У гонитві за щастям людина завжди забувала про те, що ми в цьому світі – всього лише гості, що Всесвіт існував мільйони років до нас, і буде існувати мільйони років після, будучи стійким і самодостатнім організмом, захищеним від руйнування законами рівноваги Всесвіту, які по-іншому називаються кармічними законами.
Усі явища, що відбуваються у Всесвіті, увесь світ, що нас оточує, підкоряються дії цих законів.
Закон здійснення
Усе є думка. Думка первинна і передує будь-якій матеріалізації. У житті ми отримуємо те, що собі надумали.
Закон здійснення, заснований на ментальності Всесвіту, становить саму основу нашого життя. Усе, що з нами відбувається, спочатку з’являється в нашій свідомості у вигляді уявного образу. Саме своїми думками ми втілюємо реальність.
Світ, який ми звикли називати реальністю, насправді реальний тільки стосовно конкретної людини, оскільки збудований нею самою – її уявленнями, бажаннями, устремліннями, страхами й побоюваннями.
Завдяки закону здійснення, образи (як позитивні, так і негативні), створені нашими думками, матеріалізуються і проявляються в усьому, що нас оточує.
Від інтенсивності наповнення думкообразів нашою ментальною енергією залежить ступінь їхнього впливу на наше життя: деякі думкообрази не відіграватимуть вирішальної ролі в нашій долі, а інші посядуть у ній міцне місце.
Закон співзвучності
Як внизу, так і вгорі. Мале дорівнює великому. Що відбувається з нами, те відбувається і зі Всесвітом. І навпаки.
Кожна людина є унікальною, незамінною частиною Всесвіту і перебуває з ним у постійному зворотному зв’язку. Саме тому, коли йдеться про гармонію із Всесвітом, насамперед, мається на увазі гармонія людини із самою собою.
Усе, що з нами відбувається, – це сигнали про те, наскільки гармонійним є наше життя, і на що слід звернути увагу в самих собі. Коли ми чинимо співзвучно бажанням своєї душі й не допускаємо насильства над нею, ми живемо співзвучно бажанням Всесвіту. При цьому нам усе вдається, у нас усе виходить. Такий стан називається – “бути в потоці”.
Якщо нам добре, і ми почуваємося комфортно, значить, на якийсь час ми врівноважили свій внутрішній стан із зовнішнім його віддзеркаленням – ситуаціями та подіями зовнішнього світу, що складаються навколо нас, тобто досягли певної гармонії.
Закон співзвучності дає нам змогу зрозуміти, що зовнішні подразники, які спричиняють у нас некомфортні душевні стани, як-от образа, гіркота, злість, роздратування тощо, є лише віддзеркаленням того, що в нас усередині, що ми на цей момент собою являємо.
Закон співзвучності пояснює нам, чому жодна ситуація, побудована на маніпулюванні та насильстві, ніколи й нікому ще не принесла щастя.
Неможливо змінити світ, не змінивши себе.
Закон злиття
Подібне притягує подібне і зливається з ним.
Цей закон пояснює нам, чому у своєму житті ми притягуємо лише ті ситуації й тих людей, які близькі нам за внутрішньою сутністю. Завдяки цьому закону, на кожному етапі свого життя ми маємо справу саме з тими людьми, чиї погляди на світ і людські стосунки тотожні нашим.
Своє оточення ми створюємо самі, і якщо воно нас не задовольняє, ми самі в змозі змінити його, не вдаючись до маніпуляторства і насильницьких заходів. Для цього необхідно змінити свій спосіб мислення. І тільки тоді навколо нас з’являться зовсім інші люди – близькі нам по духу, ті, що підтримують наші починання і вірять у нас.
Закон злиття дає нам змогу зовсім по-новому поглянути на людей, з якими ми стикаємося як у приємних, так і в неприємних для себе ситуаціях. Усвідомлення цього закону дає чітке розуміння того, що, якщо якісь якості оточуючих нам не подобаються, значить, ми самі володіємо аналогічними якостями, але старанно закриваємо на них очі.
В особі оточуючих людина завжди має перед очима дзеркало, в яке вона може подивитись.
Закон змін
Усе є рух. Зміни невідворотні. Боязнь змін веде до застою. Застій подібний до смерті.
Усе у Всесвіті схильне до змін. Те, що вчора здавалося вічним і непорушним, з плином часу застаріває і поступається своїм місцем новому. Змінюються суспільні формації, моделі розвитку суспільства, принципи соціального устрою, світоглядні системи.
Немає нічого постійного і ніщо не залишається незмінним. “Усе тече, усе змінюється”. Однак ми із завзятістю продовжуємо бажати стабільності й боїмося з нею розлучатися.
Проблеми здебільшого й виникають через те, що ми не хочемо нічого змінювати у своєму житті, боїмося втратити щось звичне і стійке, чіпляємося за ситуацію, якої вже немає.
Страх перед майбутнім, що змушує нас боротися зі змінами, що насуваються, і робити ставку на ілюзорну стабільність, не дає нам змоги поглянути на ситуацію, як на початок чогось нового.
Руйнування звичного приносить нам біль і шок, однак, що легше ми відпустимо старе й перестанемо шкодувати про те, що минуло, то швидше й безболісніше почнеться новий етап, що несе анітрохи не менше, а найчастіше навіть більше, радості й щастя, ніж ми вже мали в минулому.
Саме виникнення проблем показує нам, що настає час змін. Закінчення будь-якої ситуації – це завжди початок наступної, що надає нам новий шанс на щастя. Не бійтеся змін! Сміливо крокуйте вперед, і ваші старання будуть винагороджені.
Закон ритму
Усе витікає і втікає; усе має свої припливи і відливи; усі явища виникають і занепадають.
Цей закон безпосередньо пов’язаний із законом змін. Будь-який хаотичний, на перший погляд, рух, будь-які явища, як у житті людини, так і в розвитку суспільства, підвладні вселенському закону ритму. Усі події, що відбуваються в нашому житті, завдяки дії цього закону, вибудовуються в певній ритмічній послідовності.
Закон ритму іноді лякає нас своєю невідворотністю. Складно повірити, що стабільності не існує, і дуже хочеться зупинити мить, особливо якщо вона прекрасна. Але почуття накочуються на нас із неминучою періодичністю, як припливи і відливи. Горе чергується з радістю, хвилювання – з незворушністю, роздратування – зі спокоєм, печаль – з веселощами.
Не треба впадати у відчай, якщо в житті почалася чорна смуга, і здається, що стражданням немає кінця. Ніякої катастрофи в цьому немає. Необхідно дочекатися зміни циклів, у повній впевненості, що все зміниться. Відповідну модель поведінки нам підказує безтурботність природи, яка спокійно переходить зі стану дня в стан ночі, в передчутті того, що завтра знову буде світанок.
Закон дуальності
Всесвіт двоїстий. Будь-яка річ має свою протилежність, без якої не може існувати окремо. Протилежності – частини єдиного цілого і розрізняються лише рівнем прояву властивих їм якостей.
Цей закон підказує нам, що будь-яке явище в нашому Всесвіті має свою протилежність, без якої воно не могло б існувати. Всесвіт гармонійний, а тому всі ми є важливими і необхідними частинами єдиного великого і злагодженого організму.
Будь-яка людина, що трапилася на нашому шляху, не погана і не хороша. Вона – всього лише людина, яка в різних ситуаціях проявляється по-різному. Не існує поганого окремо від хорошого, як немає і радості без горя.
Кожна ситуація, часом найкатастрофічніша, обов’язково має свою протилежність – достатньо лише поглянути на неї трохи під іншим кутом. Чорного не існувало б без білого, темрява вказує нам ті межі, за якими починається світло, а видих тягне за собою вдих.
Закон дуальності вчить нас не поспішати навішувати ярлики на людей і явища, які зустрічаються нам на шляху. Завжди слід пам’ятати, що палиця з двома кінцями, а в медалі два боки.
Закон маятника
Будь-яка річ прагне перетворитися на свою протилежність із тим більшою швидкістю, чим різкіше в ній проявлені властиві обом протилежностям якості. Міра розмаху вправо компенсується мірою розмаху вліво.
Рівновага – найголовніша умова існування Всесвіту, і відновлює він її за допомогою закону маятника.
У нашому повсякденному житті цей закон проявляється повсюдно. Він тісно пов’язаний із законом ритму, оскільки маятник рухається з боку в бік, підкоряючись певному ритму. Саме таким чином розвивається наша любов, дружба, наша віра в різні світоглядні системи, наш душевний стан.
Закон маятника чітко дає нам зрозуміти: ніч найтемніша перед світанком, і в найбезпросвітнішій чорноті вже з’являється промінчик майбутнього сяйва. Немає нічого постійного, все змінюється, і міра розмаху вправо компенсується мірою розмаху вліво.
Закон причинності
У Всесвіті існує причинно-наслідковий зв’язок між явищами. Усе, що з нами відбувається, є неминучим наслідком, що випливає із закладеної в минулому причини. У Всесвіті немає випадковостей. Будь-який випадок позначає закономірності, ще не усвідомлені нами.
“Під дією цього закону кожна людина насправді господар своєї долі, сама собі дає нагороду, сама себе карає. Цей закон говорить, що всі думки, всі слова, всі дії відображаються в майбутньому на житті людини, і не у вигляді нагороди або покарання, як зазвичай розуміють цю ідею, але як неминучий результат, що слідує за своєю причиною” (Рамачарака).
Знання закону причинності дає нам можливість зрозуміти, що у Всесвіті все тісно взаємопов’язане, і ніщо випадкове не може з’явитися на нашому шляху. Своїми думками і діями ми самі закладаємо обставини свого майбутнього життя.
Закон рівноваги
Єдиний закон Всесвіту, що об’єднує вісім основних законів. Лише тоді, коли досягнуто рівноваги, коли знайдено той центр, де рух досягає такої швидкості, що стає рівним спокою, можуть бути синтезовані й завершені всі аспекти єдиного закону.
Цей єдиний закон зумовлює роботу всіх описаних вище законів, і показує нам, що жоден із кармічних законів не можна розглядати у відриві від іншого, і що будь-яке явище у Всесвіті визначається їхньою сукупністю.
Стародавні езотеричні знання про кармічні закони Всесвіту лягли в основу сучасної прикладної галузі психології Кармапсихології, що виникла на стику соціології та езотерики.
Кармапсихологія вивчає вплив вселенських законів на розвиток суспільства і становлення особистості людини, а також розробляє методики подолання психологічних криз, ґрунтуючись на кармічному вченні, ядром якого є доктрина реінкарнації, знайома людству з давніх часів, що є основою багатьох релігій.
Згідно з доктриною реінкарнації, душа людини не помирає разом із тілом, а послідовно й неодноразово повертається на Землю в інших тілах для того, щоб набути досвіду й пізнати все.
Кармічне призначення людини – пізнання, а отже, немає досвіду негативного чи позитивного. Є просто досвід, завдяки якому людська душа й розуміє різницю між крайніми проявами тих чи інших якостей. Саме тому треба вчитися проживати ці крайні прояви, а не боятися їх і не уникати.
Вчення про закони Всесвіту нам говорить про те, що не існує ні кармічних покарань, ні кармічних нагород. Якщо ж із нами трапляється щось неприємне, що порушує наш душевний спокій, значить, ми не взяли до уваги один із законів і тим самим порушили рівновагу, на якій і тримається все суще у Всесвіті.
