Мало кому відомо, що прабатьківщиною сучасних Хорватів були Карпати і свій слід у наш час вони залишили під назвою Білі Хорвати. Галли, які прийшли з півдня Франції протягом 3-5 століть нашої ери, потихеньку, де вмовляннями, де війною витісняли корінне населення, так сталося і з білими хорватами. Зараз на карті Європи є держава з аналогічною назвою Хорватія, та й хорвати живуть не тільки в ній, водночас сповідуючи різні релігії: це католицизм, мусульманство і православ’я. Але в Карпатах залишилися етнічні язичницькі хорвати, які носять виключно тільки білий одяг, і тому вони і називають себе білими хорватами.
Стільське городище – столиця білих хорватів
Основний район, де мешкали білі хорвати в межах сучасної України – це північне Прикарпаття.
Там залишилися руїни ледве помітних городищ, що становлять величезну площу, яка займає кілька сотень квадратних кілометрів. Міста білих хорватів мали між собою як наземне сполучення у вигляді доріг, так і підземні потаємні комунікації, тунелі, що тягнуться не на один десяток кілометрів. Тими відомостями, що ми маємо у своєму розпорядженні, це навряд чи все, що залишили нам білі хорвати, ми думаємо, що є тунелі і штольні, що йдуть на більшу глибину і на довші відстані. Так є сліди присутності білих хорватів далеко за межами їхньої стародавньої держави, це комплекс під назвою Сім Печер. У ті далекі часи білі хорвати вели кровопролитні війни із загарбниками, і в такі ось печери вони ховали свої матеріальні цінності та тяжко хворих поранених воїнів, матерів і дітей.
Мапа розселення білих хорватів (VII-IX ст.)
Комплекс семи печер
У місцях, де проживали білі хорвати, гірські породи є м’якими і їх легко обробляти, рити тунелі. Тому за радянських часів тут було багато військових баз, військові то ж доклали своїх зусиль для риття нових підземних комунікацій. Зараз це все занедбано. І що зберігається в цих тунелях окрім снарядів і зброї не всім відомо. Нові тунелі могли перетинатися і зі старими і напевно є відомості в армійських документах про ці штольні. Так само лазами користувалися і партизани УПА. Зараз комунікації освоєні місцевими жителями під свої потреби – льохи. На вході в печери повішені двері і висять замки, тепер це приватна прерогатива. “Сім печер” не самотній комплекс. Місцеві жителі розповідають щонайменше ще про три такі комплекси, розкидані один від одного на пристойній відстані.
У той далекий час “загарбники” вели зачистку міст від білих хорватів. Пришліх “завойовників”, які прийшли з північного заходу, цікавила вже готова інфраструктура городищ і поселень з оброблюваними полями і підземними комунікаціями. Навіщо загарбникам втрачати час на будівництво нових міст, коли є все готове. Кількість прийшлих людей була більшою і сили “білих хорватів” танули з кожним днем, фортеці руйнувалися, поля порожніли. Дороги, якими можна було постачати продовольство і зброю, були перекриті ворогом. Тунелі та підземні лази хоч і простягалися на десятки кілометрів, повністю питання про постачання населення всім необхідним не вирішувалися.
Постало питання про вихід “білих хорватів” з рідних земель на нові необжиті території. Для цього треба було прихопити з собою матеріальні та культурні цінності, а також вилікувати тяжкопоранених воїнів. Одномоментно все це не забереш із собою. Ворог не пропустить і постарається все це відібрати. Постало питання про створення перевалочних пунктів, так з’явився комплекс “Сім печер”.
Що ж нам можуть повідати “Сім печер”, якщо прислухатися до “шепоту” її штолень? Кожна штольня має свого Бога-покровителя, і тому окремо штольня призначалася для певних магічних і ритуальних дій. Тут же зберігалися культові артефакти, що належали саме цьому Богу. Якщо встати обличчям до печер по лівій стороні в глибині шостої і сьомої штольні є зал, де мешкали жриці-лікарі на чолі зі старшою сестрою, що була берегинею цього Схрону. У цьому залі вирішувалося: кого і як лікувати, якими травами, коли відправляти в далеку дорогу жінок і малих дітей, які артефакти і матеріальні цінності і якими шляхами мають потрапити на нові території, що заселяються білими хорватами. Між собою штольні з’єднані проходами, щоб зайвий раз не виходити назовні з печер. У разі небезпеки штольні закривалися дверима-запорами. У лівій першій штольні вирубані ніші-кімнатки для тяжко хворих воїнів, які були тут на лікуванні і їм потрібен був лежачий спокій.
Лікували воїнів травами, їх настоями і мазями. Але для рубаних ран використовували мазі на основі золи, одержувані з різних порід дерев. Додавали в мазі й сажу, яка осідала на стінках димоходу, що зберігся в печерному комплексі. Димохід має спіралеподібну форму, дим закручувався, спричиняючи певну тягу для горіння дров, даючи в такий спосіб осідати сажі певної фракції на певних стінках димоходу. “закручений дим ніс до Богів-покровителів певну інформацію ніби врізаючись у небо. Від печі, розташованої між третьою і четвертою штольнями, опалювався і весь печерний комплекс.
Попереду Схрону була галявина для розташування тимчасового табору. Сама галявина була закрита від сторонніх очей земляним валом і частоколом від випадкових відвідувачів. На галявині формувався черговий обоз для відбуття на нові території.
Камінь Дірявець – стародавня палеообсерваторія
Далі наш шлях лежав від “Семи печер” до місця, де мешкали жерці Білих хорватів, який знаходиться вже безпосередньо на території, де проживали білі хорвати. Шлях пролягав до села Дуброва через села Стільсько та Ілов.
Це місце порізане системою печер, що йдуть як у глиб гори так і на інший бік ущелини, якою колись текла повноводна річка. За річкою нас зацікавила галявина, і схоже це було невелике городище округлої форми, захищене дерев’яним частоколом, де під охороною перебували коні в наметах. Ці коні мали велику цінність для жерців. Це був “вітер думок білих хорватів”.
Тут розташована брама, де жерці перевіряли простих людей на їхню причетність до тих чи інших подій. На верху скелі перебував верховний жрець з охороною зі спеціальних воїнів “слухачів”. Під скелею, де знаходилася “брама”, розміщувалися інші жерці-помічники, які проводили в цей час певні ритуали, спрямовуючи енергію донизу в скелю-колодязь. Відбиваючись, ця енергія через кристал виходила внизу скелі під “брамою” через спеціальний камінь і сканувала мозок людини, яку перевіряли. Головний жрець і зчитував енергію, що пройшла через людину, яку перевіряли.
Схема святилища Дірявець
Змінюючи свої думки-питання і визначалася доля опитуваної людини. А потім подавався сигнал жерцеві, який проводив опитування людини на лояльність.
Однак це було не єдине заняття жерців. Величезний інтерес викликає розташована поруч із “брамою лояльності” скеля “Лічилка”. Описати її важко, а тому краще розглянути фотографію. За збереженими залишковими фрагментами, та й багато що зараз перебуває під ґрунтом, який сповз на скелю, це було добре відполіроване плато зі спеціальними доріжками, вздовж яких видовбано в лінію лунки різного діаметру. Це схоже на місячно-зоряний календар, що допомагає як для проведення сільськогосподарських робіт, так і культових свят. Оскільки рік на рік не припадає за кліматичними умовами, і розташування планет змінюється, для редагування використовували різне каміння і кристали для впливу і коригування різних подій і редагування погоди. Треба було вміти все вираховувати і відчувати вплив різних енергій, що розкручуються в цій “лічилочці”. Із Всесвітом треба було вміти “дружити”.
Але всі таємниці Білих хорватів не опишеш. Адже не вдалині видніються інші скелі і вони прожили своє життя і несуть іншу інформацію, постарайся почути “їхній шепіт” про життя століть, що давно минули. Де колись тут жили Білі Хорвати. І ми думаємо що є на білому світі люди які зберігають знання і пам’ять про справжніх хорватів. Стільське городище білих хорватів чекає на вас!..
