Колись Європа була підкорена могутнім індоєвропейським народом – кельтами. Ера панування кельтів у Європі названа археологами епохою Латен, за місцем відкриття матеріальної культури, і відноситься до V-I ст. до н.е.
Після заселення далекими предками кельтів заходу і центру Європи минуло кілька тисячоліть, присвячених освоєнню узбережжя Атлантики, альпійських долин, берегів Рейну, Луари, Сени. При цьому минули численні епохи [археологічної культури], що багато в чому визначалися низкою навал індоєвропейських кочівників, які послідовно просувалися на захід з великих степів центру континенту. А одного разу [друга чверть I тис. до н.е.] настала епоха, коли надзвичайно рясні дощі та часті паводки стали заливати землі кельтів центру і заходу Європи. І кельти пішли, багато в чому вимушено, на освоєння нових земель континенту аж до Малої Азії, де ними було створено державу Галатія. На сході Європи кельти досягли Галичини, а знамениті кельтські фібули [витончено виготовлені застібки для плащів] широко поширилися аж до правобережжя середнього і нижнього Дніпра.
Усюди, де ступала нога кельтів, вони зводили “оппідіуми”, які слугували видимим свідченням могутності та влади кельтів. Навколо центрів кельти будували укріплені садиби військової аристократії, селища, які за стародавньою індоєвропейською традицією іменувалися “віками”, і святилища, що височіли на прихованих лісами вершинах. Окремі провінції кельти об’єднували рукотворними дорогами. На перехрестях сухопутних і річкових доріг розвивалися ринки. Кельти були вправними металургами і чи не всюди в Європі, а особливо в місцях, де найдоступніша необхідна сировина, диміли труби металургійних горнів. Згодом римляни й германці багато в чому пожали праці кельтів, спершись на густу мережу кельтських доріг, фортець і досвід у розвитку низки ремесел і широкої континентальної торгівлі.
Якщо на зорі свого панування кельти, які в кращому разі приховували могутні тіла полотняною сорочкою, були безстрашними воїнами, і не було на континенті сили, здатної протистояти їм у відкритому бою, то, опинившись найбільшими в Європі землевласниками й сховавши тіла металевими обладунками та панцирами, кельти почали понад міру дорожити матеріальними статками й почали будь-якими шляхами уникати боїв з агресивними сусідами. У результаті римляни і германці протягом кількох століть відібрали у кельтів чи не все їхнє надбання і насамперед владу над великими земельними угіддями в центрі і на заході Європи. Оплот кельтської матеріальної, мовної та духовної культури з континенту перемістився на острови британського архіпелагу, і насамперед до Ірландії, до Веллса, Шотландії та на півострів Бретань на заході Франції.
Духовна спадщина кельтів вбирає кілька пластів. Найдавніший із них містить перекази кельтського кола, що оспівують богів, яким згодом поклонялися і кельти континентальної Європи, і кельти Британського архіпелагу. Після римських завоювань на перший план вийшла духовна спадщина кельтів Ірландії, гірської Шотландії, Уельсу і Бретані (Арморіки). На інших, колись зайнятих кельтами землях Європи і Малої Азії (Галатії), кельтська спадщина найчастіше нагадує про себе пам’ятками і топонімами, які зберігає земля. Але, на превеликий жаль, ця спадщина не завжди має уста. Звідси зрозуміло, чому мова головним чином піде про перекази кельтів Британського архіпелагу і насамперед Ірландії та Уельсу. Натомість спадщина британських кельтів величезна. Лише один із текстів X ст. містить список із назв саг, що виникли до 650 р., – числом 161. Інші джерела число саг доводять до 278. Часті вторгнення вікінгів, які плюндрували поселення британських кельтів, і християнство, яке з кожним століттям дедалі більше вкорінювалося, до IX ст. спонукали хранителів кельтських переказів вжити рішучих заходів до порятунку спадщини тисячоліть. У XI-XII ст. зібрані, узгоджені й об’єднані у зведення саги кельтів Британії були переписані і завдяки цьому збережені.
Саги кельтів не великі за обсягом, бо за традицією сага розповідається в один зимовий вечір. Хранителями знань у кельтів з давніх-давен виступають друїди – жерці та судді, барди – співаки та поети, філіди – провісники, законники та державні мужі одночасно. Крім того, філіди при дворах знаті виступають як історики, географи і знавці генеалогії родів. Філіди не просто викладають перекази, а й формують їхній прозовий і поетичний зміст.
Звичаї кельтів суворі. У сагах про Кету, сина Матаха, йдеться про те, що герой оповідання не міг заснути, не поклавши під коліно голови поваленого вдень ворога.
Тепер звернемося до уявлення кельтів Ірландії про навколишній світ.
У центрі Мідкуарта (середній двір світобудови) височіє священне дерево кельтів – стовп будинку Да Дерга. Біля його основи знаходиться джерело. Ірландці стверджують, що джерело це витікає із сіда (пагорба) Нехтана і дає початок річці Бойн, одній із найбільших річок Ірландії. Джерело Натхнення містить у собі божественну мудрість. Горіховий кущ, що стоїть над джерелом, кидає в його воду плоди. Їх забирає потоком у річку Бойн і тому, хто скуштує таких горіхів, дарується повнота знань.
З Джерелом Натхнення пов’язаний такий переказ. Колись Боанн, богиня кохання і мати бога кохання Аонгуса, осквернила чистоту Джерела Натхнення. Води вихлюпнулися з лона й утворили річку Бойн, названу на ім’я богині Боанн. У річці Бойн плаває лосось мудрості.
В уявленні кельтів Ірландії, океан, що містить у собі потойбічний світ, особливо ворожий на півночі, сході та північному заході.
На Островах Блаженних зупинено час і панують молодість і достаток. Кельти ці острови називають: Велика Земля, Земля Життя, Земля Жінок. Править західними островами Трен. Ще західні острови кельти називають володіннями Тетри, одного з правителів фоморів. За повір’ям потрапити в інший світ можна, перепливши океан.
У кельтів існує переказ про зіткнення світу богів і людей зі світом підземних демонів, що відбувається на рубежі старого і нового років. При цьому демони руйнують божественну гармонію світобудови. У вогні гине правитель світу, а разом з ним і сам світ. Але щоразу світ відроджується знову. [Це дуже давній переказ із загальноіндоєвропейським корінням, найбільш співзвучний північнонімецькому переказу про загибель світу у вогні та про його подальше Відродження].
В основу відображення божественного і героїчного пантеону кельтів буде покладено образ Світового Древа, іменованого кельтами Стовпом дому Да Дерга. Боги небесної сфери кельтського пантеону відповідають кроні Світового Древа. Боги потойбічного світу на Світовому Древі відповідають його корінню. Скарби потойбічного світу складаються з чарівної палички мудрості, з древа пізнання, з поворотного котла достатку.
Кельтська спадщина багата на велетнів, фей і чари. Цей світ обертається навколо Світового Древа кельтів разом зі світом легендарних героїв і королів.
Нарешті, є ще чарівний світ героїв і легенд кельтів. Про цей світ можна писати нескінченно. А величезне різноманіття цього світу окреслено на малюнку Світового Древа кельтів.
