Чорногірський хребет – це одне з найдивовижніших і найзагадковіших місць сили України. Це найдавніше Місце Сили оповите стародавніми таємницями, загадками, легендами, воно має неймовірний потенціал і силу. Особливе місце тут займають стародавні мегалітичні споруди. Це неймовірно красиві та енергетичні місця.
Увесь Чорногірський хребет – це цілісна система глобального масштабу, практично всі гори, мегаліти, льодовикові котловани і навіть озера пов’язані між собою мережею, що формує єдине енергетичне ядро, яке є основним накопичувачем, що отримує енергію від небесних світил і природних стихійних проявів.
Одним із яскравих місць хребта, найсильнішим накопичувачем і генератором одночасно є гора Шпиці.
Увійшовши в резонанс із цією горою, приходить ясне усвідомлення того, що природним шляхом такі скелі не формуються: ідеально рівними, паралельними й рівновіддаленими лініями, з відшліфованими гранями…
Про цю гору ми писали в окремій статті: гора Шпиці
Арабський Геродот Аль-Масуді про Чорну гору
Сам Чорногірський хребет розташований у північно-східній частині 700-кілометрового Карпатського лука, у географічному центрі Європи. Чорна гора, або Піп-Іван (2028 м), разом із вершинами Смотрич (1894 м) та Вухатий Камінь (1820 м) складають у гуцульській традиції первісну, справжню Чорногору, назва якої розповсюдилася на весь хребет. За формою Смотрич і Вухатий Камінь утворюють підкову, спрямовану на північний схід.
До Чорної гори була прикута увага дослідників з давніх часів. Ще в 30-40-х роках Х століття “арабський Геродот”, вчений-енциклопедист Абуль-Хасан Алі ібн Хусейн, відомий під ім’ям аль-Масуді, у своїй праці “Золоті копальні та розсипи самоцвітів”, або “Золоті луки”, у розділі “Опис споруд, що їх вшановують слов’яни” повідомляє про три найбільші язичницькі храми слов’янського світу, один із яких був на Чорній горі. Дослівний текст із коментарями передаємо в перекладі А. Гаркаві.
“У слов’янських краях були храми, шановані ними. Серед інших був у них один на горі, про яку писали філософи, що вона одна з найвищих у світі. Про цей храм існує розповідь, у якій описано якість його споруди, розташування різнорідних каменів, що його складають, та різноманітність їхніх кольорів, описано отвори, зроблені у верхній його частині (вони слугували для спостережень за сходом сонця), описано вставлені туди коштовне каміння та знаки, які вказують на майбутні події та застерігають від подій перед їхнім здійсненням, описано звуки, що лунають у верхній його частині… Другий храм був споруджений одним з їхніх царів на Чорній горі. В описі Геродота говориться, що його оточують чудові води, різнокольорові й різні за смаком, відомі своєю користю. Тут стояв великий ідол в образі людини, зображеної у вигляді старця з палицею в руці, якою він рухає кістки мерців з могил. Під правою його ногою є зображення різнорідних мурашок, а під лівою – зображення пречорних воронів із чорними крилами… А третій храм мали вони на горі, оточеній морським рукавом… “.
Отже, у своєму описі аль-Масуді повідомляє про три найзнаменитіші в Південно-Східній Європі сакральні пам’ятки слов’ян Х ст. І для науковців постала проблема їхньої географічної локалізації. Щодо Чорної гори слід зауважити, що її завжди виокремлювали з карпатського масиву картографи ХVII-ХХ століть як окремий географічний об’єкт. Першими висловили думку про тотожність Чорної гори аль-Масуді з карпатською Чорногорою науковці ХIХ ст. Я. Головацький та О. Фомінцин. У 70-х роках ХХ ст. відомі російські сходознавці О. Ковалевський, а згодом В. Бейліс, знову переклали цей напівзабутий твір і вказали на можливість реального існування описаних аль-Масуді храмів.
Детально проаналізувавши опис слов’янських язичницьких храмів аль-Масуді, а також новітні історичні, археологічні, природничі та географічні матеріали ще наприкінці 70-х років, Б. Томенчук спробував підтвердити припущення Я. Головацького, О. Фомілі. Головацького, О. Фомінцина та О. Ковалевського. Аналіз сукупності джерел дозволив зробити висновок про те, що все написане аль-Масуді про слов’янський храм на Чорній горі має під собою реальне підґрунтя, зокрема щодо розташування пам’ятки на горі Піп-Івані.
Існує також інша версія розташування слов’янського храму, яку вперше запропонував відомий краєзнавець та археолог із Делятинщини Микола Клапчук, котрий ототожнив Чорну гору аль-Масуді зі Страгорою Лоївською, що височіє біля сіл Лоєва та Стримба Надвірнянського району. До слова, про Страгору Лоївську ми написали окрему статтю, з якою можна ознайомитися за посиланням: Страгора Лоєвська
Вивчивши Чорногірський Хребет і ці два стародавні місця (Чорну гору – Піп Іван і Страгору Лоївську), ми не можемо зробити однозначний висновок про те, що мав на увазі Аль-Масуді, кажучи про стародавню слов’янську святиню, і про яке конкретно місце йшлося. Це досить складно, та й не особливо важливо. Головним чином тому, що Чорна Гора, як і Страгора Лоївська, в найдавніші часи були духовними центрами для наших предків. І сам опис арабського Геродота можна віднести до будь-якого з цих місць. Як на одному місці, так і на іншому нами було виявлено залишки стародавніх мегалітичних споруд, будівель, святилищних комплексів тощо. З погляду енерго-інформаційного зчитування також проявляється величезний духовний і культурний потенціал цих місць, їхня міць, можливості, забуті технології, які задіяли наші давні предки, використовуючи ці місця.
Однак, з погляду призначення в глобальному масштабі, варто розрізняти природу цих місць, ступінь і рівень їхнього використання, завдання, які ставилися під час використання їхнього потенціалу.
Чорногірський хребет це глобальна система, основне завдання якої мало глобальний характер. Але про це ми промовчимо тут і зараз, у загальнодоступній інформації, і залишимо цю таємницю для людей, які більш підготовлені інформаційно, логічно й енергетично.
Стародавнє Чорногорське святилище
У результаті вивчення Чорногірського хребта стає очевидним, що храми, які, зокрема, описав аль-Масуді, за всіма ознаками локалізуються в районі карпатських вершин Менчул, Смотрич, Вухатий Камінь, Піп-Іван і безіменної гори, священне каміння якої направлене на гору Шпиці (до речі, про цю безіменну гору ми коротенько писали в статті про Шпиці: гора Шпиці).
Варто сказати, що в Південно-Східній Європі немає жодного подібного відомого високогірного духовного місця. Пам’ятки Чорногірського Хребта є найвисокогірнішими святилищами Карпат з усіх досі відомих. Найбільший храм даків у Карпатах, зокрема Сермісегетуза, стояв на висоті 1200 м.
Основний Чорногірський храм на Чорній горі розташовувався в ареалі стародавніх археологічних культур епохи неоліту, енеоліту, бронзи, заліза, на перетині сухопутних і річкових шляхів, біля цілої системи гірських перевалів. Стародавні шляхи пов’язували Пруто-Дністровське межиріччя, Красний Кут із Трансільванією, Семиграддям, Подунав’ям, західним Причорномор’ям, територіями, де виникла трипільська цивілізація. Ці землі також пов’язують із прабатьківщиною індоєвропейців і слов’ян. Виявлене святилище перебуває в генетичному зв’язку з десятками інших скельних пам’яток у Покутсько-Буковинських Карпатах, що разом із Чорногорою становлять цілісну гірську систему.
Науково-методологічне значення Чорногірського святилища посилюється тією обставиною, що саме цій пам’ятці притаманний своєрідний культовий архетип, прафеномен, сакральний код, характерний для десятків інших святилищ.
Структура Чорногірського святилища як своєрідного культового стандарту містить у собі увесь набір таких складових (жертовна плита, чашоподібні заглиблення, камені-слідовики, зооморфні й антропоморфні стели, сакральні трони, численні солярні знаки й символи), які свідчать про космічний рівень мислення стародавніх людей цього краю.
Дослідження Чорногірського святилища
Творцями даних сакральних пам’яток могли виступати стародавні цивілізації, подібні до трипільської, що існувала в цьому регіоні протягом двох із половиною тисяч років. Саме ж Карпатське язичництво виступає спадкоємцем ведичної релігійно-міфологічної традиції.
Для теми дослідження особливе значення мають легенди, пов’язані з так званою малою Чорногорою, зокрема горою Смотрич. С. Вінценз у книжці “На високій полонині” подає легенду про чарівні зміїні замки-фортеці, збудовані на Смотричі. Інша легенда про битву святого Георгія з велетенським змієм-смокі, що жив у печері на Смотричі й поїдав худобу та людей, передає в християнізованій формі ведичний міф про перемогу Індри, Перуна, Геракла над змієм Врітрою, Велесом. За легендою, святий Георгій на білому коні у світлому одязі із золотим мечем перемагає страшного змія. Він відкриває весняну гражду, грає на Смотричі в золоту трембіту, від чого зеленіють гори й доли. У давніх колядках гуцули його величають навіть Сином Божим, підкреслюючи, що “перше свято – святе Юр’є”.
Чорногірський хребет – Легенди та міфи про Чорну гору
Народна творчість гуцулів перетворює Чорногору на містичний центр, звідки розійшлися по всьому світові “світловолосі воїни-велетні” (за С. Вінцензом). Велетень – Дід Первовічний у підземеллях гори Шпиці стереже страшного змія, прикутого до скелі ланцюгами (за М. Городенком). Правнук велетнів – розбійник Головач забив чорта на Гутин-Томнатику. Згідно з легендами, які зібрав С. Пушик, на полонині “Гаджина” О. Довбуш убив Аридника (нечисту силу). Саме на Чорногорі народ у піснях і легендах здійснював поховання своїх улюблених героїв. Вислів у гуцульському фольклорі про “матінку Чорногору”, який зафіксував дослідник Д. Пожоджук, засвідчує факт сприйняття її як Родової гори. Такі уявлення були поширені в давні часи.
За давньою народною традицією, із с. Дземброня до Смотрича та Вухатого Каменя веде Чорна дорога. За нею йде пологий верх хребта у вигляді велетенського плато аж до Чорної гори і долини “Бальцатул” і називають його Поганим місцем (язичницьким), де в камінні є закляті духи, які спричиняють часті бурі.
Наведені окремі легенди та мікротопоніми вказують на культовий характер Чорної гори загалом.
Також, окремо варто згадати про високогірні озера Чорногоського Хребта “Несамовите” і “Бребенескул”, які ми описали в окремих статтях, з якими ви можете ознайомитися за посиланнями:
Оглядове відео Чорногірського Хребта:
