Мокоша (Макош) – Богиня долі і магії у слов’ян, вона пряха доль, покровителька жіночих ремесел. У деяких джерелах вона вказується як Богиня Родючості, особливо якщо обряд присвячений вирощуванню льону, необхідного для прядіння і ткацтва. Мокоша керує чертогом Небесного Лебедя у Сварожім колі, тож її часто зображують у вигляді білої лебедушки, що пливе безкрайнім морем-окияном, тобто Небесами. До Богині Макоші звертаються відаючі, щоб навчитися ворожіння, щоб вплинути на долю людини. З Макошею пов’язана магія Веретена, плетіння ниток і нав’язування вузликів – наузів.
Легенда про давню слов’янську Богиню Макош (Мокоша)
І пролився дощ на Ірійський сад – водяними нитками з неба. І в тих струменях народилася Макош – Повелителька Долі.
Вона нитки пряде, в клубок змотує. Не прості нитки – чарівні. З тих ниток сплітається наше життя – від зав’язки-народження і до кінця, до останньої розв’язки – смерті.
А помічниці – Доля з Недолею на тих нитках, не дивлячись, зав’язують вузлики: чи то на щастя, чи то на горе – тільки Макоші це відомо. Навіть Боги перед Нею схиляються, як і всі вони підкоряються тим невідомим ниткам Макоші.
Макоша настільки не схожа на інших Богів у слов’янському пантеоні, що їй не знайшлося чоловічої пари. Вона не може для себе сховати ниточку своєї долі і зав’язати на ній вузлик зустрічі з судженим, бо не має рідні, як у всіх слов’янських Богів. З Макошею в її хоромах живуть дві сестри Среча і Несреча або Доля і Недоля. Макош пряде ниточку долі для людей і Богів, а Доля і Недоля ці нитки в клубки змотують. Чий клубок візьме Доля – доля добра, чий візьме Недоля – тому погана доля.
Мокоша – Богиня родючості та достатку
У деяких міфах Макоші приписують спорідненість із Велесом. Богиня Макошь завжди самотня, як і жінки, що присвятили себе її магії. Макошь завжди спокійна, вона відає минулим і майбутнім людей і Богів. До Макоші завжди за порадою звертаються Славні Боги і завжди прислухаються до її слів. Макош є покровителькою Матері-землі і взагалі всієї нашої планети Земля.
Людині сміливій, добрій, добрій, яка не бажає опускати руки в біді, Макош може повернути добру Долю, вона може дати нову долю, коли доля її втрачена. Повернути на шлях праведний людину і навіть Бога, Макошь може тільки тоді, коли це втручання не зашкодить загальному полотну доль усього Світу.
Мокоша і Ткацький верстат
Раніше в будь-якій селянській хаті був присутній ткацький верстат. І в ньому в ньому завжди знаходилася чарівна сила, що дає майстру виткати полотно на розсуд замовника. Ця сила полягала в нитці або пряжі, це була нитка думки, вона ж майбутня доля замовника. І як ти виткаєш це полотно з чарівної нитки, для себе чи для рідної тобі людини, так тобі й жити. Тим паче і для замовника, треба і вислухати людину, і в очі їй зазирнути, адже частину душі майстра вона буде на собі носити. І поки такі ткацькі верстати були в справі, народ був господарем своєї долі. Але часи змінюються, і господарем нашого життя став персональний комп’ютер. Ми перейшли на новий рівень свого мислення, але минуле зі свого життя не викинути.
А що ж ткацький верстат? Вертикальні нитки розташовані в цьому верстаті називалися навої, на них навивалися, нанизувалися нитки горизонтальні. І ось вертикальні лінії ліпили який-небудь малюнок або вашу фантазію, фантазію життя. Вертикальна позначала напрямок довготи “північ-південь” або минуле і майбутнє, уособлювала ваше життя. А от повсякденне життя від сходу до заходу сонця прокладала горизонтальна нитка за допомогою ширки. Це були ті побічні події, які вривалися у ваше життя від оточуючого вас середовища, роблячи корекцію в повсякденному житті. Ширка – це загострений дерев’яний човник, що має форму човна з котушкою всередині. Ширку, з гачком на кінці, протягували на всю ширину тканини, тому її назва походить від слова ширина, ширка шастала туди-сюди. Гострим гачком ширки при необережному її прокиданні часто кололися. Гачок на кінці ширки потрібен був для розв’язки сплутаних ниток. “Ширка-движка” раніше позначала ткацтво.
Оскільки широка позначає своєю формою найменший човник, її стали називати човником. А оскільки вона рухається туди-сюди, то з’явився термін “човники” і “човниковий рейс”, пов’язаний із вантажоперевезеннями. Великий човник стали називати “човном”.
Коли нитка рвалася або закінчувалася, і треба було приводити нитку, іноді навіть іншого кольору, її спритно зв’язували одним рухом у вузлик – “буквль”. Ось і вузлики або вузликове письмо в нас стало називатися буквою. І в ткацькому полотні, і в будь-якому оповіданні, написаному на папері, є і “зав’язка сюжету”, і його “розв’язка”. І “червоною ниткою” в оповіданні йде головна тема опису якихось подій.
Рядком або строчкою називалася горизонтальна нитка. Рядком називають і нитку, виконану на швейній машинці, строчать у нас швейні машинки, потім застрочили і військові кулемети. Нитка письмова на папері в нас теж лягає в горизонтальний рядок.
Готовий витканий матеріал на ткацькому верстаті називається “текстом”, текстурою або текстиль. За допомогою буколиць-буквиць, рядка І тексту, готовий матеріал так само готують журналісти й письменники у своїх редакціях.
Саме веретено, що виготовляє нитку, то ж є чарівний інструмент двох сестер Долі й Недолі. А Великою Пряхою була і є Макош.
Вузликове письмо спліталося в килим, і везли його під сідлом коня. Це було одним зі шляхів народження писемності. Так свою інформацію передавала Богиня Макош та її помічниці-сестри Доля і Недоля.
Символи та обереги Богині Макоші
Обереги Макоші нагадують нам про постійне переродження душ на землі, і взаємозв’язок людських доль. Знак Богині Макоші найбільше улюблений жінками, він допомагає розвинути інтуїцію і здатність до магії, навчитися відчувати, як переплітаються долі людські в єдиному візерунку. Макош захищає від злого наміру, обмови, злих чар.
Візерунок життя плете Макош на небосхилі, зірки залишають сліди-нитки свого бігу на небі. Ось і душа людська, що летить, до якої нитки зоряної доторкнеться, така доля буде на найближчі години чи дні буде, а то може й на роки розтягнеться. А за нитками зоряного світу стежать звіздарі і сам Числобог їм у цьому допомагає. Який візерунок сплете сьогодні Макош.
Макош – мати доль, і “кошь”, кошик коштовностей, але не завжди злата і срібла, а того цінного для людини, що долю її красивіше зробить. Що важливо зараз для людської душі, кошик із коштами пронести по життю, нічого не розгубивши, та за нитку Недолі чимось не зачепити. Макошь покровителька тих людей, у яких є доброта, любов до праці, навчання, милосердя, спокою, уміння осягнути глибину і суть речей. Такі люди не люблять сварок, але не виносять брехні та несправедливості, таким людям Макошь дозволяє м’яко вирішувати конфлікти.
До Богині звертаються тоді, коли бажають отримати допомогу до здатності опанувати чаклунство. З дозволу Макоші твориться магія Веретена та вишивки. Часто на спокійний сон дитини в колиску кладуть маленьку прядку і веретенцо. Макоші присвячена п’ятниця, їх у неї дванадцять, по одній п’ятниці наприкінці місяця. Головна п’ятниця у Макоші – це дев’ята і десята, це макошин тиждень, остання п’ятниця жовтня і перша листопада.
Мокоша велика Богиня долі, вона пряде нитки окремих людей і вплітає їх у візерунок Єдиного Полотна Доль усього Людства.
Символ-Оберег Макоші – давній слов’янський ведичний символ “незасіяне поле”, що перебуває під її заступництвом.
