Як самому заготовлювати трави?

Загальні правила збору трав

Заготівля рослин передбачає насамперед необхідність ознайомитися із загальними правилами збирання лікарських рослин:

1. Не знаючи точно зовнішній вигляд рослини, не можна розпочинати її заготівлю.
2. Необхідно знати, яку частину рослини, в яку фазу розвитку і яким чином слід заготовлювати.
3. Під час заготівлі однорічних рослин необхідно залишати на 10 кв. м не менше 3-5 добре розвинених екземплярів для насіннєвого розмноження.
4. Бруньки збирають не зі зростаючих у лісі кущів і дерев, а на лісосіках і вирубках; кору знімають також на лісових вирубках зі спиляних дерев і обрізаних гілок.
5. Не можна виривати рослини з корінням (за винятком однорічних видів), це призведе до швидкого знищення їхніх запасів (особливо звіробою, материнки, м’яти).
6. Заготовлюючи квіти і суцвіття з чагарників і дерев, не можна обламувати гілки, крім того частину квіток необхідно залишати для забезпечення процесів розмноження.
7. Під час заготівлі підземних органів багаторічних рослин потрібно струшувати в утворену після їх викопування лунку наявне на рослинах насіння, частину кореневища з бруньками необхідно висаджувати на місці викопаних рослин. При цьому не можна викопувати всі рослини; третину або половину їх потрібно залишати.
8. Повторні заготівлі сировини на тому самому місці потрібно проводити через 2-5 років, залежно від біологічних особливостей виду рослин.
9. Заготівлю лікарської сировини необхідно проводити тільки в ясну, суху, сонячну погоду і в певні години доби залежно від заготовлюваної рослини.
10. Не рекомендується збирати рослини поблизу автомобільних доріг через накопичення в них свинцю та інших токсичних речовин, а також біля тваринницьких комплексів і на полях з інтенсивним внесенням мінеральних добрив, особливо азотних. Крім того, не слід заготовлювати сильно запилені або забруднені рослини, а також рослини, уражені хворобами та шкідниками.
11. Забороняється збирання рідкісних і зникаючих, охоронюваних рослин, внесених до Червоної книги республіки. У виняткових випадках їх заготівля дозволяється в обмежених кількостях, з дозволу або за ліцензією державних структур, що відповідають за охорону рослин. Водночас існує можливість їх заготівлі при введенні в культуру (наприклад, збирання дикорослого женьшеню заборонено, проте його заготівлі в культурі досягають великих розмірів).
12. Заготівля рослин отруйних (дурман, блекота та ін.) передбачає суворе дотримання правил безпеки роботи з ними та знати, як надати в разі отруєння першу допомогу потерпілому. До збору сировини беладони, блекоти, дурману, чемериці можна залучати тільки повнолітніх збирачів після ретельного їхнього інструктажу. Не можна заготовлювати ці рослини вагітним і жінкам, які годують груддю. Під час збирання забороняється торкатися слизових оболонок очей, носа, вживати їжу, курити. Після роботи необхідно ретельно вимити з милом руки та обличчя, очистити і випрати одяг. Не можна змішувати сировину отруйних рослин з іншими видами лікарської рослинної сировини.

Лікарська сировина

Лікарською сировиною є різні частини рослини (бруньки, листя, квітки та суцвіття, плоди та насіння, коріння, кореневища та цибулини, кора), що містять лікарські (біологічно активні) речовини.

• Бруньки (Gemmae) збирають ранньою весною в березні-квітні, коли вони тільки набрякли, але ще не пішли в ріст. Березові бруньки можна збирати й раніше – з січня. Збираючи бруньки, в жодному разі не можна обривати або зрізати верхівкові, особливо розташовані на верхівці головного стебла. Великі бруньки (сосни) зрізають із гілок ножем, а дрібні (берези) зрізають разом із гілками, потім сушать і обмолочують або обривають руками в брезентових рукавицях. Сушать бруньки в день збору, розкладаючи тонким шаром на відкритому повітрі або в добре провітрюваному приміщенні. Якщо бруньки відразу висушити не вдалося, їх залишають у неопалюваному приміщенні, щоб вони не рушили в ріст. Під час заготівлі бруньок у сировину можуть потрапити дрібні гілочки, квіткові сережки, почорнілі бруньки, бруньки, уражені пліснявою або пророслі; їх слід видалити. Зберігають бруньки в сухому місці. У тополі збирають тільки листові бруньки. Першими у тополі розпускаються квіткові бруньки, з яких утворюються сережки, а листові в цей час ще закриті. Їх зрізають ножем або обривають руками під час цвітіння рослин. Це зручно робити під час весняної обрізки рослин.
• Кора (Cortex) – зовнішня частина стебла і кореня. Кору дерев і чагарників (дуба, калини, жостеру) слід заготовлювати навесні, в період посиленого сокоруху. У цей час вона легко відділяється від деревини. Пізніше, наприкінці весни і влітку, коли ріст припиняється, кору знімають насилу. Збору підлягає лише гладка кора з молодих гілок, оскільки стара містить багато коркової тканини і мало діючих речовин. Щоб зняти кору, на відрубаних або відрізаних гілках гострим ножем роблять кільцеві надрізи на відстані 25-50 см один від одного, з’єднують їх одним або двома поздовжніми надрізами, а потім знімають у вигляді жолобків або трубок. Під час заготівлі кори крушини її часто відшаровують тільки знизу і залишають у вигляді стрічок на кілька днів. Підв’ялену кору потім знімають і сушать. Якщо кора вкрита наростами кущистих лишайників, то їх треба попередньо ретельно очистити ножем. Зібрану сиру кору не слід складати жолобками одна в одну. Від цього вона пліснявіє і загниває.
• Листя (Folia). Листя лікарських рослин здебільшого збирають у період цвітіння, коли вміст у ньому біологічно активних речовин зазвичай найвищий. Виняток становлять листя мати-й-мачухи, яке збирають після цвітіння, тому що воно з’являється після відцвітання рослин, і листя деяких видів, наприклад, вахти, яке накопичує більше біологічно активних речовин після цвітіння. Збирати листя до початку цвітіння не рекомендується, тому що в цей час сировина виходить неповноцінною, і, крім того, це призводить до виснаження й ослаблення рослин. Листя деяких видів лікарських рослин збирають протягом усього вегетаційного періоду кілька разів з одних і тих самих рослин. До них належать алое, подорожник великий, дурман звичайний тощо. Зривають нижнє листя, залишаючи верхнє, щоб не зашкодити цвітінню і плодоношенню рослини. Товсті соковиті черешки, що сповільнюють сушіння і містять мало біологічно активних речовин, видаляють (вахта, мати-й-мачуха, подорожник великий та ін.). Листя кропиви збирають у рукавичках або рослини спочатку скошують, підв’ялюють, а потім обривають, коли листя і стебла зів’януть і втратять пекучість. Висушена сировина має складатися з цільного, неушкодженого листя натурального забарвлення з властивим даному виду запахом.
• Квітки (Flores). Квітки зазвичай збирають на початку цвітіння, зриваючи їх руками, зрізуючи ножицями або зчісуючи спеціальними совками (ромашка аптечна). На кожній рослині частину квіток залишають для запліднення. Особливо уважно потрібно ставитися до збору квіток з однорічних і дворічних рослин. Найчастіші причини поганої якості сировини – передчасне збирання бутонів або запізніле збирання після утворення насіння, домішки квітконіжок, стебел, листя, подрібненість. Труднощі збирання деяких квіток (глід та ін.) пов’язані з коротким періодом цвітіння (3-5 днів). Квітки насипають у тару пухко і швидко доставляють до місця сушіння. Розкладають тонким шаром і сушать без доступу прямих сонячних променів у добре провітрюваному приміщенні.

Готова сировина має складатися з висушених цільних квіток і суцвіть, що зберегли свій природний колір і властивий їм запах і смак.

Заготівля рослин – процес сушіння

Процес сушіння – це найважливіша ланка в заготівлі лікарської рослинної сировини, під час якої переслідується мета якомога швидше призупинити роботу ферментів, зберігаючи при цьому діючі речовини. Встановлено, що при нагріванні рослин до температури 50°C діяльність ферментів значно слабшає, а нерідко зовсім припиняється, але розпаду більшості біологічно активних речовин не відбувається. Тому сушіння багатьох видів лікарської сировини слід вести одразу ж після збирання за температури від 40 до 50°C.

Характер сушіння залежить від виду сировини, вмісту в ній діючих речовин. Сировину, що містить ефірні олії (чебрець, лепеха, материнка), сушать повільно, за температури не вище за 30-35°C, тому що за вищої температури ці олії випаровуються. За наявності глікозидів (у горицвіту, конвалії та ін.) сировину необхідно сушити за температури 50-60°C, за якої швидко припиняється діяльність ферментів, що руйнують глікозиди. За наявності флавоноїдів сировину сушать за температури 70-80°C. Сировину, що містить аскорбінову кислоту (плоди шипшини, чорної смородини), сушать за температури 80-100°C.

Залежно від погоди сировину сушать із використанням природного або штучного тепла: у гарну погоду – на відкритому повітрі, на сонці, під навісами, у добре провітрюваних приміщеннях; у погану погоду – у сушарках, печах, духовках. Швидко сохнуть рослини на горищах під залізним дахом, особливо якщо є вікна, що відчиняються для вентиляції.

Листя, квітки, стебла і підземні частини рослин, що містять ефірні олії та глікозиди, сушать, захищаючи їх від сонячного світла. Кореневища з корінням інших рослин, а також плоди і насіння можна сушити на сонці. Під час сушіння сировину необхідно періодично перемішувати. Квітки розкладають більш тонким шаром, щоб не перемішувати під час сушіння (кошики складноцвітих можна ворушити – пижмо, ромашка та ін.). Добре висушена сировина завжди містить деяку кількість гігроскопічної вологи – від 8 до 15%, що не позначається на якості сировини. Сушіння вважається закінченим тоді, коли коріння, кореневища і кора під час згинання не гнуться, а з тріском ламаються, листя і квітки розтираються на порошок, а соковиті плоди, стиснуті в руці, не склеюються в грудки і не мажуться. Під час сушіння коренів і кореневищ вихід повітряно-сухої сировини становить 20-30%, соковитих трав (блекота, беладона) – 20-25, сухих трав – 35-50, листя соковитих – 15-20, листя шкірястих – 45-50, квіток – 15-20, плодів соковитих – 13-18, плодів сухих – 25-35, кори – 40%.

Зібрана для власного вживання сировина може зберігатися в паперових і матер’яних мішках, коробках, ящиках, викладених чистим білим папером, у банках. У тих випадках, коли лікувальна дія рослини пов’язана з ефірною олією або іншими летючими речовинами, сировину слід зберігати в скляній банці з притертим корком або в металевих банках з кришкою, що щільно закривається. Сировину зберігають у сухих, темних, чистих приміщеннях. Зазвичай строки зберігання квіток, трави і листя не перевищують 1-2 років, коріння, кореневищ і кори – 2-3 років.