Карпати – чарівний світ, пізнавати новизну якого хочеться знову і знову. Гори – це особливі місця, в яких потужно проявляється вплив усіх стихій та егрегорів. Усе, що загадано в цьому просторі, швидше доноситься у Всесвіт можливостей. А вершини й особливі гори наділені сакральним значенням, їх не використовують звичайні люди, які живуть тут, для пошуку їжі, полювання та житла. Вони були і є у веденні мольфарів (магів-відунів, волхвів) для захисту своїх родів, сімей, місць проживання і Природи. Сьогодні ми поговоримо про одну з таких особливих гір – гора Менчул.
Сакральна гора Менчул (Тячівський)
Гора Менчул (Мунчель) розташована в Тячівському районі Закарпаття (там же, де і Карстовий міст, печера Молочний Камінь і ще багато чого цікавого). Що про неї відомо? У стародрукованій літературі йдеться про те, що це місце облюбували колись “градівники” – особливі відуни, які керували погодою в тутешніх краях. Це сакральне Місце Сили України, святилище, взаємодіючи з яким можна й треба було вимовляти бажання (але тільки най-най найзаповітніші) і їхнє виконання не змушувало на себе чекати.
Тут ти ближче до Небес,
Тут дме вітер Інший,
Тут тебе видно наскрізь і ти розчиняєшся в просторі;
У тебе проникають біло-сріблясті й золоті нитки Природи, що пов’язують у тобі минуле, сьогодення і майбутнє.
Ти розібраний до атомів і знову Створений. Ти корінням у глибини гори занурений.
І живить тебе вона, сили дає,
Щоб вільним птахом сміливіше в політ!
Шлях на вершину Менчула аж ніяк не легкий, адже 1500 метрів не мала висота. Але все, що бачиш, відчуваєш, чого торкаєшся і що куштуєш на смак дорогою, – залишається і вплітається у твій внутрішній “акумулятор”. Так. Настає такий момент, коли крутий підйом затягнувся, а стукіт серця заглушає кожен крок, і спів птахів, і симфонічний балет дерев. Тобі здається, що на наступний крок уже немає сил… І варто тільки зупинитися – тут же відчуваєш гігабайти втоми в кожному міліметрі тіла. Дозволь собі сказати: “Все! Більше не можу!” – і відчуй це… хвилина, друга, третя… Раптом ти, ніби прокинувшись від сну, розумієш, що вже йдеш далі. Як? На якому диханні? На якому ресурсі? У якій реальності? Попереду чи позаду всіх?… Усе це вже не важливо. Уже не потрібно оцінювати пройдену відстань або відстань, що залишилася, тому що завіса запитань розчинилася, і тобою пройдена межа. Межа страху, очікування, невпевненості, слабкості, межа зони комфорту. Тепер кожен вдих як перший, кожен крок – повноцінний (спробуй пробудитися і ти відчуєш свій зв’язок з Матінкою-Землею), кожен міліметр твого тіла наповнений силою і світлом. Твій погляд дивиться на все по-новому. Ти ніби на іншій планеті чи в іншій реальності. Як новонароджений. Ти таким і є зараз, піднімаючись угору. Тобі відкритий шлях і на тебе чекають.
Ось ти вже на межі лісу, а попереду високогірний оксамитовий килим із брусниці та чорниці, острівці запашного і квітучого (у вересні!) Іван-Чаю, розкидані колиби пастухів. Босі ноги потопають в оксамиті трав, а слух пестить різноголосся вітру.
А піднявшись на вершину (вона, до речі, потрійна), здається, що ти і є Вона. Ти чуєш Її історії, бачиш те, що тут відбувалося, відчуваєш її силу, що розходиться колами на всі боки горизонту. Усе це і твоя історія, колись ти тут уже був, відчував і чув. Не пригадуєш? Ми готові дати тобі можливість знову пригадати, відчути і відчути хто ти є. Це точно буде цікаво! Йдемо?
