Сакральність Каменів-Слідовиків

Серед традиційних вірувань найрізноманітніших народів є група уявлень, пов’язаних із природними пам’ятками, представленими у вигляді наскельних зображень і знаків (вони вважаються культовими місцями). На великих просторах Європи відомо безліч подібних культових каменів і скель. Це – необроблені валуни різної форми, що лежать у степах, біля струмків, річок і озер, а нерідко, і осторонь від них – у глухих місцях. Вода з ключів і річок, при яких знаходяться такі камені, місцевими жителями завжди вважалася священною та цілющою. Дерева, що зростали біля таких культових каменів, також були об’єктами шанування. На багатьох таких каменях є штучно вибиті виїмки різної форми (у вигляді чаш, конусів, хрестів, лійок, циліндрів, кінських копит, лап тварин, стоп людини), знаків (у вигляді стріл, решіток тощо), зображень (кіл, символів тощо). Але є й такі об’єкти поклоніння, що не мають вищеописаних відмінностей, але з якими, тим не менш, пов’язані різні легенди й перекази. Їхнє походження пов’язувалося зі святими, з нечистою силою, або з якимись конкретними історичними особистостями. Деякі з таких каменів мають назву камені-слідовики.

Історичні дані

Багатьом каменям приписували цілющі властивості, деякі камені-слідовики шанувалися місцевим населенням – біля них здійснювали жертвоприношення і відправляли молебні, а також споруджували каплиці.

Серйозне вивчення цих пам’яток почалося відносно недавно, хоча окремі повідомлення про них в археологічній та етнографічній літературі мають досить поважний вік.

В “Истории государства Российского” H.М. Карамзін писав: “Пам’ятником кам’яносічного мистецтва давніх слов’ян залишилися великі гладкі плити, на яких видовбано зображення рук, п’ят, копит та інше”.

Уже в XIX – на початку XX ст. було накопичено великий матеріал, що містив відомості про досить велику кількість таких пам’яток, які перебували тоді ще в різних губерніях Царської Росії (зокрема й України).

Визначити час зародження культового поклоніння камінню важко. Але в науковому середовищі існує думка, що цей ритуал сягає часів неоліту. Приміром, у лісовій зоні Східної Європи (за свідченням археологічних розвідок), ритуал поклоніння камінню набув найбільшого поширення в ранньому середньовіччі та зберігався серед сільського населення ще тривалий час після прийняття християнства.

Культові Камені-Слідовики

Серед таких культових каменів найбільший інтерес представляють саме камені-слідовики з вибитими заглибленнями у вигляді ступні людини або тварини.

Зазвичай на каменях є по одному зображенню-відбитку, але є камені-слідовики з двома ступнями, а також поодинокі – з вибитими трьома ступнями. На деяких з них чітко читається імітація взуття, на інших – зображена боса ступня, але іноді зрозуміти це буває важко.

Розміри зображень ступні різні. Як правило, величина сліду натуральна – від дитячої до дорослої, або від великого відбитка ступні тварини до невеликого, природного розміру. Бувають також нехарактерні розміри, але вони також чітко передають структуру. Окремі зображення або виїмки у вигляді ступні мають довжину до півметра.

Етнографічні та історичні дані свідчать, що поклоніння камінню глибоко проникло в духовне життя східних слов’ян і стало невід’ємним елементом язичницького культу. У царській Росії легенди і перекази, пов’язані з таким камінням, уперше описані в літературі починаючи з 17 століття і мають уже християнський відтінок. Тут зазначимо, що в процесі християнізації відбувалася трансформація язичницьких вірувань, які набували нової форми, але багато в чому зберігали старий зміст, на що вказують окремі форми шанування каменів-слідовиків.

Так, камені-слідовики в різних регіонах місцевим населенням іменуються “Божою ніжкою”, “Божестопкою”, “Божим слідком”. Приміром, у Білорусії, згідно з місцевими переказами, заглиблення на камені, що знаходиться поблизу м. Ошмяни – залишив чорт, якого нібито гнав святий Ілля.  Біля села Вибути, під Псковом (звідки, згідно з літописною легендою, походить княгиня Ольга), камінь-слідовик місцевими жителями називався “Ольгин слід”. З більш раннім часом пов’язане повір’я, що збереглося на Псковщині: відвідування каменя-слідовика, що знаходиться недалеко від с. Заклининські Гірки на Шелоні, приносило удачу на полюванні.

Слід також зауважити, що протягом певного проміжку часу призначення тієї чи іншої пам’ятки могло змінюватись – камінь, який спочатку був культовим, згодом міг використовуватися, приміром, як порубіжний знак або нести подвійну функцію.

Релігійні та духовні обряди й ритуали

Релігійні обряди шанування каменів-слідовиків мають характер жертвоприношень. Більшість з них пов’язані або з запобіжною, або з лікувальною магією контактного типу.

Так, етнограф М. Янчук описував поклоніння народу каменям-слідовикам у другій половині XIX ст.: … “Приміром, на поклоніння каменю-слідовику біля Новогрудка збиралися жителі кількох сіл. Вони молилися каменю і цілували “слід ноги” на ньому, приносили дари каменю – віск, льон і монети. На Случщині до культового каменя із зображеннями ступні та руки людини в “Дев’ятник” навколишні жителі ходили на моління цілими процесіями. Великі маси людей збиралися для поклоніння каменю-слідовику, розташованому на околицях с. Заяння в Новгородській землі…”

Культовим каменям приносили різні дари – жертви: вовна, сир, олія, ягоди, овочі, квіти, рушники, хустини тощо. У низці місць зафіксовано і жертвоприношення тварин. Так, на культовий камінь біля с. Пельсі на узбережжі Псковського озера у звичайні дні клали чорну або білу вовну, а у святкові дні – голову та ноги барана або вівці, зарізаних у ритуальних цілях.

Вода, що накопичується в поглибленнях культових каменів, завжди вважалася місцевим населенням святою і цілющою. Так, вода з каменю-слідовика біля с. Вельє, що на Псковщині, у ХІХ ст. використовувалася для лікування очей, а водою з каменю в с. Кульє на узбережжі Псковського озера літні жінки лікували дітей.

Цілісну картину святкування біля культового каменю дає опис історика та етнографа Ю. А. Трусмана (кінець XIX століття). “Об’єктом ритуалу був “Іван-камінь”, що знаходиться при потічку Мегуниця за кілька кілометрів від м. Печори, Псковської обл. На ньому було два заглиблення у вигляді людських ступнів у натуральну величину.” Пов’язана з каменем легенда відображає вже християнський вплив – буцімто тут колись росло святе дерево, біля якого одного разу відпочивав Іоанн Хреститель, який і залишив сліди ніг на камені. Щороку, напередодні Іванова дня, до каменя збиралося безліч людей, причому не тільки з навколишніх селищ, а й із Пскова, Печор, а також приїжджі з віддалених місцевостей Росії. Старожили пояснювали, що збиратися до поклінного каменю людям велів релігійний обов’язок.

“Люди, які зібралися біля культового каменя, – повідомляє Ю. А. Трусман, – протягом усієї ночі веселилися: танцювали, кричали, співали пісні, водили хороводи і стрибали, розмахуючи руками. На камені ставили і запалювали велику свічку, а навколо, у кількох місцях, розпалювали багаття. На ранок підносили чан із сиром і маслом. Ложкою на камінь кидали трохи сиру, а його поверхню змащували маслом. Потім чан ставили на камінь і виконували якісь “клятвені ритуали”, при цьому деякі з присутніх цілували камінь. Після здійснення ритуалу вміст чана і хліб роздавали всім, хто “молився”. По завершенні цього ритуалу на камінь клали постоли і старий одяг, які мали полежати деякий час, а потім роздавалися людям.

З каменем пов’язувалися ще лікувальні функції. Після описаних ритуалів окремі учасники їх, щоб вилікуватися, притулялися своїм хворим місцем до каменя. Якщо в когось боліли очі, то він рукою торкався каменя, а потім руки підносив до очей. Воду, взяту зі струмка, лили кружками на поверхню каменю. Зібрана з каменю вода вважалася святою і за повір’ям мала лікувальні властивості.

Святкування біля каменя тривало до полудня. Розходячись, на камені люди залишали шматки або нитки вовни.”

Н. А. Макаров і А. В. Чернецов наводять описи двох каменів-слідовиків у Каргопольському р-ні, Архангельської області. Зокрема, опитування численних інформаторів (старожилів і людей похилого віку) дало змогу відновити детальну картину обрядовості, пов’язаної з культовим комплексом, до якого входили ошівенські камені-слідовики.

Об’єктом шанування слугували гай, озеро і каміння, які були відомі по всьому Каргопіллю. На молебень сюди приходили за 60-80 верст. Великі молебні влаштовували 9 травня (день св. Миколая) і в червні. Під час цих свят молільники наступали босими ногами на “слід”, вважаючи, що це виліковує хвороби ніг. Сосни, що ростуть навколо озера, було заборонено рубати, і заборони цієї суворо дотримувалися (тоді як решту лісу біля Ошевенська було вирубано). У гаю, на березі озера, об’єктами поклоніння були чотири дерев’яні хрести, до яких ті, хто молився, прив’язували хустки, рушники і клали гроші. Робилося це зазвичай у разі хвороби, причому для лікування від головного болю до хреста прив’язували головну хустку, для позбавлення від болю в спині – фартух, для позбавлення від болю в ногах – черевики тощо. При цьому хустки прив’язували до верхньої частини хреста, а черевики – до нижньої (очевидно, хрест певною мірою асоціювався з антропоморфним образом).

Обряди, що відбувалися у цього слідовика, близькі до описаних вище. Великі моління влаштовувалися тут у Вербну неділю і за тиждень до Трійці та збирали жителів двох-трьох найближчих сіл. Під час молінь ті, у кого боліли ноги, роззувалися і наступали босими ногами на “слід”. В озеро і в дупло однієї з сосен кидали гроші, до сосен приносили частини одягу, причому кожен намагався прив’язати своє приношення якомога вище, для чого доводилося залазити на дерева.

Ошівенські слідовики є складовою частиною своєрідного культового комплексу, що включав священні дерева, водойми, камені-слідовики, культові споруди (хрести, каплицю). Місцевий святий виступав покровителем цієї сакральної зони, і, водночас, – її засновником, який надав чудесні властивості перерахованим об’єктам. Головна з цих властивостей – здатність давати зцілення.

Таких і подібних прикладів у стародрукованій літературі можна знайти дуже багато.

Але навіть з плином століть, внутрішня тяга до стародавніх традицій природного культу збереглася у свідомості сучасної людини. І вже в XXI столітті культ каменів випливає в інформаційній простір і продовжує притягувати маси людей, бажаючих доторкнутися до стародавніх обрядів і таємниць природного світу.

В Україні, незважаючи на безліч негативних чинників діяльності людини, починаючи з періоду колективізації (за союзу), воєн, будівництв кар’єрів, міст, знищення природних та історичних цінностей за принципом “споживання”, збереглося кілька природних пам’яток, які служили ще з давніх-давен для людини природним храмом, місцем зцілення, заспокоєння, і духовної спорідненості з природою.

Пролити світло на таємниці шанованих каменів допомагають і їхні імена. Валуни з вибитими на сірих боках знаками або абсолютно гладкі, але такі, що вражають своїми розмірами, часто добре відомі сучасним жителям селищ і сіл, навіть якщо вони перебувають під покровом лісу за кілька кілометрів від населеного пункту. Старожили, розповідаючи дослідникам повір’я, пов’язані з місцевим каменем, зазвичай називають його ім’я – Святий камінь, Князь-камінь, Мар’я, Макош, або Перун, Даждьбог, Велесів камінь. Останні імена – це вже пряма вказівка на колишню приналежність каменів до язичницьких традицій.

Наведемо для прикладу кілька таких “пам’яток”, зокрема, каменів-слідовиків, які зберегли свій природний і традиційно-культурний відтінок із давнини.

Найвідоміші камені-слідовики в Україні

Слідовик у Почаївській лаврі (Тернопільська область)

На території Свято-Успенської Почаївської лаври в Почаєві (Тернопільська область), у найбільшому православному храмовому комплексі та монастирі на Західній Україні, однією з найважливіших реліквій вважається камінь-слідовик, шанований як місце теофанії Діви Марії: прочанам дозволено пити воду, що накопичується у вибоїні каменю. Сам слід стопи Божої Матері, як і вода, що накопичується, вважаються цілющими.

Слід “Андрія Первозванного” в Херсонесі (Кримська автономія)

Вдавлені в камінь сліди людських ніг, виявлені на території музею-заповідника Херсонес (Севастополь), представники Кримської єпархії УПЦ Московського патріархату і Севастопольського благочиння приписали слідам самого апостола Андрія Первозванного. У результатах судово-криміналістичної та медичної експертиз зазначено, що це слід лівої ноги, з великою ймовірністю людської, босої із п’ятьма пальцями, 38-го розміру, орієнтовний зріст людини – 162 сантиметри. Слід втиснутий у камінь і не є природним творінням.

До речі, це один із безлічі прикладів, коли церква “диво” видає за сліди святих і канонізованих у християнстві людей.

Тур’ївський слідовик (Закарпаття)

Слідовик, до якого тягнуться туристичні стежки, розташований у мальовничому закарпатському селі Тур’я-Бистра. Легенда свідчить, що в стародавні часи, коли тут мешкали богатирі й чарівники, люди розуміли мову звірів, а звірі – мову людей; на той час каміння було м’яким, немов сира глина. А коли скінчився час магів і чарівників, і пішли вони в невідому далечінь, то по собі залишили ланцюжок слідів. Відразу після їхнього відходу скам’яніли м’які валуни, назавжди зберігши сліди тих, хто їх торкнувся.

Розмір сліду, втиснутого в камінь, як у дитини. Оскільки слід дуже нагадує дитячий, дехто вірить, що це слід янгола і воду з  нього вважають цілющою.

Слідовик Кам’яного села (Житомирська область)

Державний заказник “Кам’яне село” – одне зі ста чудес України – ритуальне і пам’ятне місце. На скупчення великих валунів, що розкинулися на кілька гектарів лісу, приїжджають подивитися з усіх кінців країни (і не тільки). На поверхні одного з каменів є виїмки у вигляді людських слідів. “Слідовик” – місцева реліквія, люди кидають у цю виїмку монети на щастя. За легендами, це слід Бога. Читайте про Кам’яне село в нашій окремій статті.

Зцілювальний слідовик Коржового Кута (Черкаська область)

У гранітному камені біля Коржового Кута на Уманщині нещодавно знайшли три відбитки людської стопи, і відтоді потягнулися сюди натовпи людей за зціленням. Місцеві кажуть, що камінь має цілющі властивості: молоко від корів, що пасуться на околицях, стає смачнішим і зцілюючим, а букети квітів ніби “висвітлюють” приміщення зсередини, так само зміцнюється сон, хвороби відходять.

Камінь-слідовик у центрі Кіммерійського кромлеха (Дніпропетровська область)

Микільський кромлех у селі Микільське-на-Дніпрі являє собою стародавню кам’яну споруду. Оброблені та необроблені камені довгастої форми встановлені вертикально в землю таким чином, що формують велике коло. На одному з центральних каменів Микільського кромлеха є камінь-слідовик (камінь з відбитком стопи). Якщо придивитися, то в Микільському валуні вгадуються обриси сліду рептилії, але є й інші версії… Ми підготували для вас окрему статтю про Кромлех.

Гадяцький слідовик (Полтавська область)

У глиняному кар’єрі під Полтавою геолог Микола Торяник виявив на валуні з червоного граніту відбиток людської ноги. Червоні граніти формувалися мільярд років тому, у той час – за запевненнями сучасної науки – тільки почали з’являтися перші багатоклітинні організми.

Під час дослідження “гадяцького сліду” не було виявлено механічної обробки каменю. За словами вченого – температура плавлення його становить близько 1000 градусів Цельсія, а отже, теоретично слід міг бути залишений ногою, взутою в надзахисне взуття.

Спаський Камінь (Львівська область)

Спаський Камінь розташований неподалік від села з однойменною назвою в Старосамбірському районі. До речі, місцевість ця пов’язана історично з сином Данила Галицького, Левом. І справжні леви тут, до речі, за багатьма даними, так само жили в стародавні часи.

У нижній частині комплексу, що дивиться на північ, праворуч від мініатюри кам’яного тунелю на валуні цілком чітко видно відбиток округлої форми, що дуже нагадує левову лапу. З іншого боку, якщо придивитися – можна побачити і проекцію сліду людини. До слова, про Спаський камінь можна прочитати за посиланням: Спаський камінь

Культові скельні комплекси Миколаївки (Запорізька область)

Поблизу села Миколаївка, Бердянського району Запорізької області, знаходиться реконструйований найдавніший кам’яний лабіринт. Тут же, на височині вздовж річки Берди, розташовуються найдавніші культові язичницькі місця.

За давніми традиціями, всі тутешні пагорби належать різним Богам. Наприклад, Центральний пагорб – це пагорб Велеса. Недалеко від пагорба Велеса розташований відомий Миколаївський лабіринт.

Також, за кілька кілометрів від Пагорба, розташовується цікава скеля, над якою височіє валун у формі голови змія, що охороняє місцевість. А ще нижче розташована скеля з відбитком сліду людини-велетня. За місцевими переказами, цей слід наповнює людину цілющою силою і вмикає захисні системи організму. Читайте про Місця Сили Приазов’я.

Камені-следовики – Села Недайвода (Дніпропетровська область)

За 40 кілометрів від міста Кривий Ріг, на берегах річки Інгулець, розташувався дуже цікавий населений пункт Недайвода. Цікаво все: місцевість, природа, люди та історія, багата на легенди й легендарні особистості (Отамани, Козаки). Сама Недайвода і найближчі села (Тернуватка, Лозуватка, Іскорка) по суті є єдиним Місцем Сили, місцем зцілення Душі, Тіла, Розуму. А найголовніше, в межах Недайводи (і в межах заповідника “Інгулецький Степ”), розташоване найдавніше і найпотужніше Святилище кіммерійської епохи. Місце, вивчення якого має дуже важливе значення і для археології, і для історії, і для нашої групи. Велика площа Святилища містить у собі різні за властивостями та енергетикою місця (ладування, прояву, трансформації, зцілення тощо). Усе вказує (і характер поховань теж) на Шамана, Жерця або Старійшину, який здійснював тут свою діяльність у прадавні часи.

Неподалік від Святилища, на скелі, розташованій уздовж річки Інгулець, є два камені-слідовики. Один із них дуже великий, і нагадує за формою жіночий слід, другий – чоловічу стопу. Місцеві старожили давно доглядають це місце, і розповідають про те, що здавна ці скелі володіли цілющими властивостями: рятували від хвороб і накладеного негативу.

 

Камені-слідовики в Недайводі – відео:

Слід Динозавра та слід Титана поблизу села Грушівка (Запорізька область)

Прогулюючись уздовж річки Вільнянки, в лісовій зоні можна спостерігати стародавні сакральні Місця (абсолютно не вивчені). Тут чітко видно скам’янілі сліди ящера (відбитки з характерними пальцями і слідами пазурів), і величезний слід лівої стопи людини неймовірних розмірів, залишений на пласкій скельній окружності. Ці камені-слідовики розташовані на деякій відстані один від одного і різняться розмірами (великий і маленький). До слова, із сакральними Місцями Сили Запоріжжя можна ознайомитися за посиланням: Сакральні місця Запоріжжя

Доречі, схожий гігантський відбиток сліду був знайдений в Африці, у застиглій породі, його глибина становить 3 сантиметри і вважається слідом якоїсь істоти вражаючого зросту. Слід ступні гіганта в довжину становив 1,2 метра. Щоб залишити схожий відбиток, потрібно було мати зріст близько 8 метрів.

Слід гіганта (слідовик) на Кам’яних Могилах

Кам’яні Могили (Беш-Таш) – це маленька гірська країна серед степів Приазов’я. Одне з найсильніших місць сили Донецької області. Тут розташовані вулканічні породи віком близько 2 млрд. років, що утворили низку вершин, які, внаслідок природного впливу, а можливо й людського, перетворилися на безліч виразних природних скульптур. Скельний острів був культовим місцем стародавніх народів і породив багато цікавих легенд.

Практично одразу після підйому на першу вершину Комплексу Кам’яні Могили, повернувши праворуч, можна натрапити на “слідовик” – виїмку, що нагадує слід ноги велетня, залишений у скелі, зріст якого становив щонайменше 8 метрів. Дивлячись на нього, складається враження, що в той самий момент, коли цей слід було залишено, або зроблено штучно (більше схиляємося до першого варіанту), граніт був у желеподібному стані (напівзатверділа суміш). Якщо придивитися, добре видно обриси лівої ноги, досить непогано видно пальці ноги. І якщо згадати, що відбувається, коли ми всією своєю вагою ногою вступаємо в просочений вологою шар ґрунту або глини, то отримаємо саме схожий слід, з обідками бруду, злегка змазаний, і надалі скам’янілий.

А сліди динозаврів постійно знаходять палеонтологи в різних куточках земної кулі.

Висновки

На цьому поки що закінчимо. Але варто зазначити, що тут ми навели дуже малу частину каменів-слідовиків, розташованих як за кордоном, так і в Україні. Цей список можна розширювати ще більше. Приміром, кількість культових каменів, відомих на території України, обчислюється кількома десятками (цифри постійно уточнюються), у сусідній Білорусії – їх щонайменше двісті (цю цифру наводять фахівці Інституту геології АН Білорусі, творці Експериментальної бази з вивчення льодовикових валунів), і відкриття тривають. Священне каміння-слідовики добре відоме в Прибалтиці, Росії, Польщі та Німеччині.

А що кажуть вчені? Хто насправді залишив сліди на камені? Рукотворні вони чи, можливо, природні?

Для того щоб відповісти на ці запитання, заглибимося… у камінь. Його склад не завжди однорідний. Часто валуни містять у собі включення, які відрізняються кольором і структурою. Ці чужорідні включення по-різному піддаються вивітрюванню, утворюючи природні виїмки на камені. Але як бути з відбитками явно вираженої стопи, з пальцями і формою, що підкреслює фізіологічні особливості? До того ж, за деякими такими слідовиками після проведеного аналізу тими ж вченими з’ясувалася відсутність впливу з боку людини, з надання спеціальної форми, та й кому б знадобилося “виправляти” природні виїмки під ногу?

Відповідно до сучасної наукової теорії – кам’яні та гранітні породи скам’яніли або, можна сказати, застигли мільйони років тому. Але існує безліч доказів протилежного. Є підстави стверджувати, що в початковій фазі епохи існування людини багато кам’яних порід перебували в м’якому, пластичному стані. Найімовірніше, вони були напівглинистими масами. Яке їхнє походження – природне, будівельні склади геополімерів чи рідкі відвали від видобутку і переробки руд – сказати важко без докладних і глибоких аналізів. Але нині на вигляд їх не відрізнити від справді найдавніших порід Землі. Ці докази – пластичні відбитки стоп і взуття, сліди тварин і навіть ящерів, залишених у кам’яних породах, знаходять на каменях по всьому світу.

Таким чином, навіть при найузагальненішому розгляді, комплекс уявлень, що відноситься до культових каменів, виявляється досить різнорідним.

Оскільки “культ каменю” в північно-східній частині Європи сягає глибокої давнини і формувався протягом тривалого часу (кількох тисяч років) у різноетнічному середовищі – його багатовікові нашарування в більшості випадків поки що не піддаються осмисленню. Але остаточна реконструкція культу священного каміння – справа майбутнього, і наша група продовжує дослідження цього феномена, його походження, ступеня впливу на людину при контакті з ним. Отже, ми розкрили тему про Камені-Слідовики. Наступний наш аналіз буде присвячений не менш цікавим проявам стародавнього культу каміння, а саме, про Камені-чашечники. До зустрічі!