Що таке реінкарнація?

Парапсихологія

Реінкарнація – це теорія про перевтілення душ після смерті в нове тіло. Мета реінкарнації – еволюція свідомості. У цій статті ми не станемо розглядати реінкарнацію як філософію, але постараємося висвітлити деякі “практичні” моменти цього процесу. На віру нічого брати не радимо, хоча б тому, що не маємо наміру доводити істинність теорії про реінкарнацію, яку ми викладаємо в цій статті. До будь-якої теорії варто ставитися тверезо, усвідомлюючи, що все це просто концепції, які ймовірно можуть відображати життя. Тільки особистий досвід і пряме знання мають значення.

Під час першої реінкарнації людина, як правило, має здорове, сильне тіло, яке в міру нових перероджень, у силу накопичених карм, стає все більш “зношеним”. У першій реінкарнації душа молода, по-своєму чиста, але ще дуже “інфантильна”, свідомість примітивна, але особистість може бути ще досить “доброю”, простодушною. Доброта ця пов’язана з тим, що структури его ще не напрацьовані. Така людина подібна до високорозвиненої тварини, їй цікавий навколишній світ, але вона ще не знає, як з ним взаємодіяти. Коли ж з’являються зачатки особистості, характер, его, то поведінка людини змінюється кардинально. Вона починає діяти, що називається, у власних інтересах. Унаслідок відсутності досвіду (малої кількості реінкарнацій) ще поки що дуже слабкої сили розрізнення даних, що надходять, молода душа вбирає в себе всю інформацію – і позитивну, і негативну без розбору.

Що таке реінкарнація?

Під час реінкарнацій людина переносить у нове життя псування, прокльони, благословення, добрі й погані карми, що впливають на її особистість. Те, до чого людина прагнула в минулому житті, але не встигла реалізувати, майже напевно, продовжиться і після реінкарнації – у новому народженні. Це стосується будь-якої діяльності, як духовної, так і мирської.

Учень Рамани Махарші – Пападжи розповідав про те, як у минулій реінкарнації, хоч він і досяг висот у медитації, просвітлення до нього таки не прийшло. У нього була сильна тяга до однієї жінки, яку він через дотримання обітниць, реалізувати не зміг. Це бажання змусило його душу прожити нову реінкарнацію, народитися знову, і одружитися з цією жінкою. У новому житті він знову став прихильником Крішни, багато медитував і досяг повної реалізації.

Події переплітаються дивовижним чином. Під час незліченних реінкарнацій, люди, що оточують нас, наші друзі, родичі, близькі, майже всі вони вже були поруч із нами в минулих народженнях. Ваш заклятий ворог може стати вашим другом, сином або батьком, ваша дружина – дочкою тощо. Усе це просто ролі. Подібні зв’язки “прописуються” на каузальному, причинному рівні.

Тонка ефірна оболонка зберігає інформацію про фізичне тіло. Якщо в попередньому народженні людина, наприклад, загинула від удару ножем, то після реінкарнації в новій оболонці, у відповідній ділянці тіла можуть виникати “безпричинні” болі, спричинені утрудненим струмом енергії. Якщо людина в минулому народженні потонула, після реінкарнації в новому тілі можуть бути проблеми з диханням, на тоншому астральному рівні можливий підсвідомий страх води. Якщо в минулому народженні людина падала в прірву й розбивалася, у новому втіленні може виникнути страх висоти. Якщо проводила довгий час в одиночній камері, або зберігалася часткова самосвідомість у утробі матері, після реінкарнації в новому житті це може проявитися у формі клаустрофобії тощо.

Астральне тіло містить у собі карми чуттєвих переживань, пов’язаних із нервовою системою фізичного тіла. Якщо, приміром, людина була жадібною, гнівною, або ж навпаки, любила ближніх, усі ці якості за певних умов зберігаються під час реінкарнації.

Що розвиненішою та складнішою є особистість у поточному народженні, то довше вона здатна після смерті фізичного тіла утримуватися й “прочищатися” на тонкому плані. Якщо вона перебуває там досить тривалий час, її ефірне тіло розчиняється, і будь-які травми, отримані в минулому житті, в новій реінкарнації не проявляються. Коли й астральне тіло, що містить карми переживань, почуттів, відчуттів у процесі очищення, також, поступово розчиняється, тоді в рідкісних випадках під час реінкарнації, свідомість входить у наш світ у ментальній оболонці. У цьому разі людина народжується досить чистою, здоровою, без явних фізичних і моральних відхилень. Астральне тіло напрацьовується заново. Залежно від ментального рівня, притягуватимуться відповідні карми астрального плану. Карма ментального тіла тонша – це прив’язаність до способу мислення, оцінок тощо. По суті вищий астрал і ментальний план – одне й те саме, тому інколи в теорії фігурує лише астральний рівень та його підрівні.

Ще більш рідкісний випадок – реінкарнація душі в нашому світі з рівня каузального плану. Це може статися з тієї причини, коли душа розчинила грубіші оболонки, при цьому не напрацювавши достатнього досвіду. Вона могла провести дуже довгий час, можливо, багато тисячоліть в одному з каузальних світів, і потім знову спуститися, щоб продовжити еволюцію. Або ж, це могла бути вже просвітлена і звільнена душа, яка прийшла в наш світ із співчуття, з місією допомогти іншим людям пробудитися.

Грубі оболонки є наслідком і проекцією тонших оболонок, тому найтонше каузальне тіло і відповідний йому план буття так і називають – причинними. Каузальне тіло – це свого роду чисте дзеркало, що відбиває світло джерела, вищого “Я”. Потім це світло від каузального “дзеркала” відбивається в більш каламутному – ментальному “дзеркалі”, потім в астральному. У підсумку вища реальність на фізичному плані проявлена лише “спотвореним відблиском”. З одного боку, каузальне тіло стало причиною еволюції і низки реінкарнацій, початком індивідуального існування і входом у сансару, невідання. З іншого боку, для людини каузальний план – це порятунок і “ворота” для повернення до джерела.

Просвітлений може продовжити реінкарнацію, обрати нове народження в тілі, або на одному з тонких планів, або ж розчинити всі оболонки і піти в нірвану. Для високої душі – це не має особливого значення, тому що вона завжди перебуває в джерелі, незалежно від того, які в неї оболонки. Ідеалом тхеравади – вчення південного буддизму є архат, який досяг повного звільнення і пішов у нірвану. Метою махаяни – вчення північного буддизму є рівень Бодгісаттви, просвітленого, який продовжує процес реінкарнації, заради допомоги людству.

Свідома частина – це область свідомості, напрацьована в поточному житті. Підсвідомість складається з досвіду наших минулих реінкарнацій. Під час смерті поточна особистість переходить у царину підсвідомості, і в цей час перед очима людини нібито “проноситься” все прожите нею життя, вона бачить картини, як під час прискореного перемотування кінофільму. Відповідно, під час реінкарнації поточна особистість переходить у царину підсвідомості, а на перший план виступає нова особистість, що поступово формується. Причому особистість, що пішла в підсвідомість, може мати частку самосвідомості і взаємодіяти з новою особистістю на підсвідомому рівні. Уві сні, або в глибокій медитації, вона може проявити себе в людській подобі, як видіння. Може щось підказати, спрямувати або застерегти. У тонких каналах нашого тіла міститься інформація про всі реінкарнації душі, як про наше минуле, таки про наше майбутнє. Тому духовна практика – це не стільки побудова шляху, скільки просування вже готовою дорогою, не стільки розвиток, скільки саме розкриття вже закладених у нас даних. Духовний шлях – це шлях самопізнання.

Практика усвідомлених сновидінь – один із найкращих методів для того, щоб переконатися особисто в існуванні безсмертної душі і, можливо, навіть згадати, як проходила реінкарнація. Під час сну свідомість проводить близько двох годин уві сні без сновидінь. У цей час відбувається найбільш інтенсивне підживлення енергією, і якщо людину розбудити в цій фазі сну, вона почуватиметься розбитою, тому що перервали найкращий відпочинок, спокій свідомості, яка перебуває на рівні каузального плану. У йозі цю частину сну називають сушупті. На жаль, пам’яті про це у більшості людей немає, тому що сфера їхньої свідомості її не зачіпає. Тому мета практика – розширення свідомості для того, щоб згадати весь накопичений досвід, возз’єднати всі свої особистості. Будда в мить просвітлення, повного єднання всіх процесів свідомості згадав усі свої 10000 реінкарнацій. Його ясність миттєво покрила всю сферу свідомості, висвітила кожен її куточок, усунувши шари підсвідомості.

У просвітленого особистість, напрацьована в поточному житті, як і раніше, залишається чільною, у тому сенсі, що її якості, як-от манера говорити, рухатися тощо, проявляються більше, ніж досвід особистостей із минулих народжень. Однак самовідчуття змінюється докорінно.

Якщо просвітлений продовжує реінкарнацію, як правило, після перебування в утробі матері перші роки життя, інколи десятиліття він може залишатися в двоїстій, звичайній свідомості. Повернення до пробудженої свідомості в нього відбувається набагато легше, швидше, ніж у попередньому народженні, і часто навіть спонтанно. У рідкісних випадках, кажуть, таке трапляється раз на сто років, трапляється реінкарнація Аватари, великої душі, що зберігає пам’ять і повну, просвітлену свідомість із самого народження. Вони навмисно здійснюють реінкарнацію в нашому світі з вищої позамежної реальності з метою допомогти людству. Найчастіше саме вони є засновниками нових навчань і релігій.

Процеси реінкарнації та проходження свідомості від одного світу до іншого є цікавими для розуму, але бажано від самого початку звикати розглядати їх як ілюзорні, минущі. Найголовніша практика і найбільша коштовність, яка може бути в людини – це перебування в поточному моменті, усвідомленість, спонтанне буття, неспання. Якщо цієї практики дотримуватися, всі важливі процеси у свідомості й тонких тілах приходитимуть у гармонійний, узгоджений стан самі собою. В ідеалі всі другорядні процеси, пам’ять про реінкарнацію, містичні досвіди, здібності, енергії тощо слід розглядати як глибоко вторинні й не надавати їм будь-якого значення взагалі.

Поділитися з друзями
Оцініть автора
РОДОГОРІЯ
Підписатися
Сповістити про
guest
0 комментариев
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x