На території Закарпаття відомо кілька десятків печер. Жодна з них не є екскурсійною, проте, маючи бажання, можна організувати відвідування деяких. Більшість печер Закарпаття знаходяться на території Тячівського району біля села Велика Уголька, а також печери в урочищі Черлений Камінь, що неподалік села Нересниця. На території Угольського масиву відомо близько 30 карстових печер (порожнин).
Печери Угольки
Печери Угольки – це справжні музеї природознавства. Вони різноманітні за своєю морфологічною структурою, за кількістю та видом натічних форм, площею та кількістю поверхів. Висока концентрація порожнин на порівняно малій площі вказує на інтенсивність розвитку підземного карсту в цьому районі.
Походження печер має виражений тектонічний характер, на що вказує наявність довгих прямих паралельних ходів, висота яких сягає трьох-п’яти метрів, хоча подекуди їхні розміри неможливо визначити, оскільки деякі тріщини поступово звужуються до непролазних.
У відслоненнях на річці Велика Уголька палеоботаніки знайшли відбитки листя магнолії, лавра, пальми, мирта, винограду та інших субтропічних і тропічних рослин, що зростали 25 млн. років тому.
Про доісторичні стародавні печери Закарпаття та їхній зв’язок із Карстовим мостом читайте у статті: доісторичні стародавні печери Закарпаття
У печері Молочний Камінь, про яку йтиметься в цій статті, було виявлено стоянку первісної людини.
Її загальна довжина становить близько 92 метрів. Печера утворена у вапняковій скелі.
Карстовими подібні печери називають через те, що вони були утворені сукупністю процесів діяльності води. Вода розчиняє породи в горах, і завдяки цьому з’являються такі дивовижні печери – карстові (саме ім’я походить від назви плато Крас у Словенії).
Вхід до печери оточений високими буками, липами та в’язами. Над печерою росте буковий ліс із підліском із чорної бузини, жимолості пухнастої та плюща звичайного. Вхід до печери широкий і прямокутний, розміром близько 10-ти на 2,5 м, розташований з південного боку скелі.
Таке розташування входу дає можливість печері отримувати дивовижне розсіюване світло. Це дивовижне візуальне дійство є її родзинкою, що дає вражаюче світлопреставлення.
Печера Молочний камінь двоярусна, з двома ходами, які розходяться від входу. Це західний хід, який буквально за 10 метрів закінчується глухим кутом, і східний, що переходить у доволі простору залу розміром 10 на 15 м і висотою до 15 м.
Він з’єднаний вузьким коротким ходом ще з одним невеликим залом, у якому за сезонами тече невеликий струмок. На висоті 10-ти метрів над першою залою розташований другий поверх печери, що веде вглиб масиву і закінчується залою 5 на 10 м.
Зі стелі печери повільно стікає білий вапняний розчин. Саме з цієї причини печера носить назву “Молочний камінь”. Тут також є кілька скупчень сталактитів.
У самій печері виявлено стоянку стародавніх людей, які заселяли територію Карпат у пізньому палеоліті, а це від 40 до 12 тисяч років до н.е.
Під час археологічних розкопок знайдено багато предметів побуту стародавніх людей. Знахідки експонуються в Закарпатському краєзнавчому музеї (Ужгород) та Музеї екології гір та історії природокористування в Українських Карпатах (Карпатський біосферний заповідник) під Раховом.
Зайшовши через східний хід, потрапляєш у дивовижний світ підземних вапняних гірських утворень. На відстані близько 15-ти метрів від входу погляду відкривається найширша зала, що простором нагадує величну залу храму з давніми колонами і троном посередині. Площа його становить майже 150 квадратних метрів, а висота цілих десять метрів. Це одне з найбільш вражаючих місць у печері. Воно саме по собі вводить навіть непідготовлену людину в змінений стан свідомості, пробуджуючи внутрішнє відчуття величі, могутності, таємничості й безмірності світу божественної природної темряви.
Тут за мить проявляється стан трепету, піднімаючи частоту всередині, і свідомість провалюється глибоко в минуле, відкриваючи для себе простори життя стародавнього світу і його мешканців. Тут чути шепіт стародавніх Богів і їхніх провідників, які ведуть із ними діалог на одній хвилі.
Відвідавши центральний і східний зали печери, миттєво можна відчути різницю між ними в енергетиці, станах, які виникають як реакція свідомості на частотні коливання всередині них. Ця різниця доволі суттєва, і була відчута всіма учасниками групи.
У дальній кімнаті, яку ми назвали кімнатою шамана, вразила звисаюча згори, зі стелі, голова, що виражає енергію, і багатошаровий, знеособлений образ того, хто тут реалізовував свою творчість, як важливий елемент життя рідного народу. Тут панує повна порожнеча, стан космічного вакууму.
У Західній частині печери можна відчувати інші стани. Насамперед піднесення, пожвавлення, розкрутки тощо.
Центральну, невелику кімнату, що одразу впадає в око при вході в печеру, ми охарактеризували як місце, в якому часто горів вогонь, і люди, які приносили частину своєї здобичі після полювання до цього особливого для них місця, здійснювали тут свого роду священну трапезу.
Сама печера – дивовижне місце, в якому можна чути відлуння биття власного серця, відчувати занурення в порожнечу, яка заповнює кожну клітину в тебе всередині. Тут також можна чути звукові ефекти особливої акустичної частоти, які неможливо відчути більше ніде.
Майже по всій довжині хитромудрих ходів зверху загрозливо нависають неймовірні натічно-крапельні утворення – сталактити, що взагалі являє собою одне з найпрекрасніших видовищ у світі.
Також інтерес викликає сама еко-стежка, що веде до печери Молочний камінь. Вона починається біля села Велика Уголька і веде до самого входу в печеру. Її протяжність становить близько 3-х кілометрів, і на маршруті ми зустріли кілька цікавих, незвичних скельних утворень, одразу відчувши присутність сили й таємничості в їхньому походженні та використанні стародавніми людьми. Однак, ці скелі, вже предмет вивчення наступних наших поїздок на Закарпатську землю.
