Чакри – це центри нашої сили і свідомості, розташовані у внутрішньому тілі людини. Оскільки в нашому тілі кожній із семи чакр відповідають різні нервові сплетення, залози та системи органів. Чакри є тими точками перетину каналів, якими перетікає життєва енергія. Саме тому дуже важливо стежити за їхнім балансом, оскільки від цього. Тема нашої статті – чакральна система.
Що таке Чакри?
- Чакра – означає колесо. Колесо, що обертається, у якого не видно спиць. Чакру порівнюють із квіткою, різнобарвною, з багатьма пелюстками. Квітка може бути стиснута, закрита, згорнута в бутон, а може розпуститися і розкритися широко. Чакра може бути згорнутою, але міцною і сильною, а може бути маленькою і непомітною.
- Чакра – це антена, яка приймає і передає свої хвилі. Сім чакр – це сім різних антен, сім радіотелескопів, що дивляться в різні галактики.
- Чакра розкривається, колесо починає обертатися, і величезний світ розгортається. Якщо колесо обертається з перебоями – цей світ спотворюється.
Колесо втрачає рівновагу – це вихід із колії, крах долі.
Отже, чакра, подібно до антени, налаштовується на певні хвилі.
Безглуздо штовхати, стимулювати чакру – налаштування має бути тонким і акуратним, іноді налаштування потребує багато років, налаштування може вдосконалюватися без меж. Але спіймана хвиля дає величезну силу, пробуджує надздібності. Хоча кожна чакра пов’язана зі своїм власним світом, усі чакри впливають одна на одну, і рівновага, баланс чакри залежить і від інших чакр. Розвиток і узгодження всіх семи чакр – довгий шлях до досконалості.
Пропорції та гармонія в обертанні коліс – двигун, що розкриває безмежне.
Чакральна система – медицина про чакри
Чакри пов’язані з областями головного і спинного мозку, що керують ендокринною системою – залозами внутрішньої секреції, які виробляють гормони. За певного налаштування організму кожен гормон викликає появу надздібностей свого типу.
МУЛАДХАРА – чакра
Муладхара-чакра – корінь життя. Ця чакра в самому низу, вона – опора, фундамент усього існування. На муладхарі вирішується одне питання – жити чи не жити. Сильна муладхара – це насамперед уміння вижити.
Колір червоний (малиновий), голос різкий, пронизливий, ніби виходить із самого низу, біля основи хребта. Перший крик дитини, крики того, кого б’ють, страхітливий рев бандита – це голос муладхари-чакри. Але і звичайна мова сільських жителів, що здається гучною, різкою, верескливою, – виходить із цієї чакри.
Світ муладхари-чакри – світ боротьби за виживання. Муладхара сильна у тих, хто витрачає на це істотну частину свого життя. Дуже розвинена муладхара в армії, в ув’язнених. Муладхара – це також радість життя за те, що воно є. як радіє ув’язнений, якого випустили на свободу. І муладхара – це страх перед смертю. Люди похилого віку і тяжко хворі перед загрозою смерті опускають свої інтереси у світ муладхари. Спортсмени заради здоров’я зміцнюють свої м’язи.
Муладхара також – це любов матері до дитини, бо мати дарує життя й агресивно охороняє чадо від ворогів.
Муладхара – це опора життя. Коли муладхара міцна, людина може мати вищі інтереси. Але які можуть бути інтереси, коли до горла приставлений ніж? Страх або напружена боротьба закриває розвиток вищих сфер. У міських умовах, за відносного матеріального благополуччя і розвиненої системи зручностей можна жити і зі слабкою муладхарою. Така людина здається безпорадною, невмілою, все з її рук валиться – навіть якщо вона все вміє робити, вона створює враження непристосованої. Навпаки, міцний армійський старшина або сільський здоровань справляють враження того, хто “розуміє життя”, бути з ним поруч – відчувати опору, захист, навіть якщо терпиш від нього побої.
Муладхара пов’язана з куприковою залозою і з товстим кишечником, виходить на вказівний палець руки.
Відчути муладхара-чакру можна, катаючись на американських гірках або на російських санчатах з високої гори. При втраті рівноваги – при відчутті падіння в прірву – одні відчувають страх, інші – особливе задоволення. Хочеться кричати – і цей крик вилітає з муладхара-чакри.
Муладхару розвиває життя в селі, заняття спортом, проста їжа. Людина з гармонійною муладхарою має бути впевненою в житті й байдужою до смерті.
Страх перед смертю, інакше розіб’є все – і бажання, і кар’єру, і науку, і кохання – і залишиться одне – жах і відчай. На страху перед смертю спекулює багато хто – і держава, і поліція, і друзі, і політики, і вчителі – це мотузка, смикаючи за яку людину можна повести в будь-який бік, поєднуючи погрози і обіцянки, обмани і навчання самообману. Розуміння життя і смерті відкривається саме. Байдужість до смерті, як не дивно, єдиний спосіб подолати смерть, бо постійний страх перед смертю означає, що допускається смерть духу разом зі смертю тіла. Думки про смерть часто можуть спричинити дисгармонію свідомості та сприяти її руйнуванню. Інформаційний зміст свідомості нікуди не може подітися, організована свідомість не може зникнути, зруйнувавшись просто так. Інформація в той чи інший спосіб (генетичний, через інформаційні поля або ще якось) зберігається, і в нові покоління неминуче передається. Інакше звідки дитина знає, що вона може вирости такою великою і складною, звідки в неї береться в готовому вигляді потужна структура себе? Тільки від минулих народжень. Нерозумно боятися померти. Закон збереження інформації – такий самий закон світобудови, як закон збереження енергії. Усе, що в мені – куди воно може подітися?
СВАДХІСТАНА – чакра
Свадхістхана-чакра – центр волі. Це друга чакра знизу, на цій чакрі виникають бажання. Свадхістхана – це прагнення досягти мети, це двигун пристрасті. Сильна свадхістхана – це насамперед уміння домогтися свого.
Колір – помаранчевий, голос – ниючий, іноді гугнявий, прохальний, іноді наказуючий, нетерплячий, нав’язливий. Голос виходить із порожнини нижче пупка.
Коли дитина звикла до світу й освоїлася, коли вона дізналася, що світ – не тільки груди матері, сон і їжа – у неї виникають бажання. У неї з’являється інший голос – примхливий плач, ниюче “хочу!”. Хочу машину! Хочу на літаку! Хочу щоб мама читала! Кожне бажання потребує негайного задоволення – інакше дитина не заспокоїться. Потім уже дорослий заради своєї мети готовий зруйнувати гори, готовий валятися в ногах і принижуватися, канючити і вимолювати, готовий битися, хитрувати і обманювати – аби домогтися свого. Прагнучи мети, він не турбується ні про що інше, але коли домагається її – тут же нова мета опановує його, і він тупо, як бик, проламує перед собою всі перешкоди.
Ставлячи своє бажання в центр світу, людина розглядає все крізь призму цього бажання. Понад концентрація всіх сил руйнує всі перепони. Вогонь свадхістхани горить, поки світить зверху мета, поки живе пекуче бажання. Тут і зараз, інакше – ніколи! Свадхістхана – це сексуальні пристрасті, це “стадний інстинкт”, керований рекламою і телевізором, це – інстинкт придбання, бажання смачно поїсти. Але на свадхістхані можуть виникнути й інші бажання, що виходять із вищих центрів. Для свадхістхани цінне те, що можна взяти негайно. Захотів – і випив склянку соку. Захотів – і заспівав лиху пісеньку. Захотів – і опанував прекрасну жінку. Захотів – і одягнув шикарний піджак. Те, що вимагає певної праці, вже втрачає привабливість, або викликає бурю обурення і нетерпіння. Або – якщо вже дуже хочеться – стимулюється буря енергії, спрямованої на прискорення бажаного.
Пісні, які люблять співати на свадхістхані – це пісні на приємну мелодію, які добре кричати, ні про що не думаючи. Слова не мають значення. “Мільйони, мільйони, мільйони червоних троянд…” Часто в таких піснях повторюється одне слово багато разів, пісня легко запам’ятовується і легко співається.
Оскільки крім своїх бажань у житті є ще й інші справи, ті, хто живуть на свадхістхані, намагаються звести їх до мінімуму. На роботі вони чекають одного – скоріше б скінчився робочий день, і готові зробити що завгодно, аби їх раніше відпустили. Молоденька продавчиня в магазині грубить покупцям, і чекає тільки вечора – скоріше б скінчилося те нецікаве, що змушують її робити в магазині! На свадхістхані роботу виконують неохайно, аби абияк, прагнуть схалтурити і швидше її закінчити, щоб займатися “справжнім” – прагнути до своєї мети. Але навпаки, ті справи, які наближають якось до мети, виконуються з повною творчою віддачею.
Натовпом, що живе на свадхістхані, легко керувати. Важливо розуміти її настрій, і приваблювати красивою метою попереду – натовп по дорозі здатен зруйнувати все. Крім того, стадний інстинкт засмоктує ще й інших.
Так само закоханий за будь-яку звістку від коханої людини, за будь-який спосіб із нею зустрітися, готовий виконати все, що йому скажуть.
Коли людина на свадхістхані ухвалює рішення, вона хапається за те, яке хоча б якось асоціюється з її метою, зазвичай – інстинктивно. Коли ж питання не пов’язане з метою – обирається перше-ліпше рішення. Тому людині на свадхістхані можна нав’язати будь-яку думку, будь-яку політичну позицію.
Свадхістхана – це конкретне. Свадхістхана не розуміє абстрактних термінів і міркувань, зрозуміло лише те, що можна відразу ж отримати. Газети, даючи оцінки політиці, теорії, вченню, насамперед привертають конкретні асоціації, бо натовп не буде вникати у зміст – натовп обере той шлях, що асоціюється з приємним.
Коли письменником або композитором рухає свадхістхана, за відсутності вищих життєвих енергій це набуває форми пекучого бажання що-небудь написати – бо треба здавати в редакцію, а інакше – не відстануть! Або тому, що заплатять гроші, і можна буде купити машину. У такому разі автор недорікувато пише перше, що йому спадає на думку. Часто до свадгістхани опускаються письменники, які домоглися становища, ресторанні музиканти, естрадні співаки, графомани – вчені.
Слабкість свадхістхани призводить до того, що людина виявляється підпорядкованою чужим бажанням – нею всі починають підганяти й ганяти її за дрібними примхами. Неврівноваженість свадгістхани призводить до нервових зривів, злості, ревнощів, запальності – і до життєвих трагедій за рахунок каскаду незадоволених пристрастей.
Свадхістхана, підпорядкована вищим центрам, надає людині великої сили.
Навпаки, неврівноваженість або слабкість свадхістхани закриває можливість гармонійного розвитку вищих центрів – про який розвиток може йти мова у людини, яка не вирішила, наприклад, сексуальних проблем! Читаючи книжку, вона думатиме тільки про секс і вишукуватиме там усе, що про секс. Потужна воля полягає не стільки в придушенні бажань, (а придушення спричиняє неврівноваженість і рано чи пізно призводить до вибуху), воля полягає в концентрації енергії свадгістхани на вищих цілях, але так, щоб не виникло дисгармонії між вищим і нижчим.
Свадхістхана пов’язана з наднирковою залозою, опосередковано – з печінкою і селезінкою, а також зі статевою системою. Свадхістхана має складну структуру.
Природно, свадхістхана може розвиватися гармонійно тільки за відсутності проблеми на найнижчій чакрі – муладхарі. Перед страхом смерті, наприклад, інтереси свадхістхани паралізуються інтересами нижньої чакри.
Відсутність опори в муладхарі або відсутність зовнішньої опори за сильної енергії свадхістхана-чакри завжди призводить до неврівноваженості.
МАНІПУРА – чакра
Маніпура-чакра – центр діяльності. Це третя чакра знизу, чакра працьовитості, старанності, акуратності. Маніпура – чакра самовираження, це прагнення виділитися в суспільстві, чакра оцінки себе та інших. Маніпура – це прагнення до справедливості, обов’язку, відплати за заслугами. Сильна маніпура – це насамперед хороші ділові якості.
Колір – жовтий, іноді тьмяний, іноді блискучий. Голос виходить від шлунка і від рота, інтенсивно рухаючи щелепами і здійснюючи жувальні рухи, голос вихователя, голос лектора. Маніпура – бажання безперервно говорити, міркувати, доводити, пояснювати, сперечатися, обґрунтовувати.
Світ маніпура-чакри – світ різноманітних справ, світ практичності. Дитині розвивають маніпуру в школі, від неї вимагається слухняність і акуратність у навчанні.
Людина на маніпурі прагне визнання. Для нього цінні посади, гроші. Для нього цінна увага інших. Навпаки, його ображає, коли його ніхто не помічає, він не переносить, коли якісь справи відбуваються без нього.
Альтруїст, “той, хто творить добро” – теж живиться від маніпури, його авторитет серед тих, хто приходить, і тих, хто просить, – це його мета. Іноді альтруїсти втручаються в чужі долі, намагаються допомогти, навести лад, а також – зміцнити свій вплив.
Користолюбство, честолюбство, підлабузництво – це теж маніпура, іноді в поєднанні зі свадгістханою. Маніпура – це чесний торговець, гордий за свій товар, це чесний човняр, що з гордістю перевозить інших через річку.
Маніпура – це прагнення бути корисним, прагнення взяти під свій контроль справи інших, прагнення брати участь у справах інших. Якщо не вдається піднятися соціальними сходами, стати начальником або отримати почесне звання, то маніпура прагне випередити інших в інших інтересах – чи то наука, мистецтво, релігія, чи то просто клуб або гурток, середовище знайомих. Маніпура в колективі – прагнення до лідерства, якщо я не начальник, то я прагну бути наближеним начальника. Якщо я не можу бути наближеним начальника, то прагну очолити опозицію проти начальника. Якщо опозиція теж має свого лідера, то я придумаю іншу сферу інтересів, у якій Я стану головним.
Оскільки маніпура цінує найбільше увагу інших, то людина на маніпура завжди (у будь-якій формі) говорить про себе. Слово Я – найчастіше з його лексики.
Навіть альтруїсти намагаються всіляко показати іншим, як Я відкидаю себе і роздаю іншим Мою доброту. Маніпура – це самоаналіз, самовиправдання, хвастощі, самовиставлення, прагнення до того, щоб Мене розуміли. Інше слово, яке любить маніпура – це “треба”. Треба робити іншим – в ім’я обов’язку, в ім’я людства, на благо суспільства… Маніпура оперує абстрактними поняттями, тому що маніпура – прагнення узагальнювати, підноситися над конкретним. У віршах, статтях, оповіданнях, піснях, написаних на маніпурі, майже не трапляється конкретних образів – тільки абстрактні слова – люди, суспільство, світ, обов’язок, любов, праця, розуміння, користь, ідея, істина… У міркуваннях і нагромадженнях міркувань не трапляються життєві приклади, а якщо й трапляються – конкретне потопає в морі абстрактних категорій і міркувань.
Маніпура – чакра логіки, прагнення до строгості мовлення, мовлення з численними застереженнями і вибаченнями.
У піснях на маніпурі головне – не мелодія, а слова. Музика – неспокійна, розбурхуюча або переривчаста. Пісні не “співаються самі по собі”, і неможливо уявити, щоб маніпурні пісні волав п’яний на вулиці просто “від гарного настрою”. Вірші на маніпурі – для них головне – зміст, вони можуть бути кострубатими, але доносять думку, ідею, часто – вчать, пояснюють мораль.
Співак, спонукуваний маніпурою, старанно вивчає й акуратно, якісно виконує пісню, слідуючи формальним уявленням про те, якою має бути хороша пісня.
Маніпура – це також самовираження в мистецтві, і за сильних вищих центрів маніпура передає, доносить справді високі думки, ідеї, гармонію. Навпаки, за відсутності вищих центрів маніпура – це, зрештою, самозамилування і самовиставлення, демонстрація себе.
Маніпура в науці – це спроба виставити себе, винаходячи нові поняття, формули, “закони”, переформульовуючи на свою мову, прагнення до “точності”, “чіткості”, “логічності” і “правильності термінології”. Це прагнення до публікацій, наукових ступенів, посад. Це – спроба пояснити, нав’язати іншим довгі міркування у специфічних позначеннях, це – нагромадження формул, висновків, узагальнень. Маніпура прагне, розв’язуючи задачу, вийти на високий рівень абстракції – ввести формальні поняття, часто зрозумілі тільки мені, і оперувати тільки ними. Вчений на маніпурі має безодню працьовитості, але ще не отримує серйозних наукових результатів – він бачить тільки себе і не бачить предмета, який він досліджує. Проте вчений із розвиненими вищими центрами, що спрямовує маніпуру на вищі інтереси, і працьовито доводить свої відкриття до інших людей, виробляє по-справжньому чіткі формулювання, проводить вичерпну класифікацію та розробляє видатну ідею.
Маніпура в релігії – це прагнення повчати інших, прагнення виділитися і “вивергати із себе істини”, прагнення трудитися і старатися, щоб “навчитися творити дива”, щоб “багато чого досягти”, отримати високу оцінку віруючих.
Маніпура – це прагнення навернути невіруючих у свою віру, пояснити, навчити. Це – терпіння під час слухання повчань учителя, але водночас – прагнення сперечатися з учителем і відстоювати свою позицію. Маніпура – це обов’язок, послух, відплата за справедливістю. Маніпура також – нетерплячість до інших вчень та інших учителів, які проповідують інше, “незрозуміле Мені” вчення – за те, що вони не звертають на мене уваги, роблячи те, що Мені незрозуміло. Маніпура – це напускна містика, спроба дорого перепродати знання та істини, багато туману з метою надати собі важливості, в очах інших, але маніпура також – спроба викриття містиків, спростування інших “учителів”. Маніпура – це прагнення до нав’язливого добра, нав’язуючи любов заради оцінки іншими своїх “досягнень”. На маніпурі завжди намагаються робити добро помітно, а якщо в даному суспільстві цінується скромність, то намагаються зробити скромно, але так, щоб скромність була кимось помічена й оцінена.
Маніпура – це постійна оцінка: добре, погане, зле, добре, високе, низьке, потрібне, непотрібне, вигідне, невигідне.
Маніпура пов’язана з підшлунковою залозою, опосередковано – зі шлунком, стравоходом, ротом, щелепами, виходить на пуп, на сонячне сплетіння.
Маніпура за слабких нижніх центрів – це може бути трагедія невизнання, невдала спроба нав’язати себе суспільству. Маніпура за слабкої свадхістхани – це часто підпорядкування примхам іншого, тихе, чесне, правильне життя і виконання того, що вимагає обов’язок (а цей обов’язок зазвичай – лише бажання вищих осіб, сформульоване правильно і логічно обґрунтоване). При сильних покровителях зверху при такій мініпурі також можна багато чого досягти – але – поки живі покровителі! Маніпура за неврівноваженої сильної свадхістхани – гостре честолюбство, що призводить до конфліктів і трагедій.
Відсутність маніпури або неврівноваженість маніпури – серйозна перешкода для розвитку вищих центрів. Людина без маніпури не може нічого зробити, що вимагає терпіння і старанності. У результаті він нічого не домагається, і не може нічого логічно пояснити. Людина з неврівноваженою сильною маніпурою постійно страждає через відсутність належного суспільного визнання – їй здається, що вона нічого не розуміє, вона винаходить дедалі витонченіші способи виставити себе, але її оцінка іншими здається їй завжди недостатньою. Йому бракує вміння прислухатися до інших і подивитися на себе ззовні, тож те, що йому здається добрим, видається інколи іншим дивним і потворним.
Навпаки, сильна, врівноважена маніпура – потужний двигун вищих інтересів, уміння вчити, пояснювати, створювати, творити, писати, переконувати. Це раціональність, тверезість оцінки і тверезість самооцінки.
АНАХАТА – чакра
Анахата – квітка любові. Це центральна чекра, четверта знизу і четверта зверху. Анахата – прагнення до краси, гармонії, рівноваги. Анахата – бачення краси в інших, у навколишньому світі, у природі. Анахата – злиття з красою, радість руху в потоці, любов, позбавлена ненависті.
Колір – зелений різних відтінків. У разі гармонійного поєднання з нижніми чакрами – рожевий. Голос рівний, красивий, що йде від серця, впевнений, але – м’який, мелодійний, не розбурхує. Голос виходить із верхньої ділянки спини.
Світ анахата-чакри – пошук любові, пошук прекрасного в усьому, що трапляється на очі, відчуття прекрасного і злиття з ним. Якщо для свадхістхани кохання – пекуча пристрасть, сильна прихильність (те, що хочу), для маніпури кохання – нав’язування іншим добра, якщо кохання на нижніх центрах завжди існує разом із ненавистю, то кохання анахати – чисте сприйняття, радість мелодії, ритму. На анахаті не існує протилежностей – добра і зла, доброго і поганого. На анахаті існують тільки ритми, мелодії, гармонії, і протилежності приймають обидві разом, як такі, що доповнюють одна одну.
Анахата – прийняття світу цілком і не оцінка та розподіл світу на погане і хороше.
Анахата-чакра не ставить цілей, анахата бачить прекрасне скрізь, анахата слідує прекрасному, і на анахаті все виходить саме, без логічних міркувань, без боротьби. Коли в людини з проблемами на маніпурі відкривається раптом анахата – вона раптом помічає, що визнання іншими приходить саме, без штучних вивертів, винахідливості та самовиставлення, і це настає, щойно виникає відчуття, бачення оточуючих. Ті проблеми, які вимагали багаторічної наполегливої праці – раптом самі вирішуються. Ті цілі, які вимагали боротьби і завзятості свадхістани, несподівано досягаються без крові, просто і природно. Людина з сильною анахатою радіє всьому – хоч би що вона робила, хоч би де перебувала; вона сприймає не мету, не досягнення, а сам процес, нескінченний ритм, нескінченну музику, в якій одна тема плавно змінюється іншою.
Як довго потрібно вчитися, скільки правил запам’ятовувати, щоб вивчити музичний твір! І як швидко, з одного прослуховування запам’ятовує його музикант-професіонал, у всіх нюансах! А якщо ноти записати в цифрах – то стільки інформації не можна було б вивчити і запам’ятати ніколи! Анахата приводить у рівновагу всі сфери життя, а рівновагу визначають за відчуттям, несвідомо. Коли знайдено певний ритм – як важко буває з нього зійти, піднятися вище! Оскільки людина на анахаті задоволена тим, що вона бачить, вона не рухається вперед, вона живе тим, чим живе, вона стає часткою зовнішнього світу і слідує йому.
Музика на чистій анахаті – витончена краса, плавність, камерність. Пісні – це злиття слів і мелодії. Твори мистецтва на чистій анахаті здаються іграшковими, тендітними, позбавленими сили, життєвості, опори – пухнасті, плавні. Силу в них додає енергія нижніх чакр, глибину – верхні центри.
Розповіді та повісті на анахаті – це потоки красивих спостережень, вони ритмічні, як вірші, кожне слово природно випливає з попереднього. Анахата не дивує несподіваним, анахата – це радість самому процесу. Мистецтво анахата-чакри – це чисте мистецтво.
Анахата в науці – це сприйняття об’єкта дослідження, його відчуття, розуміння. Вчений на анахаті зливається з предметом своєї науки, розчиняється в ньому. Він не пояснює, він живе цим. Маніпура в поєднанні з анахатою – це вміння відчувати і пояснювати, працьовитість і розуміння завдання. Тільки маючи поєднання цих двох чакр, науковець може бути кваліфікованим фахівцем.
У релігії анахата – чиста віра, чиста любов, не затьмарена сумнівами, запереченням, ненавистю. Анахата – це відчуття єднання з братством, з природою, з Богом, з учителем. Серце саме підказує, де – добро. На анахаті не сперечаються, не доводять – тільки передають красу думок, красу образів, красу логічних побудов. Бесіда на анахаті – взаємне задоволення від спілкування. Тоді як бесіда на маніпурі – суперечка, яка закінчується або нічим, або виробленням компромісу. А бесіда на свадхістхані – або боротьба за свої цілі, або висловлення підтримки іншому в боротьбі за спільні цілі. Анахата – вміння сприймати інші вчення, любов до всіх, навіть тих, хто не належить до свого кола. Анахата – це природність.
Анахата пов’язана із залозами на рівні серця, із самим серцем, і побічно – з печінкою. Анахата виходить на середній палець руки і на мізинець. Анахата має складну структуру, і іноді розглядається як кілька різних енергетичних центрів.
Анахата за слабких нижніх центрів можлива, коли суспільство, батьки, релігійна група тощо. ставлять людину в тепличні умови – коли не потрібно боротися. Така анахата – крихкість, відірваність від життя, готовність зависнути на першому, що попалося на очі. Анахата і муладхара – стійке поєднання для сільських жителів – радість життя, здорова праця, любов до природи, християнська любов. Анахата і свадхістхана – пекуче прагнення до красивих цілей, насолода досягнутим, радість боротьби. Анахата і маніпура – любов до праці, логіки, міркуванням, самовіддана віддача себе роботі, обов’язку, справедливості, навчанню інших. Анахата за неврівноваженої свадхістхани – задоволення у вині, наркотиках, зависання на низьких цілях, а потім – важке похмілля, “любов п’яного”.
Відсутність анахати за сильних вищих центрів може перетворити людину на лиходія. У такої людини зникає бачення зовнішнього світу, зникає адекватність сприйняття, і вона починає творити наперекір. Анахата, підпорядкована неврівноваженим нижнім центрам, призводить до сильних трагедій, і зрештою може закритися. Так, розкриття анахати під впливом наркотичних препаратів викликає хвилі підйому і депресії. Під час підйому анахата стає активною, висмоктуючи внутрішні резерви організму, а в разі депресії вона може ослабнути і закритися. Зрештою наркоман може отримувати задоволення від власного руйнування, поки хвороби не позбавлять його цього задоволення, і він не спуститься до одного – страху смерті. Анахата за неврівноваженої маніпури – це захоплення своїми “досягненнями”, і в кінцевому підсумку – зрив і деградація, і закриття тієї ж анахати.
Стабільна анахата підпорядковує собі всі нижні центри, вона вимагає для опори високу нижню енергетику, і вона ж вносить гармонію в діяльність нижніх чакр. Але за відсутності пропорцій між анахатою і нижніми чакрами, або за відсутності зовнішньої опори, що компенсує нестачу низьких енергій, той, хто живе на анахаті, здається дурним, брудним, безпорадним, але – щасливим, щасливим там, де він перебуває. Не у всіх анахата стабільна, іноді вона відкривається під впливом гарної музики, красивої природи, хороших друзів, красивих результатів роботи – а потім знову закривається, і людина знову занурюється у світ нижніх центрів і позбавляється щастя.
ВІШУДХА – чакра
Вішудха-чакра – це бачення самої суті, відчуття головної точки. Вішудха – це п’ятий центр, горловий. Вішуддха – це центр творчого прозріння, центр екстазу, центр пророчих видінь, центр таланту. На вішудсі виникають геніальні здогадки.
Колір – блакитний, голос – горловий. Іноді – тонкий, високий. Іноді – гаркавий.
Вішудха – це крик “Еврика!”, вішудха – це стогін екстазу, вішудха – це квапливість, це крайній ступінь зосередженості та збудження.
Вішудха – це бачення наріжного каміння, на якому можна звести величезну будівлю, це бачення хворих точок, вдаривши по яких можна обрушити велику складну й струнку машину, вішудха – це ті “родзинки”, що надають витвору мистецтва характер геніального, це знахідки, це блискучі ідеї. Вішудха – це бачення дисгармонії в складному ритмі, і це – вміння одним рухом виправити дисгармонію. Вішудха – безпомилковий пошук виходу в заплутаному становищі. Вішудха – це сплеск, це надрозуміння і зосередженість на основному.
На вішудсі пишеться найкраща музика – музика, яка приводить в екстаз. Вішудха – двигун таланту. На вішудсі відкриваються фізичні закони – короткі формули, що дають змогу розібратися в складному явищі. Одне влучне слово, сказане на вішудсі, може вбити. Математик за активної вішудхи безпомилково знаходить одну просту формулу, яка відразу ж розв’язує задачу. Але за відсутності вішудхи він довго знаходитиме рішення, потопаючи в нагромадженні викладок!
Вишудка пов’язана зі щитоподібною залозою, опосередковано – з легенями, виходить на великий палець руки.
Вішудха – “суха” чакра, вона, вихоплюючи найголовніше, нехтує другорядним. Тому за слабкості нижніх чакр сильна вішудха призводить до меланхолії та розчарування – людині здається, що вона все знає в цьому світі, і нічого цікавішого бути не може – все найкраще вже досягнуто. Вішудха за слабкої анахати може перетворити людину на лиходія. Вішудха з неврівноваженою свадхістханою – це примхлива людина, яка заради своїх примх лізе напролом, руйнуючи все; яка знає, як домогтися всього, що вона хоче. Вішудха і маніпура – це вміння “творити чудеса”, це набуття сили, яка дає суспільне визнання. Вішудха за неврівноваженої маніпури – це “невизнаний геній”, він робить відкриття, які відкидає суспільство (хоча відкриття насправді істинне), така вішудха теж спричиняє розчарування і конфлікти.
Справжня творчість – це гармонія трьох чакр – маніпури, анахати і вішудхи – працьовитість, любов і бачення головного. Слабкість або неврівноваженість будь-якої з цих трьох чакр знижує силу художника, вченого.
Вішудха в релігії – це осяяння. Шлях до відкриття вішудхи – це вхід в екстаз від співу молитов, від ритуальних танців, від медитації. Вішудха може відкритися в міру розвитку анахати як надбудова, як сила, що керує серцем. Вішудха може розвиватися і через маніпуру – у процесі навчання.
Тоді вчитель має взяти на себе розвиток анахати. Якщо ж учитель не передбачає розвитку анахати, то тоді його школа ризикує перетворитися на зграю бандитів, байдуже при цьому, під якими гаслами діє школа – встановлювати справедливість, робити добро, “виправляти” людей чи вчитися творити дива.
У деяких людей вішудха не відкривається – вони “блукають у темряві”. Вони можуть бути старанними, добрими, приємними, але, тому що вони не бачать головного, вони не можуть без сторонньої допомоги вийти зі світу своїх повсякденних уявлень. Але рідкісні проблиски, рідкісні осяяння – і їм відкривається глибина, суть, і вони відразу ж піднімаються вище.
Інші можуть постійно жити з відкритою вішудхою. Якщо в них є опора внизу, то це – видатні люди, їм належать великі відкриття, винаходи. Вони вільно розкидаються ідеями, не завжди піклуючись про їхню реалізацію.
Сильна неврівноважена вішудха – джерело великих бід і конфліктів, так само як і вішудха, підпорядкована інтересам нестабільних нижніх центрів.
АДЖНА – чакра
Аджна-чакра – палац знання. Це шоста чакра, розташована в голові (“третє око”), це – центр надінтуїції, загальних, глибинних уявлень про світобудову. Сильна аджня-чакра – знання абсолютно всього, до дрібниць, знання без роздумів і без емоційних переживань.
Колір – сильний, голос – резонує в черепній коробці, спокійний, розважливий, упевнений.
Аджна-чакра – це не стільки саме знання, скільки сховище для нього.
Аджна-чакра – вміння бачити нібито зовні, систематизувати знання, розкладати, структурувати, але вміння – несвідоме, що здійснюється всередині мозку без усяких образів, емоцій, реакцій, міркувань.
Аджна-чакра працює сильно і стабільно за великого життєвого досвіду – тоді людина, як з’ясовується, знає істотно більше за те, що вона бачила і пережила у своєму житті. Інтуїція підказує йому рішення в тих ситуаціях, у яких він ніколи не бував. Він знає “все”, бачить навіть дрібниці, тонкощі, зокрема, які він ніяк не міг зустріти до цього. За сильної чакри можна точно передбачати майбутнє, можна бачити, що відбувається з іншими людьми, моно “вгадувати” значення незрозумілих слів іноземною мовою. Іноді аджна відкривається в людей похилого віку, такі називаються мудрецями, до них ідуть за порадами здалеку, і мудреці знають усе про кожного – навіть коротка бесіда з мудрим старцем може змінити життя на краще, допомогти у важкій справі. Людина знання може вилікувати хворобу, про яку не чула до цього нічого, вона може заглибитися в стародавню науку і зрозуміти її лише за кількома фразами зі старої книги.
Звідки беруться такі надздібності?
Крім інформації, яку ми сприймаємо безпосередньо, усвідомлюємо і відчуваємо, є також інформація, яку ми сприймаємо автоматично, минаючи сфери мозку, що відповідають за взаємодії в зовнішньому світі – периферійна інформація. Якщо інтелект розвинений, усередині складається здатність структурувати й засвоювати периферійну інформацію, і людина мимоволі виявляється обізнаною про більше, ніж те, що вона бачила й чого вчилася. Аджна-чакра – це апарат інтелектуального сприйняття всього світу цілком, вміння бачити у світі внутрішню структуру, але не усвідомлюючи її. (Анахата-чакра, на відміну від аджні, – апарат емоційного сприйняття всього світу цілком, як систему гармонійних образів). Аджна-чакра, як внутрішня здатність, розвивається в процесі медитацій. Однак зміст “внутрішньої моделі світу” на аджна-чакрі формується з життєвого досвіду, і не може бути адекватним без активної діяльності нижніх центрів.
Аджна-чакра, розвинена штучно – під впливом вправ, або наркотичних засобів – і не ґрунтується на достатньому життєвому досвіді, може призвести до сильних психічних розладів, зокрема – до шизофренії. Потужний апарат інтелекту, не маючи виходу, звертається до потворного досвіду побутових переживань і до нестабільного внутрішнього світу, намагається його об’єднати, структурувати, узагальнити. У результаті людина виявляється загорнутою, сконцентрованою на деякому особистому світовідчутті, і врешті-решт відривається від світу, діє неадекватно до ситуації, знаходячи нестійку рівновагу. Сильна концентрація на однобокому світогляді робить людину незрозумілою оточуючим і заважає спілкуванню. Однак, володіючи знаннями, така людина може серйозно вплинути на навколишній світ і завдати відчутної шкоди.
Аджна-чакра пов’язана з гіпоталамусом, її асоціюють із “третім оком” – з точкою між бровами, вона виходить на тильну частину голови в ямці-поглибленні. Слід не плутати знання аджна-чакри від знань маніпури. Знання маніпури – це логічні прийоми міркувань, часто – способи обґрунтовувати свої практичні цілі, це – практичні навички, прийоми самовиправдання та переконання інших. Знання аджні – це чисте знання, що не має практичної орієнтації, – це просто передача бачення світу таким, яким він є, бачення ніби збоку, об’єктивно, безпристрасно.
Аджна-чакра дуже потребує сили нижніх чакр. Людина з аджнею і маніпурою може пояснити свої знання іншим, викласти їх у книзі, прочитати лекцію, вести групу учнів. Людина з аджнею та вішудхою може виокремити в знанні головне, дати відчути іншим ці знання на образних прикладах, структурувати знання та сформулювати фізичні закони. Аджня в поєднанні з анахатою – повна гармонія інтелектуального й емоційного світосприйняття, можливість пов’язати структуру світу з музикою, красою, це також глибина, насиченість творів мистецтва.
Навпаки, аджна за нестабільності нижніх чакр має важкі наслідки, або спричиняє диспропорції в розвитку. Аджна без анахати – це похмурий стратег, похмурий геній, який пригнічує, нехтує прекрасними сторонами світу.
Дві практики розвитку аджна-чакри – потрібна концентрація і медитація.
Концентрація – зосередження всіх сил на одній справі, завдяки свадхістхані забезпечується надрозвиток вішудхи, і знання переходять на вищий рівень. Медитація – це розконцентрація, зняття напружень, здатність вийти зі сконцентрованого стану і дати можливість інтелекту без жодних перешкод знайти собі кращу форму, кращу структуру. Що більший спокій вдасться створити, що більше звільнитися від пристрастей, переживань, внутрішнього діалогу, нав’язливих ланцюжків образів, – то більше можливостей відкривається перед інтелектом переробити інформацію і прийняти кращу структуру.
Розвиток аджні-чакри призводить до розкриття вищого центру – сахасрари-чакри.
САХАСРАРА – чакра
Сахасрара-чакра – тисячопелюстковий лотос, зірка пророків. Це вища чакра, центр “управління справами всесвіту”, центр творчого світотворення.
Сахасрара – здатність контролювати, балансувати, творити, бути богом, всезнаючим, усюдисущим, і керувати складним механізмом – державою, міністерством, релігійною традицією, науковим напрямом, диригувати оркестром, зводити палаци і міста. Найвеличніші пророки – Будда, Конфуцій, Христос, Магомет, і найвеличніші політики – від Цезаря до Наполеона, а також Ленін, Мао, і такі лиходії, як Гітлер, Цінь Ши-Хуан – усі мали найсильнішу сахасрару, що давала їм змогу управляти колосальними народними масами або визначати культурний шлях народів на сотні й тисячі років.
Сахасрара асоціюється з фіолетовим кольором. Голос – наказовий, переконливий, або осяяний, пророчий, вселяє негайну покору.
Джерело голосу – западинка на самій маківці голови.
Людина на сахасрарі-чакрі сама стає трохи Творцем, вона втрачає відчуття кордону між собою і Всесвітом, і постійно активно оновлює світ, і світ сам підпорядковується їй, природно слідуючи її шляху. Інша властивість сахасрари – велика довіра до світу, подібно до довіри дитини. Так, вища творчість виявляється пов’язаною з вищою довірою – кордони між мною і світом зникають в обидва боки. Як я можу творити світ, так і світ може творити мене. Сахасрара іноді тимчасово прочиняється під час сильних катастроф – тоді людина віддає себе на волю долі та сподівається на Божу допомогу. У такий жа стан потрапляє людина, приходячи в інший, незнайомий світ відкритою і повною довіри. Сахасрара – це чакра новонародженого, який безпосередньо сприймає світ. А творчий вплив на світ сильного можливий тільки в стані повної відкритості.
Енергія сахасрари – це особлива якість, якої іноді бувають позбавлені навіть мудреці.
Далеко не завжди сахасрара відкривається у мудрих, сильних, добрих, люблячих і справедливих. Іноді сахасрара не має достатньої підтримки внизу – на аджні, вішудсі, анахаті, і “пророк” позбавляється повної гармонійності.
Ослабленість і нестабільність центральних чакр – маніпури й анахати – народжує найбільших лиходіїв, жорстоких і безжальних тиранів. Штучна стимуляція сахасрари призводить також до серйозних психічних розладів.
Сахасрара-чакра пов’язана з шишкоподібною залозою, яка керує гіпотоламусом.
Розкриття сахасрари-чакри це найвище досягнення шляху вдосконалення чакр. Щоб сахасрара була сильною і стабільною, потрібно чималих зусиль, багато років і багато перероджень. Китайські та індійські духовні школи містять практики медитацій і саморозвитку для розкриття сахасрари, але повне розуміння не передається словами – воно відточується за тисячоліття традиціями. Підключення до традицій дає змогу уникнути багатьох років безплідних пошуків – але теж не завжди гарантує успіх.
Але ми, що потопаємо в щоденній метушні, навіть не можемо собі уявити, які світи відкриваються при вдосконаленні своєї свідомості, можливості якої воістину необмежені. Нехай одні думають, що це – наближення до Бога, інші – що це райське блаженство, треті – Нірвана, четверті – Безсмертя. Яким буде далі Шлях – покаже сам Шлях.
З іншими цікавими статтями теми духовних практик, ви можете ознайомитися у відповідній рубриці за посиланням: Духовні практики
