Психосоматичні причини безпліддя

Психосоматика безпліддя. Багато людей вважають, що фраза “Усі хвороби від нервів” – просто кумедний каламбур. Але насправді в ній полягає вся суть такого напряму в медицині та психології, як психосоматика (від грецького “психо” – душа, “сома” – тіло). Психосоматика говорить про те, що багато хвороб мають психологічну причину. Цей пост про те, які не усвідомлювані психологічні причини можуть бути у жінки, яка не може завагітніти. Тема нашої статті – психосоматика безпліддя.

Психосоматика безпліддя – причини та аналіз

Головна причина психосоматичного безпліддя – страх. Вагітність і материнство завжди серйозно змінюють життя жінки, накладають велику відповідальність і змушують відмовитися від звичного способу життя. Виникають не завжди усвідомлювані побоювання, які від того ще більше лякають. Чи вистачить здоров’я? Чи вдасться виносити і народити здорову дитину? Чи вдасться забезпечити його і себе? Якщо такі страхи занадто сильні, то вони можуть стати реальною перешкодою на шляху до зачаття.

Відчуваючи сильний неусвідомлений страх за своє життя і благополуччя, жінка підсвідомо “забороняє” собі вагітність, бо боїться її наслідків. У результаті вагітність не настає, а страх рік від року зростає, підстьобуваний постійними спробами зачати дитину.

Стрес домінує над репродуктивною функцією, і безпліддя з року в рік посилюється. З часом може додатися страх того, що “я скоро не зможу мати дітей”, і стан жінки емоційно погіршується ще сильніше. Вона може не думати про це постійно, але, коли зустрічається з болючою темою, рівень стресу починає зашкалювати. Пікові значення цих страхів провокують порушення на рівні тіла в періоди зачаття, вагітності та пологів. Це призводить до того, що може не відбуватися запліднення, приєднання або розвиток ембріона.

1. Страх

Страх вагітності, пологів, смертельного результату.

Колись, можливо, в дитинстві, маленька дівчинка почула від мами чи бабусі, як важко проходила їхня вагітність, які були ускладнення, як болісно проходили пологи. Це так налякало дитину, що вона поставила собі заборону “Не народжувати!”.

Вторинні вигоди від бездітного способу життя.

Небажання змінювати свій уклад, звичний спосіб життя, неготовність змінювати розпорядок дня під потреби дитини. Небажання приймати нове “осіле” життя, розлучитися зі свободою, незалежністю, самостійністю.

2. Вплив батьків

Часто причиною підсвідомої заборони мати дітей стають установки і переконання, перейняті від батьків.
Наприклад: коли мати, яка зробила кілька абортів, часто говорила доньці: “Не здумай принести в подолі!” Ця фраза настільки проникла у свідомість дівчини, що, вступаючи в інтимні стосунки, дочка повторювала лише одне: “Тільки б не завагітніти!” У підсумку вона з одного боку хоче завагітніти, з іншого – підсвідомо боїться аборту, тому зачати не вдається. Страх перед незапланованою вагітністю та абортом, переданий від матері, продовжує впливати, незважаючи на те, що жінка в шлюбі і мріє про дитину. У її внутрішньому світі живуть дві протилежні тенденції: “зачати дитину” і “тільки б не завагітніти”.

3. небажання мати дитину від ЦЬОГО чоловіка

Коли жінка виходила заміж не з любові, а тому що “пора”, або тому що чоловік – хороший, коли на усвідомленому рівні вона, загалом, задоволена чоловіком або дружиною, але несвідомо не бачить у ньому потенційного батька для своєї дитини. Або ж скандали в сім’ї, напружена обстановка в домі, відсутність відчуття власної безпеки поруч із чоловіком.

4. “Мертва мати”

Синдром “мертвої матері” вперше описав відомий французький психоаналітик Андре Грін. Так він назвав стан не пережитого горя, часто пов’язаного з втратою дитини, зокрема й ненародженої. Це може стати причиною психосоматичного безпліддя. Опинившись у такій ситуації, жінка не почувається живою, емоційно наче “вмирає” і не може зачати дитину. Такий стан рідко усвідомлюється і допомога психолога необхідна, щоб допомогти жінці впоратися з нещастям і жити далі

Страх народження хворої, мертвої дитини, дитини з відхиленнями, страх викидня.

Колись дівчина дізналася про випадок народження хворої дитини або дитини з вродженими патологіями і її це настільки вразило, що вона вирішила уникнути такої долі шляхом безпліддя.

Часто після переривання вагітності жінка потрапляє в стан, відомий у психології як “мертва мати”.

У цьому стані вона фізично жива, а психологічно “мертва”. Жінка несвідомо не може відпустити своє дитя, навіть якщо на свідомому рівні каже, що “про нього забула” або що “це взагалі була не дитина ще…” Однак досвід показує, що переривання вагітності на фізичному рівні часто супроводжується неможливістю виношування на психічному.

5. Страх не відбутися, як мама, страх відповідальності

Дитина – це велика відповідальність, за нею потрібен належний догляд, вона потребує турботи і любові. Якщо жінка внутрішньо відчуває, що вона не готова, вона боїться взяти на себе відповідальність за життя маленької людини, то це може стати бар’єром до вагітності.

6. Нестабільність

Не тільки фінансова, а й нестабільність узагалі, в політичній атмосфері в країні, криза, постійні переїзди – все це може стати причиною небажання народити дитину в несприятливих зовнішніх умовах, побутова невлаштованість.

7. Неприйняття своєї жіночої природи

Якщо батьки хотіли хлопчика, але народилася дівчинка, її виховували, як сина (тато ходив із нею на риболовлю, ремонтували машини в гаражі, сварили за сльози), то в майбутньому така дівчина може несвідомо ставитися до своєї вагітності, як до “зізнання” в тому, що вона, все-таки, всупереч бажанню батьків, – дівчинка. Або коли вона в шлюбі грає роль “глави сім’ї”: у неї основний дохід, вона всім керує, вона грає роль чоловіка-здобувача, – зміна ролей у сім’ї.

8. Страх перед своєю безпорадністю

Страх жінки перед тим, що після пологів вона стане залежною від свого чоловіка, не зможе якийсь час працювати, страх бути покинутою в такому безпорадному становищі.

9. Боязнь зіпсувати своє тіло, фігуру

Так, дівчина привабливої зовнішності, яка звикла до уваги, може боятися зіпсувати свою фігуру під час і після вагітності, розтяжок, боязнь набрати вагу, зіпсувати форму грудей.

10. Психологічні травми

Часто дівчина не бажає народжувати дитину, тому що своє дитинство було настільки жахливим, у ньому було стільки болю, що вона не бажає своєму малюкові того ж. Сприйняття дитинства, як періоду безпорадності, безсилля, болю, страждань, і від усього цього хочеться вберегти свого потенційного малюка, щоб він не пережив подібне. Або ж відсутність після такого дитинства душевних і духовних сил на виховання, на турботу про дитину, щоб проявляти ніжність, чуйність, бажання терпіти капризи малюка.

11. Негативні навіювання та самонавіювання

Дівчинка могла чути, що вагітні жінки – егоїстки або товсті карапузи, або істерички, або неврівноважені. Або могла самостійно прийти до негативних асоціацій, пов’язаних із вагітністю (наприклад, після твердження, що вагітна жінка проковтнула кавун). Сама вагітність асоціюється з чимось неприємним, непристойним, неправильним, не природним.

12. Сором, вина

Імовірно, сам статевий акт сприймається, як щось ганебне, як гріх, ставлення до сексу, як до чогось непристойного. Коли батьки в дитинстві перестаралися зі “статевим вихованням”, попереджаючи початок статевого життя дівчини: “Не дай Боже, в подолі принесеш, раптом завагітнієш!”. Вагітність асоціюється з винністю в порушенні колишніх заборон.

13. Самопокарання

Коли бажана вагітність не настає через те, що жінка неусвідомлено карає себе за будь-які уявні огріхи, спокутує провину за щось зроблене.

14. Образи на свою матір

Коли саме слово “мама” асоціюється з образою, тиранією, контролем. Почуття ненависті, неприязні, осуду власної мами викликає небажання вступати в цю роль, супроводжується блокадою вагітності.

15. Місце дитини зайнято

Трапляється й так, що жінка не може завести дитину, бо психологічно відчуває себе… багатодітною мамою власних батьків, бабусь, дідусів та інших родичів. Згідно з теорією відомого німецького психотерапевта, винахідника терапевтичного методу “системні розстановки” Берта Геллінджера, найважливішим гарантом психологічного здоров’я особистості є дотримання порядків ієрархії в сім’ї. Тож ситуації, коли батьки очікують піклування й опіки від своїх дітей, а діти беруть на себе відповідальність за їхнє благополуччя, перевертають сім’ю з ніг на голову. А в деяких випадках можуть стати навіть причиною психосоматичного безпліддя, коли жінка підсвідомо розуміє, що “ще одну” дитину їй не потягнути.

Наприклад: порушення структури сім’ї, неправильне розуміння своєї ролі в ній. Дівчина, яка ніяк не може вийти заміж, ставиться до батьків як до дітей, вона піклується про них, турбується про їхнє здоров’я, хоче відправити в санаторій. Своїх дітей відповідно у неї немає, і батьківську турботу вона спрямовує на своїх батьків. Тільки після відновлення порядку в батьківській системі є перехід до теми створення своєї сім’ї та народження дитини.

Подібні порушення структури сім’ї ми можемо побачити і з боку чоловіка. Наприклад, коли він каже: “Моя дружина для мене як дитина!”, то стає зрозуміло, що тип стосунків між ними, як між батьком і дитиною, а не як між рівними. Це сліпа неусвідомлена реакція, але вона робить свою справу.

16. Нещастя предків

Негативний досвід матерів, бабусь і прабабусь, пов’язаний із дітонародженням, смерть їхніх дітей, загибель під час пологів та інші важкі переживання, пам’ять про які збереглася в поколіннях, також можуть формувати несвідомий страх жінки перед зачаттям, вагітністю та пологами.

Наприклад: Глибші причини безпліддя лежать у системі роду. Це досвід тих поколінь, які були до нас, але залишили в нашому несвідомому наслідки травматичних подій, що відбулися в їхньому житті. Так, наприклад, якщо в четвертому поколінні прабабуся померла під час пологів, то страх “померти під час пологів” у жінки з цієї сім’ї буде несвідомо присутній. Або, наприклад, бабуся втратила дитину, мама втратила дитину, а в онуки з’являється переконання, що “краще взагалі не мати дітей, ніж відчувати найсильніший біль”. Це внутрішнє переконання переноситься на тіло, і вагітність не настає.

17. Чоловічий фактор

Однак до психосоматичного безпліддя схильні не тільки жінки, а й чоловіки. Відчуваючи страх перед вагітністю дружини або майбутнім батьківством, чоловік може несвідомо перешкоджати зачаттю.

Психосоматика безпліддя – Чи допоможе ЕКЗ?

Психосоматичний блок часто йде рука об руку з реальним діагнозом. Жінки, які прийняли рішення завагітніти за допомогою штучного запліднення, відчувають особливу потребу в тому, щоб розібратися в природі внутрішнього конфлікту, що заважає завагітніти.

Наприклад: У жінки дві протиборчі тенденції: на свідомому рівні вона хоче дитину, а на несвідомому – боїться і захищається від неї. Не маючи гарантій того, що дитина народиться здоровою, жінка відчуває стрес, який не дозволяє ембріону приєднатися. Неодноразові спроби ЕКЗ це підтверджують.

Психосоматика безпліддя – Як лікувати безпліддя?

Психосоматика безпліддя – самостійно впоратися з цією проблемою майже неможливо. Тому, у разі виникнення проблем із зачаттям, варто звернутися до досвідченого психолога, якому ви довіряєте. У разі психосоматичного блоку фахівець допоможе виявити внутрішні причини, які перешкоджають настанню вагітності, і разом ви обов’язково знайдете вихід.

Психіка і тіло взаємно впливають одне на одного. Коли на рівні психіки є причини, що пригнічують дітородну функцію, то це обов’язково відбивається в тілі.

Якщо ви зіткнулися зі схожою ситуацією – зверніться до фахівця, і ви зможете вплинути на ті причини, які пригнічують можливість появи дитини.

У цій статті ми розглянули тему – Психосоматика безпліддя. З іншими цікавими статтями теми парапсихології, ви можете ознайомитися у відповідній рубриці за посиланням: парапсихологія