У багатьох казках, билинах, стародавніх піснях метафора дерев часто використовується для допомоги, набуття сили, підказки, вирішення певних питань. А ми розповімо сьогодні про головне чоловіче і жіноче дерево. Розкриємо тему – Магія дерев.
Символізм дуба та берези
Дуб – це темне за своєю структурою, чоловіче дерево. Береза, відповідно – жіноче, біле дерево (навіть стовбур – “стан” білий).
Чому в казках часто згадуються дерева, гаї (священні), діброви? Тому що наші пращури спілкувалися з Природою й Космосом за допомогою вібрацій (вібраційних потоків), вони відчували й знали стан рослин, тварин, простору, вони могли частково брати ці потоки в навколишніх дерев для інформації, зцілення, розв’язання питань. Це були береза, дуб і фруктові дерева (таке як Яблунька в казці “Гуси-Лебеді). Фруктові дерева, до речі, мають найбільшу кількість позитивних вібрацій, але через те, що вони самі по собі слабкі, їх часто вирубували й поступово замінювали на звичайні плодоносні, які вже непорівнянні за енергетикою…
Яким чином передавалися ці вібрації? Наприклад, жінка хотіла, але не могла зачати дитину, їй на допомогу приходили інші жінки, мами, що відбулися, але не звичайні. Як нам відомо: суспільство складається з сім’ї (осередку), племені, роду. Але забули ми з часом про ще одну важливу складову – рій (це група людей, що займається певними лікувальними практиками). Так от на допомогу нашій жінці приходили мами, які вміли лікувати, і в яких було найбільше дітей. Вони залишали на няньок своїх чад і разом ішли в березовий гай, де й починали… співати одноголосся (християнська церква заборонила його, запровадивши різноголосся “розлад” голосів, мовляв, так красивіше). Це одноголосся було дуже гучним співом на підвищених тонах і називалося воно “гундінням”. За допомогою “гунденія”, проспівували особливі мантри і при цьому головна мама притулялася до беріз, щоб відчути і знайти те дерево, яке “відгукнеться”. Вона шукала особливу відповідь, яка відгукнеться вібрацією між лопаток. До речі, в нас лопатки з’єднані ребрами з хребтом, тобто з каналом Сушумни (зв’язок із Космосом), тож ставало зрозуміло – допоможе це дерево чи ні в питанні, чи зможе душа дитини прийти через нього. Іноді такі пошуки зі співом могли тривати цілий день. А знайшовши його, притулялася спиною до стовбура вже сама жінка, яка мріє про дитину, а всі інші мами проводили особливі обряди, щоб увійшла душа її майбутньої дитини (через березу). По завершенню практики і після настання вагітності, це дерево зрубували як приватну власність жінки, з нього робили для себе і майбутнього малюка посуд, начиння, вироби.
Коли дитина народжувалася, перед будинком висаджували дерева: дівчинці берізку, хлопчикові – дубочок. Це називалося палісадником. За кількістю дерев було зрозуміло, скільки в хаті дітей. Через ці дерева мама могла також спілкуватися зі своїми дітками, бо ці дерева були з’єднанням душі з рідною домівкою. Коли діти роз’їжджалися, і їх не було поруч, мама бачила й розуміла за станом дерева їхній стан, могла спілкуватися з ними, дізнаватися інформацію про них.
Енергія дуба
Чоловік – це міцність і твердість. Щоб жінка могла “матеріалізувати” дитину, чоловік мав набратися міцност і твердості, твердо стояти. Звідси слово – твердиня (неприступне місто-фортеця). Бувало таке, що чоловік “розкисав” і йому не вистачало твердості духу, не вистачало сил. Тоді вже рій чоловіків ішов у дубові діброви й одноголосим “гундінням” головний із них шукав той самий Дуб. Проводилася така ж загальна практика.
А після народження дитини, йшли до лісу і знаходили особливе дерево, яке “цвіло”, але не від слова цвіт, а від “світло”, тобто воно мало світитися (у друїдів ця практика була також поширена). Це дерево (хлопчикові – дуб, дівчинці – берізку) зрубували, розпилювали на чурбачки і з них “били байдики”, тобто розбивали на певні дерев’яні заготовки, які зберігали і використовували пізніше для виготовлення потрібних у господарстві предметів.
Цей вислів, як і багато інших, висміювалися церквою і з часом були забуті, втратили сенс.
Але вони також важливі для розуміння мудрості предків.
