Серед печер Тернопільщини печера Кристалічна вважається не тільки однією з найбільш незвичайних за красою, а й найдавніших. Науковці-дослідники печер датують її вік щонайменше 20 мільйонами років. Свою назву печера отримала у зв’язку з тим, що її внутрішні стіни усіяні незвичайними за своєю природою кристалами гіпсу.
Загальна інформація про печеру Кристалічну
Усередині печера являє собою густе переплетення ходів, загальна довжина яких становить понад 23 кілометри. Однак, для офіційного ознайомлення, туристам пропонується до 3 кілометрів із них. Середньорічна температура, так само як і в інших печерах тернопільщини, не перевищує +12ºС, а вологість сягає позначки у 100%.
Перші повідомлення про Кристалічну печеру датуються 1721 роком, коли її описав польський історик Ржачинський П.Г.
Детальніше вивчення й опис печери здійснили 1908 року інженери К. Гутковський і М. Орлович, а наприкінці 30-х років минулого століття масштабну експедицію з вивчення Кристалічної здійснили вчені Львівського університету.
Вивчення печери триває донині. Кілька років тому було виявлено другий вхід до неї.
Печера Кристалічна – перший коридор Чудес
Перший коридор у печері – “коридор Чудес”. На стінах іскряться, переливаються мінливими барвами кристали. Створюється враження, що все навколо вкрите блискучим панциром інею, чудернацькими пальмовими гілками, листям папороті або тонкою мозаїкою з дрібної бурштиново-коричневої смальти, а можливо, це пір’ячко з крил казкового жар-птиці?
Далі за маршрутом кілька сходинок, що ведуть на дно широкої зали з об’ємним простором. Тут з усіх боків гостей печери обступають ламані, розсічені тріщинами брили, а в кожному закутку поміж скель панує щільна, зачаровуюча темрява. Звідси в усіх напрямках розбігаються численні ходи, утворюючи лабіринт, а маршрут, як нитка Аріадни, веде в його глибини. Враження постійно змінюються, нашаровуються і знову розпадаються, як візерунки калейдоскопа.
Перебуваючи в печері, так і наповнює, заворожує стан величного спокою та внутрішньої тиші.
Печера Кристалічна – Зал “Скеля”
Паралельно, у залі “Скеля”, простягнувся коридор із кам’яних бурульок, де з могутнього склепіння звисають вирізані водою різні за величиною і формою гіпсові нарости.
У міру руху – на стінах, під склепіннями, в ущелині – можна розрізнити чудернацькі зоологічні зображення дельфіна, птахів, лисиці, слона і якихось абсолютно нереальних істот, що заповнюють весь простір.
Усе далі й далі в різні боки розгалужуються кам’яні тунелі від центрального коридору, і, здається, що немає кінця їхнім незвичайним сплетінням. Кожен зал і коридор по-своєму вражає різноманітністю форм, розмірів, химерною і неповторною красою.
Печера Кристалічна – Вапняний зал
Далі вапняний зал. Скам’янілі вапнякові нашарування утворюють барвисті композиції, переносячи всіх у казковий, ірреальний світ ілюзій.
Північний район печери являє собою Палеозоологічний лабіринт. Тут, за інформацією з наукових кіл, під час експедицій (ще за радянських часів) виявили велику кількість кісток диких тварин. Знахідки підтвердили припущення вчених, що понад 10 тис. років тому клімат на території сучасного Поділля був значно суворішим, а також теорію про те, що протягом останніх десяти тисячоліть печера ніколи водами повністю не затоплювалася.
Далі потрапляємо в Кристалічний коридор. Стрімкі стіни тут вкриті суцільним килимом гіпсових кристалів найрізноманітніших відтінків – рожевих, бурштинових, білих, кремових… На ньому розмаїття кам’яних порід, а також різноманітні кристалічні композиції, яким важко підібрати відповідну назву. Тут можна годинами стояти в захваті, і не втомлюватися милуватися дивовижною красою підземного квітника.
У таких залах зупиняється відчуття часу, на мить хочеться завмерти, щоб вслухатися в тишу підземного царства, що панує навколо.
За традицією, також як і в інших надзвичайно-чарівних місцях, тут є місце, де можна загадати бажання. Місце це називається по-простому: “камінь із бантиком”.
Також є місце (брила) з виїмкою, приклавшись до якого минають будь-які можливі больові відчуття в районі голови. Цей камінь так і називають: “камінь-анальгін”.
І це тільки деякі місця, про які ми згадали в цій статті.
Також під час переміщення в печері можна нарватися на кажанів, які чудово почуваються в цій карстовій екосистемі.
