У світі давніх слов’ян небо було не просто простором над головою, а живим полотном, де боги і духи являли свою волю через величних птахів. Ці пернаті створіння, наділені магічною силою та мудрістю, відігравали ключову роль у житті наших предків, передбачаючи майбутнє, охороняючи спокій та надихаючи на подвиги.
Для давніх слов’ян не було секретом те, що людська душа вміє літати. У нашому світі людина бачить, як літають по небу птахи. Так само серед слов’ян ходило безліч легенд про силу рідних Богів та їхнє вміння перевтілюватися в різних тварин і птахів. Однак не всі розуміють, що “легендарні” птахи віщають не лише від імені якогось Бога, деякі були покровителями давніх держав, які “блищали” на арені земної історії.
У цій статті ми поринемо у світ слов’янської міфології та познайомимося з трьома дивовижними птахами: Моголом, Алконостом і Сирином, а також Гамаюном.
Птах Могол: могутній страж початкового світу
Птах Могол – величезний за розміром і дуже сильний птах. Він народився із залізного Яйця, коли ще не існувало людей на Землі.
У цей час Землею управляли Боги, і птах Могол допомагав Богам.
Його ім’я, Могол, походить від слова “міць”. Він володіє не тільки величезними крилами, силою та величезною швидкістю літає в Явному світі, але вміє переміщатися і в світах Наві та Праві.
Незважаючи на те, що цей птах – Велетень, страшний на вигляд і є породженням Наві, назвати його однозначно злим не можна. Як і багато Істот з давніх міфів наших предків, птах Могол несе в собі значення добра і зла в рівній пропорції.
У низці легенд згадується, що птах Могол, подібно до птаха Сирина, заманює подорожніх своїм прекрасним співом до себе і губить їх. Героям казок і легенд було під силу протистояти цьому чудовиську і навіть змусити служити собі, використовуючи в якості “літака”.
У всіх оповідях герой обов’язково має битися з цим чудовиськом, яке намагається його вбити. Також відомо, що птах Могол має своє гніздо в Тридев’ятому царстві, тобто на краю Землі. Це гніздо таке велике, що для його побудови потрібні гілки від дюжини (дванадцяти) дубів. Там, у цьому гнізді, Могол висиджує своїх пташенят. Хоча герой знає, що птах Могол хоче його вбити, але він, знайшовши гніздо чудовиська, проявляє доброту до пташенят. Бачачи все це, Могол, у свою чергу, допомагає здійснити герою його казкові подвиги.
Птах Могол може передбачати майбутнє, літаючи туди, змінювати погоду, приносячи дощ і сніг з вітром і бураном. Все це він доставляв на своїх крилах.
Алконост: райський птах із чарівним голосом
Птах Алконост у слов’янській міфології – це чудодійний птах, який мешкає в садах Ірію. Він має людське обличчя надзвичайної краси, пташине тіло і голос, солодкий, як перше кохання. Голову Алконоста зазвичай прикрашає корона.
Будь-яка людина, почувши спів чарівного птаха Алконоста, від переповнюючого її захоплення, може забути про все на світі. Але зла цей птах людям не несе, на відміну від птаха Сирина.
Свої яйця Алконост несе на краю Світу, на березі моря. Однак він не висиджує їх, а занурює в морську глибину. У цей час на морі стоїть безвітряна погода, поки не вилупляться пташенята.
У давньогрецькій міфології є оповідь про дівчину Алкіону, дружину фессалійського царя Кейка, перетвореного Богами на птаха Зимородка. Після того, як Алкіона дізналася про загибель чоловіка, вона кинулася від розпачу в море. Так птах зимородок у Греції отримав назву від її імені – алкіона.
У слов’янській міфології ім’я Алконост утворилося від скороченого виразу “Алкіоне є птах”.
Алконост є провідником у сади Ірію. Про цього птаха існує легенда, яка розповідає про те, як один птахолов за допомогою чудо-птаха побував у райських садах Ірію.
Якось птахолов звечора нагострив поставухи, так називалися сіті на перепілок, а вранці вирушив їх перевіряти. Прийшов на конопляник, куди зліталося безліч птахів, і не повірив своїм очам. У сітях билася дівчина, у неї було жіноче обличчя, а тіло пташине. Потемніло в очах у юнака від її краси:
- “Як тебе звати?” – питає її птахолов.
- “Алконост” – відповідала вона.
Захотів птахолов поцілувати полонянку, але Діва закрилася руками-крилами і прийнялася плакати та голосити, запевняючи, що після того, як її поцілує людина, вона назавжди втратить свою чарівну силу і не зможе полетіти в Небеса, тоді на землі чекає її загибель.
- “Відпусти” – говорила Діва птахолову – “А натомість проси чого хочеш. Виконаю будь-яке твоє бажання!”
Задумався юнак. Чого побажати? Багатства. Але воно вичерпається. Кохання. Красуня йому зрадить.
- “Хочу за життя зазнати райської насолоди!” – вигукнув нарешті птахолов.
У ту ж мить зашуміло у нього у вухах, потемніло в очах, земля пішла з-під ніг і засвистів навколо вітер. За мить він побачив себе в незвичайній країні. Це був Ірій – Небесне царство по той бік хмар.
В Ірії мешкали крилаті душі померлих. Навколо пахли співочі квіти, струменіли струмки з живою водою. А сам Алконост співав солодкі пісні, від яких на землі наставала ясна сонячна погода.
Все навколо було прекрасно, і юнак зрозумів, що досяг межі своїх бажань.
Одного разу він дрімав під деревом, але був розбуджений Вороном:
- “Що ти робиш у садах Ірію, безкрилий? Що ти шукаєш серед Мертвих, Живий? Ти ще не пізнав кохання та щастя, які тобі відміряла доля повною мірою! Навіщо ж ти поспішив добровільно розлучитися з радощами життя? Негайно повертайся в рідні краї!”
Схаменувся птахолов. Сказати правду, байдикування починало йому набридати. Місцеві літаючі красуні не звертали на нього уваги, та й місцеві райські яблучка приїлися. Але ж не будеш ловити в Ірії райських птахів, щоб зварити собі юшку.
-
“Я б радий повернутися” – сказав голосно птахолов – “Але як знайти дорогу назад?”
-
“Так і бути!” – каркнув ворон – “Я виведу тебе у Світ людей, винен я тобі за те, що твій прапрадід, який був теж птахоловом, врятував мене з сітей, в яких я заплутався.”
-
“Прапрадід?” – не повірив юнак – “Але як же, коли ж? Такого не може бути!”
-
“Може!” – каркнув у відповідь Ворон – “Хіба ти не знаєш, що ми, ворони, живемо триста років! Тепер закрий очі та тримайся за мій хвіст.”
Юнак заплющив очі міцніше. Засвистіли вітри навколо нього, і за мить він відчув під ногами тверду землю. Розплющив очі і опинився на тій самій галявині, де перепілки клювали зерна конопель.
Повернувшись додому, птахолов повернувся до колишнього життя, яким жив ще до зустрічі з птахом Алконостом.
Дожив наш герой до глибокої старості і лише наприкінці свого життя розповів онукам, як він побував в Ірії – райській обителі, куди його заманила за собою солодкими піснями Птах-Діва Алконост.
Алконост є птахом-посланцем слов’янських Богів, і його поява обіцяє всяку радість для людини. Цей птах часто є представником Бога Велеса.
Сирин: солодкоголоса птаха з Темного царства
Птах Сирин завжди являв собою образ птаха-Діви і дуже схожий на давньогрецьких Сирен.
За уявленням давніх слов’ян, а також християн, за часів двовір’я цей птах спускався на Землю з Раю (Ірію) і зачаровував людей своїм співом. У західноєвропейських легендах він уявлявся як втілення нещасної Душі.
Сирин часто в давніх віршах і легендах згадується в парі з птахом Алконостом, а також з птахом Гамаюном. Разом вони складали казкову Трійцю.
У слов’янських міфах птах Сирин – це образ чудового птаха, який навіває на всіх печаль і тугу. Хоча цей птах прилітає до нас з Ірію (Раю), проте, Сирин – темний птах, темний посланець Володаря Підземного Світу, який здатний своїм співом зачаровувати людину, яка забуде про все на світі і піде за ним. Його пір’я покриває невидима маса, що символізує стихії природи. На християнських малюнках часто птах Сирин зображується з німбом над головою, що надає йому статусу святості в християнських реаліях.
Ось одна з легенд про птаха Сирина:
Один дроворуб під час бурі врятував дитя птаха Сирина. Як нагороду, вона запропонувала виконати будь-яке його бажання. Дроворуб сказав:
-
“Хочу побачити те, що яскравіше за Сонце, і ніхто при цьому не бачив цього дива на Землі!”
-
“Стережися подібних бажань!” – сказала птах Сирин – “Не все дозволено людині! Навіть на сонце не глянеш в усі очі!”
Але Дроворуб був упертий. Він наполягав на своєму. Але що обіцяно, то буде виконано. Не встигнувши моргнути, Дроворуб побачив себе у величезній печері, де горіло безліч свічок. Час від часу хтось гасив ту чи іншу свічку, а хтось запалював нову.
-
“Що це?” – спитав Дроворуб.
-
“Це Життя людські” – відповідав птах Сирин – “Горить свічка – жива людина, ну а згасне…”
-
“Хочу побачити Гасителя!” – зажадав Дроворуб.
-
“Подумай, людино, перш ніж просити невідомо Що!” – сказав птах Сирин – “Я можу тебе озолотити, показати краси всього Світу! В моїй владі зробити тебе Володарем над людьми. Тричі подумай!”
Але Дроворуб був упертий і тричі повторив своє бажання:
- “Хочу побачити Гасителя! Хочу побачити Гасителя! Хочу побачити Гасителя!”
За мить він опинився в непроглядній Темряві і зрозумів, що осліп. Так збулося страшне пророцтво птаха Сирина. На Смерть, як і на Сонце, в усі очі не глянеш!
Довго горював Дроворуб, ставши сліпим, але немає лиха без добра. Досить скоро він здобув собі шанування і повагу у односельців тим, що став лікувати накладанням рук на хворого, а також передбачати майбутнє. Траплялося так, що він відмовляв людей від поганих вчинків, які замислювалися ними, або говорив рибалці, мисливцю, щоб залишалися завтра вдома, все одно здобич піде, а от ймовірність, що на чужий “самостріл” нарвуться, є, або на крутій хвилі човен перевернеться. Спочатку люди йому не вірили, але потім переконалися в правоті його пророцтв.
Всі тремтіли, кого Дроворуб закликав неждано-негадано. Коли він говорив:
- “Приготуйтеся до похорону, післязавтра ваш, і називав його ім’я, до Праотців відійде.”
Попередження виконувалося неухильно, а якщо хтось наважувався спитати у Дроворуба, як він дізнається про швидке лихо, то той загадково відповідав:
- “Я бачу Гасителя”.
Ось така розповідь про Дроворуба і Гасителя, з яким водив дружбу чарівний птах Сирин.
Сирин – “райський птах”, Діва, що зображується з непокритою головою, над якою розташовувався німб. Часто його можна було зустріти і з іншими чарівними птахами, особливо з Алконостом. Цей птах спускається з Ірію і співає пісні про Вічне Блаженство, але водночас від такого “солодкого співу” можна втратити глузд. Через це його вважали також посланцем Темного Світу.
Темний птах – темна сила, посланниця Володаря Підземного Світу. Від голови до пояса оголена жінка неймовірної краси, від пояса і нижче вона є птахом. Замість рук у неї теж пташині крила. Хто почує її голос, забуває про все на світі і вмирає. Причому немає тієї сили, яка змогла б її не слухати, і смерть для такої людини в цей момент – справжнє блаженство. Але все ж таки можна позбутися цього Птаха, не підпускаючи до себе дуже близько. Для цього б’ють у дзвони, палять з гармат і створюють інші гучні звуки, які можуть налякати птаха.
Зовні, від голови до пояса, вона людина, тільки замість рук – крила. Оперення у неї темно-синього кольору. Іноді її малюють повністю в образі птаха. Її пір’я покриває невидима маса, що символізує стихії, якими вона вміє керувати. Птах несе біду, але він посланий Богами для того, щоб попередити людину про небезпеку, або не дати вчинити негідний вчинок.
Нерідко птаха Сирина зображали на гілках яблуні, і згідно з народним оповіданням, під час Яблучного Спаса птах Сирин прилітає в яблуневий сад і плаче, а після полудня прилітає птах Алконост, який радіє і сміється. У птаха Алконоста з дзьоба скапує жива роса і перетворюються плоди яблуні, в них з’являється життєдайна сила. Яблука з цього моменту стають цілющими.
Багато птахів є тотемними, і той чи інший птах є представником того чи іншого з слов’янських Богів. Це є провісник Душі цього Бога. Птах Сирин служить втіленням Бога Велеса, втіленням його Темної сторони як провідника душ у Потойбічний Світ… Зустріти птаха Сирина на своєму шляху є великим нещастям.
Темний – це не означає поганий, ці сили показують нам, що є й інший бік життя.
Гамаюн: хранителька сказань та билин слов’ян
Гамаюн – напівптах-напівлюдина. Тіло у неї пташине з гострим пір’ям, а голова та груди жіночі. Вона живе у вітах світового дерева.
Птах Гамаюн спускається до людей, щоб повідомити щось важливе, також їй приписується роль оповідачки, бо вона знає про все, що було і що буде. Гамаюн – віща птаха. Вона також вважається посланцем Велеса, посередником між людьми та Богами. Вона знає таємниці Землі та Неба, таємниці Часу, Життя та Смерті.
Зустрівши такого птаха, людина від неї може дізнатися все, що хоче. Почувши її спів, можна здобути знання та позбутися нещасть і бід.
Більш детальну інформацію про птаха Гамаюн можна дізнатися в нашій статті “Птах Гамаюн у слов’янській міфології”.
Жар-птиця
Жар-птиця – це чарівне чудове створіння. Її пір’я виблискує сріблом і золотом, крила як язики полум’я, а очі світяться як кристали.
Цитата з чарівної казки:
“Одному перу її ціна ні мало ні багато – побільше цілого царства. Перо таке чудове й світле, що якщо принести його в темну світлицю, воно так сяяло, якби в тій кімнаті було запалено безліч свічок, а коли воно згасне, перо те, воно перетворюється на золото. Хто ним оволодіває – тому велике щастя випадає”.
Здобути перо не так просто, адже Жар-птицю голими руками взяти неможливо, оскільки її оперення обпікає руки, а блиском свого пір’я Жар-птиця може позбавити людину зору.
Жар-птиця – це втілення давніх Богів, а саме променистого Бога Сонця та гнівного Бога Грози. Мешкає цей птах у тридев’ятому царстві в прекрасному саду, в теремі, де живе цариця. У цьому саду ростуть молодильні яблучка, які здатні повернути молодість старим. Вдень Жар-птиця сидить у своїй золотій клітці та співає чудові пісні цариці-дівиці. Коли співає вона, то з дзьоба сиплеться перли, а її спів зцілює хворих і повертає сліпим зір. А вночі Жар-птиця літає по саду та освітлює округу своїм світлом.
У казках Жар-птиця є об’єктом пошуку добрих молодців, на шляху яких лежать труднощі та перешкоди. Людям, що піймали перо у Жар-птиці, яка відлітає від них, воно дарує удачу. Щоб удача не зникла, люди почали робити амулети та обереги з пір’я рідкісних птахів, а також робити посуд із зображенням казкових птахів.
Основне завдання Жар-птиці – це розносити по Землі вічний вогонь Любові.
Найщасливішою людиною буде та, хто найбільше шанує Жар-птицю.
Висновок
Віщі птахи давніх слов’ян – це не просто персонажі міфів і легенд, а відображення складного та багатогранного світогляду наших предків. Вони нагадують нам про те, що світ сповнений загадок і чудес, а справжня мудрість часто ховається за завісою таємниць і випробувань. Образи цих птахів продовжують жити в нашому мистецтві, літературі та фольклорі, надихаючи нас на пошуки власного шляху до гармонії та розуміння світу.
