Камінь Алатир – інформаційне поле Богів
Камінь Алатир – це інформаційне поле наших Богів. Це та первинна інформація, яка з’явилася в нашому Явному світі, що прийшла з Нав’їх світів. Це Те, що породило всі наші Всесвіти, Це Те, що повністю зрозуміти, усвідомити і прийняти зараз звичайній людині нашого часу неможливо.
Якщо озвучити слово “Алатир” сучасною мовою, то ми отримуємо двокореневе слово або образ, що поєднує в собі дві руни: “аль” і “тир”. Аль означає “все”, таке значення збереглося в англійській мові – “all” це теж “все”. Також руна “Аль” несе в собі ще образ “світло” або “біле (світло)”, ще точніше “жіноче світло”, те, що тче (ткацтво) матерію або народжує її перед нашими очима. Руна Тир або Тирити, яка зараз прирівнюється своїм значенням до крадіжки, несла в собі значення як “привласнювати або запозичувати для власних душевних потреб”. Наприклад, слово “богатир” – той, що запозичує силу інформації в Богів, Це не “качок” із величезними м’язами, це людина сильна Духом.
Виходить, що Алатир – це вся інформація, закладена у Всесвіті, нею володіють Боги. Оскільки Бог і єдиний, і множинний, то кожен із Правлячих Богів володіє певною інформацією, залежно від своєї функціональної діяльності. І так із кожним індивідуумом, який проживає на Вселенських просторах. Завдання людини полягає в тому, як взаємодіяти з усіма осередками тієї чи іншої інформації. Складаючи причинно-наслідкові зв’язки, необхідно не порушувати храм Вселенський, бути в єдності з Природою і Матінкою Землею.
Біл-горюч Камінь Алатир – це Священний Камінь зосередження знань Вед, посередник між людиною і Всевишнім. “Він і малий, і вельми студент, і великий як Гора” – тобто в ньому міститься Все, і до кінця його зрозуміти неможливо. “Він і легкий, і важкий” – це значить, пізнаючи щось нове, ми відчуваємо легкість, але якщо увійти в його інформаційне поле неправильно, то людині стає важко на Душі, багато незрозумілого виникає в голові, важкого для сприйняття, тому недбайливі учні й “гризуть камінь науки”.
Що нам кажуть Веди. Спочатку була думка Творця, і думка була озвучена ним. За біблійними канонами, думки Творця не було, у них звучить так: “На початку було Слово і слово було у Бога…” Але це друга дія: Свою думку людина перетворює на звук. Це таке собі Яйце, з якого все вийшло і все повернеться назад. А потім з’являється вітер з його вібраціями, у якого дві властивості: звучання і дотик, тобто інерція. З цього народжується третє – Світло, яке має три властивості: звучання, дотик і Образ, за допомогою якого і спілкуються з нами Боги. І звук, і світло мають семеричну структуру, сім нот і сім кольорів спектра. Дотик теж, за ідеєю, має мати семеричну структуру, але знання, схоже, загублені й ніде про це не йдеться. І Світло, будучи світлом, належить світові Образів, світові Прави, а з іншого боку, воно належить і фізичному світу Яви, де воно трансформується і тче нашу матерію. Це Простава, це смуга Матерії, що є складним геометричним орнаментом, що несе свій сенс і свою пісню.
Ось як описувався він у давніх билинах:
“Біл – Горюч Камінь Алатир – це Біле світло, Горючий, бо в ньому горить Сонце. Він “був явлений на початку часів, його підняла з дна Молочного океану (Чумацького Шляху) світова качечка”. Качечка – це такий собі фільтр, через який проходить інформація. Навіть зараз говорять про брехню, використовуючи вираз: “підсунути качку”, по-сучасному – “фейк”. “…Алатир був дуже маленьким, тому качка хотіла приховати його у своєму дзьобі, але Сварог (прояв чоловічої енергії “твердо”) вимовив чарівне слово, і камінь став рости. Входження чоловічої енергії в жіночу призводить до народження матерії і надалі зростання плоду. “…Качечка не змогла його нести й упустила…”, тобто Правда “вилізла назовні”. “…Там, де впав Біл-Горючий Камінь Алатир, піднялася Алатирська гора…”. Її також називають гора Меру (Міра). Адже ми не можемо одразу все пізнати й зрозуміти, у всьому потрібна “міра”, усього “в міру”. Алатирську гору наші предки завжди розташовували на півночі, на Північному полюсі, звідки ми принесли свою віру. “Се Віра наша – скорочено Північ.
Алатир – священний камінь Предків
Камінь Алатир – це священний камінь осередку знань або Веди, в якому укладені всі знання Всесвіту. Алатир непізнаваний і ніхто цей камінь не може вивчити досконально, і ніхто цей Камінь легкість думки не може його відірвати. Коли Сварог бив по Алатиру своїм чарівним Молотом, а Сварог часто в билинах є тим Ковалем, що викував наш Світ, з іскор, що розлітаються від Алатира, народжувалися інші Боги, його діти – Сварожичі. Згодом, коли Ведична віра була витіснена іншими релігіями, через цензуру і переслідування Сварога і його дружину Ладу замінили на прості образи – дід і баба.
“На горі Алатир, за нашими переказами, був побудований Конем-Китоврасом (Кентавр) Храм Всевишнього”. Тобто Всього Роду Вишнього, Богів Прави і Слави. Тому центральний камінь у храмах Алатир у православних християн називається дуже схоже – Вівтар. Алатир – це камінь жертовник, він завжди білого кольору. Камінь Алатир завжди був присутній на стародавніх капищах, відкритих місцях у Священних гаях. Капище – це місце очищення Душі людської. “Ка” – це Душа, “харч” – їжа, місце на якому можна вигодувати свою Душу.
“…На ньому Всевишній сам приносить у жертву себе і перетворюється на камінь Алатир…”. Це один із Його проявів, Його мудрість.
Згідно з давніми легендами Алатир упав з неба і на ньому були висічені закони Сварога (як у Мойсея скрижалі). Так Алатир зв’язав світи: Горній – чоловічий, Небесний (назва нашого сайту Родогорія позначає Вишні сили Роду) і явлений Дольний – жіночий. Посередником між цими світами стала книга Вед, з книгою з’явилася пташка Гамаюн, що впала з неба, яка постійно читає нам цю книгу. І книга, і птах – це теж прояв Бел – Горюч Каменя Алатир.
У земному світі Алатир явлений горою Меру. Він пов’язаний також із небесним світом Ірієм, Біловоддям (Раєм) – садом, у якому відпочивають Боги. Усі молочні (зоряні) річки є річками Алатиря.
Алатир – це не тільки гора чи камінь, а й сакральний центр світу – та точка, з якої почав розвиватися наш Світ. Він триєдиний, бо показує перетікання нижньої Нави в Яв’ю, а потім із Яви у верхню Нав’ю. Над нижньою Навою і Яв’ю стоїть верхня Нава – це Права, за законами якої все це і відбувається. А по краях усього цього дійства стоять Білобог і Чорнобог, і змагаються, чия сила візьме. “Він єдиний, бо в ньому об’єднані всі світи, він непізнаваний подоба Прави”. Це є споконвічна Одиниця, яка розділяється в трійкову систему, відкриваючи свої внутрішні багатства.
“…На морі-океані є Біл-Горючий Камінь Алатир, ніким не відомий, під тим каменем прихована сила могутня, окіану-море не обійтися…” Тут “море-океан” є те інформаційне поле Нав’єго світу, з якого ми черпаємо всю інформацію для матеріального втілення на нашій Землі. “…Алатир – Каменя не звернути, не засудити, не опризорити ні чаклуну, ні чаклунці. На океані – море пуп морський (точка потойбічного світу, з якої все почалося), на пупі Біл-Горючий Камінь Алатир. На Білому Камені Алатирі сидить білий птах. Є на океані-море острів великий, на березі лежить камінь Алатир, під каменем щука – калуга (зникаючий вид риби з родини осетрових, за розмірами більший за акулу, поки що водиться в Охотському морі), вона проковтнула ключ і замок…” Тут образ Щуки є тим місцем в океані Наві звідки до нас приходять нові душі або життя. “…На морі-океані, на острові Буяні…” (острів – це один із приймачів відомостей від каменю Алатиря, як і багато інших точок на Землі, де можна отримати певні знання, так звані Місця Сили). “…на горі Меру, лежить заповідний Камінь, у тому камені сидить Дідусь білобородий, сивобровий (Сварог)…
Як бачимо, різноманіття проявів Алатиря, що суть єдина. І відчути, доторкнутися до нього все-таки можна, головне повернутися до свого коріння і розкрити свою родову пам’ять.
До нових відкриттів!
