гориничами, з трьома, дев’ятьма і дванадцятьма головами. Казка про Івана царевича і Змія-Горинича.
Іван-Царевич і Змій-Горинич
У деякому царстві, в деякій державі жив цар із трьома синами. І на це царство-державу занадився прилітати Змій-Горинич із трьома головами, він спалював усе живе, що знаходилося в цьому царстві, витоптував паростки і посіви. Що позначає це оповідання? Жила-була на світі звичайна людина-цар свого життя. І жили в його голові царстві-державі три сини – Тіло, Душа і Дух. Жила людина собі, не тужила, та з’явилися друзі темні, то чарочку горілочки наллють, то цигаркою пригостять, то запропонують купити пігулоньку чарівну, та й випити. А те, що люди нормальні в голову безглузду вкласти хочуть, не виходить, друзі темні все оббрехають, споганять, та ногами витопчуть.
І відправив цар трьох своїх синів перемогти це чудовисько. Першим іти в бій уночі мав старший син. Першим у нас на світ з’являється Тіло, другим у нього поселяється Душа, а з Всевишнім їх з’єднує Дух. Пішов старший син на Калинів міст, приліг біля мосту під кущик, та й заснув. Вимкнули п’янки й гулянки тіло тлінне. Рівно опівночі затремтіла земля, і на міст вийшло чудовисько з трьома головами. Допилося Тіло, в очах троїться. Але молодший брат Іван-царевич, знаючи своїх братів, не спав цієї ночі, вийшов на зустріч ворогу і вступив у нерівний бій. Билися вони билися, але Іван-царевич відсік три голови, розсік їх і кинув під Калинів міст і пішов спати. Підняв Дух своє Тіло отруєне, почистив йому шлунок від отрути спиртової, живою водицею напоїв і головні болі та явища зняв. Вранці приходить старший брат і каже всім, що не було вночі Змія-Горинича. Швидко забуло тіло що з ним було.
Наступної ночі (а всі темні справи краще вночі робити, поки Совість спить), пішов середній брат. Ліг під кущик біля Калинового мосту і заснув. Сниться Душі солодкі сни як вона по бутіках і нічних клубах літає, мужиків і кавалерів заманює, та з ними на заморських курортах відпочиває. Спить середній брат непробудним сном, нічого не бачить, нічого не чує. Виходить на міст Змій-Горинич із дев’ятьма головами. Почув Іван-царевич чудовисько, і вийшов із ним на нерівний бій. Бився він, бився, та все ж зніс йому дев’ять голів і під Калинів міст кинув. Врятував Іван-царевич усі свої дев’ять тіл на тонкому плані і внутрішні, і зовнішні від заморських обманів. Вранці приходить середній брат, і каже що не було нікого. Чого тільки Душа не забажає, одному Богу відомо.
Настала черга самому Івану-царевичу в бій іти. Покликав він до себе братів і каже їм: Не спіть брати, прошу вас. Ходімо, я покажу, що було насправді у дві попередні ночі, які голови валяються під Калиновим мостом, які ви пропустили через міст у наше тлінне життя. Коли я втретє піду битися зі Змієм-гориничем, слухайте уважно, крикну вам, ви підете мені на допомогу, але спершу мого коня відв’яжіть, він перший прискаче, а потім і ви встигнете.
Пішов Іван-царевич у ніч битися з чудовиськом. Виходить на Калинів міст Змій-горинич із дванадцятьма головами. Б’ється він, б’ється, але нічого не виходить. Одну голову зрубає, замість неї дві інші виростають. Увімкне людина в Явному світі телевізор, а вороги її всі сили кинули проти неї, брехня й обман ллються на її голову, податки й тарифи зростають, нові виростають. Від одного мракобісся відмиєшся, інші підсовують. Дуже життя хочуть позбавити і в добрих молодців і в червоних дівчат. Але не здається менший брат, б’ється. Ось уже Змій-горинич убив у землю Івана-царевича по самий пояс, допомога потрібна. Знімає Іван із лівої руки рукавицю й кидає. Потрапляє в хату де брати сплять, вікна вибиті, але нічого не чують вони. Далі продовжує Дух битися з темними силами. Змій-горинич увігнав у землю Івана-царевича по самі груди, допомога потрібна. Чакри нижні давно належать чудовиську – життя, зарод і живіт; уже й середні в його розпорядженні – серце і ярло. Залишилися тільки верхні – горло, око і джерело, допомога потрібна. Кидає в хату рукавицю з правої руки. Дах пробила рукавиця, тут брати й прокинулися. Якщо ліва жіноча рукавиця душем (душа) холодним душу й тіло облила, не допомогло. То права чоловіча рукавиця вогнем-совістю очі виїдати стала, твердою рукою розбудила душу й тіло. Прокинулися брати, коня відв’язали, та й самі слідом на допомогу побігли.
Б’є копитами чудовиська кінь, три брати гуртом на нього обвалилися. Здолали, перемогли Змія-Горинича, всі голови порубали, під міст Калинів покидали. Стали жити проживати, та добра наживати. Кінь тут уособлює закони (правильно покони, копного права). Кон, кінь, конституція, є серцевиною Правди, що йде зі світів Прави. Лише закони Прави, написані нашими Богами правдиві, все що пише темний люд – обман і брехня.
Калинів міст з’єднує світи живих і мертвих, береги Живи і Мари. Між ними тече річка. З боку живих вона ЖИВА повноводна і назва її Небесний Дон, а з боку мертвих вона вогняна, що несе смерть, і назва її Смородина, на тебе дивиться Батьківщина, батьківщина твоїх пращурів, і Світлих Богів. Не кожен туди пройде, якщо душа легка, Калинів міст витримає, якщо важка – горіти тобі в пеклі вогняній. Щодня Варвара-краса довга коса шукає собі жертву, підсовує тобі різних змій-спокусників. Відрубаєш голову, не треба переходити на той бік, живи. Пам’ятай, Дух Божий терплячий до твоїх витівок, але терпіння колись закінчується.
Завжди в будь-якій річці присутня і жива вода, і мертва, залежно від того, як ти її черпаєш за течією чи проти. Так і по небу тече річка Дон, плисти тобі за течією чи проти, вирішувати тобі. Але вже Боги самі за твоїми вчинками вирішать де для тебе звести твій КАЛИНОВ міст.
У кожної людини є свій цар у голові, але завжди його царству допомагав Іван-царевич. Якщо читати Іван навпаки, то виходить Наві, Навь, мудрість, що приходить від твоїх рідних Богів, із царства Наві. Прислухайся що тобі кажуть рідні Боги.
Тече річка Часу Дон, помирає праведник, пропливши її від початку і кінця. Потрапляє річка Часу в Море-Окиян, і на тій стороні під землею почнеться інша річка Часу – Смородина. Далі плистиме душа річкою, очиститься, омиється, і знов народиться в країні Живих, чистою і непорочною дитиною. Для інших приготовлений КАЛИНОВ МІСТ.
Щасливого плавання.
Автор: Рунмайстер
