Якщо розглядати Час як фізичну одиницю, то ви не знайдете нічого зрозумілого, що пояснює таке поняття. Усі його трактують як єдине ціле і вимірюють у: секундах, хвилинах, годинах тощо. У більш ранні часи наші пращури брали за основу інші часові одиниці: сиги, миті, частини та години.
Зараз мало хто розуміє, що Час – не тільки абстрактна величина, а це також простір, що має свій обсяг. У повсякденному житті ми перебуваємо в певному просторі, який має такі величини, як довжину, ширину і висоту. Ми постійно переміщаємося в цьому просторі, витрачаючи певну кількість часу. Так ось світ, у якому ми живемо, теж переміщається в більшому світі і цей величезний об’єм для нашого сприйняття має статичну позицію. Але глобальний простір також рухається. А є ще більші простори, і так – до нескінченності… Світ, у якому ми летимо у Всесвіті (у нашому короткотерміновому житті), неможливо різко зупинити й розвернути назад – саме тому ми перебуваємо в Теперішньому. Попереду простір – Майбутнє, а позаду – Минуле. Час – це цикл повторюваних переміщень якогось об’єму в більш масштабному об’ємі, що є практично незбагненним для малого розуму. Такий об’єм рухається або обертається навколо деякої точки (для нас – це Сонце), але рухається він (об’єм розуму) не по орбіті, а по спіралі, тому що більший об’єм рухається ще у більш величезному просторі. Ось чому в нашому житті нічого не повторюється.
Таке явище називається Хронометром. Чим ближчий простір Майбутнього або Минулого, тим більше його вібраційні поля взаємодіють із полями Теперішнього. Чим далі Минуле й Майбутнє, тим складніше нашому організму їх сприймати.
Час, що застиг у камені
За основу визначення нашого Часу взято непорушні (статичні) для людини величини, такі як обертання Землі навколо Сонця і обертання Землі навколо своєї вісі. Усе начебто циклічно, але через спіралеподібність обертання «двічі увійти в одну й ту саму Річку (Час) не вийде».
Оскільки Чоловік є представником Небес на нашій Землі, а Небеса мають в нашому житті стійку форму існування, отже, такий Час (що охоплює величезний проміжок свого значення), має форму хронології. Така хронологія на нашій планеті зберігається в камінні, а точніше, у кварцево-силіконовій основі, яка міститься в будь-якому мінералі. Така ж хронологія в людини міститься в нейронах головного мозку (стихія землі). Ми знаємо, що людина у своїх втіленнях на Землі проходить життєвий шлях також і в мінеральному царстві, саме тому ми маємо досвід зчитування інформації з каменів. Для цього потрібно лише розкрити родову пам’ять і згадати, що ми робили колись, спілкуючись з подібними собі в мінеральному царстві.
Час, що тече немов вода
Меншим за обсягом, але більш швидкоплинним проявом Часу, зі своєю хронологією сприйняття, є Водна стихія: «все тече, все змінюється». Цей Час належить нашій планеті Земля, адже Води омивають береги річок, морів, океанів, і розливають – несуть усе різноманіття інформації по планеті. Завдяки воді ми розуміємо, що Час не скрізь тече однаково, як і вода в річці – десь швидше, а десь повільніше. Ось так і в житті – один період буває таким довгим, що ледь тягнеться, а інший мчить, немов кур’єрський поїзд.
Час, підвладний Водній стихії, є жіночим часом.
Якщо ж нам необхідно заглибитися в хронологію пізніших століть, яка записана і зберігається в мінералі або камені, тоді нам потрібно використовувати стихію води. Як? «Записати» думку – запит на воду (заклинання) і полити нею камінь. Так ми можемо отримати відповідь на поставлене запитання, записане на воду. А для цього треба лише «згадати» своє вміння зчитувати інформацію з води. Адже ми складаємося здебільшого з неї, а тому, пройшовши свою еволюцію в рослинному, і тваринному світі, ми використовували її у своєму організмі як носій якоїсь інформації.
Вода, що тече з-під каміння або з-під Землі, несе в собі інформацію про стан мінерального, рослинного і тваринного світів, “запитай воду, і вона дасть відповідь”.
Уся вода стікається у Світовий океан, перемішується і віддає свої знання у Загальний банк інформації Землі. Так само чинить і стихія Повітря.
Ефір – наше майбутнє
Стихія Повітря ще більш рухлива й швидше переміщається в просторі. А тому, прошепотівши своє замовляння в певному місці, лише варто дмухнути в кулак, як вітер швидко понесе його туди, куди ви попросили. Саме цей Час триває лише Мить.
Вітерець – це дитина, яка здебільшого живе Справжнім, ховаючись за спини своїх батьків. Він пустун і невідомо, чого від нього очікувати. Це відомо лише стихії Ефіру.
Ефір – це теж матерія Часу, але тонкоматеріальна. У ефіру вона миттєва, і здебільшого перебуває в майбутньому. Тут звичайній людині (біороботу) важче, адже в неї немає такого досвіду проживання. Але є люди з дуже великим досвідом життя (втілень), які передчувають те, що їм підготували Вищі сили.
Стихія вогню в часових рамках
Стихія Вогню – провідник, який приносить вісті й відомості з галузі, яка потрібна в цей момент. Це світло і тепло від Сонця. Вдень завжди легше розібратися у своїх проблемах, а якщо треба поговорити зі Вселенськими силами і швидше донести свої благання та молитви, то можна запалити свічку або розвести багаття. І тоді задушевна бесіда в колі однодумців вам забезпечена.
Час, Час – ти і лікуєш, і калічиш. Усе підвладне тобі.
