З дитинства нам вселяли, що, якщо ми не хочемо захворіти, треба остерігатися холоду. Адже саме холод прийнято вважати основним чинником, що провокує різні застудні захворювання. Тим часом у 60-80-ті рр. XX століття, в період інтенсивного освоєння Арктики й Антарктики, вчені, вивчаючи вплив холоду на організм людини, звернули увагу на те, що за певних умов низькі температури здатні надавати лікувальний ефект. Подальші наукові дослідження в цій галузі привели до створення абсолютно нового напряму – кріомедицини.
Про цілющі властивості холоду наші предки знали і використовували їх багато століть тому. Згадки про лікувальну дію холоду трапляються в працях Гіппократа, Авіценни і в більш ранніх джерелах. Багато відомих лікарів, починаючи з Галена, з успіхом застосовували як протизапальний засіб низькі температури. А єгиптяни ще за 2500 років до нашої ери застосовували холодні компреси для лікування поранень грудної клітки і переломів кісток черепа.
Понад 100 років тому німецький вчений, пастор Пфарер Кнайп, стрибнувши в крижаний Дунай, щоб вилікуватися від гарячкового запалення легенів, довів на самому собі, що найтяжче захворювання можна перемогти завдяки холодовому впливу водних процедур. А знаменитий російський полководець Олександр Суворов, будучи від народження доволі хворобливою людиною, шляхом загартовування холодом зміцнив своє здоров’я і протягом багатьох років життя зберігав високий рівень працездатності. Щоб привчити себе до холоду, він ходив по кілька годин оголеним і регулярно обливався холодною водою.
Наприкінці XIX – на початку XX ст. у багатьох країнах почали проводити дослідження з оцінки впливу на організм штучного глибокого охолодження – гіпотермії. Цей метод набув широкого поширення в усьому світі. Суть його полягає в тому, що за допомогою спеціальної апаратури знижують температуру тіла хворого, одночасно блокуючи відповідні реакції організму на охолодження.
Крім загальної гіпотермії в практику увійшли методики локальної гіпотермії. Так, гіпотермію шлунка почали використовувати для зупинки інтенсивних кровотеч із верхніх відділів травного тракту в разі виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, у разі геморагічних гастритів, а також у разі важких клінічних форм запалення підшлункової залози – для зняття запальних явищ. Під час операцій із пересадки нирок використовують місцеву гіпотермію нирки: за допомогою спеціальної апаратури нирку охолоджують або контактним способом, або шляхом пропускання охолоджених рідин через ниркові судини.
У другій половині XX ст. розвиток низькотемпературної техніки і технології створив можливість використання руйнівної (деструктивної) дії заморожування на пухлини та ерозії. Народилася нова медична технологія – кріохірургія, яка за допомогою дозованого (за часом і площею) обмороження дає змогу домогтися безкровного відторгнення патологічних тканин.
Виявляється, живі клітини повністю замерзають за відповідної температури, а в разі швидкого заморожування в них розвиваються процеси, які ведуть до їх руйнування (кріодеструкції). При цьому клітини піддаються різкому зневодненню, у них підвищується концентрація електролітів, клітинні мембрани пошкоджуються кристаликами льоду. Охолодження тканини, крім того, призводить до припинення кровообігу в зоні заморожування, що також спричиняє загибель клітин.
Кріогенний руйнівний вплив виявився дуже зручним для хірургічного лікування пухлин, оскільки він дає змогу повністю зруйнувати даний об’єм пухлинної або патологічної тканини як на поверхні, так і в глибині. Цей вплив практично безболісний і безкровний, а вогнища кріодеструкції швидко загоюються. Крім того, кріовплив має властивість областічності, тобто продукти руйнування новоутворень за межі зони операції не виходять. Це особливо важливо в онкології, оскільки попереджає розвиток метастазів. Кріохірургічні операції стали виконувати не тільки з метою повного видалення пухлини, а й для полегшення стану хворого, коли пухлина (наприклад, стравоходу) неоперабельна. А в нейрохірургії кріодеструкція стала основним методом для лікування важкодоступних пухлин підкіркових структур мозку.
Кріохірургічними методами зацікавилися й офтальмологи. Були спроби використання холоду для лікування трахоми, для усунення відшарування сітківки, для видалення кришталика. Надалі холодові хірургічні технології стали використовувати для вирішення безлічі найрізноманітніших проблем хірургії ока. Залежно від охолоджувального агента ступінь охолодження очних тканин коливається від 0 до -190. С. Розроблено способи застосування вуглекислотного снігу, різних зріджених газів, кріообдування.
Отоларингологи сьогодні використовують кріозонди і кріоаплікатори для хірургічного втручання всередині носа, глотки, гортані, трахеї, внутрішнього вуха. В урології кріохірургія стала використовуватися для видалення раку передміхурової залози, доброякісних новоутворень сечового міхура. Ще більш широко кріохірургічні методи застосовують у гінекології під час лікування ендометріозу шийки матки, поліпів, маткових кровотеч, аденом.
Поряд із кріохірургією важливе місце серед новітніх низькотемпературних медичних методів посідає кріотерапія – фізіотерапевтична методика, що ґрунтується на використанні подразнювальної дії газів наднизької температури на систему терморегуляції людини. Точкою відліку в становленні кріотерапії, або екстремальної гіпотермії, стали роботи японських ревматологів з вивчення анестезуючого впливу низьких температур на уражені артритом суглоби. Поступово знижуючи температуру охолоджувального середовища, медикам вдалося домогтися чудових лікувальних результатів, надати допомогу безнадійним хворим.
Нині кріотерапія широко застосовується як лікувальний, так і профілактичний засіб. Місцеві холодові впливи використовують у разі наслідків травм головного мозку, енцефалітів, у разі хронічних порушень мозкового кровообігу, у разі травм опорно-рухового апарату, вегето-судинних та інших захворювань, для оздоровлення людей похилого віку, а також як загартовувальний метод для підвищення імунітету.
Не секрет, що в наш час городяни більшу частину життя проводять у приміщеннях зі штучним мікрокліматом. У таких умовах вони перебувають і на роботі, і вдома, і під час відпочинку. Відбувається ніби часткова ізоляція від природного кліматичного середовища, що призводить до зниження досконалості різних фізіологічних пристосувальних реакцій, послаблює взаємозв’язки між зовнішнім і внутрішнім середовищем організму. Ціна такої самоізоляції від природи – зниження імунітету, стійкості до застудних захворювань, частий перехід різних хвороб у хронічні форми, що важко піддаються лікуванню. Терапевтичне застосування низьких температур має потужну профілактичну дію, значення якої зростає в міру ослаблення зв’язку людини з навколишнім середовищем.
Найкраще вивчені такі ефекти холоду, як зняття болю, зменшення запального набряку, підвищення капілярного кровотоку і ліквідація м’язового спазму. Вважають, що холод чинить антигіпоксичний, кровоспинний вплив, прискорює загоєння уражених тканин. Результат холодового впливу залежить як від кількості та швидкості відведення тепла, так і від характеру загальної та місцевої реактивності організму.
Найкращих результатів вдається досягти за комплексних підходів, наприклад, за одночасного або послідовного застосування холоду і таких фізичних чинників, як ультразвук, кисень під підвищеним тиском, мікрохвильове і лазерне випромінювання, ультрафіолетове опромінення. За допомогою охолодження вдається штучно посилювати або послаблювати дію кожного з цих факторів, тим самим підвищуючи ефективність лікувального процесу. Останніми роками з’явилися пристрої та методи для одночасного впливу холодом і постійним або імпульсним струмом. Були спроби спільного застосування змінного магнітного поля і КТ.
Дослідники рекомендують комбінувати КТ з фізичними вправами. Помітний позитивний ефект відзначається завдяки застосуванню КТ перед фізичними вправами при ревматичних захворюваннях. Зокрема, цій категорії хворих рекомендується переривчастий метод лікування, що полягає в 3-хвилинному холодовому впливі та подальшому 5-хвилинному лікувально-гімнастичному комплексі, які чергуються кілька разів. Місцевий вплив холодним повітрям, наприклад, у ділянці хворого суглоба рекомендують поєднувати з його згинанням-розгинанням упродовж усієї процедури. Після лікувальної артроскопії колінного суглоба з метою зменшення набряку використовують аплікації льоду тривалістю 15-20 хвилин.
Локальну кріотерапію застосовують за різних захворювань опорно-рухового апарату, зокрема за хронічних запальних захворювань суглобів. Кріотерапія особливо ефективна в разі остеоартрозу, захворювань м’яких навколосуглобових тканин, травм, опіків, контрактур, забитих місць, вивихів, розтягнень, під час лікування пролежнів, а також у ранньому післяопераційному періоді.
Традиційним джерелом лікувального холоду під час КТ є лід, що тане, який поміщають у гумові бульбашки, пластикові контейнери, полотняні мішечки. Нерідко як холодоагент застосовують рідкий азот, спеціальні кріогелі, що тривалий час зберігають задану низьку температуру, хімічні композиції, які набувають низької температури завдяки активації хімічних реакцій, а також напівпровідникові генератори холоду. В останні роки в лікувальну практику увійшло застосування азотно-повітряних газових сумішей, охолоджених до температури кипіння рідкого азоту.
Сеанси кріотерапії, засновані на застосуванні різних газових середовищ як холодоагенту, проводяться в призначених для цих цілей камерах, які оснащені спеціальним обладнанням і необхідними пристосуваннями, що гарантують повну безпеку процедури. Однак лікування холодом можна проводити і в домашніх умовах, попередньо проконсультувавшись із лікарем.
Найпростіший спосіб холодового впливу – це приймання повітряних ванн в оголеному стані. Повітряні ванни порівнюють із гімнастикою судин. Прохолодне повітря, діючи на шкіру, змушує судини звужуватися. Ослаблення кровотоку на периферії та його централізація дають змогу організму зберегти стільки тепла, скільки необхідно організму для забезпечення його нормальної життєдіяльності. Під час загартовування в оголеному вигляді на прохолодну повітряну ванну реагує майже вся поверхня людського тіла. Повітряні ванни рекомендується приймати щодня під час ранкової гімнастики за температури повітря в приміщенні не вище 18. С.
Місцеві холодові процедури в домашніх умовах можна проводити з використанням таких холодоагентів, як міхур із льодом, грілка з охолодженою до 1-4. З водою, промисловий кріопакет, часто змінювані серветки, змочені холодною водою. Наприклад, лід і холодні компреси, відбираючи тепло у тканин, обмежують поширення запального процесу, зупиняють кровотечі при пораненнях, кровотечу з носа, кровохаркання, внутрішні кровотечі, кровотечі зі статевих органів у жінок.
Холод застосовують місцево в разі гострого нападу апендициту, різних місцевих запальних процесів (гострий мастит), гострих травм, забоїв, вивихів, розтягнення зв’язок, гематом. Холод на голову (потилицю) знімає головний біль, а в разі лихоманки сприяє зниженню температури. Холод на ділянку серця також зменшує серцевий біль і серцебиття.
Не можна не сказати і про такий ефективний спосіб холодового впливу, як компрес. Оскільки цю процедуру проводять, коли хворий перебуває в ліжку, то, щоб уберегти ліжко від мокротиння, на простирадло накладають полотно, а поверх полотна – вовняну ковдру. Потім намочений і викручений шматок тканини достатньої довжини, складений у 2-4 рази, розкладається на ліжку. Хворий лягає спиною на приготований компрес, з боків його прикривають ковдрою, а зверху – периною для запобігання доступу повітря. Такий компрес слід тримати близько 45 хвилин, після чого тканину необхідно знову змочити холодною водою.
Ця процедура чудово допомагає в разі болю в спині, хребті. Відомі випадки, коли подібний засіб, який застосовували 2 рази на день, абсолютно позбавляв страждань. Використання холодного компресу доцільне також у разі застоїв крові, за гарячкового жару.
Можна навести й інші приклади холодового впливу під час лікування різних захворювань. Так, у разі астми рекомендують такі процедури, як обливання колін, верхньої частини тіла, спини та стегон, ходіння по воді, сидяча холодна ванна. Тим, хто страждає від нетримання сечі ночами, впоратися з цією проблемою допоможуть щоденні 3-5-хвилинні ходіння по холодній воді (ноги занурені у воду по литки) з подальшим 2-хвилинним триманням рук у холодній воді. У разі хворого шлунка дуже корисно ходити босоніж по холодному мокрому камінню або по мокрій траві, особливо вранці, коли ще не випарувалася роса.
Основними показаннями для призначення різних холодових процедур є низка патологій серцево-судинної, центральної та периферичної нервової системи, наслідки травм мозку, кісток, остеохондроз хребта, хвороби суглобів, трофічні виразки, патологія різних органів травлення, статевих органів, шкіри та підшкірної клітковини, неонкологічні хвороби крові, ослаблення імунітету.
Для зняття втоми рекомендується за 2 години до сну проводити обливання стоп або колін прохолодною водою. Починають обливання водою, нагрітою до температури тіла, поступово знижуючи її до 20 градусів. Що холодніша вода, то коротшою має бути процедура. Після завершення процедури ноги слід гарненько розтерти махровим рушником.
Загальні протипоказання до лікування холодовими процедурами: злоякісні захворювання крові та кровотворних органів, фіброми, аденоми, міоми, що ростуть, кровотечі та кровохаркання, стеноз мітрального клапана, гострі запальні процеси в серці, жіночих статевих органах, інфаркт та інсульт, тяжкі ураження судин головного мозку, туберкульоз легень в активній фазі, гострі інфекційні захворювання й інфекційні хвороби шкіри, глаукома, всі хвороби органів кровотворення в стадії загострення.
