Дорогоцінне каміння завжди користувалося у часи Русі великою “повагою” – не тільки як атрибути розкоші, а й як ліки для лікування хвороб. Відомості про корисні, “медичні”, властивості каміння дійшли до нас у старовинних російських лікарнях.
Зцілювальні камені
Агат – здавна вважався лікувальним каменем і широко використовувався в медицині. У старовинних руських лапідаріях говориться, що, якщо спалити агат, його попіл вилікує падучу хворобу, віджене “духи нечисті, шлунковим хворобам допоможе і до солодощі природної приведе”.
Вважалося, що якщо “агат покласти у воду і дати мокнути три дні, а потім дати тієї водиці випити породіллям під час пологів їхніх, то в дитини буде “легке народження”. Якщо агатової води дати випити дівиці для викриття нечистоти її, то, як вип’є її, то не в чистої дівиці не втримається, негайно на низ витікає та вода, а якщо дівчина невинна, то зміцниться і не витікає вода”.
Стародавні вірили, що агатовий амулет захищає від грози, втамовує спрагу і “повідомляє чоловікові ораторський дар”.
Аквамарин, стертий до порошку, впускали в око від більма, він також слугував присипкою за прокази, хоча прикладали його в порошку і на старі рани, а також знімали з зубів іржу (винний камінь).
Алмаз має, відповідно до старовинних лікувальників, особливу силу лікування. Стародавні вважали, що, якщо прив’язати до руки жінки алмаз, під час важких пологів вона легко розроджується. Цей камінь допомагає і від болю в шлунку, і прекрасно знижує температуру, і лікує жовтяницю і навіть збільшення печінки. Алмаз на Русі називали адамасом.
У старовинних лікарських книгах знаходимо, що “якщо камінь алмаз воїн носить на лівому боці у зброї, тоді буває врятований від усіх супостатів своїх і збережений буває від усяких сварок і від знаходження духів нечистих. Той же алмаз, хто його при собі носить, грежеше (марення) і сни лихі відганяє. Той же алмаз окорм смертний оголосить, аще до того каменя наблизиться, то потети почне. Алмаз годиться при собі тримати тим людям, які страждають на місячне страждання і на яких вночі стін знаходить… Алмазом каменем аще біснущагося людини осяже, тоді та хвороба зміниться”.
Давньоруські лікарські посібники, крім того, стверджують, що аметист “пияцтво відганяє, думки лихі видаляє, добрий розум робить і у всяких справах допомогу дає. Аще хто цього каменю вип’є, то неплідного плідним робить, і окорм гасить, військових людей від їхніх недругів оберігає і до здолання приводить, і до ловити звірів диких і птахів добре є помощен. Амефіс ускромляє потужність і не допускає того, хто його носить, у пам’яті відходити”.
У старовинних рукописних лікарських книгах знаходимо про бірюзу: “Якщо хто носить при собі бірюзу, то ніколи не буде та людина вбита, бо ніколи не бачили цей камінь на вбитій людині”. Наші стародавні воїни носили бірюзу як засіб захисту в битвах, особливо високо бірюза цінувалася кавалеристами, які вважали, що вона робить коней невтомними.
Гіацинт колись носив назву іоакінфа, йому приписували, що він мав силу зміцнювати серце, охороняти від морової виразки. Дрібні шматки гіацинта називали бечети. У торговельній книзі говориться: “А бечети за лал не купите; а бечети знаті: до світла в ньому як бульбашки”. У лікарських книгах про бечету говориться: “Бечета є камінь – серце звеселить, і кручину, і неподобні думки відганяє, розум і честь примножує, від грому і ворогів обороняє і від згубної пошесті морової зберігає, вагітним жінкам до швидкого народження дітей приводить”.
Перли дрібно терті давали всередину, щоб зміцнювати тваринну силу, вони вгамовували і биття серцеве. Давали безсилим людям терті перли з цукром.
Смарагд користувався у нас за старих часів великою “повагою”. Про смарагд стародавні лікарі думали, що товчений, прийнятий у питво, “вгамує смертоносну отруту і укус отруйних змій загоїть… Смарагд товчений і приємний внутрішньо у питво, вагою проти сімох зерен ячмінних, тоді від окорму смертного позбавляє людину. Аще хто на смарагд часто дивиться, тоді зір людський зміцнює; і очі від недуг, що додаються, у здоров’ї зберігає, і тому, хто носить його, веселість наводить. Той самий камінь товчений у питті приємний, корисний прокаженим, а печінці й шлунковим хворобам допомагає”.
Корали, або корольки, допомагали від хвороби кишок і всякої “стомахової” (шлункової) хвороби, а також від болю в селезінці.
“Аще людина в хаті своїй корольки має або при собі носить, граді падаючий шкодити його не може, а в колишні часи корольки товкли і в жито насіннєве їх сипали, і тим житом сіяли від биття градівного; а інші ті самі корольки на мезвах на ріллі до древам прив’язували від того самого биття градівного”.
Лазурит, або ляпіс-лазур, славився в очних хворобах, а також вживався проти болю в попереку.
Рубін – називали яхонтом червоним, або черевчастим. Наші предки вважали його сильним каменем. У старовинних російських лікарських книгах читаємо: “Хто яхонт при собі носить, снів страшних і лихих не побачить… Аще хто, на сонце дивлячись, очі затьмарився, тоді йому допоможе, коли тим каменем потріпає… А коли тим каменем по голові потріпаєш, по волоссю, тоді до себе плоть головну тягне, яко магніт залізо… Аще хто той яхонт носить в персні при собі, той і скріпить серце своє, і в людях чесний буде”.
Нефрит, або нирковий камінь, слугував запобіжним засобом від удару блискавки і від небезпеки під час землетрусів.
Сердолік мав властивості оберігати від підступів ворогів і сприяв під час пологів легкому розродженню. Він також оберігав від небезпеки бути розчавленим під руїнами будинку або стіни під час землетрусу. Сердолік називали “курячим камінням, який знаходять “у шлунку валеного півня, коли півень трьох років валений буває, а після валення тільки б жив сім років, а що буває старший, то буде краще, а знати потім, як уже в півні той камінь буде, тоді вже вже півень нічого не стане пити. Камінь цей – чоловіка з дружиною в коханні утримує і розведеного чоловіка з дружиною в перше кохання з’єднає, і до любовного бажання добрість допомагає, і забрану державу з ворожих рук відвертає. Хто цей камінь при собі носить, того ніхто не може здолати. Величиною цей камінь буває в бобове зерно”.
У давньоруських лікарських книгах вказується, що топаз виліковує хворобу печінки і що “коли топаз у киплячу воду покладеш, то вода кипіти перестане і назад його можеш голою рукою вийняти”. Там же читаємо: “Топаз допомагає тим, хто кров’ю блює. Той же камінь на рану покладений, тоді кров вгамує з рани, і тілесне запалення загасить”.
У Середні віки бурштин – особливо білий його різновид – вважався універсальним засобом від усіх хвороб, починаючи від істерії і закінчуючи імпотенцією.
У старовинних лапідаріях бурштин рекомендують застосовувати за розладів шлунка і за всіх захворювань горла. Вважалося, що він добре допомагає при отруєннях.
Існували навіть такі екзотичні поради, як: “Якщо покласти його на груди дружині, коли вона спить, то вона зізнається у всіх своїх поганих вчинках. Він зміцнює розхитані зуби, а його димом відганяють отруйних комах”.
