Дністровський каньйон в Україні та й у Європі є одним із найдовших і найкрасивіших. Краси його берегів і річки заворожують. Милуватися ним можна в чотирьох областях: Чернівецькій, Хмельницькій, Івано-Франківській та Тернопільській. Але, як ми встигли помітити під час наших мандрівок, далеко не всі жителі цих областей знають про диво Природи, що знаходиться біля них.
Ми тут бували вже не раз і не два, а щоразу це місце нове. Погода, Природа, Час – все складається таким чином, щоб ми прочинили і пізнали щось таємниче і прекрасне тут.
Цього разу нас лякали погодними умовами (дощі, надзвичайний стан), але ми їхали до Дністровського Каньйону в Нирків у повній впевненості, що все буде чудово! Так і сталося. Дощик, що проводжав нас дорогою, звісно, сколихнув деякі хвилювання, але вони розчинилися (командний дух, спокійний і надихаючий погляд, упевнено сказана пара слів – і все розчинилося, залишивши лише трепет передчуття!). Через деякий час Сонечко показало нам вечірню красу каньйону, яка відкрила його в новому для нас світлі, а шум повноводного Джуринського водоспаду (правильніше сказати, до речі, Червоногородського водоспаду на річці Джурин) кликав на милування. Його каскади були сповнені міццю, силою, непокірністю і природністю стихійного прояву.
Відео Джуринського водоспаду
Вечерняя трапеза, приготовленная на живом огне и вкушаемая под звуки вечера, была необычайно насыщающей и в то же время легкой. Мы наслаждались компанией, вкусом простых, но изысканных блюд (на природе это действительно так), звуками и видами, понемногу завершая этот день событий и приближаясь к времени отдыха…
Ранковий каньйон, освітлюваний Сонцем, ніби оживав від нічного відпочинку разом із нами. Розсипи зоряних росинок – залишків нічного чаклунства сну – вабили пересвітками; всі рослини тягнулися до небес у танці, подібному до Сур’є Намаскару; все дихало, наповнювалося й сяяло разом із нами. Прекрасний сніданок, збори і в дорогу – назустріч новому…
Джерело святої Анни у Ниркові
Рухаючись за заданими координатами навігатора і не знайшовши переправи через річку (рясні дощі знесли містки), чоловіча частина нашої групи не дала нам жодного шансу промокнути в річці (їхня кмітливість і впевненість знову нас надихнула). І ось ми вже піднімаємося до дороги. Вона оточена буками й дубами, які роблять повітря дзвінко-прозорим і насичують простір енергіями волі та устремлінь. Цікаво, що незабаром у повітрі починають витати ледь вловимі нотки кисломолочних продуктів (домашніх і свіжих), хоча худоби, що пасеться, не спостерігається. Цей запах, як ми дізналися згодом, був пов’язаний із місцем, куди прямували.
Кілька невеликих підйомів із вказівниками, спуск і ми біля мети. Джерело розташоване в тінистому затишному місці і прикрашене трьома жіночими скульптурами. Вода смачна і легка, з вираженим молочним присмаком (пам’ятаєте, дорогою пахло молочними продуктами?). І запах, і смак має значення, адже молоко для нас сакрально значуще як символ життя, насичення, розвитку, передачі інформації від покоління до покоління. Пробуджується те істинне й родове, що пов’язує всіх і кожного зі своїми предками…
Келія Відлюдника в Ниркові
Трохи нижче джерела розташована стародавня печера-грот Відлюдника. Дуже давнє місце (хоча місцеві жителі стверджують, що лише в 19 столітті тут жив побожний старець, а після невеличкого землетрусу, який розколов печеру і завалив ходи, він пішов). Скеля, в якій вона утворилася, справді тендітна (не гранітна точно), має в лівій стіні вирізану барельєфну фігуру-скульптуру уклінної людини, яка молиться, раніше історики вважали, що дана скульптура – це зображення святого Онуфрія, витесаного пустельником, що мешкав тут у гроті, проте останніми роками точка зору багатьох істориків змінилася в бік дохристиянського (язичницького) її походження. А саме, скульптура це статуя язичницького божества дохристиянського періоду. Праворуч і ліворуч завалені невеликі ходи, правий з яких через невелике віконце відкриває вид на трохи нижче розташований водоспад. У цей прохід-кімнату долітають дивовижно ніжні і глибокі звуки спадаючої води, вологого вітру і занурюють у стан медитації. Хранитель-сутність цієї печери показав, як потрібно влаштуватися в цьому місці для зістригання й обрізання (тобто очищення тонкого плану людини). Ми дотримуємося показаних технік і проходимо очищення тонкопольових тіл і зняття фізичного дискомфорту. Але це ще не вся інформація. Виявляється тут у найдавніші дохристиянські часи був великий жіночий комплекс-святилище (щось подібне до Терношорської Лади). Матріархальний період слов’янства, в якому чільну роль відводили Великій Праматері (Пра Матерії), Матері, і Діві. Жіночому прояву того, що зараз, у патріархаті іменується Отцем, Сином, Духом Святим. Спустившись трохи нижче доріжкою, ми справді знаходимо підтвердження “сказаному”. У скелі, що біля входу в печеру, виявлені три жіночі іпостасі. Оце так знахідка і пласт інформаційний! У самій келії відлюдника
Плачуча скеля – водоспад Дівочі Сльози
Водоспад розташований на рівні нижче від печери, праворуч від триликої скелі, і вигляд води, що стікає, справді нагадує сльози. З величезних розмірів нависаючої скелі, оброслої зеленню, стікає цівельна вода струмками різних розмірів. Вона дуже освіжає і, подібно до молока Матері, надає сили, прибирає всі непотрібні думки, почуття. Вона наповнює все наше поле світлом і любов’ю. Підступи до водоспаду ніби вибиті струменями сходинки, отже, можна вибрати собі місце до душі для очищення й наповнення. Є вибиті також сходинки, що ведуть ліворуч, до віконця печерної келії, тут же біля основи сходинок є місце для усамітненого відпочинку (з неймовірною панорамою каньйону). А якщо пройти під звисаючу скелю, то можна, опинившись між струменями, перебратися сухим в іншу частину природного творіння. Там природні заглиблення в скелях, у яких, можливо, залишали колись треби Хранителям.
Відео водоспаду Дівочі Сльози
Описати загалом відчуття від джерела, печери і водоспаду, передати справжні наші емоції через фотографії ми можемо. Усе жваво в пам’яті і проявлено на знімках для статті. Але кожен крок і дотик – знайомство з нашим великим спільним минулим хотілося б дати вам наяву. Запрошуємо вас відчути силу, міць Праматері, Роду і себе їхньою частиною, частиною Природи!
Також рекомендуємо завітати до святилища Монастирок, яке знаходяться зовсім недалеко від Нирківа. Рекомендуємо ознайомитись з інформацією про це місце за посиланням: Монастирок — давньослов’янський язичницький храм на Тернопільщині
