Cпоконвіку у наших пращурів було особливе ставлення. Вогню приписували очисні та цілющі властивості. На всі свята, пов’язані із зимовими і літніми сонцеворотами, з днями весняного і осіннього сонцестояння, розпалювали на вулиці ритуальні багаття. Вогонь у домашньому вогнищі був символом щастя і багатства (недарма вугілля, що горить, у слов’ян називають “богач”). В давні часи, коли в селах не було ні сірників, ні кресала, а вогонь підтримували, залишаючи в печі тліюче вугілля, яке вранці доводилося роздмухувати, селяни неохоче давали в борг вугілля або палаючу головню, вважаючи, що з ним може піти з дому удача і достаток. Особливо небезпечним вважалося давати кому-небудь вогонь на початку оранки, сівби, збирання врожаю, у дні народження дітей і появи приплоду худоби.
Усім відомо, як відзначали наші пращури свята Купала та бога-громовержця Перуна: молодь стрибала через вогонь, бігала по вугіллю, приєднувалось до них також і молоде подружжя на другий день весілля, щоб забезпечити собі багатство й потомство, досягнути в житті радості та здоров’я.
Головна особливість купальської ночі – очищувальні багаття. Навколо них танцювали, через них стрибали: хто вдаліший і вищий той буде щасливішим. “Вогонь очищає від усякої скверни плоті й духу, – писав один з етнографів XIX століття, – і на Купала стрибає через нього вся російська селючка”. У деяких місцях через купальський вогонь проганяли домашню худобу для захисту її від мору. У купальських вогнищах матері спалювали зняті з хворих дітей сорочки, щоб разом із цією білизною згоріли і самі хвороби. Молодь, підлітки, діти, настрибавшись через багаття, влаштовували галасливі веселі ігри, бійки, біг наввипередки.
Наші предки використовували стихію вогню для очищення, випробування сили духу, оздоровлення. Наприклад, запорізьким козакам, на полі бою, було потрібно досить багато енергії та сили духу. Оновити енергію, накопичити її в тілі допомагала методика, якою користувалися переважно старші, більш урівноважені воїни. Пізно вночі, перед сходом сонця, вони розпалювали велике вогнище, яке викладали шестикутником (для молоді – чотирикутником), а посередині розташовували корінь груші, комелем до сходу сонця. Коли вогнище прогорало, характерники, чекаючи перших променів сонця, роздягалися до пояса і входили в той вогняний шестикутник обличчями на схід. Бурхливе оновлення енергії тіла та його омолодження відбувалося в момент сходу сонця. Така вправа виконувалася не часто й вимагала розвиненого самоконтролю над тілом. Цю вправу використовували й тоді, коли потрібно було подолати ту чи іншу хворобу або страх.
Практика ходіння по гарячому вугіллю, що налічує 3-тисячолітню історію, зародилася в Індії, де аскети таким чином досягали внутрішнього очищення. Нині ця процедура дуже популярна в Японії, де десятки тисяч людей щороку збираються на заходи, подібні до цього. З приводу самого процесу існують різні думки. “Ходіння по вогню – це очищення і відродження людини”, – завив лідер ямабусі Гісей Като. Зі свого боку Девід Віллі, професор фізики з університету Піттсбурга, стверджує: “Нічого надприродного в цьому немає, і будь-хто може ходити по вугіллю, потренувавшись кілька хвилин. Головне – правильно розрахувати теплопровідність підручних матеріалів”. Вчений знає, про що говорить, оскільки є володарем рекорду в ходінні по вугіллю на дистанції 50 м.
Ходіння по вугіллю стає своєрідним тренінгом для бізнесменів, спортсменів і тих, хто просто хоче випробувати свою силу волі. Навіть один із президентів США успішно пройшов по вугіллю.
Вплив лідера (Жерця, ведучого), який проводить церемонію
Розіта Форбес описала, як на Суринамі нащадки африканських рабів, що змішалися з місцевим населенням, танцювали у вогні під керівництвом жриці-незайманки. Під час танцю жриця перебувала в стані трансу. Якби вона раптом вийшла з нього, то ті, хто танцював, втратили б свою несприйнятливість до вогню.
Що найбільше вразило очевидця, то це здатність факіра передавати свою негорючу силу іншим – розпорядником церемонії був один мусульманин, який передавав усім, хто мав пройти крізь полум’я, несприйнятливість до вогню, причому сам він жодного разу до багаття не наблизився. Одні йшли у вогонь добровільно, інших він буквально штовхав, і, як писав єпископ, вираз жаху на їхніх обличчях змінювався здивованою посмішкою. На очах здивованого натовпу весь оркестр магараджі прокрокував колонами по троє крізь полум’я – босими, без жодних ушкоджень.
Магічний стан, за якого людина стає несприйнятливою до вогню, створюється, очевидно, особою, яка керує церемонією ходіння по вогню. Мусульманин впав на землю і почав корчитися від болю, щойно махараджа закрив церемонію. Єпископу пояснили, що цей мусульманин прийняв усі опіки на себе.
Практично будь-яка людина здатна перейти в потрібний стан, особливо якщо поруч є вчитель – особлива людина, яка вміє впливати на нашу свідомість, зміщує нашу “точку збірки”. Як же вчитель передає цей стан учневі? Мій розум ознайомився з фізикою явища, знає, що це може бути цілком безпечно, але моє тіло не сприймає це знання, і я не піду вперше по багаттю самостійно, а чекатиму на вчителя. І він допоможе мені змінитися за хвилини, без математики і навіть без слів. Це справді диво, яке фізика пояснити не в змозі.
Духовне начало, що підпорядковує собі матерію
Дослідження проф. Райна в Америці, де Крессака у Франції та ін. про вплив духовної сили думки на матерію привели їх до цікавої заяви.
Сила духу, сила волі людини, духовне начало всього натхненного у світі є тією неймовірною силою, яка може цілком підпорядкувати собі матерію і бути основою тих явищ, які ніколи не зможе пояснити наша сучасна матеріалістична наука. Передова людська думка повинна спрямувати свої зусилля в бік пізнання глибоких істин духовних основ світу і людини, як безперечного їхнього виразника.
Відомо, що людина складається з фізичного тіла і невидимих тонких структур, які разом забезпечують нашу життєдіяльність від народження до смерті. В екстремальних умовах усі вони автоматично й узгоджено мобілізуються для захисту організму від впливу ззовні.
Перед тим як нестінарки (астенариди) підуть по вогню, вони внутрішньо самі налаштовуються на екстремальність танцю, тим самим на підсвідомому рівні відбувається перебудова всього організму з увімкненням захисних механізмів.
Наші дослідження показують, що під час танців навколо танцюриста ущільнюється охоронне поле, а навколо аури утворюється додаткова захисна енергооболонка, що опускається від стоп ніг у землю до 0,5 м. і більше. Тонкі енерготіла (ментальне, казуальне тощо) теж ущільнюються навколо фізичного тіла. Відбувається енергетична перебудова в ногах, особливо в районі стоп та литок. Крім того, під стопами ніг формується багатошарова (до 7 шарів) енергетична подушка (“валянок”), яка й забезпечує збереження ніг від високої температури. Важливу роль при цьому виконує заземлена частина аури під ногами, через яку надходить до ніг потік земної енергії. Це фіксується приладово.
Дещо по-іншому спостерігається захисна система організму людини під час її бігу по снігу (льоду). У цьому разі її аура ущільнюється, зменшуючись у розмірах навколо фізичного тіла. Зменшуються також тонкі енергосистеми, формується енергозахист нижньої частини ніг. Під кожною стопою утворюється багатошарова енергоподушка, що оберігає ноги від переохолодження. Нижня частина аури значно опущена вниз до землі, до місця небезпеки. До ніг іде приплив крові. Ноги ніби горять. У цьому разі основний потік до людини ззовні надходить із космосу до голови. Охоронне поле також ущільнюється по висоті й горизонталі, але не повністю
Теорія Буркена: думка в матерії
Свою теорію про думку в матерії Буркен ґрунтує на двох експериментах.
Першим є проста демонстрація, відома зі школи. Учитель заповнює водою паперовий стаканчик і ставить його на вогонь. Вода закипає, а стаканчик залишається цілим. Причина полягає в тому, що температура води не може перевищити 100ºC, оскільки вона перетворюється на пару, і, оскільки папір перебуває в контакті з водою, він теж не нагрівається вище 100ºC. Для того ж, щоб підпалити папір, його треба нагріти набагато вище 100ºC.
Інший експеримент був проведений урядом США за часів початку досліджень космічних польотів. Коли космічний корабель повертається в атмосферу, тертя об повітря нагріває його до досить високої температури. Потрібно було з’ясувати, чи зможе екіпаж функціонувати, якщо всередині стане дуже спекотно. Для імітації цієї ситуації було створено спеціальну теплову камеру. Добровольці входили в камеру і температура підвищувалася. Було встановлено, що, хоча навіть яйце ставало вареним у цій атмосфері, організм людини не пошкоджувався. Навіть температура повітря в носі виявилася набагато нижчою, ніж у камері.
На думку Буркена, причина, чому біфштекси доктора Лейкінда підсмажилися на розпеченому металі, а ноги залишилися неушкодженими, полягає в тому, що людські ноги з’єднані з живою, свідомою істотою, яка є чимось більшим, ніж інертна матерія. Людське тіло має механізм самоохолодження. Дихання, випаровування і кровообіг – усе відіграє свою роль у цьому процесі, і всі вони з’єднані з мозком, який, очевидно, впливає думкою. Поспостерігайте за людиною, яка жує лимон, або пограйтеся сексуальними фантазіями, і ви миттєво побачите, як думка може змінити електрохімічний стан мозку, і потім центральна нервова система передасть ці зміни системам та елементам вашого тіла.
Коли мислення вогнеходця перебуває у відповідному стані, кров, що тече в його тілі, подібна до води в паперовому стаканчику. Температура крові становить 37ºC. Коли вона протікає через підошву ступень, вона безперервно охолоджує тканини і запобігає їхній “точці займання” так само, як вода підтримує температуру 100ºC. Коли людина йде по вугіллю з температурою 1200ºC без опіків, вона здатна робити це тому, що тіло має здатність охолодження і захисту себе до певної міри.
Коли ментальний стан людини не налаштований на досягнення максимуму можливостей, капіляри скорочуються і не дають змоги крові вільно текти через тканини підошви ноги. У цьому разі кров не зможе відводити тепло від підошви і не зможе підтримувати температуру, достатню для запобігання опіку. Результатом може бути пухир або обвуглювання шкіри. З 2 000 000 учасників ходіння по вогню до 2000 року тільки 50 отримали опіки, оскільки не змогли утримати правильний ментальний стан і виявилися “затиснутими”.
В інституті Буркена критерієм готовності до вогнеходіння є ступінь розслаблення тіла і доти, доки тіло не розслабиться, учасник не має права виходити на вугільну доріжку. Тіло є чудовим відображенням ментального стану. Якщо тіло напружене, це означає, що в ньому йдуть процеси мислення, які впливатимуть на фізичні механізми захисту. Таким чином, вогнеходіння стає вправою з перевірки зв’язку тіла і ментальності.
Захист від високої температури
Захист від високої температури ЗА ДОПОМОГАМ ТОНКОЇ ПЛІВКИ, ОХОЛОДЖЕНОЇ З ОДНОГО СТОРОНИ РІДКІСТЮ.
Перевірити ефективність охолодження тонкої плівки рідиною можна в простому досліді. Візьміть два пакети з тонкого поліетилену і газовий різак або запальничку з турбонаддувом – вона дає дуже гарячий факел. Надуйте повітрям один пакет, у другий налийте воду. Піднесіть полум’я до першого пакета – через секунду в ньому утвориться оплавлений отвір. Другий пакет можна гріти дуже довго – він не плавиться. Можна взяти гарячий паяльник замість газового полум’я – ефект буде таким самим. Після тривалого нагріву паяльником буде помітно помутніння поверхні поліетилену, причому, що товстіший матеріал, то помітніше пошкодження. Якщо зробити так, щоб вода протікала вздовж поверхні, жаростійкість ще підвищиться.
Цей дослід моделює основні риси явища вогнеходіння – можливість захисту від високої температури за допомогою тонкої плівки, що охолоджується з одного боку рідиною.
Медичні дослідження вуглеходіння
Дійсно, будь-яка людина, яка пройшла по вугіллю, може після цього помітити появу печіння, гарячого поколювання на підошвах ніг. Це поколювання може тривати і одну годину, і всю ніч.
Що собою являють ступні ніг? На них розташовані рефлекторні зони, пов’язані з внутрішніми органами. Гаряче поколювання на ступнях після практики вогнеходства активізує ці зони, а це, своєю чергою, позитивно впливає на внутрішні органи. Відомо, що відновлення організму відбувається під час активності парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи. Наприклад, ми відновлюємося вночі під час сну, коли кров відливає від м’язів і приливає до внутрішніх органів. Для виконання будь-якої роботи потрібне напруження м’язів або концентрація свідомості. Відбувається активізація симпатичного відділу вегетативної нервової системи. І що складніша робота, то більшого зосередження вона потребує: згадайте, наприклад, як спортсмен готується перед стартом. Практика вогнеходства також вимагає мобілізації всіх сил організму і потужної концентрації уваги З метою оцінки вегетативного тонусу було заміряно тиск і частоту серцевих скорочень спочатку за годину до проходження по вугіллю, потім одразу після проходження по вугіллю і через годину після проходження. Оцінка вегетативного тонусу у фізіології відома як розрахунок індексу Кердо, який обчислюється за формулою: V = I – х/у, де у – індекс Кердо, що показує стан вегетативної нервової системи (активність симпатики чи па-расимпатики або стан вегетативної рівноваги), х – діастолічний тиск, у – частота серцевих скорочень. Позитивне значення індексу Кердо свідчить про зсув вегетативного тонусу в бік симпатики, а від’ємне значення – про зсув у бік па-расимпатики. Рівність показників діастолічного тиску і частоти пульсу свідчить про стан вегетативної рівноваги. Наприклад, тиск у людини дорівнює 120 на 80, а пульс – 80. У цьому випадку V = 1 – (80 / 80) = 0. За індексом Кер-до це стан вегетативної рівноваги. Зсув вегетативного тонусу в бік симпатики супроводжується деяким пониженням діастолічного тиску і різким зростанням частоти серцевих скорочень. Наприклад: тиск дорівнює 120 на 70, а пульс – 140. V = 1 – (70 / 140) = + 0,5.
За індексом Кердо це означає активність симпатичного відділу вегетативної нервової системи. А зсув вегетативного тонусу в бік парасимпатики, навпаки, супроводжується деяким підйомом діастолічного тиску і зниженням частоти серцевих скорочень. Наприклад: тиск – 130 на 100, пульс – 50. Тоді: V = 1 – (100 / 50) = – 1; за індексом Кердо це означає активність парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи. Доказова частина методики розрахунку індексу Кердо як показника вегетативного тонусу викладена в статті, наведеній у додатку. Наші дослідження – це перші дослідження зміни вегетативного тонусу в практиці вогнеходства. Вони показали, що під час проходження по вугіллю відбувається різка активізація симпатичного відділу вегетативної нервової системи. Але протягом години вегетативний тонус повертається у вихідний стан, причому іноді спостерігається деякий зсув у бік парасимпатики. Висновок: практика вогнеходства вимагає мобілізації всіх сил організму, після якої приблизно за годину вмикається процес відновлення. Оскільки після практики вогнеходства вмикається процес відновлення, стають зрозумілими деякі випадки “чудесного зцілення” після проходження вугіллям: від застуди та нежиті до припинення болю в суглобах та хребті, виліковування виразки шлунку та різних запальних процесів, виходу з депресії тощо. У деяких випадках, як уже було сказано, відбуваються “чудесні зцілення”, але таке буває далеко не завжди… Річ у тім, що свідомо ми налаштовуємося тільки на проходження по вугіллю, а далі наш організм уже працює сам. І наскільки в нього вистачить сил, настільки й відбудеться процес відновлення.
У давнину припікання проводили розпеченою металевою паличкою, використовували тліючий гніт, сірчаний порошок. У східних країнах, де цей метод застосовується широко, як припікальний засіб використовують тліючу моксу – суху рослинну масу у вигляді зерен або сигар. Зазвичай це полин, іноді з додаванням інших лікарських трав. Використовуються не корисні властивості полину, а його здатність після спеціальної обробки давати оптимальну температуру в момент тління. Йдеться про температуру в інтервалі 60-70оС. Дехто вважає, що чим гарячіше припікання, тим воно корисніше, і через бажання швидше вилікуватися терплять опіки. Але найкращий ефект від припікання забезпечують оптимальні температурні умови.
Курс лікування припіканням займає багато часу. У Китаї кажуть: “Що довший курс лікування припіканням, то корисніший”. Завдяки довгому періоду лікування люди похилого віку у 80 років не знають втоми, почуваються здоровими, живуть і працюють не гірше за молодих людей.
Яка ж користь і ефект від припікання? Припікання швидко заспокоїть біль різного походження; допоможе запальній і дратівливій людині заспокоїтися; зніме судоми, “оживить” нерви, впорається з безсонням. Припікання можна і потрібно застосовувати в разі дитячого церебрального паралічу, після інсультів у період реабілітації.
Припікання значно поліпшує кровообіг і усуває таким чином різні наслідки порушеного кровотоку.
Припікання впорядковує вироблення гормонів і ферментів. Так, у людей із хронічними захворюваннями шлунка завдяки припіканню оптимізується вироблення шлункового соку, нормалізується кислотність. Те ж саме відбувається і щодо слинних залоз і вироблення печінкою жовчі.
Припікання покращує внутрішню секрецію надниркових залоз, яєчок або яєчників, щитовидної та підшлункової залоз, унаслідок чого розв’язується багато жіночих проблем.
Припікання підвищує поглинаючу і розсмоктувальну здатність тканин. Наприклад, завдяки поліпшенню поглинальної здатності слизової оболонки шлунково-кишкового тракту поліпшується живлення всього організму і, відповідно, функції всіх внутрішніх органів. Завдяки поліпшенню утилізації продуктів обміну відбувається швидке виведення з організму шкідливих речовин і рідини. Прискорюється розсмоктування ударів, підшкірних синців, внутрішніх крововиливів.
Нормалізація обміну речовин призводить до омолодження тканин. Наприклад, у людини з сивим волоссям під час припікання певних точок може з’явитися волосся її природного кольору.
Після курсу лікування понад 60 днів на 20% збільшується кількість еритроцитів. Також зростає кількість гемоглобіну. Зміцнюється імунітет. Відновлюються властивості згортання крові, що особливо важливо в разі кровотеч. Результат помітний уже через 30 хвилин.
Після припікання трапляються випадки погіршення настрою аж до апатії, іноді піднімається температура, спостерігається діарея і зниження апетиту. Подібні симптоми зникають приблизно через 1-2 дні, а пізніше спостерігаються чудові результати одужання. При цьому можна продовжити лікування припіканням, оскільки в нього немає жодних протипоказань. Подібні симптоми в східній медицині називають реакціями до поліпшення.
Висновки про практику вуглеходіння
Усі перераховані вище теорії тільки підтверджують, що ходіння по розпеченій поверхні без пошкоджень є нормальною реакцією здорового організму, і тільки наші помилкові психологічні установки і страх, що за ними слідує, змушує дати команду нервовій системі судорожно стиснути кровоносні судини і заблокувати правильну дію тіла.
Як каже Буркен, “нові вогнехідці дивуються, коли відкривають, що вони самі є такими дивовижними істотами. Вогнехідці виявляють, що, будучи просто людьми, в них немає нічого простого. Наші думки є новою фортецею, і вогнеходіння є просто початком процесу відкриття себе. Залучення “думки в матерію” справді надихає і дає нову надію людям із важкими захворюваннями, так само, як і тим, хто шукає подолання обмежень, нав’язаних старою вірою: продавцям, студентам, спортсменам – список ви можете продовжити й включити в нього себе!”
Для вчених, які вперше чують про подібні церемонії, потрібна певна частка довірливості, щоб визнати, що чоловіки, жінки і навіть діти можуть безболісно походжати по палючому камінню та палючій спеці. Одними тільки духовними або психологічними причинами неможливо пояснити здатність ходити по вогню. Очевидно, що тут ідеться про якесь фізичне явище, яке ще не зрозуміле і не знайшло свого пояснення.
