Богиня Лада – найдавніша богиня слов’янської міфології, дружина Сварога, старша з Рожениць, що звалася Богородицею. Уособлення Любові, Богиня краси, покровителька родинного вогнища і вірності. Втілення ідеалу жінки, мрія і підтримка чоловіка.
Прояви богині Лади
Богиня Лада – це втілення Любові, але більше, кохання міцне й спокійне, подружнє, що відійшло від поняття “легковажного” закохання, яким опікувалася її донька Лея-ля-лялька. Кохання Лади не схоже на пристрасне й легковажне кохання свого сина Леля. Кохання, пов’язане в народі з Ладою, – це, коли подружжя ставало єдиним цілим, начебто і дружина, і тінь чоловіка, непомітна на вигляд, але не буде її, все в хаті стане не тим. Це в межах звичайної дружини і матері в людському житті, що ж казати про Ладу в масштабах Всесвіту, про таке поняття, як Любов. Що для християн і є Богом, бо Бог – є Любов.
Ладі молилися жінки, щоб залишатися гарними, щасливими й бажаними для своїх чоловіків. Будучи Породіллею, Лада протегувала врожаю, і до неї волали навесні, щоб Вона дарувала родючість. Це була найквітучіша пора року, це був час збирати квіти в жертву Любові, в жертву Ладі. Звідти й бере свій початок слов’янська традиція дарувати коханим жінкам, як втіленню Лади, квіти.
Богиня любові Лада – божественна сила, вона являє собою образ Богині Матері, що дарує Життя і підтримує існування Світу протягом усього циклу існування Явного світу. Вона зберігає в гармонії всю Світобудову з Початку Часів. Усе, що існує у Світі, перебуває під Її заступництвом. Лада – суть Причини всього Сущого, рушійна сила Всесвіту, яка проявляє енергію з Наві в Яв.
Богиня Лада прекрасна господиня Ірію Світлого, гармонію і лад дарує Вона людям, силою Любові своєї оберігає наш Світ від бід і зла. Богиня Лада – гармонія і творення, хто в ладу з самим собою, той в ладу з усім світом.
Богиня космічного порядку Лада – гармонія створеної Світобудови. Маємо ми життя вічне і повинно дбати нам лише про вічне, і земне проти Нього ніщо. Невимовним, яскравим, пекучим світлом засяяло Життя, що породило рух у Всесвіті, запалило вогонь життєдайний у творіння Бога Сварога. Кожне живе створіння затріпотіло світлою божественною енергією, що пронизує всі Світобудови у творчій силі Сварога, а Вселенська гармонія Любові – є енергія богині Лади.
Богиня Лада дає енергію прояву Всевишнього в Яві.
Поєднуючи в собі два начала, з-яких були явлені Батько і Мати світобудови, як чоловіча і жіноча іпостасі його Сварог і Лада, з них було явлено все суще у Всесвіті. По суті, Вони єдині, і на початковому етапі творіння не було жодного поділу на чоловіче і жіноче, бо вони були присутні як потенційні сили. Сварог – це Витік, початок, першопричина, уособлення свідомості. Лада – все суще і народжене, природа. Свідомість не може проявиться без руху в ній. Ця вібрація і є Природа, не відокремлена від неї, так відбувається процес пізнання самої себе свідомістю в русі, за допомогою прояву.
Лад є синонімом слова Космос. Це впорядкований простір, у якому все засновано на принципах гармонії. Свідомість під впливом рушійних сил буття, яким керує Лада, занурюється у світ матерії, обмеженої в часі та просторі. Якість природи впливає на Свідомість, відбувається диференціація, внаслідок чого виникає 7 шарів космічного буття і також 7 шарів рівнів свідомості, так з’являється мікрокосм. Свідомість стає грубішою під впливом сил природи і виникає матеріал для творіння, що складається з 5 фундаментальних елементів, які силою Лади підтримуються в рівновазі. І життя існує поки є баланс сил у Природі, і він має зберігатися. Так Лада підтримує Життя в кожному творінні.
Як Лада веде нас шляхом еволюції. Світ існує на балансі двох сил “ладості”, або усвідомленості, і пасивності, або невігластва. Ці енергії діють на нас одночасно. Так Дух у процесі творення Миротворення занурюється в матерію, а матерія підноситься до Витоку, чистої Свідомості, це суть процесу еволюції. Допоки тенденція розуму приводить нас у проявлений світ форм, доки не подолано зерно затьмарення у свідомості, що тягне наш матеріальний Світ, ми знову і знову перевтілюватимемося, бо не пройдено найважливіших етапів еволюції свідомості, яку треба очистити від грубих нашарувань, що поверне її до первісного стану чистоти та єдності з усім сущим.
Лада – богиня Рожаниця
Згідно з міфологічними переказами від союзу Сварога і Лади походять Світлі Боги Сварожичі. Тому Ладу й називають Богородицею. Зі світла небесного був явлений Даждьбог Сонцеликий. Силою вогненною небесною був народжений Перун Громовержець. А жаром вогню кузні Сварожої проявлений Семаргл Вогнеполум’яний. Вогняним диханням був породжений Стрибог Могутній і Стрімкий.
Лада – мати Рожаниця. Це життєдайне жіноче начало. Особливо шанувалися нашими предками Божества Рожаниці. Культ Рожаниці пов’язаний із Великою Праматір’ю, праматері Всесвіту. Мати дає життя дитині, і Лада дарувала життя всьому Сущому у світі. Праматір зображували з розпростертими руками, що дарують Життя. Природа-матінка є зримим втіленням Бога Роду. Природа схильна до змін, бо перебуває у владі Часу, тоді як Рід в єдності й безлічі одночасно перебуває, суть той, хто пронизує все суще, Незмінний і Вічний. Мати Природа постає в образі матерів Рожаниць, вона багатолика і проявляє свою суть як Богиня Любові, гармонії і ладу, що життя дарує. І як Богиня Макошь, що плете нитки доль. Так само рожаницями вважаються доньки Лади – вогняна весняна Богиня Жива, що іскру-життя на всіх істотах, створених Сварогом і Ладою, запалює. Богиня весни і любові Лея. Богиня Марена, що життя з Яви в Навь переносить.
Богиня Лада – Матір Сва, уособлення Душі. Матеріальний світ був створений за божественним волевиявленням. Проявлений Всесвіт суть породження Світла споконвічного, що сидить від Витоку Світобудови, промінь світла Всевишнього, що в кожному з нас сяє як Душа, Іскра божественна. У макрокосмі Лада уособлює собою Світову Душу, і душі кожного з нас на мікрокосмічному рівні. Матеріальне тіло одухотворено Душею. Без Душі немає Життя, бо вона живильник сили і джерело руху. Тому, в наших душах сяє світла сила Лади.
Сьогодні до нас чутки оповідають про давніх слов’ян як про прихильників багатоженства. Сварог і Лада уособлення ідеального подружжя: у неї один чоловік, у нього одна дружина. Тож всупереч розхожій думці, багатоженство у слов’ян було не в честі. Чоловік міг дозволити собі другу дружину за умови, що з першою у нього не було дітей, оскільки поняття “роду” і його продовження стояло вище за все інше. У таких сім’ях ієрархії дотримувалися дуже суворо. Одруження по коханню вважалося “ладним” шлюбом і сім’я перебувала під заступництвом Лади. У другому шлюбі, богиня Лада не могла дати такого щастя. Друга дружина не вважалася “ладною”, але була продовжувачкою “роду” і помічницею першої коханої дружини. Дві дружини в одного чоловіка було величезною рідкістю. Нині йшлося про “споконвічне поняття”, де вище за кохання в сім’ї стояв тільки Рід і його продовження.
Звідки ж народилася така любов і відданість у давнину. Пережити труднощі в житті можна було тільки людям із серйозними намірами, чия “закоханість” перетворювалася на міцну любов. Подружжя терпіло одне одного, притиралося, долаючи труднощі, сварячись, мирячись, і не уявляло надалі життя одне без одного. Дружина навіть добровільно йшла на похоронне багаття в разі смерті чоловіка, щоб бути з ним на Тому Світі разом.
Відмова йти на похоронне вогнище ніким не понукалася. Таку дружину часто брали вдруге заміж, і не аби хто, а з роду загиблого чоловіка, частіше рідний брат. Чоловік же загиблої дружини не міг іти на похоронне багаття, тому що був захисником, орачем і цінним працівником. Чоловіків у зрілому віці водилося менше, ніж жінок. Він не мав право собою жертвувати, тому що роль його була серйознішою. Сходження на похоронне вогнище в ім’я любові на сьогоднішній день є немислимим, але саме таке подружжя зустрічало в Загробному світі сама Богиня Лада.
Наше минуле формує наш менталітет поглядів і поведінки. Знання історії, повага до Предків мають вагу в житті й тепер.
Символіка богині Лади
У символіці давніх слов’ян кожна лінія, риса, кут і округлість мають певне значення. Зірка Лади Богородиці не виняток.
Її вісім променів символізують єднання трьох світів, Всесвіт, яким його уявляли слов’яни, світу:
- Наві;
- Яви;
- Прави;
Квадрат означає гармонію, сімейне вогнище і засіяне поле, а два пересічні еліпси символізують єдність чоловічого і жіночого начала. Краї еліпсів, що виходять за межі квадрата, теж мають своє значення. Є думка, що вони позначають чотири сторони світу. Ладу вважали не тільки захисницею родинного вогнища, а й богинею родючості, а також вірили, що вона бачить усі події, які відбуваються з людьми, а значить завжди може вчасно прийти на допомогу.
Ці погляди слов’ян і трактування символу доволі гармонійно перегукуються, тож подібне пояснення слід вважати найрозумнішим.
