Місто Черкаси – центр козацтва півдня України
Землі довкола великих річок були освоєні козаками. За рахунок яких сил і вміння ці люди могли підкорити величезні території від заходу до самої Аляски, з гордою назвою козаки.
Взяти, наприклад, місто Черкаси, звідки у нього така назва. Раніше це був центр козацтва півдня України. Знаходиться це місто на річці Дніпро за 160 км вниз за течією від міста Києва. Назва міста говорить про те, що в ньому жили люди, які кличуть себе “черкаса”. Черкаса – це старовинна назва якогось сторожового будинку. Це будинок людини, яка дивиться або стереже щось або когось. А мешканець цього будинку – сторож, охоронець або пастух. У сучасному понятті це прикордонник, людина, що живе на заставі. Тоді нам і зрозуміло, що “черкаса” – це прикордонна застава, а черкас – це той козак, що береже свою землю.
У ще більш віддалені часи на Русі, охоронний дім черкаса називався “черкіза”. Це були крайні споруди при церквах. У них за потребою жили різні люди, служителі церкви, мандрівники, а часом і ті, у кого й дому не було.
Звідки пішло слово “каса”
У наших безкрайніх і нескінченних степах хата-чоркаса – це дім пастуха-коняра. “Чер” або риса, було те місце, де проходила межа нашої території. За цю межу не можна було заходити або заступати чужій людині. А ось у багатьох південних народів слово “каса” означало хату з великим круглим загоном для худоби. Такий собі будинок “накопичувач” для худоби і коней. Це потім у банкірів накопичувач грошей став теж касою.
Якими професіями володіли козаки
Кругла загорода дуже зручна для конярів. А пастухові-прикордоннику без коня ніяк не можна, прикордонна зона, і пересуватися козаку треба швидко.
Конярство несе в собі дуже великі навички. Треба вміти справлятися і з виробленням шкір, уміти обробляти деревину, добре бути знайомим з виправленням і обробкою різних металів. Для всіх цих робіт потрібна велика кількість різних інструментів. А для козаків-прикордонників для охорони всього цього майна необхідна найкраща зброя. Кругом бродять звірі та вовки, злодії не проти заволодіти майном, та й ворог не дрімає. Бажано при собі мати і вірних друзів – пастуших собак. Але особливо це потрібно прикордоннику, без усього цього свою землю не відстояти.
Кругла загорода дуже потрібна коняреві для заняття з кіньми. Такий закон козака-коняра схожий на колесо. У цій загороді-колесі степовики об’їжджають молодих коней. Коні бігають по колу доти, доки не вивчать усі команди козака-прикордонника. А потім уже разом на просторах степу рубають лозу шашкою, до повної несамовитості, до автоматизму.
Походження слова “козак”
Будинок із загоном для овець, кіз, корів або коней у степовика називається каса. І вся живність з часом накопичується, стада все приростають і приростають. Це сенс усякого тваринництва, якомога більше набити собі касу. Від слова каса і походить слово “казна”. Слова черкас, каса, касета – слова одного ізводу або одного походження. Людина, яка володіє двором-касою, є касаком. І якщо раніше дві “сс” писалися як “с” і “s” англійське, то це звучало як “сз”, бо образ “зело” звучав як м’яке “з”. Згодом звук “с” відійшов і в слові “козак” залишилося м’яке “з”. Слово козак – сакральне слово, воно читається і зліва направо, і справа наліво, має одне значення. Такі слова дуже шанувалися нашими предками. У ньому не тільки видно відкриту інформацію про людину-козака, що живе в будинку-накопичувачі. У цьому слові і явно проглядається руна “каz”. Kaz – це інформаційне поле Землі, хранитель минулого і недалекого майбутнього. Тому слова казать, казка і казки одного ізводу. Козак як прикордонник степів завжди прислухався, що йому казала земля, приклавши до нього вухо, читаючи “кази”, хто і де перебуває в степу, чи далеко біда стукає своїми копитами.
Ніколи не шукайте єдиного і непорушного перекладу якогось слова в нашій мові, слова течуть і перетікають з одного в інше, як річка Часу нашого життя. Для наших Предків що більше смислів зберігало наше слово, і що воно було коротшим, то більше воно вважалося сакральним. Ми за інтонацією вимови цього слова розуміли, яку грань воно несе, а для невтаємниченого й іноземця це для нас неважливо, зрозумів він щось чи ні. Взяти до прикладу слово “слава”, для козака воно важливе, та якщо його читати навпаки, щоб зрозуміти його сенс, то ми отримуємо слово “влада”. Раніше Влада йшла рука об руку зі Славою, не те що зараз. Прибульцям цього не зрозуміти, вони на чужій землі, для них влада на кшталт грабежу. С-Ла-В(а) _ В-Ла-С-ть, де “а” – джерело звідки вийшла Слава, а “ть” – твердо виконана Слава від нашої влади.
Козаки – хлібопашці
Ще якими важливими професіями володів козак.
Козак не тільки коняр і прикордонник, козак ще й хлібороб. Так склалося у віках, треба і сім’ї свої годувати, і коням зерно дати, якщо сіно закінчилося, і худобу до весняної трави прогодувати. Вирощували козаки і пшеницю, і овес із ячменем, і просо. Усе це вирощували на величезних площах і просторах, і робили це колективно, разом і спільно. А почалося це з конярства, адже для коня ячмінь і овес необхідний, хочеш-нехочеш а вирощувати треба. Для коня, щоб сила була плуг тягнути, або нести на собі воїна, трава не дуже добрий помічник, годувати коня треба було добре.
Там де кінь – там треба було вміти робити все. І козаки вміли робити все: і віз справити, і гарний одяг пошити, і музичний інструмент змайструвати. Вміли козаки і писати, і танцювати, і байки зі сказами розповідати, і пісні складати, і поля орати. Добре своє добро козаки захищали, воювати могли, на конях по полях скакати, і в морях на кораблях ходити. Якщо така людина могла все, як її можна було перемогти. Тут розум гострий треба, щоб усім цим володіти. З такою силою й умінням козаки освоювали величезні території та водні простори, все їм було до снаги. І освоїли вони землі від Балкан, до самої Камчатки, океан перепливли і пів-Америки пройшли, Аляска теж ними відкрита.
Дивлячись на відвагу козаків, багато народностей теж стали себе називати козаками, тільки на свій лад і під свою мову. Ось і вчені шукають-рищут, звідки пішло слово козак, у всіх мовах шукають, але тільки не у своїй. Від слова козак почали себе називати черкеси, хакаси, киргизи і казахи. В одних назвах народів слово козак чується добре, а в інших насилу. А ось предків козаків наука називає по-різному: скіфи, саки, хазари, гуни, сармати, сарти.
Жили предки козаків у межах внутрішнього моря, яке потім розпалося на Каспійське море, Аральське та озеро Балхаш. Ось чому до 1940 року Казахська РСР називалася Козацька соціалістична республіка.
Різновиди козаків
Різні були Козаки, і були ті, які дотримувалися моральних норм проживання на території. Були й козаки, які не бажали працювати на своїй землі, і займалися розбоєм, грабували і чужих, і у своїх не проти були чимось поживитися. Але були ще більш злі воїни у козаків, уже не козли, а цапи, кацапи. До кацапів приганяли худобу для забою. Кацапи забивали худобу особливим чином і була в них особлива зброя. На пасовищах баранів і овець водить спеціальний козел Цап. Куди цап зі своєю отарою кіз і козенят піде, туди й підуть усі вівці та барани. Зачепить рогами Цап якогось барана, і йде цей баран страшенно бекаючи покірно на забій, нічого він із собою вдіяти не може, немає в нього більше волі.
Так несамовито билися і з ворогом кацапи. У полон нікого не брали, різали всіх підряд як баранів. Любили ворогів заманювати в пастки, і там із ним розправлятися. Наживкою чи приманкою для ворога кацапи обирали недбайливих розбійників козаків. Поведе якогось козачка кацап, і вважай пропала людина, наживка назад не поверталася.
Справжній козак стоїть на межі дозволеного, він не може переступити за вказану йому межу.
Похідні слова з коренем “каз”
Слова одного кореню зі словом козак: показати, вказати, замовити, казати і слово здаватися. Козаки були народом не бідним, а тому в кожного була скарбниця, де водилося і золотишко, це потім і в царів та купців з’явилася скарбниця і двір казначейства. Але ось у воїнів теж були свої будинки з двором-касою. І в армії такий будинок так і називався “каса-армії” – казарма.
Є ще в Україні не тільки слово кацап, а й москаль. Козак і козацтво пов’язане не тільки з південними зі степовими просторами. Козаки жили не тільки на півдні, жили на півночі, козаки жили скрізь, і між північчю і півднем.
Козаки Московії. Москалі
Жили козаки і в Москві, вони й зараз там мають свої громади. Тільки вони називалися по іншому – москалі. У минулі часи правий низький берег Москви-ріки називався Казань. Як і слобідка за Кремлівською стіною називалася Китай-город, але там жили наші люди і китайцями там не пахло. “Кі”- великий, великий, “тай”- немає меж. Так люди і називалися китайцями, ті що жили за високою стіною. А слобідка Казань, там де мешкали козаки. І ця Казань і годувала лівобережну міську Москву. А ось в укріпленому місті і жили воїни-кацапи. Ось таке й було життя в Москві, поруч жили і москалі, і козаки, і китайці, і кацапи. І це був один народ, тільки військові та мирські обов’язки були різні.
Особливості козацького роду
Спочатку козаки були з берегів річок Русі, і звалися вони як і всі руські люди. Багато народів називали себе козаками. Багато кочових народів вміють пасти овець і коней. Але все це робити і при цьому ще обробляти землю, будувати будинки і міста можуть тільки наші козаки. Їм не чужа будь-яка праця. Тільки наш народ міг трепетно ставитися до своєї землі. До землі ставилися як до своєї дружини і нареченої. Хто по-справжньому любить свою землю – тому вона і належить. Земля не належить тим, хто по ній туди сюди ходить. Це люди просто знайомі з цією землею і Земля їм не належить.
Не можна на своїй землі жити без серця і душі, не можна на ній жити і без своїх Богів.
